http://tv.tainam.net/index.php?option=com_content&view=article&id=487&Itemid=102

В Российском Новом Университете прошел большой Круглый Стол, посвященный новым сенсационным открытиям в российской и мировой истории. В первую очередь, собравшиеся выслушали доклад Президента «Проекта Цивилизация» Владимира Иванова о фигуре, жизнь и деятельность которой до сих пор вызывает интерес и бурные споры: о Петре Первом, впоследствии ставшим «Великим»...

Попытка посмотреть с других сторон на традиционные вещи.

Оказывается, Петр Первый к названию города “Санкт Петербург” не имеет никакого отношения!

“Санкт Петербург” - означает “Святой Петр”, а это библейский апостол.

Что же сотворил Петр Первый в Санкт Петербурге?

Люблю тебя, Петра творенье. Только даже к тому моменту, когда эти слова были произнесены, от творенья Петра в городе не было Н-И-Ч-Е-Г-О.

Участники круглого Стола согласились, что история России впервые начала писаться и изучаться при Екатерине Второй. Найдены черновики сценария русской истории, составленного Екатериной, и известны документы, согласно которым она сурово карала тех историков, которые осмеливались писать по-другому. Для исполнения своего замысла она привлекла крупных ученых из Германии - Байера, Миллера, Шлецера, именно эти ученые заложили основу норманнской теории происхождения Руси, не способной якобы к самостоятельному правлению.

Первой подверглась искажению история, непосредственно примыкавшая к эпохе Екатерины - это эпоха Петра. Подлинные документы эпохи были либо уничтожены, либо засекречены. А.С. Пушкин при работе над “Историей Петра” столкнулся с колоссальными трудностями при допуске к архивам, но, даже после использования разрешенных материалов, его работа была засекречена и, фактически, уничтожена. Ученым в 20-м веке чудом удалось раздобыть лишь часть утраченных материалов и по крупицам восстановить рукопись.

Но и советские ученые были ангажированы. Они выполняли социальный заказ, поставленный партией и правительством, и не смогли полностью оторваться от установок системы. Типичный пример связан с историей “Медного всадника”. Казалось бы, каждый питерец знает о знаменитом памятнике и о его истории. И никто сейчас не вспомнит, что еще в 1916 году на карте Санкт-Петербурга не существовала памятника с таким названием.

Как же он назывался? А так же, как и всегда - “Каменный всадник”. Это хорошо известная питерская легенда о попытках Петра перепрыгнуть на лошади Неву. Два раза ему эта попытка удалась, а на третий раз он бросил вызов Самому Богу, за что его бог покарал и он окаменел.

Именно эту легенду и рассказывали экскурсоводы начала двадцатого века. Пушкинский же Медный Всадник был малоизвестным произведением, и лишь к 100-летию со дня смерти поэта, символическому 1937 году был обрушен шквал исследований и публикаций, связанных с пушкинским Медным Всадником.

Другая неожиданность связана с тем же Медным Всадником и знаменитым наводнением, унёсшим жизни … 17 бездомных бродяг, которые просто не смогли проснуться, когда была большая вода. Легенда о сокрушительном наводнении была раскручена и раздута после публикации Пушкинского Медного Всадника, который, как и положено в художественном произведении, прибегнул к метафорам и гиперболам.

Еще две очень большие темы - Пётр, фактически, не основывал Петербург. А в момент закладки Петропавловской крепости (и это тоже народное название, на самом деле, крепость носит совсем иное название), 16 мая 1703 года, отсутствовал в городе и был на Олонецкой верфи. Множество зданий, строительство которых сегодня приписывается Петру и петровской эпохе, оказывается, было сооружено значительно позднее.

Еще два аспекта - Петербург, фактически, город не православной, а языческой античной культуры и культуры протестантской.

Петербург в 1694 году - никакого Питера в устье Невы еще нет, но стоит некое поселение с надписью С Петеръ Б - неподалеку от Риги, в Лифляндии, а финский залив носит скромное название - Санкт-Петербургское море (по словам Феофана Прокоповича).

И объяснение этому предельно простое - рыбный промысел. Рыбарь Петр - символ рыбаков, он ловит рыбу даже в Евангелиях.

Поэтому, когда крепость основывали в устье Невы и в отсутствие Петра, ее сам Бог велел назвать Санкт Питер Бурх - крепость Святого Петра.

А уж Петра Великого приплели позже.

То, что Петр никакого города не строил и первоначально даже не планировал, написано во многих источниках.

Решение же о строительстве было принято только после злосчастного Прутского похода, когда земляную крепость Санкт Питр Бурх пришлось срыть (Петр боялся Порты, но Москву ненавидел еще больше - а так он и Порту обманул, и в ненавистную Москву не вернулся).

Цитата из Агеевой:

С середины 1710 годов заселение и строительства города было связано с созданием регулярного города на Васильевском острове. По существу, Петр строил новый, ВТОРОЙ Петербург. Иностранцы даже писали, что именно на Васильевском острове царь собирается построить “собственно город”.

Дальше Агеева приводит высказывания иностранцев, что до 1710 г. никакого города-то и не было, и только с середины 1710-х начали строить.

А тех, кто отказывался перебираться на Василевский, переселяли силой.

Итак, резюме.

Дома, построенные на Московской стороне и Петербургском острове, были по большей части разрушены. Новое строительство на Васильевском велось крайне медленно и со скрипом.

Город в основном населяли приезжие РАБЫ, каждый приезжали новые партии и оставались те, кто не сумел сбежать по дороге в “парадиз”.

Сегодня для историков огромная проблема выяснить, что представляли из себя жилища эпохи Петра - их не сохранилось НИ ОДНОГО. Приходится реконструировать по описаниям в дневниках и сохранившимся рисункам.

Когда двор после смерти Петра дружно уехал в Москву, в городе по понятным причинам никого не осталось.

Вот такой памятник самому себе оставил «Петр Великий».

Триста лет насчитывает история Петербурга… Много это или мало? С одной стороны, Петербург – самый младший стольный град Старого Света, возникший лишь на заре XVIII века, когда в просвещенной Европе уже закончился Ренессанс. С другой стороны, триста лет его истории наполнены столькими драматическими событиями, которых с лихвой хватило бы и на тысячелетнюю историю некоторых его старших собратьев. Казалось бы, история Петербурга вся на виду: она запечатлена в неповторимом архитектурном облике Северной Пальмиры, в шедеврах русской литературы и искусства, в именах гениев русской науки и культуры, творивших здесь, и героев, защитивших его от всех посягательств захватчиков.

Эта история запечатлена и в памяти поколений, которых со времени его основания сменилось всего два десятка. И все-таки Петербург хранит еще немало тайн, связанных не только с историей России, но и с общеевропейской историей, и со всей историей современной цивилизации. Чтобы приоткрыть эти тайны, отправимся в прошлое города из его настоящего: из Санкт-Петербурга, минуя Ленинград и Петроград, снова в Санкт Петербург, столицу Российской империи, и в Петрополь, как его называли наряду с Петербургом до 1712 г. при Петре I.

Нынешний исторический облик Петербурга, впитавший лучшие достижения мирового и русского зодчества, сложился во второй половине XVIII и в XIX веке. В этот период, по признанию европейских современников, Петербургу не было равных по архитектурной красоте и градостроительной гармонии. В определенном смысле XIX век – это век Петербурга как лидера европейского градостроительного искусства, какими были Париж и Вена в XVII веке, Рим и Москва в XVI, Венеция в XV или Прага на рубеже XIV-XV веков. Это время расцвета тогдашней столицы России – одновременно и время расцвета могущества самой Российской империи, простиравшейся от Кракова на западе до Форт-Росса на востоке. Это была, по сути, мировая империя, восточная граница которой находилась на американском Диком Западе.

Петр, не удовлетворившись невзрачным Ниеншанцем, продолжил движение вдоль правого берега Невы и остановил свое внимание на Заячьем острове – Енисаари, напомнившем ему по своей форме корабль. Остров (Петроградскую сторону) так и стали называть – Петербургский остров, подчеркивая, что город должен стоять на островах. Петр отчаянно подражал Венеции и Амстердаму, и на материковую часть никогда не рвался.

Вот что пишут об островах справочники первой четверти двадцатого века:

«За «ковшом» расположены собственно острова – полудачные и прогулочные места для петроградцев, слывущие под этим именем».

Генеральный план застройки которых впервые был разработан при Анне Иоанновне, а реализован при Елизавете.

Земляная крепость была сооружена за месяц. 16 мая, в отсутствие самого Петра, которого это совершенно не интересовало, крепость была заложена, а в июне она уже функционировала, пугая шведов одним своим грозным видом. В 1706 году Доменико Трезини начал ЗАМЕНЯТЬ земляные стены на кирпичные.

Построенная за месяц крепость затем перестраивалась 40 (сорок) лет. Можно возразить, что пирамиды строились дольше ... Кирпичи там были несколько больше, а высота сооружения – несколько выше. А все остальное - очень похоже.

Облицовка крепостных стен по проекту архитектора Н.А. Львова с южной стороны – со стороны Невы – была далеко не декоративной. Любой питерец знает эту одну из загадок Екатерины – от кого нужно было обороняться с Южной стороны, да еще так спешно. Не от Пугачева же, в конце концов!

Первые сооружения на просеке в лесу стали появляться в 1730 году, возник целый лютеранский комплекс, затем возник Генеральный план (при Анне Иоанновне), согласно которому из просеки решили сделать центральную улицу, и постепенно начали это план реализовывать. 1738 – год официального появления Невского проспекта. На нем еще довольно долго было мало строений, но вскоре все было застроено, Елизавета и Екатерина протянули его достаточно далеко.

Турецкая гипотеза. Странное совпадение – Порта потребовала город уничтожить – и реальность – город Петра был уничтожен. Имеется здесь причинно-следственная связь, или нет, вопрос политологов. Но факт остается фактом – Порта потребовала город уничтожить – город был уничтожен. Это не гипотеза. Это два неоспоримых факта.

И, наконец, о кладбище. Смоленское кладбище на Васильевском острове – самое старое кладбище в Петербурге, первые документы, его упоминающие, относятся опять таки к 1738 году. Причина - того, что год опять 1738 - предельно понятна. В городе впервые появились городские документы, и началось нормальное городское управление, были разбиты улицы, впервые появились их названия, а кладбищами, наконец, занялись городские власти.

А в Лавре стали хоронить позже. Рака с мощами Александра Невского была сделана по повелению Елизаветы.

А что же сделал Петр? Пётр построил австерию, где пил водку сам и угощал других. И не просто угощал, а заставлял. Как он делал то же самое на поле боя на глазах у неприятеля, хорошо написано у Моро-де-Бразе.


В качестве приложения еще ряд материалов.

“Петербург - мерзость в глазах россиян” - переводчик прусского посольства в Петербурге И.Г.Фокеродт:

“Петербург и флот в их глазах мерзость, и уж тут не бывает у них недостатка в доказательствах для подтверждения этого положения”.

“Ненависть Петра к Москве доходила до того, что охотно сравнял бы Москву с землей”.

Агеева пишет: “Мнение Фокеродта подтверждается и донесением прусского посла Мардефельда к королю от 12 июля 1712 г. Мардефельд пересказывает речь Голицына, в которой Петербург называется гангреной”.

Тот же Фокеродт:

“Земля Ингерманландии неплодородна и ничего России не дает такого, чего она не имела бы прежде, не умножают казну”.

Впрочем, о никчемности этой земли пишет и сам Пётр:

“Идти не для разорения, но чтобы овладеть, хотя оная (Финляндия) нам не нужна вовсе”

“Окрестности города очень неплодородны, и съестные припасы нужно привозить за сто миль, вследствие чего он очень дороги”, писал Хр Гассман.

Агеева снова цитирует:

“Что касается почвы города и его окрестностей, то она вообще очень холодна, как от множества воды, пустырей, так и от самой северной природы”.

Иностранцы соглашались с русскими, когда речь шла о “плохой” местности города.

Оценивая план регулярной застройки Васильевского острова, Фокеродт писал, что “местность выбрана самая дурная”.

Ну, а про Питер - “город-на-костях” - не писал только ленивый.

Строился он вахтовым методом, и вахтовики гибли, как правило, всей вахтой (помните начало Смоленского кладбища?). Правда, считается, что это миф, и гибло людей не больше, чем в других местах России. Просто люди, отработав, стремглав уезжали с гиблого места.

Про любовь питерцев к любимой питерской народной забаве - частым наводнениям – написано предостаточно.

Собственно, причины, почему город сразу после смерти Петра был стремительно брошен и пришел в ужасное запустение, понятны.

И окна в Европу Петр не прорубил (еще один МИФ - до построения Морского канала в середине 19 века в Питер большие корабли заходить не могли, а перегрузка в Кронштадте на малые суда была крайне неэффективна; впрочем, пока шла Северная Война, никто и не плавал, себе дороже - ходили через Ригу и Новгород по суше, или через Архангельск), и, как оказалось, города после себя не оставил.

Давайте пробежимся по памятным местам.

Троицкий собор Александро-Невской Лавры - 1774 г.

Рака Александра Невского - при Елизавете, 1740 г.

Петропавловский собор - 28 июня 1733 г., при Анне Иоанновне, в 1848 г. кардинальная перестройка Монферрана.

Петропавловская крепость - 1740 г., Елизавета (здесь спорная датировка Елизаветы, а не крепости; после смерти Анны Иоанновны произошла смута, так что многие считают, что Елизавета сменила Анну Иоанновну, не считая малолетнего Ивана VI Антоновича за серьезную историческую фигуру).

Исаакий - деревянный - сгорел еще при Петре.

Новый Исаакий - снова деревянный - сгорел в 1735 г.

Собор Животворящей Троицы (Троице-Петровский) - сгорел в 1913 г., но до того на этом месте все горело (будучи деревянным), еще несколько раз. После Петра не было, естественно, ничего, но то, что построила Елизавета Петровна в 1746 г., тоже было уничтожено жестоким временем.

Старейший храм Питера - собор св. кн. Владимира на Петроградской стороне, при Петре церковь, стоявшая на этом месте, называлась “Николаем Мокрым” из-за частых затоплений. Говорить о том, что она не сохранилась, нет необходимости - собор датируется 1789 годом.

Никольский Собор в Коломне - Екатерина, 1762 г.

12 коллегий построены в 1742 году (Доменико Трезини).

Кунсткамера - 1728 г., Георг Матарнови

На Васильевском (Лосином) Острове сохранилось ОДНО (!) здание гражданского назначения, относимое к первой половине 18 века.

Все Левобережье - Екатерининская эпоха.

Зимних было много, последний - пятый - мы лицезреем сегодня, а это 1839 год. Петром и не пахнет.

Летний Дворец Петра - абсолютный новодел в стиле Лужкова - Елизавета Петровна восстановила его по чертежам.

Домик Петра в футляре, сооруженном Екатериной - реликвия, не исключено, что этот домик - муляж, созданный Екатериной для патриотического воспитания потомков.

Экскурсоводы предупреждают - интерьеры домика воссозданы по рисункам и гравюрам.

Думая, что и экстерьер имеет аналогичное происхождение.

Адмиралтейство - все деревянное 1711 года снесено, и каменное построено в 1827 г..

Кстати, первая верфь для маленьких судов - это вообще 1718 г.

Дворец Меншикова - ЕДИНСТВЕННОЕ здание, доставшееся нам от эпохи Петра.

Еще Кикины палаты. Вообще говоря, они слишком далеко от тогдашнего Питера.

Первоначально они были построены в 1714 г, но сегодня от тех палат тоже ничего не осталось. На их месте тоже много раз чего строилось, и называть сегодняшние Кикины палаты палатами 18 века может только сумасшедший, который верит, что Колизеи-Парфеноны стоят незыблемо, нетронутые временем.

Беспрецедентное решение Конституционного суда узаконивает коррупцию и подвешивает дамоклов меч над всеми неугодными.

фото Натальи Кравчук / Корреспондент.net Еще на прошлой неделе в нашей стране жили-были коррупционеры. Жили открыто, не стесняясь. Журналисты ежедневно писали об их состояниях: часы, особняки, компании. Все, конечно, было записано на жен либо волшебным образом возникло из небольших официальных доходов чиновника. Но на прошлой неделе Конституционный суд принял решение, которое обязало в первую очередь журналистов не совать свой нос в благосостояние находящихся на государственной службе людей. По сути КС разрешил чиновникам не разглашать информацию о своем имущественном и финансовом положении - на основании гарантированного Конституцией права гражданина на личную жизнь. КС определил, что любые сведения о человеке, в том числе имущественного и неимущественного характера, являются информацией о личной и семейной жизни. А такая информация является конфиденциальной. Соответственно, сбор таких сведений, их хранение и распространение является вмешательством в личную жизнь человека. Это, к примеру, означает, что журналистский интерес к частной жизни лиц, подозреваемых в масштабных хищениях бюджетных и прочих народных денег, незаконен. Даже если он вызван явным несоответствием скромных официальных доходов должностных лиц и очевидных признаков их состояния. Это решение суда наверняка будет интересно как юристам, так и любителям фэнтези. Потому что, оградив чиновников железным занавесом личной жизни, суд открыл в борьбе с коррупцией в Украине новую, эпическую главу. Запрет даже на сбор информации де-юре делает коррупционеров мифическими персонажами, которые существуют вне информационного поля. И теперь журналистские расследования Корреспондента можно будет проводить разве что под прикрытием публикации об архитектурных особенностях объектов недвижимости депутатов, губернаторов и мэров городов. Сбылась мечта коррупционера. Как говориться в популярном тосте, чтобы у вас все было, и вам за это ничего не было! С такими законами побороть коррупцию сможет разве что Гарри Поттер, владеющий волшебными навыками. Для примера: если милиционер на улице подозревает, что вон тот пьяный персонаж - нарушитель порядка, он может подойти, проверить документы. Но у человека, который потенциально крадет у государства миллионы, теперь нельзя будет даже попытаться спросить, а на какие, так сказать, шиши. Ну в самом деле, не распивает же человек спиртные напитки в общественных местах, культурно пилит себе в кабинете. Вы никогда не замечали, что у чиновников, как правило, невероятно успешные жены и прочие родственники? Так вот – можете об этом забыть. С таким решением новый судья Зварич не станет рассказывать басни про колядование, а просто беззаботно улыбнется. И пока журналисты не найдут способ обойти этот запрет, о возможных коррупционерах вы не прочитаете в журналах и на сайтах. О сказочных масштабах воровства придется слагать легенды, а информацию о благосостоянии коррупционеров можно будет, как былины, передавать исключительно из уст в уста. После этого в стране останутся два-три реальных коррупционера. Луценко, Диденко и Тимошенко. Остальные будут существовать исключительно в вашем воображении - и в воображении компетентных органов. Дело в том, что КС оставил возможность избранным заходить в сумрак коррупции. Эту возможность можно увидеть в оговорке, которая содержится в принятом решении КС: «Вмешательство в личную жизнь разрешается только в установленных законом случаях и исключительно в интересах национальной безопасности, экономического благосостояния и прав человека». Можно себе представить, что значит вмешиваться в личную жизнь исключительно в интересах экономического благосостояния. Особенно когда КС не дает четкой трактовки, о чьем благосостоянии идет речь – гражданина, подозреваемого в совершении коррупционных деяний или страны? Очевидно, что такая расплывчатая формулировка оставляет вовсе не мифические возможности для тех, кто может ее применять. И любой коррупционер, комфортно спрятавшийся за формулировкой «личная жизнь», может быть взят за жабры компетентными органами, если будут затронуты указанные в оговорке интересы. А значит, при всей мистичности последнее решение Конституционного суда оставляет вполне эффективный инструмент влияния на любого коррупционера в этой стране, который, к примеру, вдруг откажется мухлевать с избирательными бюллетенями, захочет уйти в оппозицию или неуместно решит баллотироваться на выборах. Но для большинства послушных работников системы «информация о личной и семейной жизни» будет чем-то вроде правового офшора, с помощью которого проворовавшиеся чиновники могут прятать свое несоразмерное официальным доходам благосостояние точно так же, как сейчас они прячут капиталы на Виргинских островах. Отныне личная жизнь чиновника – это черная дыра, Сумрак, который поглотит от глаз общественности все свидетельства коррупции - недвижимость, счета и регулярно побеждающие в тендерах компании родственников.

А победить коррупцию можно будет только заклинанием, святой водой и, вероятно, осиновым колом.

Станислав Шум

Корреспондент.net

62-річний дніпропетровець Юрій Кобзенко усе життя працював інженером-залізничником. У 50-річному віці за порадою товариша самотужки вивчив арабську мову, зробив поетичний переклад Корану на українську.

Згодом опанував грузинську, кримсько-татарську та іврит. Навчався в Ізраїльському культурному центрі в Дніпропетровську, в Інституті по вивченню юдаїзму в Єрусалимі, у Відкритому ізраїльському університеті. Вивчав Біблію мовою оригіналу. Почав порівнювати корені арабських на єврейських слів з українськими "Я комуняка з 20-річним стажем, - розповів Юрій Васильович. - Раніше на Святе Письмо з вилами кидався. А коли почав читати в оригіналі, то помітив, що й наші слова мають схожі корені чи тлумачаться через них. Близько 6000 таких тлумачень звів до словника "Матір мов". Показував фахівцям, вони казали, що нічого залізничнику лізти у лінгвістику. Я все-таки її видав. А зараз для другого видання треба 20 тисяч доларів, ніхто не дає. Звернувся до одного банкіра, так він хотів рукопис украсти. Писав Турчинову, коли вони при владі були". Як Ви розтлумачили найпоширеніші слова української мови? - У семітських мовах літер, що позначають голосні звуки, нема. Але вони вимовляються, ми їх називаємо голосівками. Мене насамперед цікавило, що означають слова Україна, хата, хохол, слов'яни. В арабській ХТ — стіни, в івриті — гріх. Первородним гріхом Адам поставив між собою і Богом стіну. Саме ж слово гріх означає "помилка". "Україна" походить від івритських коренів аКР, іКР, уКР, що означає "чіплятися за землю, орати ґрунт, осідати на землі". Отже, українці — це ті, що осіли на землі, орачі. Через слово "слов'яни" я посварився з одним професором з Єрусалима, який вільно володіє тридцятьма мовами. Коли він на лекції сказав, що це від арабського "скалаб" — раб, то я аж обурився. Кажу: "Ну скільки можна людям локшину на вуха вішати. Тут же євреї позбиралися, чого ж ви з них дурнів робите?" Він розсердився: "Ваша версія". Я пояснив: у арабській мові "салаб" — хрест, в івріті те саме — "целаб". А хрест — це перетин, початок координат, серцевина. Тобто, слов'яни — це автохтони, ті, що споконвічно живуть на цій землі. Січ означає осередок. Русь — головне або центр. Хохол — те саме, що фенікс — птах, який згоряє та відроджується з попелу. Слово "Київ" розклав на кілька коренів. Ки — те, що є, ЙВ — скорочене ім'я Бога, аВ — центр, основа. Тобто, Боже місто, яке є центром. Русь означає "головний". В івриті РС — голова. Слово "Москва" має два кореня: МаС — податок, КВа — збирати. Тобто, податкова інспекція. "ТаТаР" означає те саме, що й "турист" — обходити навкруги, роздивлятися. Татарин — це той, хто ходить і роздивляється. - Ім'я та прізвище людини несе якусь інформацію? - По них можемо дізнатися про нашу долю. Слово - енергетичне. А ще мудреці кажуть, що ймення наше має чотири значення, три з них ми дізнаємось упродовж життя, а четверте - у Бога в Книзі Якщо написати літерами івриту прізвище Янукович, то виходить ЙНКЎіТЦ в українській транскрипції. Раніше літерами позначали й числа. Й = 10, Н = 50, Ў = 6 (Ў — те саме, що у нас В), К = 100, Т = 400, Ц = 90, і = Й = 10. Якщо скласти, вийде 666 — число звіра. Сам гарант видав указ 591 від 20 травня 2011року про створення 666 судів. Та й оточення у нього відповідне. Льовочкін: ЛВ — серце, СКіН — ніж. Герман: від ГРМ — гризти. Табачник: ТБХ — той що куховарить, ріже курям голови, тобто різник, кат. Азаров: аЗР — ворог, зайда. До речі, 666 є у прізвищах усіх наших президентів, тільки їх треба писати різними мовами: LEVONID KRAVCHVK латиною, Ющенко — івритом ЙЎШШН, Кучма — старослов'янською КУСЬМА. - Можете пояснити значення прізвища Кірєєв? - Корінь РЙВ означає "сварка, гризня, чвари". Сучасне ім'я Родіон походить від давньоєврейського імені Ірод. У Біблії Корей під час 40-річного блукання євреїв по пустелі повстав проти Аарона і вимагав від Мойсея священства для себе. За велінням Бога Корея і його прибічників поглинула безодня. - А Тимошенко? - Корінь МШХ означає "помазати", від нього походить "Месія", грецькою "Христос", тобто "помазаник". Літера Х горлова і ми нею іноді нехтуємо або вважаємо за голосну: Ханна — Анна. Якщо звернемось до однини жіночого роду в майбутньому часі, то ТМШХ означає "вона буде помазана". Додаючи суфікс "е'Н" — дещиця, часточка, одиниця виміру, та "Ко" — те, той, та, душа, астральний двійник, — складемо українське прізвище Тимошенко. У майбутньому часі Й + у'Ля означає "Бог возвеличить її". Олександр ГУНЬКО Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/life/_hohol-oznachae-ptaha-yakij-zgoryae-ta-vidrodzhuetsya-z-popelu-movoznavec/418316">Gazeta.ua</a>

Спецназ Казахстана расстреливает и добивает бастующих в Жанаозене 16.12.2011 (видео)

Новости Казахстана

Может ли Янукович и его окружение использовать спецназ с применением расстрельного оружия и дубинок против украинского народа также как в Казахстане?

Выборы! Выборы! Кандидаты - пидоры! (Ленинград) видео.

Считаете ли прошедшие выборы в России честными и реальным выбором россиян? 

Розкуркулена й пограбована родина залишає свій дім. Село Удачне, тепер Красноармійського району Донецької області, 1930 рік. Фото Марка Желізняка

— Тривале голодування призводить до так званої аліментарної дистрофії. На вигляд людина з таким діагнозом — скелет, обтягнутий шкірою, — розповідає головний дієтолог управління охорони здоров'я у Львівській області Зоряна Завада, 48 років. — Хвороба розвивається в чоловіків значно швидше і перебіг її тяжчий. Жінки переносили Голодомор легше. Бо в них менш інтенсивний обмін речовин, більший запас жирів. Організм стійкіший від природи. Бо призначення жінки — виносити і народити дитину. Повне голодування при умові вживання води не приносить шкоди протягом одного-двох днів. Потім — зникає підшкірна жирова клітковина з обличчя, шиї, молочних залоз, сідниць, стегон. Обличчя худне, покривається зморшками. Молочні залози справляють враження пустих зморщених мішків. М'язи атрофуються, людина не може ні сміятися, ні кривитися. Найбільше зменшується селезінка — на 60 відсотків, печінка — на 53,7. Найменше ваги втрачає серце — 3,6 та нервова тканина — 3,9 відсотка. Випадає волосся, ламаються нігті, зуби кришаться і випадають через цингу. Шкіра лущиться, потім червоніє, у деяких місцях можуть з'явитися виразки. Такі ж виникають у шлунково-кишковому тракті. Через п'ять-сім днів голоду в організмі утворюються кетонові тіла — продукти окислення організму. Отруєння призводить до обезводнення всіх клітин. Вони відмирають. Найперше — мозок, потім підшлункова залоза. Через зневоднення та авітаміноз падає зір. Зменшується шлунок, серце починає повільніше працювати, до органів поступає менше крові. Вона стає густою, майже чорною на вигляд. Тому на фоні блідувато-сірого обличчя губи мають яскраво-червоний колір. Серце б'ється все повільніше, аж до зупинки. Найменше страждають нирки — якщо людина п'є воду. Якщо не п'є, вони відмирають у першу чергу. У вагітної під час голоду завмирав плід. Але викидню не було через обмаль рідини в організмі. Плід розпадався всередині. Далі — запалення, сепсис і смерть. Чому люди пухнули? — Це стається після сьомого дня від окислення організму. Замість поділу клітин іде нагромадження отруйних речовин від переробки самого організму. Потім він починає руйнуватися, тому з'являється опухлість. Що відчуває людина в голод? — Болить голова. Адже набрякає мозок. Відчувається біль у грудній клітці через порушену роботу серця, але з часом він зникає. Болять суглоби. Із них виводиться вода. Порушуються їх функції. Ноги і руки не згинаються, викривляється хребет. Люди рухаються повільно. Кінцівки холодні, температура тіла приблизно 35 градусів, пульс 30–40 ударів за хвилину, максимальний артеріальний тиск 70 на 60. Дихання поверхневе, спостерігаються судоми. Людина відчуває холод, сонливість, втомлюваність, нервово-психічне перенапруження. Як змінюється її поведінка? — Слабшає пам'ять, людина концентрується тільки на собі. Знижується її моральний рівень, зникає почуття сорому й охайності. Пропадає сон. Чому коли людина вже починала їсти, могла померти? — Коли з'являлися продукти, люди починали їсти без міри. Більше, ніж міг перетравити шлунок. Оскільки підшлункова не виробляла соку в достатній кількості, їжа забивала шлунок. Не було ні прохідності кишківника, ні травлення. Утворювалися розриви шлунку, їжа викидалася в черевну порожнину. Звідси — отруєння і смерть, подібно до розриву апендиксу. Врятувати життя в такому випадку можна тільки операцією та промиванням. Які процеси в організмі після голоду незворотні? — Залишаться проблеми із травленням — виразки, кишкова непрохідність, закреп, гастрит, гепатит, цироз. Буде порушений обмін речовин, людина може ожиріти. Психічні розлади теж можливі, адже частина мозку відмерла. Імунна система залишиться слабкою. Буде підвищена хворобливість. Людина залишиться згорбленою, матиме проблеми із суглобами. Зір не відновиться. Серце з часом почне працювати нормально, бо піде наводнення кров'яного русла. Усі органи залишаться ослабленими через нееластичність тканин. Незворотні процеси починаються, коли повністю вичерпується жир з організму. Тому здоровішими лишилися ті, хто до голоду був повний. Чи могли люди, які пережили голод, народити здорових дітей? — Хвороби від голоду — набуті. Отже, дитині вони не передадуться. Жінки могли просто не доношувати перших одну-дві вагітності після одужання. Але народжували років через сім після голоду. Леся МЕЖВА

Майже ухвалено закон, що може легально заблокувати в Україні будь який український чи зарубіжний сайт.

Фейсбук, ютьюб, твітер, вконтакте, гугль і будь який веб-сайт – доступ до них в Україні можна закрити за бажанням державного органу. Думаєте – перебільшення? Аж ні краплі!

18 жовтня 2011 року Верховної Радою України в першому читанні проголосований проект Закону про внесення змін до Закону України “Про захист суспільної моралі” (№7132). авторства низки народних депутатів з різних фракцій як більшості, так і опозиції.

Неуважний читач може порадіти повній забороні порнографії, суттєвому обмеженню еротики, жорстокості, мови ненависті, але… закон написаний таким чином, що під еротикою, мовою ненависті чи лайливими словами можна розуміти взагалі то все, що завгодно, особливо в Інтернеті.

Національна комісія України з питань захисту суспільної моралі (ст.11): «З метою попередження виробництва та обігу продукції, що завдає шкоди суспільній моралі може зобов’язати інтернет-провайдерів:

……

(без рішення суду – авт.) вживати невідкладних (протягом доби) заходів щодо обмеження вільного доступу до електронних інформаційних ресурсів (їх частин), визначених Національною комісією України з питань захисту суспільної моралі еротичними;

за наявності рішення суду на протязі доби забезпечувати технічними засобами видалення контенту, що завдає шкоди суспільній моралі, у тому числі дитячої порнографії, з національного сегменту мережі Інтернет, а за умов його розміщення поза межами України – надійне блокування доступу до нього з національного сегменту мережі Інтернет;»

Тобто цей орган (Нацкомісія) стає регулятором інтернету, може обмежувати доступ до сайтів в Україні, вилучати їх зміст і блокувати в Україні зарубіжні веб-сайти.

Що ж завдає шкоду суспільній моралі? Крім еротики і фільмів з кровопролиттям ст.10 законопроекту забороняє також

“вживання нецензурних лайливих і брутальних слів у продукції друкованих засобів масової інформації, у телевізійних та радіопрограмах (передачах), що розповсюджуються протягом ефірного часу у добовому відрізку з 6:00 до 23:00, окрім каналів з обмеженим доступом, у рекламі, мобільному контенті, у комп’ютерних іграх та інших іграх для дітей, у видавничій продукції, розрахованій на дітей, а також у дитячій відео- та аудіопродукції, фільмах, що не мають обмеження глядацької аудиторії, або розраховані на глядацьку аудиторію до 16 років”.

Здавалося б це не про Інтернет? Однак ст.11. каже «Забороняється розміщення та поширення в телекомунікаційних мережах продукції, визначеної статтею 10 цього Закону.»

Тобто в Інтернеті повністю забороняється вживання «нецензурних лайливих і брутальних слів». Звісно список таких слів не прикладається. В той же час в законі визначається «продукція еротичного характеру – продукція, що містить зображення (опис) людського тіла або сексуальних дій, які є продовженням, підтвердженням глибини емоційних переживань людини, і мають за мету розкриття проявів її чуттєвості та досягнення естетичного ефекту».

В результаті, комусь (наприклад, щойно зареєстрованому дописувачу, можливо – фаховому провокатору) достатньо написати на форумі, в коментарях, в соцмережі
1.матюк
2.на еротичну тему

щоб зміст “електронного інформаційного ресурсу” був визначеним Національною комісією України з питань захисту суспільної моралі еротичним, і провайдер був зобов’язаний блокувати доступ до цього сайту. Те саме стосується поширення відповідних зображень соцмережами та форумами.

Крім того, законопроектом пропонується запровадити адміністративну відповідальність за “розповсюдження продукції сексуального та еротичного характеру, продукції, що містить нецензурні лайливі і брутальні слова, елементи еротики”. Таким чином, якщо державний “контролер” побачить на певному сайті слово, котре видасться йому “брутальним”, або якийсь “елемент еротики”, може бути підданим штрафу не лише відповідний автор чи дописувач (котрий, повторимося, може бути платним провокатором), але і власник ресурсу чи то редакція. “З конфіскацією продукції” – тобто зі знищенням контенту.

Причому, якщо сайт знаходиться за кордоном, то судом його можна визнати еротичним (в вас є сумніви у поставі українських судів до позовів суб’єктів владних повноважень до простих смертних?) і ВСІ українські провайдери будуть зобов’язані «надійно блокувати його».

А хто вирішує, що є еротика, а що ні? Нацкомісія. А її діяльність моніторить хто? Правильно: «Порядок проведення моніторингу у сфері захисту суспільної моралі визначається Національною комісією України з питань захисту суспільної моралі.» Це суперечить ст.19 Конституції України, за якою органи державної влади можуть діяти лише відповідно до Конституції і законів, і не мають, відповідно, права самим собі встановлювати повноваження.

Тобто цей закон, крім того що прямо суперечить ст.10 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, де сказано: «Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.» ще й є по суті антиконституційним.

І управи на Нацкомісію нема ніякої. Бо як ви бачили вище, Нацкомісія може зобов’язувати провайдерів блокувати сайти взагалі без рішення суду.

В вас є сумніви, що це БУДЕ використано для зачистки Інтернету? У нас – нема. В сусідів є приклади, в Білорусі так блокували ВКонтатке, в Казахстані ЖЖ і опозиційні сайти, а в Росії одного блогера засудили до … знищення комп’ютера.

В червні ООН підготувала доповідь, в якій доступ до Інтернету вказаний, як один із дуже важливих інструментів забезпечення прав людини, вже доволі давно ООН каже про те, що доступ до Інтернету має бути невід`ємним правом людини. В 5 країнах доступ до Інтернету вже проголошено правом людини – в Фінляндії, Естонії, Франції, Іспанії та Греції.

А українські нардепи хочуть в кампанію до Білорусі та Казахстану, і замість сприяння реалізації засадничого права людини – права на свободу вираження поглядів і переконань – хочуть ввести регулятора Інтернету і можливості тотального контролю Інтернету та репресивних дій щодо неугодних.
Що ж з цим можна зробити“?

Ми напишемо про це у міжнародні правозахисні організації та всім депутатам Європарламенту.

Ми запропонуємо народним депутатам України відмовитись від прийняття цього законопроекту і скасувати чинний закон “Про захист суспільної моралі”,а статті про порнографію та мову ворожнечі зробити частиною ККУ.

Ми вимагатимемо виконання Кабінетом Міністрів України пункту 7 ст.7 Указу Президента України № 1085/2010 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, яким Кабінет Міністрів України було зобов’язано вирішити в установленому порядку питання про ліквідацію Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі.

Що можете зробити ви, наші читачі?
1.Поширити цю статтю Інтернетом – люди мають знати, яка загроза над ними нависла.
2.Підписатися під цією статтею і ваш голос ми долучимо до зверненням (до Кабінету Міністрів, і народних депутатів)
3.Запропонувати ваш варіант дій?





Наталка Зубар, Майдан

Малороссам, не патриотам, продажным избирателям, всем чья "хата" с краю, тем по ком звонит колокол, ждёт народное и судебное возмездие .....

Про секс і рабство в українській армії, супердорогі автівки МВС, готель "Київ", мости-привиди в Україні, зіркових двійників, музичний плагіат та багато іншого дивіться у Програмі "Гроші" 

Украина моя и твоя. Я и ты за неё в ответе.

Новость от Anatoliy Tkachenko  Полковник милиции Петр Федчук под Печерским судом бьет женщину: Шо? Всрався? ВИДЕО 

Мужчина в черном плаще, бьющий женщину - полковник милиции, начальник управления общественной безопасности ГУ МВД города Киева Петр Федчук.

В рабочем кабинете этот сотрудник милиции более дружелюбный.

А это автомобиль господина Федчука.  

господина Федчука. Можно предположить, что купил он его на милицейскую зарплату. По информации ord-ua.com, до недавнего времени, эта фотография была на еголичной странице "Вконтакте". Теперь "вежливый" милиционер удалил все фото.

РS На вопрос журналиста, в конце сюжета:" Вы из милиции?"

Полковник милиции Могилёва ответил: "Нет" На второй вопрос журналиста:"А вы откуда?"

Петр Федчук трусливо и молча убежал, как реально обосравшийся оборотень-полковник милиции Могилёва  .