Павло Глазовий

Павло Глазовий (30 серпня 1922 — 31 жовтня 2004) український поет — гуморист і сатирик.

(http://www.glazovoj.ru)

ХУХРИ-МУХРИ

Там, де річка голуба в'ється біля гаю, Хлопець дівчині сказав: — Я тебе кохаю. — Значить,— мовила вона,— візьмем паспортишки І на пару швирнемось завтра до загсишки. З нами там хухри-мухри, трохи поговорять, Строк дадуть, халам-балам, штемпель пришпандьорять. — Звідки в тебе ці слова? — хлопець гірко хмуриться. А вона відповіда: — Що ти корчиш пуриця? Ти мені не заливай правил пунктуації. Я скажу ще й не таке після реєстрації.

КРАСА НЕНАГЛЯДНА Дістає Ельвіра лаки, Робить манікюри. Для Ельвіри — це ознаки Вищої культури. То раніш вона питала: — Хочеш дулю з маком? — А тепер, бува, як скрутить, То виходить — з лаком.

СКРОМНЯГА

Батько добре влаштував здоровила Яшку: У їдальні робить він, варить суп і кашку. Якось Яшці дід-сусід заявив сердито: — Ти б при силі при такій міг чавун варити. — Відчепися,— буркнув той.— Я людина скромна. З мене вистачить плити. Нащо мені домна? БРЕХЛИВА СУСІДКА

Дочка губи помадою увечері маже. Мати дивиться на неї і сердито каже: — Он сусідка всюди дзвонить, що ти, дурнувата, Вчора в сквері цілувала прилюдно солдата.— А дочка: — Нехай не бреше та сліпа мегера, Бо я в сквері цілувала якраз офіцера.

БАЗАРНЕ КОХАННЯ

Народила дитинчатко легковажна Ада. Дід онукові не радий і баба не рада. — Як же звати його батька — Федором? Іваном? Ада дивиться спідлоба й каже: — Сулейманом. — Звідкіля ж він. Сулейман той? — Приїздив з Кавказу. Я зустріла на базарі й полюбила зразу. — Де ж він зараз, Сулейман той? — не вгаває мати.— Із якого він району? Ти ж могла спитати? — Е, спитаєш,— злиться Ада.— То ж така дубина. Знав по-нашому три слова: «Руб за апельсина!»

ЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ

Поселились Федько й Катря в новому будинку Ставлять меблі. Почепили на стіні картинку. Раптом чують тріск і скрегіт у вечірній тиші. Катря вдарила в долоні: — Вже шкребуться миші... Звідкіля ж вони так рано? — дивиться на Федьку А той каже: — То не миші. То сусід їсть редьку

ЖЕРАР

Жорі рівно двадцять п'ять. Всі — прожиті даром. Татко й матінка чомусь звуть його Жераром. І дивується сусід: — Чи вони не хворі, Що таке чудне ім'я притулили Жорі? — А сусідка молода весело цокоче: — Він же в них жере за трьох, а робить не хоче.

ПРАКТИЧНЕ КОХАННЯ Шкандибають тротуаром шикарні персони.

На ній штани вузесенькі, а внизу, як дзвони. Вона, немов заведена, повторює фразу: — А я тебе, як зустріла, полюбила зразу. А ти віриш, що влюбитись можна блискавично? — Ні, не вірю,— він говорить,— бо це непрактично. Я у тебе закохався, як зустрів три рази І дізнався, що твій предок — директор продбази.

ФЕЙЛЕТОН ПРО БАЛКОН

Як колись дівчат кохали! А тримали як фасон! Тільки зорі заблищали, вийде діва на балкон. До балкона причалапа з мандоліною чувак, Цілу ніч по струнах дряпа і співа, скажімо, так: — Скинь мантилью, ангел милый, И явись, як яркий день. Сквозь чугунные перилы Ножку дивную продень! — А тепер, коли навколо все пірне в глибокий сон, Стильна діва радіолу витягає на балкон І до того гучно грає! Аж гуде увесь район. А внизу проходить Жора і гукає на ходу: — Приготуй бутилку, Лора, завтра ввечері зайду!

СЕРДИТИЙ МОНОЛОГ — Був я вчора на концерті в Будинку культури. Скільки живу, ще не бачив такої халтури. Першим вийшов тип у фраку, очі впер у стелю, В руки взяв свого тромбола чи віолончелю, Чи як оте називають, що смичком пиляють, А щоб воно не совалось, шпичку підставляють? Та ще грав би щось путяще, вальса чи мазурку, А то смиче та цигиче, наче ріже курку. Після нього вийшла дама. Солідна фігура, А голосок тонесенький, калавуратура. Як почала виводити якусь аріозу, Так, їй-богу, наче в ногу загнала занозу. Потім вийшла балерина. Руками махає, Ніби вона — білий лебідь і ніби здихає. Але в мене до цих штучок немає довір'я, Бо який же вона лебідь, як вона без пір'я? Потім вискочив напарник цієї персони. Одягнувся в якусь кофту і білі кальсони. А вона як розженеться, як стрибне на нього! А він її, щоб не впала, як хапне за ногу! Не дай би бог зазівався або задивився, Від тієї балерини тільки б пух лишився... Далі вийшов знов у фраку, груди — у медалях, Заробив на фестивалях за гру на роялях. Врізав фугу, потім другу, аж ногами сова. Люди йому аплодують, а він їм — ні слова.....