"Життє" безробітного, або "Хождєніє" по співбесідах... Початок..

Ось уже третій тиждень як я вибралась з дому у пошуках кращої долі. І не подумайте, знайомих, які могли б мені підсобити у мене тут немає. Я так, сама по собі! Але за компанію зі мною - подруга, вона також сама по собі. Просто набридло сидіти вдома і надіятися, що те направлення на роботу, яке мені видали після закінчення навчання таки комусь пригодиться, того я й тут!!!

  Батьки, спасибі їм, звичайно, велике, підримали моє прагнення до безбідного життя і саме тому  дали мені невеликий аванс. За частину цих грошей я й винайняла своє перше житло. Нічого особливого, але недорога криша над головою на початок з"явилася.   Це так звана комуналка) Трикімнатна квартира - здається три кімнати одну уже здали, в другій ми (я і подруга моя), третя - ще пуста. В тих інших кімнатах - по дві дівчини, то зараз ми живемо і ще 2 дівчини. Ми ще толком не зрозуміли їх, ну одна точно чадить, як паравоз,  викладає в садіку музику, А друга - на курси перукарів ходить, її теж можна порівняти з паровозом, але крім цього пиво вона п"є в таких кількостях, що важко навіть уявити - відро як мінімум за раз  . Але це не важливо, нам з ними дітей не хрестити, тому вживемось... Кімната маленька (і я не применшую, кімната таки маленька), але затишна( я себе так тішу)). Із меблів: Диван, ліжко, стіл зі шухлядами, письмовий ніби, стілець такий, як у нас у чит. залі були, шкаф - хороший з вішалками, дзеркало на повен зріст, сервант радянського зразка і крісло теж радянського (пружинки тирчать))) але є де свою попку притулити. А ще в кімнаті велика картина висить - пейзаж якийсь, в такій рамці цікавій, великій і обємній. на вікні тюль і штори, на підлозі - коврик. і на стіні один коврик. Отак.
   Наступного дня ми зайнялися пошуками роботи, але про це - в наступній замітці