Було подібне до того, що в нього забрали все і навіть більше ніж він мав. Таке складалось враження, що його залишили одного посеред дороги між минулим і теперішнім. Холодний сірий вітер огортав і пестив його з усіх сторін. Дихав повільно. Стоячи збоку суспільства, стирав пальці об асфальт. Стирав спогади. Швидше намагався позбутись радісних, яскравих, - вони заставляли його тихо всхлипувати всередині і будили жаль в душі за друзями, яких в нього ніколи не було. Всю чорноту, весь негатив тримав ...

Читати далі...

Ти ніколи не ступиш ближче, ніж на поріг мого серця. Вибач. Це було написано задовго до мене і проіснує роками пізніше. Це було спровоковано такими як і ти. Ви всі однакові. Мабуть. Чи гідна ти мого ребра? Твої обіцянки; вони подібні на брехню. Всередині все горить і дуже хочеться фонтаном випустити сльози. Що з цього? Хочеться страждати, бути поломаним і зібраним… мої спогади. Забери їх будь ласка! Мої спогади – це ножиці, що перетворюють мене з паперового чоловічка в клоччя дрібного...

Читати далі...

Напевно кожному з нас доводилось чути про пожежників. Декому випало щастя ще й віч на віч з ними зіткнутись. Пожежники. Так, пожежники це круто: в них великі червоні машини, потужні і деколи небезпечні насоси з водою. А ще вони завжди гарячі, бо роботи така. Вони є втіленням всієї відважності і хоробрості жителів одного з задрипаних мікрорайонів. В їхніх доблесних і загартованих вогнем руках зосереджені міць і турбота, якими вони рятують до певного часу абсолютно незворушні будинки і...

Читати далі...

Липень. Чудовий літній час. За свої 16 з лишком років, він настільки полюбив цей місяць, що не годен був уявити себе після закінчення цього раю. Чому липень? Червень настільки вимотував шкільною метушнею, а серпень був інфікований осінню, що завжди підкрадалася так не очікувано й невчасно. Отже липень, за його власним переконанням, був золотою серединою, часом абсолютного спокою й затишшя. &nbsp...

Читати далі...