Новий рік…

Новий рік… Новий рік… Мить любові, надій, сподівання,
мить магічна, і світла, і сповнена віри в добро,
та водночас така мить болючого розчарування,
бо хоч віримо ми, та не здійсниться, знаєм, ніщо…

Новий рік… Новий рік… Відкриваю не сплакану небом
ще не скреслену, світлу, ще чисту сторінку із мрій,
із надією в щастя, та тільки…. вона знов без тебе…
і рікою печаль знов проллється струною по ній.

Новий рік… Диво з див… І водночас мов пута утрати…
Я дивлюся у даль, розплітаючи вітром думки,
як багато тобі я не встигла сьогодні сказати,
а сніжинки уже замели і дороги, й надії, й роки…

Новий рік… Посміхнусь… бо потрібно сьогодні всміхатись…
і сніжинкою впаде сльоза на долоню мою…
а я знову вдихну ялинкові нічні аромати
і повірю у диво, шепнувши сніжинкам «люблю!»