Профіль

ЮлькаГриценко

ЮлькаГриценко

Україна, Львів

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Німе кіно

  • 24.01.10, 14:20

Німе кіно. Без голосу. Без тиші.

Порожній зал. І глядачів нема.

І лиш вона - приваблива актриса,

Колись- щаслива, а тепер - сама.

Життя століттями тягнулось.

І пролетіло, як той птах.

На голе тіло плащ вдягнула.

Такий старий, що просто жах.

Обличчя. Зморшки. Мокрі вії.

Помада сохне на губах.

І гаманець. У ньому - мрія,

Кленовий лист в рудих тонах.

Інтриги. Зустрічі. Скандали.

Відома. Горда. І слабка.

Життя закінчилось. Що далі?

Листок розсипався в руках.

Гарячі фото. Силуети.

Шматочки слави і вино.

Мовчить ТВ, мовчать газети.

Її забули вже давно.

Осінній ліс. Весняні квіти.

І теплий вітер прилетів.

І той, що дарував їй літо.

І той, що так дітей хотів.

Його на ролі проміняла.

А щастя - бідним роздала.

Їй слава очі затуляла.

А потім слава десь втекла...

У нього все- сім"я, дружина.

У неї - гроші і вино.

Мовчить ТВ, мовчать новини.

Її забули вже давно.

Мовчи

  • 23.01.10, 20:52

Мовчи. Слова вже не потрібні. Усе, що міг ти вже сказав. Такі чужі, що дуже рідні, Земні істоти в небесах. Мовчи. Не руш столітню тишу. І сліз не лий- то лиш вода. Осінній лист тобі залишу. Щоб ти мене колись згадав. Мовчи. Ковтай вино солодке. Дивись на те, як дим пливе. Вібрація. Знайомі нотки. У телефоні хтось живе... Мовчи.Дивись тепер на когось. Комусь віддай себе от так. А мій чужий холодний голос, ночами чутимеш на смак. Мовчи. Не кидайся словами. Ти думаєш, у них душі нема? Роман, написаний не нами. Роман писала я сама. Мовчи. Сюжетів не вигадуй. Я все продумала давно. Ти щастя кинув десь позаду. Лежить залякане воно. Мовчи. Чекай, що сонце встане. І будь щасливий навесні. Весняна квіточка зів"яне. А лист осінній - точно ні! Мовчи. Лови проміння зранку. І голову на неї опусти. Вона кохана чи коханка? Віддав їй тіло. А де ти! Мовчи. Не бійся злих морозів. Вони не вічні, як і я. Тобі - всі усмішки і сльози. Були. Бо думала - твоя. Мовчання — золото. Красиво. Правдиво-гірко не спинив. Самотній вовк, проте щасливий. Чужу вовчицю не впустив. Купався в сонці, вітром грався. Вже за спиною крил не мав. І лиш коли помер дізнався. Що надто довго він мовчав...

«Прощавай»

  • 20.01.10, 14:24

Прощавай, Усе забудь навіки. Я розтанула, як сніг. Забувай Моїх сліз червоні ріки, Всі слова, які сказав мені. Ті слова, Що душу ранять досі, Як електрика і біль.

Я жива І незламна, ніби осінь, Не заплачу вслід тобі. Довга ніч, І спогади невпинні, Літо, осінь і зима. Ти не мій, Я забути все повинна, Більше спогадів нема.

НЕ Я. НЕ ТОБІ.

  • 20.01.10, 11:20

Зима мій світ собі забрала, А грудень сон у мене вкрав. Не я тебе до болю покохала, Це ти мене у себе закохав. Писала вдень, вночі писала, Та не відправила листи. Не я тобі життя зламала, Це ти мене в своє життя впустив. Усе забула, все спалила. І вічний спокій вмить настав. Не я до тебе говорила, Це ти мене про сніг спитав. Кричала, плакала, молилась, Зі страху плутала слова. А я ж на тебе не дивилась, Це ти мені свій погляд дарував. Змирилась,втішилась, заснула. І просто прокляла любов. Не я твою дорогу перетнула, Це ти моєю стежкою пройшов. А згодом знову я сміялась, Та хтось натиснув на педаль. Не я у тебе все забрала, Ти сам мені усе віддав. Останній день. І прірва далі. Не усміхнулась. Не сказав. Не я тобі усе віддала, Це ти мене у мене вкрав.


100%, 11 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Якби не...

  • 20.01.10, 09:35

Якби не Осінь, я б не зустріла тебе. Якби не вітер, я б не заплела волосся. Якби не дощ, я не сховалась би під твоєю парасолею. Якби не холод, ти б не зігрів мені руки. Якби не туман, я впізнала б свою маршрутку і втекла. Якби не сонце, ти не затулив би мені світ. Якби не самотність, я б тебе не помітила. Якби не вечір, ти не провів би мене. Якби не ніч, я б не знала, що тобі казати. Якби не тиша, я не навчилась би писати. Якби не самотність, я б так про тебе не мріяла.

Якби не вік...

Втекла в осінь...

  • 20.01.10, 01:49

Ти той, кому властиво забувати, Що осінь не приходить без дощу. Ти той, кому не варто співчувати,  Четвертий раз тобі листа пишу. Долий до крові трохи кави, І просто вилий крізь вікно. Монотонно, нецікаво  І рідний Львів вже спить давно. Змішай в душі тепло і холод, Від мене голову втрачай. Крізь сон летить «Самотнє соло» , А я все п’ю зелений чай. Ти той, кому не варто вибачати, Байдужий погляд і солодкий дим. Ти той, хто не навчиться помічати, Що листя може бути золотим. Ти той, кому не можна довіряти, А я довірилась сама. Ти той, хто вчив мене літати. Ти той, кого у мене вже нема.

СловаМИ

  • 20.01.10, 00:53

     Ми з тобою - просто слова...

     Доволі дивно, бо обоє - реальні люди. Мовчання - ось, що даруємо один одному, зустрічаючись поглядами. Це пусте... З тобою і мовчання солодке. З тобою і дощ теплий. З тобою і повітря пахне весною. А я люблю осінь... З тобою мороз не такий пекучий. З тобою кава не така гірка. З тобою хвилина - це вічність...

     Світ ще не знає тебе. Ніхто ще не знає, який ти насправді. Ніхто ще не знає, що попри вік - ти дитина в душі. Ніхто ще не знає, того, який у тебе словниковий запас... але зі мною ти губиш слова. Ніхто ще не знає, якого кольору твої очі. Ти даруєш погляд лише вибраним людям.

     

"Дозволь"

  • 19.01.10, 21:19
Дозволь мені світанком бути,
І з неба бачити тебе.
Дозволь до тебе доторкнутись,
Як промінь сонця до небес.

Дозволь про тебе пам»ятати,
В блакить злетіти, наче птах.
Дозволь мені тебе кохати,
Тонути у твоїх очах.

Якщо захочеш, вітром стану,
Розвію спогади і біль.
Я буду поруч, мій коханий,
Я буду завжди при тобі.

Я злечу в осіннє небо,
Але тебе там вже нема.
Я просто думаю про тебе.
Осіннє небо??? Вже зима...

"Цього літа"

  • 19.01.10, 20:03
Кудись втікає літо.
Запитую себе: "Чому я за ним не сумую?".
Та ні, сумую.
Саме цього літа я знайшла людей, які варті довіри .
Саме цього літа я стала студенткою омріяного факультету журналістики .
Саме цього літа я бачила сніг серед ночі .
Саме цього літа я закінчила свою книгу .
Саме цього літа я вкотре не знайшла свого принца .
Саме цього літа дощик був теплим .
Саме цього літа я зрозуміла, що ховається в моїй сутності .
Саме цього літа я зустріла тебе.
Саме цього літа ми здружились.
Саме цього літа ти пішов з життя.
Саме цього літа я залишилась сама .
Саме цього літа я посадила дерево, як пам»ять про тебе .
Саме цього літа воно пустило корінь .
Саме цього літа його зламала буря.
Саме цього літа я кинула курити.
Саме цього літа я змінилась на краще.
Саме цього літа мені нічого не снилось.
Саме цього літа я майже не спала.
Саме цього літа я думала лише про осінь.
Саме цього літа я вигадала імена своїм майбутнім дітям.
Саме цього літа я зрозуміла, що їх у мене не буде.
Саме цього літа я зовсім не бачила сонця.
Саме цього літа воно від мене ховалось.
Саме це літо відклалось у моїй пам»яті.
І лише тепер я розумію, що цього літа не було .
   

Не просто почуття...

  • 19.01.10, 19:43
Ти – бажаний гість ,що приходить без попередження .
Ти – картинка ,яка часто міняє свій колір .
Ти – лист ,написаний від душі .
Ти – знак запитання у кожному реченні .
Ти – лабіринт без виходу .
Ти – вогонь ,який спалює усе на своєму шляху .
Але Ти – вода ,яка без жодних зусиль може погасити будь-який вогонь .
Ти – вічність ,проте інколи живеш лише лічені хвилини .
Ти – сон : легко заснути ,але важко прокинутись .
Ти – квітка ,яка на морозі не гине .
Ти – пісня ,але її не всі чують .
Ти приносиш щастя ,але чомусь через тебе ми часто плачемо .
Ти – радість тоді ,коли сумно .  
Ти – сум тоді ,коли щастя не має меж .
Ти – солодкий іній на холодній землі .
Ти – тінь ,яка дістала душу за хорошу поведінку .
Ти – вітер ,якому не жаль мокрих очей .
Ти – стогін осіннього листя холодним зимовим ранком .
Ти завжди поруч ,але тебе важко помітити .
Ти – лише слово ,але зміст нікому не вдається зрозуміти .
Ти – зірка ,яка може впасти .Тому загадайте бажання ,щоб вона повернулась на своє місце .
Влітку Ти приходиш із теплим світанком ,а взимку – у вигляді чистого снігу .
Ти – безодня ,з якої неможливо вибратись .
Ти існуєш насправді .Ти живеш .Ти те ,що ми звикли називати «коханням» .Але ж ти набагато більше ,ніж просто почуття …