__________________

Як важко розлучатись назавждИ
З людьми, до болю рідними такими.
Лиш кілька слів: «…у серці збережи…»
І все – уста вже стали від тепер німими…

Забракне слів, забракне сліз, та знов
У диво серце вірити посміє,
Що все це сон, що це кошмарний сон,
Ще мить, і ти цей сон страшний розвієш!

Якби ж то це був сон!!! Тоді, повір,
Ми б без вагань безсоння полюбили…
А так… рахуємо мільйони зір,
Але одну знайти тепер несила…

Як важко розлучатись… Скільки ще
Не встигли ми сказати, зрозуміти…
Не встигли… лиш зостався в серці щем
і пам’ять вічно в ньому пломеніти…