Ви ще не читали проект Житлового кодексу?!!

Перед людьми, які спланували грандіозну аферу, прописану в проекті Житлового Кодексу (редакція до другого читання від 05.11.2010 р.), можуть з повагою та заздрощами зняти капелюха натхненники і “тендерної мафії”, і концерну “ЄДАПС”, і решта витівників, що влаштовують ігри навколо державних, комунальних чи приватних грошей в стилі “розпил&відкат”.

І справа тут зовсім не в відчуженні житла заради міфічних “суспільних потреб”. Зазвичай прагнення “відчужувати” продиктоване лише однією мотивацією. А саме - нестримними бажаннями різноманітних забудовників викинути “людішок” куди подалі, а на звільненому просторі побудувати чергового архітектурного “монстра”.

Однак відчуження — справа довга і нудна, і часто викликає шалений опір скривджених та акції “воїнів-месників” з організацій на кшталт “Збережи старий Київ”. Щоб провернути таку аферу, потрібно скуповувати гуртом та вроздріб “непідкупних” українських суддів, “годувати” прокуратуру, міліцію та інших кровосісь, тощо. А тому примусове відчуження на практиці стосуватиметься дуже незначної кількості простих українців. Практикуватиметься воно доволі рідко — лише в тих випадках, коли потенційні надприбутки є значно суттєвішими, ніж поточні витрати на “зачистку території”. Отже, справа не у відчуженні. То може, найбільша небезпека кодексу - це пеня за несвоєчасну сплату послуг ЖКГ, якою жахають українців вже кілька місяців? Також ні. Тим більше, що вже й зараз стягнення комунальних боргів відбувається в порядку наказового провадження, і неплатникам загрожують боргові тюрми.

Всі ці жахалки слугують для забалакування та приховування СПРАВЖНЬОГО жаху, який чатує на всіх нас з прийняттям цього ЖК в запропонованому варіанті.

Справжня мета цього Кодексу  дійсно значно серйозніша. Тому вона і “ховається” в декількох статтях посеред 127-сторінкової відбірної брєдятіни. Цю мету можна сформулювати доволі коротко  — ВСІХ ГРОМАДЯНхочуть зробити кріпаками так званих “виконавців послуг з управління житлом”.У тексті проекту ЖК також вказано, що ці організації повинні “...відповідатиспеціальним кваліфікаційним вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України”.

Кріпаками — тому що кожен будинок зобов'язаний буде обрати собі такого “виконавця”, і лише одного. Тим будинкам, які не захочуть/не зможуть знайти собі хазяїна-феодала самостійно, його в примусовому порядку призначатимуть органи місцевого самоврядування.

Не перший день знаючи накатану систему, за якою визначають відповідність різноманітним  “спеціальним кваліфікаційним вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України”, можна з ймовірністю 99,9% припускати, що Україну буде поділено на “зони впливу” зацікавлених угрупувань. Вони створять контори “Роги та Копита”, котрі отримають ”благословення” Кабміну “грабувати коровани”, тобто - укладати договори на обслуговування будинків. При цьому, звичайно ж, ці “блатні” феодальні контори самі ніяким обслуговуванням не займатимуться. Бо не для того вони створюються - “брудну роботу” з надання житлово-комунальних послуг безпосередньо робитимуть ті самі люди та організації, що й зараз, але — в порядку субпідряду, за відкати та після “заносу”.

Для “державного нагляду і контролю” хочуть створити чергового бюрократичного монстра - Державну житлово-комунальну інспекцію. Це новітнє одоробло  матиме власні територіальні органи. І вони покликані стежити, аби центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів АР Крим, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації, громадяни - тобто всі, всі, всі - дотримувалися вимог законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо:

- утримання, використання, обслуговування, експлуатації житлового фонду

- ведення обліку, обстеження та паспортизації житлового фонду

- утримання, обслуговування, експлуатації об’єктів комунального господарства

- формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги

Повноваження  Держжитлокомунінспекції плануються непомірними і включатимуть навіть право “...безперешкодного доступу в установленому порядку до об'єктів житлового фонду та житлово-комунального господарства незалежно від форми власності”!

Що там буде ще — навіть страшно уявити, оскільки саме  Положення про Держжитлокомунінспекцію ще має бути затверджене Кабінетом Міністрів України.

Хтось може сказати - “а я не підпишу договір з цими феодальними шаромижниками, і фіг мені хтось щось зробить, адже Цивільний Кодекс України гарантує свободу укладення договорів”! Ага, щяз — передбачливі аферюги і це врахували, взявши на озброєння харківський “концесійний”  досвід Допи та Гєпи:

Договір “...може бути укладено як у вигляді індивідуально договору з пропозиціями споживачу (що підлягає письмовому оформленню) – шляхом укладання такого індивідуального договору, так і у вигляді публічно запропонованого договору з пропозиціями споживачу (що не підлягає письмовому оформленню) – шляхом публікації пропозиції в місцевих засобах масової інформації”!!!

Що, з'їли? Думаю, є зайвим пояснювати, на стороні якого нормативного акту будуть в цьому випадку наші найчесніші в світі суди!

А ви кажете — Податковий Кодекс, Податковий Кодекс... У “бариг та лавочників” є хоча б  можливість “прослизнути у тінь” чи принаймні плюнути на все, облишити бізнес та піти на біржу праці, в той час як з власної домівки нікуди не втечеш! Крім того — пдприємців в країні лише близько п'яти мільйонів +/- пов'язані особи, в той час як хоч-якесь житло є практично_у_всіх! Ну, то як вам масштаби афери, любі співгромадяни? Вражають?Отож бо!

Звісно ж, я поцікавилась, кому поголос серед “втаємничених” приписує авторство цього грандіозного прожекту. І що б ви думали? Абсолютно різні люди назвали мені одне й те саме ім'я — ім'я Едуарда Прутніка. За чутками, він заручився підтримкою Володимира Рибака та інших “шанованих людей” нашої доморощєної “коза ностри” та отримав “добро” на всю цю прєлєсть у Самого Лідєра!!! Трєпєщітє, жалкіє людішкі!  

Незважаючи на те, що Головне юридичне управління ВР зробило цілком однозначний узагальнюючий висновок: “законопроект потребує суттєвого доопрацювання з урахуванням зауважень Головного юридичного управління та направлення на повторне друге читання”- навряд чи це зупинить серйозних пацанів, які ВЖЕ відчули смак реально_великого_бабла, яке ось-ось поллється на них з кишень лохів на безвідмовній основі.

Не знаю, чи вдасться мені донести до широких народних мас, ЯКА кабала чатує на них найближчим часом... Але прошу всіх-всіх-всіх — розповсюдьте цей текст всіма можливими способами!

Поки ще не пізно...

ЗІ. Трохи матчастини та історії - чому сама ідея Житлового Кодексу є концептуально хибною?

В основу радянського житлового права було покладено принцип державної власності на житловий фонд. Державне житло надавалося громадянам на основі найму. Право на заселення визначав ордер, виданий місцевим виконкомом. Єдиним допустимим варіантом угоди з житлом був обмін державного житла на інше, теж державне. Допускався примусовий обмін за рішенням суду. Відомчий/службовий житловий фонд був різновидом державного, оскільки самі відомства теж були державними.

Окремо в житловому законодавстві прописувалися норми стосовно житлових та житлово-будівельних кооперативів. Квартири в кооперативному будинку надавалися членам ЖБК, які виплачували вартість квартири у вигляді паю, але самі квартири при цьому належали не окремим людям, а кооперативу. По суті, це був єдиний варіант «купівлі» житла. Оформити право індивідуальної власності на кооперативну квартиру стало можливим тільки в 1990 році, після ухвалення закону СРСР «Про власність».

Якщо ж згадати про приватні будинки (стосовно яких існували суворі обмеження щодо площі, поверховості тощо) - існувала заборона використовувати їх “для систематичного отримання нетрудових доходів”. А людина, яка, наприклад, отримувала у спадщину будинок, і при цьому мала на умовах найму державну квартиру, зобов'язана була або здати квартиру, або протягом року провести відчуження будинку.

Таким чином, основною метою радянського житлового законодавства, яка навіть не приховувалася, був контроль за тим, аби кожна людина мала лише одне місце проживання. Саме на досягнення цієї меті і були спрямовані Основи житлового законодавства СРСР та Житлові Кодекси союзних республік.

З початком перебудови така концепція житлового законодавства перестала відповідати своїй основній меті, а отже, стала саме концептуальнозастарілою.

Можливо, якби новий Житловий Кодекс ухвалювали на початку 90-х років, тоді мало б сенс кодифікувати всі норми, які мають хоч якийсь стосунок до “житлових” правовідносин. Наразі в цьому немає жодної необхідності, оскільки відповідні правовідносини вже врегульовані різними чинними законами, і ухвалення зараз нового Житлового Кодексу не принесе жодної користі. Натомість його ухвалення принесе багато шкоди у вигляді неабиякої плутанини. Адже, розуміючи, що вони намагаються врегулювати вже врегульоване, автори проекту просто “перефразували” вже існуючі норми, тобто, переписали їх “своїми словами”.

Ось що пише з цього приводу Головне юридичне управління ВР: “Переважна більшість статей проекту спрямована на регулювання відносин, які вже врегульовані Цивільним кодексом України, законами України «Про житловий фонд соціального призначення», «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про житлово-комунальні послуги», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» тощо”.

Безумовно, є в цьому проекті і норми, щодо яких можна вести дискусію. Це, зокрема, Глава 13, в яку автори проекту внесли положення щодо співвласності, яким місце в Цивільному Кодексі та в Законі “Про ОСББ”.Але весь позитив просто губиться та аннігілюється тією системою неофеодалізму, яку планується запровадити цим Кодексом.

В мафіозному угрупуванні можна не враховувати інтереси “сторонніх”, тобто якихось там “людішок”, але в цілій КРАЇНІ “сторонніх”_НЕМАЄ! Для кого в тексті багато букв перейдіть по посиланню:

Тетяна Монтян