"Навіщо ці листи?"-мабуть мене спитаєш.Я пишу без мети,адже всього не знаєш.Я ні про що не мрію-просто серце болить моє.Стань променем надії!Ти далеко,але ти є...

Знаходжу тебе у мрії,ти приходиш в мої сни,на твої красиві віїллється райдуга весни.Я дивлюся в твої очі-там блакитна висота,у волоссі-шепіт ночі,а у серці-доброта.

Де дівчину відшукаютаку прекрасну,як ти?Хай страждаю,тебе кохаю,але іншої не знайти.Жаль,що серце твоє не вірить,жаль,що ти мене не знаєш.Нехай час мої почуття перевірить,я надіюсь,що покохаєш...

Твій голос чую,коли небо палає,коли вечір тихо надходить,коли сонце промінь останній кидає:за обрій далекий заходить. Ночей мені тих безсонних не жаль,може,й не віриш,але порою,коли душі моїй смутно й печаль,я розмовляю тільки з тобою. Ніжністю і добротою серця,мила,навік полонила.Блакитні очі,як чисті озерця-у них мене ти втопила. Скоро осінь прийде багряна...Твоє ім"я буду знову шептати.Відгукнися,люба,кохана!Чи звістки від тебе вже не чекати? Стала для мене зорею,весняним...

Читати далі...

Знову темна ніч прийшла,зіркою моргнула,згадку давню принесла,сумом огорнула.Серце спогадами б"ється,ожива минуле,те,що вже не повернеться,те,що промайнуло.О,найдорожча і мила!Як же тепер мені бути?Хоч ти мене не любила,я не зможу тебе забути.Душу біль проймає,смуток на майбуття...Але тебе інший кохає-щасливого вам життя...

Коли прийдуть тривожні ночі,коли на серце ляже тінь,подивлюсь в ясні твої очі,відчую їх небесну синь.І чорних брів твоїх розліт,уста чарівні і медові...Твій образ,мов ранковий світ,пробуджує і кличе до любові.

Твоє лице шукаю серед інших облич...Ти прийди до мене крізь осінню ніч,посміхнись ласкаво,простягни долоні-я так хочу бути у твоїм полоні.Вересень дарує жовтий лист розлуки,дай мені відчути твої ніжні руки,в очей блакить небесну востаннє задивитись-хотів би в ній назавжди,мила,залишитись.

Не можу жити,як інші живуть.Вони не знають,що дні пройдуть.Ті сонячні дні...А щастя минаєі радість відходить,вона зникає.А що буде потім?Спогади?Сни?Законе природи,ти поясни!Всесвіт мовчить.Його уста німі.Відповідь люди шукають самі.Я знаю місто,що Мрією зветься.Я в ньому один і мені здається,що там поселитися кожен би зміг.Переступити треба єдиний поріг,перейти ту межу, невідомість здолати,щоб надія твоя могла вічно палати.