Із дитинства все думав Я про сутність життя Хто й для чого придумав Це буття й небуття? Це безвихідне коло Тьму, яка зветься - світ, І навіщо навколо Стільки горя і бід? Та якого це біса Ми усі тут взялись? Не було тут колись нас І не буде колись. Може бог і не добрий? Стільки мук і страждань Просто так, ні до чого Стільки досвіду, знань? Це не кара ні іспит? І на наші мольби Всюдисущий пройдисвіт Десь сміється собі? Де він – бог? В чому правда? В релігійних книжках? Доки...
Читати далі...