***
- 06.06.10, 17:11
Він розвіється – й по почутті усьому.
Ти мене від цього диму укради,
Бо інакше задихнуся я у ньому.
Ти мене від цього світу заховай,
Бо інакше збожеволію від болі.
Не прошу я дарувати мені рай,
Просто зрад щоб не було на видноколі.
Ти не бійся, в тебе я не попрошу
Ні кохання, ані вічної любові,
Я тебе як вільний вітер відпущу,
Я не стану, ні, твоєї пити крові.
Ти мені лиш покажи що в тім диму
Ще є очі, що навчать мене сміятись.
В тебе я лиш крапельку надій візьму,
Моя Доле, й відпущу тебе літати.
Коментарі
мама мия
16.06.10, 17:28
Гість: Verunchik
26.06.10, 17:29
правда? сможешь отпустить?
Master
36.06.10, 17:48
Мне показалось ,что сначала в "ТМ " разместила... или привиделось?!
душевное стихотворение
Oliviya
46.06.10, 17:52Відповідь на 1 від мама мия
Oliviya
56.06.10, 17:53Відповідь на 2 від Гість: Verunchik
думаю да, ведь судьбу мы сами создаем, просто иногда бывают такие моменты, что хочется чуда
Oliviya
66.06.10, 17:54Відповідь на 3 від Master
спасибо, может и душевное
Гість: Verunchik
76.06.10, 17:55Відповідь на 5 від Oliviya
бывают) а оно происходит?
N 47-ий
86.06.10, 18:01
Oliviya
96.06.10, 18:05Відповідь на 7 від Гість: Verunchik
наверное происходит, но только не всегда мы знаем об этом
Oliviya
106.06.10, 18:05Відповідь на 8 від N 47-ий
дякую
