Роки шкільні

 
  Стрімко і невпинно плине ріка часу, невблаганно змінюючи нас і все навколо на, залишаючи нам лише спогади.
  Мобільний видав порцію вібро, запрошуючи до спілкування.
- Ало?
- Привіт- почувся в трубці голос однокласниці. Ти не забув, що ми зустрічаємось? Приїдеш?
- Обов'язково буду.
- Тоді до зустрічі! Бувай.
  І ось, долаючи снігові замети на дорозі, ПАЗік везе мене назустріч з однокласниками,повільно наближаючи в минулі роки. в роки юності.
  Потрібно сказати, що це вже наша друга зустріч. Перша проводилась на 20-тиліття закінчення школи. Зібрались майже всі. А в кінці домовились зустрітись через 5 років. І ця мить настала. Ніби немає причини але всеодно трішки хвилююсь.
  Підходжу до школи І бачу гостинно відчинені двері. Школа зустрічає мене мудрістю книжних знань і усмішкою вчительки. А ось підходять по одному і групками мої друзі, мої однокласники. Неможливо передати всі емоції. Звучать привітання, сміх. Бачу, що цього разу зібралось нас менше ніж перший раз. Але я зрозумів, що зібрались ті, для кого клас, школа були не порожнім звуком, а найкращими роками юності.
  Нас запрошують на урочисту частину зустрічі
 





 Виступи вчителів, розповіді випускників про свої здобутки, пісні і вірші одинадцятикласників створюють атмосферу миру і спокою, повертають в минуле.
 Урочиста частина підходить до кінця і ми залишаємось класом. Тепер можна поговорити наодинці, згадати минулі роки.





 Але час невблаганний.Випита чарчина. розказано багато історій, відспівано пісень і відтанцьовано танців. За вікном уже сіріє. Так непомітно пролетіла ціла ніч. пора розходитись.
 Дякую, Вам друзі за те, що відгукнулись
 Дякую тобі рідна ШКОЛО, що гостинно нас зустріла.
 До зустрічі через 5 років!