<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?><rss version="2.0" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
<channel>
<title><![CDATA[Дарико - BLOG.I.UA]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2977356/</link>
<description><![CDATA[Заметки в блоге Дарико на BLOG.I.UA]]></description>
<image>
<url>//i.i.ua/avatar/6/5/2977356_260435816.jpg</url>
<title><![CDATA[Дарико - BLOG.I.UA]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2977356/</link>
</image>

<item>
<title><![CDATA[Чому мій чоловік став добровольцем]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/662/1544546/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/662/1544546/</guid>
<description><![CDATA[<p style="text-align:justify"><span style="font-size:
14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:UK">Останнім </span><span style="font-size:14.0pt;line-height:115%">&nbsp;</span><span style="font-size:14.0pt;
line-height:115%;mso-ansi-language:UK">часом&nbsp;
найпопулярніше мені запитання -&nbsp;
як Ви відпустили свого чоловіка.&nbsp;
Раніше мене питали – як ти відпустила чоловіка на футбол у вихідний
день? Тепер&nbsp; питають – як я відпустила
його на війну.&nbsp; У мене виникає питання у
відповідь –&nbsp; невже чоловік – то собака на
прив»язі, чи він здався&nbsp; мені в рабство?
Брак – це союз вільних людей, і взагалі&nbsp;
неправильно когось до чогось примушувати. Це по-перше. &nbsp;По-друге, &nbsp;я вважаю, що дружина має підтримувати
чоловіка, допомагати йому, а не заважати та кудись не пускати, прив»завши до
своєї спідниці.&nbsp; А потім ми, жінки,
дивуємося – де ж поділися справжні чоловіки, чого&nbsp; оті створіння, що називаються чоловіками,
валяються на диванах&nbsp; та ні на що не
здатні.&nbsp; Так ми ж самі робимо їх такими.
«Туди не ходи, сюди не ходи, це не роби, роби як я сказала.» І чоловік
поступово вироджується. Інстинкти,&nbsp;
якості, закладені Творцем в кожного чоловіка, помирають.&nbsp; </span></p>

<p style="text-align:justify"><span style="font-size:
14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:UK">Взагалі, Бог благословив &nbsp;мене таким чоловіком, який рахується зі мною. &nbsp;&nbsp;Він завжди цікавився моєю думкою, моїми захопленнями,
вислуховував мене і підтримував.&nbsp; Тому,
мабуть, мені легко поважати&nbsp; мого
чоловіка, слухатися його. В нашій родині він – голова, але не деспот.&nbsp; Приймаючи важливе рішення, він радиться зі
мною.&nbsp; Було, що він не прислухався до
мене і робив помилку.&nbsp; Але&nbsp; будь-яка людина має право зробити помилку, і
Бог не&nbsp; забирає у нас свободу вибору. І я
не маю права втручатися у відносини мого чоловіка з Богом.&nbsp; Бог чекає від мене, що я підтримаю мого
чоловіка, буду йому помічницею. І я намагаюся бути такою дружиною, хоча не
завжди виходить.</span></p>

<p style="text-align:justify"><span style="font-size:
14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:UK">Буде неправдою сказати, що мені
легко було&nbsp; відпускати чоловіка на
Майдан, на війну на Донбас.</span></p>

<p style="text-align:justify"><span style="font-size:
14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:UK">Важко розлучатися з
найдорожчим.&nbsp; Мій чоловік для мене –
найближча людина на всьому світі,&nbsp;
коханий, друг.&nbsp; Він далеко не ідеальна
людина, як і я, але Бог поєднав нас, ми зрослися в одне.&nbsp; За 14 років нашого шлюбу ми розлучалися на
тиждень, максимум 10 днів, через різні обставини, але мирні і безпечні.&nbsp; &nbsp;Я не
одразу зрозуміла, чому для мого чоловіка так важливо бути на Майдані.&nbsp; А він плакав через тих зкривавлених
студентів, стискав кулаки у безсиллі і казав: «Чому я не був там і не зміг їх
захистити?».</span></p>

<p style="text-align:justify"><span style="font-size:
14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:UK">У грудні, здається 11, коли менти
оточили Майдан, і всі готувалися до найгіршої зачистки, мій чоловік був дома.
Він швидко зібрався і поїхав. Ми попрощалися – думали, назавжди. А я&nbsp; стояла на колінах, співала «Господи, помилуй
нас»,&nbsp; плакала і кричала. Там був не
тільки мій чоловік, але й близькі друзі.&nbsp;
Бог помилував. &nbsp;Ще багато
разів&nbsp; ми прощалися як назавжди. І ще
багато разів Бог милував і зберігав життя і здоров»я. &nbsp;І щось мені підказує – ще буде багато таких
прощань.&nbsp;&nbsp; Але&nbsp; я поважаю мого чоловіка за його вибір.
Холодними зимами на Майдані йому хотілося додому, але він боровся, і казав –
хто, якщо не ми.&nbsp; В оточенні в Іловайську
у нього була одна мета – вижити, щоб повернутися додому, бо знав, що потрібний
мені і дітям.&nbsp; Коли друзі і знайомі&nbsp; питали його, чому він пішов&nbsp; в Нацгвардію, він питав: « А ти б пішов?&nbsp; Ні. То хтось же має це робити.»&nbsp; &nbsp;Чи до
армії мають іти лише бездітні, нежонаті, бажано смертельні хворі люди (щоб
не&nbsp; шкода було помирати)? Наша родина не
хоче війни, не хоче воювати. Ми хочемо жити спокійно на своїй землі у свободі
самостійно обирати своє життя.&nbsp; Але якщо
нас змушують до рабства – ми готові боротися.&nbsp;
</span></p>

<p style="text-align:justify"><span style="font-size:
14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:UK">І мені не соромно дивитися в очі
людям, не соромно перед&nbsp; дітьми – їхній
батько робить все можливе, щоб вони були щасливі. В Біблії написана постанова
для чоловіків, яку зачитують на вінчанні, що чоловік має любити дружину, як
Христос полюбив церкву і віддав Себе у жертву на хресті.&nbsp; Мабуть, недарма&nbsp; чоловікам&nbsp;
дається така настанова у жертовній любові.&nbsp; Я хочу, щоб мій чоловік був живий і поряд зі
мною. Але якщо буде інакше, я прийму це як Божу волю, і завжди буду пам»ятати,
що мій чоловік&nbsp;&nbsp; кохає мене настільки, що
готовий померти&nbsp; заради моєї
безпеки.&nbsp; Він готовий віддати життя за
правду і справедливість, за право кожної людини, що живе в Україні, бути
вільною у своєму виборі.&nbsp; Я пишаюся моїм
чоловіком, кохаю його. Я його відпустила, віддала – він не належить мені, бо
вільний.&nbsp; Але ця вільна людина поруч зі
мною, бо нас пов»язує любов. Я довірила його життя Богові. Важко було сказати
«нехай буде воля Твоя».&nbsp; Але я знаю, що
воля Бога – найкраще, що може бути. І коли ти віддаєш Богові найдорожче, Бог
повертає це дуже часто, і благословляє. І я багато разів пересвідчувалася у
Його милості до нашої родини. І коли народжувала дітей, і коли Бог зціляв їх
від невиліковних хвороб, і коли куля зняла шкіру з носа мого чоловіка на
Інститутській у лютому, але він залишився живим і неушкодженим, і коли він
живий і неушкоджений повернувся&nbsp; з
Іловайська.&nbsp; Хтось скаже – щасливий
випадок. Ні. Благословіння і милість Бога. Хтось скаже – ви граєте з вогнем. Ми
не випробовуємо Бога. Просто не можемо інакше. Не можемо бути байдужими. Хтось
має це робити. І таких людей насправді багато. Але дуже прикро, що інші цього
не розуміють, але користуються плодами жертовності інших. Сподіваюся, всі
жертви були не марними, і герої Небесної сотні, і герої війни з Росією померли
немарно.&nbsp; І сподіваюся, Україна буде не
тільки незалежною, але й якісно новою країною, відродженою ім»ям Іісуса Христа.</span></p>

<p style="text-align:justify"><span style="font-size:14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:EN-US">P</span><span style="font-size:14.0pt;line-height:115%">.</span><span style="font-size:14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:EN-US">S</span><span style="font-size:14.0pt;line-height:115%">. </span><span style="font-size:14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:UK">Спілкуючись з
побратимами чоловіка, я&nbsp; дізналася, що
багато сімей зруйновано.&nbsp; Не всі жінки
витримують посттравматичний синдром чоловіка, не всі жінки розуміють рішення
піти на війну. Те, що наша сім»я наразі є цілою, я відношу до того, що нас
береже і благословляє Господь.</span></p>

<p style="text-align:justify"><span style="font-size:14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:EN-US">P</span><span style="font-size:14.0pt;line-height:115%">.</span><span style="font-size:14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:EN-US">P</span><span style="font-size:14.0pt;line-height:115%">.</span><span style="font-size:14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:EN-US">S</span><span style="font-size:14.0pt;line-height:115%">. </span><span style="font-size:14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:UK">Зараз почали
питати: так що, він знову на війну? А навіщо? Йому ще не набридло? Такі питання
показують повне нерозуміння&nbsp; людьми
ситуації в країні.&nbsp; Не дивлячись на
офіційне перемир»я,&nbsp; кожен день нас
обстрілюють, продовжують гинути військові та мирні жителі. Війне не
закінчилася, і ще довго&nbsp; не
закінчится.&nbsp; Для мого чоловіка немає ніякого
задоволення &nbsp;їхати в некомфортні умови
бруду,&nbsp; постійного&nbsp; обстрілу, холоду, ризику бути убитим. Він
робить це тому, що туди не хочете їхати ви. А хтось же має захищати країну,
інакше країна загине. І так, знову на війну. Робити ту невдячну роботу, щоб ми
з вами спали в теплому ліжку, пили зранку теплу каву, і просто жили.</span></p>

<p style="text-align:justify"><span style="font-size:
14.0pt;line-height:115%;mso-ansi-language:UK">&nbsp;</span></p><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/662/1544546/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Ми любимо тебе, Україно!: Дарико]]></dc:creator>
<pubDate>Mon, 20 Oct 2014 19:49:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[100 років з дня смерті М. В. Лисенка]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/662/1112200/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/662/1112200/</guid>
<description><![CDATA[Хто такий Лисенко? Гарне запитання. Багато хто кажуть, що поет, але я вас запевняю - це видатний український композитор. Він багато в чому був першим. Створив українську професійну музичну культуру, освіту. Його учнями були Кошиць, Стеценко, Ревуцький. Якщо не знаєте, хто то є, пошукайте в інтернеті. Лесю Українку і Тараса Шевченко знають у широких колах громадськості, бо їхні фото надруковані на грошових купюрах. Лисенкові, на жаль, так не поталанило. І дуже жаль, бо дійсно видатна була людина. Пізніше вміщу про нього &nbsp;більш широкий матеріал, а зараз лише хочу запросити до Музю Лисенка в Києві, на <b>вул. Саксаганського, 95</b>. &nbsp;<b> 6 листопада 2012р о 12. 30</b> у Музеї М. В. Лисенка відбудуться заходи по відзначенню 100 років з дня смерті композитора. Буде вперше демонструватися хроніка 1912р з похорон Миколи Віталійовича, вперше буде виставлено посмертну маску, з 6 до 10 листопада. Крім того,  на роялі зіграє онука Лисенка Рада Остапівна, будуть інші музичні номери. Вхід вільний.&nbsp;<br>
Присоединенное голосование (<a href="http://blog.i.ua/community/662/1112200/" target="_blank">голосовать</a>):<br>
<ul><li>А хто такий цей Лисенко?: 11%, 1 голос</li>
<li>Лисенко - полний атстой!: 0%, 0 голосов</li>
<li>Дякуємо за запрошення, але не прийдемо.: 78%, 7 голосов</li>
<li>Дякуємо за запрошення, прийдемо обов"язково.: 11%, 1 голос</li>
</ul><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/662/1112200/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Ми любимо тебе, Україно!: Дарико]]></dc:creator>
<pubDate>Fri, 02 Nov 2012 16:56:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Дощ]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2977356/688101/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2977356/688101/</guid>
<description><![CDATA[<P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM><IMG src="http://os1.i.ua/3/1/6897468_7dd74574.jpg"><BR>Капає дощ, </EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>це звичне явище на землі,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Лається хтось,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>і злість тече отруйним дощем,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Капає дощ,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>маленькі краплі отруйні і злі,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Розмова гірка</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>вкриває землю чорним плащем.</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Краплі маленькі </EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>вважають себе океаном,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Безсилий раб</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>мріє &nbsp;хоч мить бути паном,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Зраджує друг</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>друга заради копійки,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Падають злодійки - краплі, краплі - злодійки.</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Зрада дрібна - </EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>це звичне явище на землі,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Хтось не уб&quot;є,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>та за спиною сховає ножа,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Дрібні слова - </EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>маленькі краплі, отруйні і злі,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>А хтось іде по землі,&nbsp; збираючи підлий врожай.</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Очі підняти до неба</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>немає сили,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Дрібні слова</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>у високу складаються стіну,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Хмара свинцева</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>серце живе затискає,</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>Капає дощ, </EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff" color="#6600cc"><STRONG><EM>на землі так часто буває...</EM></STRONG></FONT></P>  <P><FONT style="BACKGROUND-COLOR: #ffffff"></FONT>&nbsp;</P>  <P>&nbsp;</P><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2977356/688101/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Дарико]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 17 Apr 2011 19:41:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Я устала...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2977356/629333/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2977356/629333/</guid>
<description><![CDATA[<P><BR>Я устала. Такое ощущение, что тащишь тяжелый мешок, или пытаешься пробить стену. Бежишь&nbsp; изо всех сил, и хочешь вырваться вперед, достичь чего-то, а оказывается, что, в лучшем случае, ты стоишь на месте.</P>  <P>Я уже давно поняла, что всем вокруг наплевать на чужие заботы , каждого волнуют только свои, но думала, что есть хотя бы один человек, которому не все равно, а оказывается, что ему интереснее&nbsp; с другими, не со мной.</P>  <P>Я устала разрываться между сотней дел - не знаешь, за что взяться сначала, а что отложить до завтра, и не с кем разделить эти сомнения, и эти дела. А тот, с кем ты надеялась разделить свои заботы, уходит, и ему удобно жить так, и менять он ничего не хочет.&nbsp;<IMG src="http://os1.i.ua/3/1/6402513_2edbf706.jpg"></P>  <P>Я понимаю, что бессильна что-то изменить, и хочется кричать и бить посуду от этого бессилия. Ну что ж, покричу, побью посуду, мне станет легче, и пойду дальше тянуть свой неподъемный мешок...</P><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2977356/629333/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Дарико]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 30 Jan 2011 23:25:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Счастливые дети ленивых мам]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2977356/568935/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2977356/568935/</guid>
<description><![CDATA[<DIV>&lt;!--  <div>--&gt;  <P>Случайно попала на заметку на сайте babyzone.ua. Узнала в себе ленивую маму. Всегда было чувство вины по этому поводу, а тут автор считает, что, наоборот, это классно...</P>  <P><IMG hspace="0" src="http://babyzone.ua/images/upload/1_9854348.jpg" align="left" border="0">Да-да, вы прочли именно то, что я хотела сказать. Как бы парадоксально это ни звучало, но именно мамы «с ленцой» зачастую оказываются более мудрыми и адекватными, нежели фанатично настроенные «всезнайки», старающиеся охватить и успеть всё и вся. На первый взгляд, утверждение абсурдно, но давайте вместе «проживем» некий период развития наших малышей, чтобы убедиться в этом.<BR><BR>Итак, у вас — прекрасная новость: ваша семья скоро увеличится на одного человека. Маленького, родного, уже любимого, пока ещё не знакомого и оттого…. Тревожно слегка на душе, правда? Потому, что непонятно и непредсказуемо…. А как? А что? Когда? Зачем? Почему??? Миллионы вопросов возникают ежедневно и ежеминутно. А далее… Разница в том, как мы подходим к их решению.<BR>Мама «ленивая» (давайте для удобства будем называть её МЛ) в отличие от МТД (мамы тревожно-деятельной) не будет выискивать массу проблем, дабы их же потом и решать. Нет, она, конечно же, вовремя встанет на учет у гинеколога, которому всецело доверяет,&nbsp; и будет послушно посещать плановые УЗИ и выполнять рекомендации. Заметим, пропуская их сквозь призму собственного, мамского, видения и чутья. Но — не более! Она не станет копаться в инете в поисках описания патологий новорожденных, не будет слушать ужастики подружек-кумушек-соседок и вскидываться от одного упоминания о родах. Ей лень тратить на это время и усилия. Лучше она прогуляется по парку или съездит за город. Пропустив день сдачи анализов, без паники сделает их чуть позже и спокойно выслушает результаты. Нервничать из-за не вовремя выполненного кем-то из нерадивых коллег проекта, слушая начальника на очередном совещании и брать на себя повышенные обязательства кого-то из подчинённых? Так, где там наше румяное яблочко и молочный йогурт? Гораздо полезнее порадовать себя вкусным перекусом. Ремонт в квартире? Надо клеить обои и договариваться с прорабом? «Ми-и-илый, ну ты же умница, ведь ты позаботишься о нас с малышом, правда?» А сама — на йогу для беременных,&nbsp; в бассейн, опять же в лес воздухом дышать...<BR><BR>Беременность прошла спокойно и умиротворенно, &nbsp;и даже рубеж под названием «роды» преодолен с достоинством.&nbsp; Рожали, несомненно, с папой?&nbsp;&nbsp; Ну а как же: кто массажировал спинку, расслабляя между схватками, продыхивал вместе с вами боль, подавал водичку и утверждал, что всё будет в порядке? Нет, без помощника в таком деле никакВаш малыш. Сопушка, роднушка, иногда хныкушка — вот он, у вас на руках. Первые денечки (равно как и месяцы, и даже годики) пролетят быстро — не успеешь оглянуться. Наслаждайтесь! <BR><BR>МЛ, не сомневайтесь, именно так и поступит. Кипятить бутылочки-сосочки, подбирать и разводить по часам смесь, потом бороться с аллергиями и дисбактериозами — ну уж нет, увольте! И МЛ кормит свое чадо грудью. В любое время и в любом месте без лишних затрат и усилий готов завтрак, обед, полдник и ужин для малыша. Развлекать кроху между кормлениями, не зная как успокоить? Допаивать водичкой (чайком, компотиком….)? Лень, не правда ли? И многовековая мудрость подсказывает: дай карапузу грудь, когда он требует. Сосет 15 мин.? Полчаса? Час? Отлично, мы в это время журнал полистаем, рассмотрим, наконец, на кого сын похож, отвлечемся от однообразных будней на общеобразовательную программку, а то и вздремнём! <BR></P>  <P><IMG hspace="0" src="http://babyzone.ua/images/upload/1254741472_137972m.jpg" align="left" border="0">Кстати, о сне! Ночь. Малышонку не спится. Потянул носиком — где мама? Рядом нет. Проверю, открыл глазки: и правда, нет! Пхи-пхи! Не слышат. А ну-ка, громче! Хных-хнык! Хнык, я сказал!!! Что, ещё из кроватки не вынули? Ах, так?! А-а-а-а-а-а-а!!! У-у – у – у – у! Результат? Ребенка расстроенного укачиваем-успокаиваем, бодрствует вся семья, мама кормит, дожидаясь, пока карапуз насытится, после чего следует несколько попыток уложить человечка обратно, а он ну никак не соглашается засыпать без теплой и родной груди рядом. Сколько времени, нервов и сил тратится на столь сложные передвижения и манипуляции! То ли дело — уставшая за день мамочка спит, кроха рядом, просыпается реже (так ведь насколько спокойнее!). Захотел перекусить — молочная кухня здесь, дотянулся, а если нет — мама помогла. Мням, спи, милая мамочка, дальше я управлюсь сам. Мир, покой, красота.<BR><BR>Купание. Все знают, что это, да? Задолго до суть процесса набери воды, да вскипяти, установи ванночку, разведи марганцовку (вар. — завари травки), натаскай воды, доведи до температуры, соответствующей вчерашней до 0,000001 градуса. Папу обязательно дождаться с работы (а вдруг задержится?). Человечка — в пеленочку, по грудки, не глубже, окунаем, ровно 10 мин. Купаем, вынимаем только в нагретое заранее полотенце и т.п… Вам уже смешно? Тому, кто это всё прошел, — не очень, поверьте! Куда проще (как и поступит, даже не сомневайтесь, МЛ), как только у новорожденного поджил пупочек (а некоторые и раньше!) первый раз вымыть большую ванну со специальным средством, несколько раз обдать горячей водой. Далее — каждый вечер: протер мини-бассейн содой, ополоснул, набрал воды — и тут начинается самое интересное. В свободное от кипячений-разбавлений время плаваем, ныряем, разминаем ручки-ножки, не забывая каждые 2-3 дня опускать температуру воды на&nbsp; полградуса, постепенно доведя до 25-27. Ну, и кто после этого посмеет поставить вам диагноз «гипертонус» или «подозрение на дисплазию»? А всё отчего? Воду кипятить и таскать лень было!<BR>Подмываем малыша водой из–под крана. Да, проточной. Отключили горячую? На дворе лето? Да, той, что течет из «холодной» трубы.<BR><BR>Гора постиранного белья. Гладить. Да ещё с двух сторон? Когда? Где взять время? Да и надо ли? Перед МЛ подобный вопрос даже не стоит. Не лучше ли поиграть в этот час с дитем, подремать самой или отправиться на прогулку?<BR><BR>О прогулке нельзя не упомянуть отдельно. Полчаса кутать ребенка, натягивая сто одежек, посекундно пробовать носик (не замерз ли?), затылочек (не перегрелся ли?). Не слишком ли усложнено? Лето — в памперсе, накрыть пеленочкой от солнца более чем от ветра. Если прохладней — принцип простой: то же, что на себя, плюс один слой. Всё!<BR><BR>Хорошо, если ваш малыш — любитель статичных прогулок. Т.е. уложили в коляску — два часа можно катать по микрорайону. А если нет? Ежели живчик и любопытка? И с мамой расставаться ну никак неохота? Мама начитанная твердо знает: вывозим ребенка в коляске (и неважно, что пятый этаж без лифта, а у вас — тяжеленный трансформер и незажившие швы), а далее — по ситуации. Ситуации, опять же, разные бывают: дите орет в модной люльке, мама укачивает, недоумевая: ну почему же он не спит? Не надо объяснять, что вреда более, чем пользы, для обоих? Ещё вариант — носим капризульку на руках, толкая впереди себя коляску, чем до неё достанешь. Я — МЛ, мне было гораздо проще не тяжелого ещё сына уложить (усадить) в слинг — благо, моделей, расцветок и производителей оных пруд пруди — и ребенку спокойно, и я не дергаюсь поминутно, и — в путешествие. Кстати, какой простор передвижения: таким образом мы объездили весь Киев и его окрестности, независимо ни от ширины дверных проемов транспорта, ни времени кормления. Да и сейчас мои 11 кг счастья передвигаются по местности исключительно сидя в слинге на бедре мамы, иногда прикладываясь к груди для подкрепления.<BR><BR>И так — во всём! Прикормы? Ребенок нормально набирает вес, развивается физически и психически? Да ещё и зубики не выросли? До шести месяцев избавьте себя от необходимости мотаться по магазинам в поисках подходящих фруктовых и овощных пюре, а уж тем более — проваривать кабачки-морковку, перетирать, разводить, смешивать и пытаться впихнуть это кулинарное чудо в маленький ротик. Придет время — ещё наварите-напротираетесь, поверьте. А маленький желудочек ваших усилий не оценит. Ему достаточно вашего молочка.<BR><BR>Опытная бабушка советует месяца в два начинать давать сок? Смелее покупайте соковыжималку, разнообразные фрукты (а как же: иначе — откуда витамины?). Но это (не говоря о вреде для нежного организма) только если после всех манипуляций с кухонными комбайнами вам потом не лень будет искать по всему городу закваски лакто- и бифидобактерий, чтобы нормализовать кишечную флору ребенка после такого грубого и несвоевременного вмешательства.<BR><BR>Можно говорить очень много о необходимости приучать ребенка к горшку чуть ли не с рождения. Но что бы ни доказывали МТД, психологи всего мира твердят в один голос: ребенок до осознания себя на горшке с определенной целью должен дорасти. Как физически, так и психологически. Поэтому днями стоять с дитенком на руках над раковинами-тазиками, радуясь тому, что «успел-словил», ни одна МЛ себе не позволит. Куда веселее и проще использовать это время для полезного массажика под веселые потешки, считалочки и т.п.<BR><BR>МЛ не моют фанатично по сто раз на дню пол, по которому начинает ползать ребенок, не протирает спиртом игрушки и не кипятят посуду малыша до трех лет, позволяя тем самым ребенку и его организму адекватно адаптироваться в окружающем его реальном мире. МЛ не станет кипятить-выглаживать детскую одежду. Обходить круг за кругом педиатров и узкопрофильных специалистов с мыслью: а вдруг что-нибудь найдут? Не переживайте: найдут — вы об этом узнаете. И т.д…<BR><BR><IMG hspace="0" src="http://babyzone.ua/images/upload/Fotolia_5714108_S.jpg" align="right" border="0">Конечно же, милые мамочки, никто не призывает вас бросаться в другую крайность и оставить ребенка без элементарного ухода и основ взращивания. Но помните: всё хорошо в меру, а матушка-природа давно за нас всё придумала. Главное — не перемудрить. Ищите во всём золотую середину — и пусть ваши детки будут здоровы и счастливы!</P>&lt;!--  </div>--&gt;</DIV><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2977356/568935/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Дарико]]></dc:creator>
<pubDate>Thu, 04 Nov 2010 22:32:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Когда открываешь частичку своей души...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2977356/558308/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2977356/558308/</guid>
<description><![CDATA[<P><BR><BR><BR>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Иногда бывает, что рассказываешь о чем-то сокровенном и важном для тебя перед чужими людьми, перед большим залом. Считаешь это правильным, но понимаешь, что снимаешь все защитные барьеры, что теперь каждый может направить твои слова против тебя, теперь ты - обезоружен, и любой может ранить тебя.</P>  <P>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Иногда понимаешь, что даже для близких людей все равно, что с тобой происходит. И там, где ищешь поддержку, встречаешь равнодушие. Тебе больно, и хочется закрыться ото всех под черствой коркой, которая защитит тебя от боли. Но так не хочется превратится в человека с каменным сердцем! Хочется жить, а разве есть жизнь без любви, доверия, принятия? Разве можно жить в одиночестве?</P>  <P><IMG src="http://i.i.ua/photo/images/pic/9/0/5719909_c7afcc81.jpg"><IMG src="http://i.i.ua/photo/images/pic/3/1/5719913_1ad1a539.jpg"></P>  <P>Когда открываешь частичку своей души, </P>  <P>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; встречаешь равнодушие,</P>  <P>Когда хочешь вырваться из лабиринтов лжи, </P>  <P>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; понимаешь, что никому не нужен...</P>  <P>Когда открываешь частичку своей души, </P>  <P>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; становишься безоружным,</P>  <P>Когда ищешь руку поддержки, </P>  <P>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; натыкаешься на стены равнодушия.</P>  <P>Когда открываешь сердце свое для любви,</P>  <P>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; готовься, что будет больно.</P>  <P>Живое сердце любовью всегда горит,</P>  <P>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;а мертвое - спокойно.</P>  <P>И если ты хочешь жить и хочешь расти, </P>  <P>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; иди к любви истоку.</P>  <P>Есть Тот, кто научит тебя любить, </P>  <P>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; и научит не быть жестоким.<IMG src="http://i.i.ua/photo/images/pic/8/5/5719958_a4f36625.jpg"></P><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2977356/558308/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Дарико]]></dc:creator>
<pubDate>Tue, 19 Oct 2010 11:55:00 +0300</pubDate>
</item>

</channel>
</rss>
