Як зародився Антихрист

Християни першого століття вірили, що вони побачать прихід Ісуса Христа і будуть жити разом з ним в його царстві. Та час йшов, Ісус не приходив.  Минуло століття і вже померли очевидці воскресіння Христового, минуло друге, а все залишилося як було. Віра людей почала руйнуватися, люди почали заробляти гроші на вірі інших людей. Деякі правителі держав вирішили таку чудову віру прийняти, і пообіцяли єпископам владу і гроші. Таким правителем був Візантійський Імператор Костянтина Великий.  Відступ від правди зародився вже давно, та ще не мав такого міцного ґрунту, дякуючи Костянтину він був узаконений на першому соборі.  1.Івана 2;19 -18 - Діти, це остання година, бо ви чули, що антихрист надходить, і нині з'явилося багато антихристів. З цього пізнаємо, що це остання година. Вони вийшли від нас, не були від нас: бо якби були від нас, то лишилися б з нами; але щоб виявилося, що не всі були від нас.


Перший Вселенський Собор відбувся у 325 р.  відбувся у місті Нікеї за імператора Костянтина Великого.  Цей собор було скликано, щоб підпорядкувати церкви державі, єпископам пообіцяли на цьому соборі гроші і владу.  Собор також змінив один догмат віри, на соборі з Ісуса Христа, зробили Бога, а  дерев'яний ставрос (хрест) символом християнства.  І з того часу Ісуса вважають рівним Богу, а ставрос ми носимо на шиї

 
 В соборі взяли участь багато християнських проповідників, які з бідних людей потім стали дуже багатими.  Костянтин передав  їм  в руки  різні культові споруди.  Вони почали добре одягатися, в них появилися добрі гроші.  Деякі єпископи не пішли на таку згоду з Імператором, такі єпископи  були прокляті цими людьми.  Серед них проклятий був і праведник Арія, який відмовився, від такого історичного шахрайства і не признав Ісуса Богом. Також на цьому соборі було  прийнято постанову про святкування Пасхи,  відступники від християнства сказали,  що «Великдень» є християнською Пасхою і затвердили її.  

 
Другий Вселенський Собор відбувся в 381 р. у місті Константинополі за імператора Феодосія Великого. Цей Собор було скликано  для того щоби з двох Богів зробити Три Бога. І на цьому соборі відступники заявили, що Святий Дух також Бог. З того часу в нас появилася трійця.   Одного єпископа собор засудив до прокляття , так як він  не погодився з такими догмами, його назвали учнем Арії, і прокляли.  

Також  цей собор затвердив нове розуміння про воскресіння померлих, на цьому соборі було прийнято офіційно вчення грецьких філософів і святі отці сказали що існує  Ад і Рай, що душа може страждати  в пеклі, чи жити в блаженстві в Раю.      
На Соборі були присутні 150 єпископів, серед яких були: Григорій Богослов (він був головою Собору), Григорій Ниський, Мелетій Антиохійський, Амфілохій Іконійський, Кирило Єрусалимський .


Третій Вселенський Собор відбувся в 431 р. у місті Ефесі за імператора Феодосія II Молодшого. Собор було скликано,  щоб долучити до Богів ще одну людину. Такої честі стати Богом, стала жінка, мати Ісуса Христа, цю жінку там назвали Богородицею, жінка що родила не людину а Бога.  На соборі також було підтверджено що всі символи віри  які були прийняті раніше є незмінні,  Бог  має три лиця  «Син, Бог, Дух Святи»
На Соборі були присутні 200 єпископів.


Четвертий Вселенський Собор відбувся в 451 році в місті Халкідоні за імператора Маркіана. Собор було скликано проти лжевчення архимандрита одного константинопольського монастиря Євтихія, який заперечував людську природу в Господі Ісусі Христі. Спростовуючи єресь і захищаючи Божественне достоїнство Ісуса Христа, він сам припустився крайності і вчив, що в Господі Ісусі Христі людське єство було цілком поглинуте Божеством, тому в Ньому слід визнавати тільки одне Божественне єство. Це лжевчення називається монофізитством, а послідовники його називаються монофізитами (єдиноприродниками).


П'ятий Вселенський Собор відбувся в 553 році в місті Константинополі при імператорі Юстиніані І. Собор було скликано з приводу суперечок між послідовниками Несторія та Євтихія. Головним предметом суперечок були твори трьох учителів сирійської Церкви, відомими в свій час, а саме: Феодора Мопсуетського, Феодорита Кирського та Іви Едеського, в яких чітко висловлювалися несторіанські хибні думки, а на Четвертому Вселенському Соборі нічого не було згадано про ці три твори.
Несторіанці у суперечці з євтихіанцями (монофізитами) посилалися на ці твори, а євтихіанці знаходили в цьому привід відкидати сам IV Вселенський Собор і зводити наклеп на Вселенську Православну Церкву, що вона начебто ухилилася в несторіанство.

На Соборі були присутні 165 єпископів.

Собор осудив усі три твори, а також Феодора Мопсуетського як такого, що не розкаявся; стосовно інших двох осудження обмежилося тільки їхніми несторіанськими творами, самі ж вони були помилувані, бо своєчасно відмовилися від своїх хибних думок і спочили у мирі з Церквою.


Шостий Вселенський Собор відбувся в 680 році в місті Константинополі за імператора Костянтина Погоната, і в ньому брали участь 170 єпископів. Собор було скликано проти лжевчення єретиків - монофелітів, які хоча й визнавали в Ісусі Христі дві природи, Божу і людську, але одну Божественну волю.

Після V Вселенського Собору заворушення, вчинені монофелітами, тривали і загрожували Грецькій імперії великими небезпеками. Імператор Іраклій, жадаючи примирення, вирішив схилити православних до поступок монофелітам і силою своєї влади повелів визнавати в Ісусі Христі одну волю при двох єствах.
Захисниками і роз'яснювачами істинного вчення Церкви стали Софроній, патріарх Єрусалимський, і константинопольський чернець Максим Сповідник, якому за твердість віри відрізали язик і відсікли руку.


Шостий Вселенський Собор осудив і відкинув єресь монофелітів і ухвалив визнавати в Ісусі Христі два єства - Боже і людське, і - за цими двома єствами - дві волі, але так, що людська воля у Христі не противна, а покірна Його волі Божественній.

Гідне уваги, що на цьому Соборі було відлучено, серед інших єретиків, і Римського Папу Гонорія, який визнав учення про єдину волю правильним. Постанови Собору підписали і римські легати: пресвітери Феоодор, Георгій і диякон Іоаон. Це ясно вказує, що вища влада в Церкві належить Вселенському Собору, а не Папі Римському.
На цьому Соборі були осуджені деякі нововведення Римської Церкви, які не узгоджувалися з духом постанов Церкви Вселенської, а саме: примушування до безшлюбності священиків і дияконів, суворі пости в суботи Великого посту, зображення Ісуса Христа у вигляді агнця (ягняти).



Сьомий Вселенський Собор відбувся в 787 році в місті Нікеї за імператриці Ірини (вдови імператора Лева Хозара), і в ньому брали участь 367 отців. Собор було скликано з метою вирішити проблеми з іконами, так як християн іконам не поклонялася.  Собор осудив і відкинув іконоборчу єресь і визначив - ставити і покладати у св. храмах, разом із зображенням Чесного і Животворчого Хреста Господнього, і святі ікони, шанувати і віддавати їм поклоніння, підносячись розумом і серцем до Господа Бога, Божої Матері і святих, на них зображених.

Та в той час не всі зрозуміли такого поклоніння іконам, і це поклоніння не поширилося сильно.
Шанування св. ікон було остаточно затверджено на Помісному Константинопольському Соборі в 842 році, за імператриці Феодори.

На цьому Соборі, з вдячності Господу Богу, який дарував Церкві перемогу над іконоборцями та всіма єретиками, встановлено свято Торжества Православ'я, яке належить святкувати в першу неділю Великого посту і яке відзначається й дотепер у всій Вселенській Православній Церкві.

Переглядаючи ці відступницькі собори, ми бачимо, що учасники соборів замість того, щоб проповідувати слово Боже,  яке вже було того часу написане, зайнялися іншим. Вони почали створювати свою антихристиянську віру.  На цих соборах було замінено всі язичні свята,  їх переробили  і видали за християнські, і святу неділю теж придумали там.  Ці люди пішли дуже далеко у своїй філософії, вони створили свою особисту віру, не таку як Ісус Христос , така гроші не приносить.

Цих людей які живуть сьогодні і жили в ті часи, чекає Божий Суд.  Яким буде цей суд невідомо мені,  Бог суддя він знає. Та знаю одне, що в останній книзі Біблії ап.Іван написав слова Ісуса Об'явлення 22:16-20 -  Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій.  А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій.
(Об'явлення 22:16-20)