До тебе думкою прийду, зустріну в світлих мріях, весняну райдугу знайду в твоїх чарівних віях. Торкнися поглядом своїм, загляну в карі очі... Ти подаруєш погляд свій, а я-цілунок ночі. У тиші серце стукотить, коли тебе згадаю. Це все-таки щаслива мить: для тебе я палаю.

З тобою думками чарівна й загадкова. Турбуєш ночами- приходиш все знову. Цей сон солодкий, наче тепла мрія і в час короткий віддаюсь тобі я. Всю ніжність дарую, тону в тих очах, ласкаво цілую... Але лише в снах.

Мені не хочеться спати, адже минуле знову прийде... Слухаю тишу кімнати, може, сон скоріше знайде. Хай знайде й забере ту надію, що у серці моєму палала. Я про неї вже більше не мрію- знов душа самотньою стала.

Ні,все таки ти не ідеал, але тобі усе пробачу, і хоч ти прийдеш у реал, і все одно тебе побачу. Але спитаєш: "А за що мене так сильно любиш і кохаєш?" Я відповім: "Та ні за що. Усім мене вражаєш". Дивуєш,мучиш... Втім,сама все знаєш. Смієшся,радиш, утікаєш... Але ...не забуваєш.

Повернись на світанку із юності бентежної... Прийди до мене зранку такою незалежною. Повернися із снів, повернися скоріше... Я спитати хотів: "Де ти була раніше?" Повернись із думок не такою,як є. Ти летиш до зірок, там,де щастя твоє. Повернись,величава: всі троянди-до ніг. Адже ти королева в ніжних мріях моїх.

Як добре,що день у році є, коли пришлю тобі вітання, згадаю з ніжністю ім"я твоє і подарую щирі побажання. І можна почуття свої відкрити... Ти навіть цього не чекаєш і будеш знову говорити, і слухати,мовчати."Знаєш..." Тобі всі мрії віддаю, тебе у думках я лелію. А ти смієшся...Без надії тебе люблю,від тебе млію.

Сонячний промінь землю торкає,легенько будить зі сну,знову теплом її зігріває,а вітер кличе весну.І вже не буде білого снігу...Річка швидше попливе:яскраве сонце розтопить кригуй навколо все оживе.

Скажи,чому тримаєш в чарах,далека світла зірко?А, може, я літаю в хмарах,тому мені так гірко?"Це несерйозно"-скажеш ти."Пробач"- у відповідь почую.Але кого я маю віднайти,щоб раз почути:"Порятую"?

Ой ти,дівчино,блакитні очі-то чиїсь безсонні ночі.Ой ти,дівчино,чарівнії брови-то чиїсь мовчазні розмови.Ой ти,дівчино,личенько біленьке-то чиєсь сонце ясненьке.Ой ти,дівчино,уста вишневі-то чиїсь мрії травневі.

Самотність-це стіни і стеля,самотність-це мрії і згадка,самотність-безлюдна пустеля,самотність-вічна загадка...