Надобранічне

Ти не повіриш. Ця тиша дзвенить і пульсує.
Дихає п’яно і сонно зітхає у ніч.
Теплий спочинок від денних міжбуденних суєт
Квітне дитинно у посмішках сплячих облич.

Ти не повіриш. Ця тиша – вінець карнавалу:
Падають маски і вітер мете конфеті…
Я відчувала. Ба, більше – я передчувала
Ніжну мовчанку і зорі оці золоті.

Ти не повіриш. Ця тиша – вона не навколо.
Тиша – у нас. Наче лагідний світлий вогонь.
Ти засинаєш. І пахне у сні матіола
Теплим цілунком барвистого «завтра» твого.

Останні статті

Дожилися! Будьмо уважні та обережні!
10.06.2013, 18:58
Незвичайні малюнки на піску
31.05.2013, 11:10
Щодо мовного питання...
20.05.2013, 17:39
Знову про любов...
17.05.2013, 17:48

Коментарі

Гість: Konstantzaza

115.05.13, 23:20

гуте нахт

mNoga

215.05.13, 23:24Відповідь на 1 від Гість: Konstantzaza

надобраноц!

AnnGeli

315.05.13, 23:53

людина -Він чи Вона мають чудовий талант і відчуття СЛОВА!
перепошую, не ображайтесь, але так би написала людина з заходу України...

mNoga

415.05.13, 23:56Відповідь на 3 від AnnGeli

на що ображатися? я зі сходу... радше не пишу - ловлю я не підписую лише своїх текстів. усі решта - завжди мають автора... сподіваюся, мій вірш не зіпсував вам вечірнього настрою) надобраніч!