Про барабашку.

     У мене вдома водиться ще хтось, крім жінки. З чого я так думаю? Дивіться самі. Почалося це більше 25 років тому. Приблизно після того, як померла теща (я ці речі не зв'язую)

     Випадок перший.  Приблизно 93 – 94 рік. У жінки були французькі духи Есте Лаудер. Довгий кришталевий флакон у шовковому мішечку. Їй вони не дуже подобались, мені навпаки. І ось одного разу духи зникли. А справа у тому, що у неї на роботі тоді працювала жінка, яка була хвора на клептоманію. Справді, але тут річ про інше. Звісно, ми обидва подумали, що жінка взяла ці духи на роботу (коли в неї чергування, вона іноді бере подібні речі з собою) і клептоманка їх вкрала. Ну вкрала і вкрала. Шкода, але фіг з ним. І ось проходить півроку приблизно. Повертаюсь я додому, знімаю куртку аби повісити її на вішалку і бачу – з коридору у кімнаті! – між піаніно та сервантом лежать ті самі духи… Абсолютно відкрито і помітно.

     Випадок другий. На мій день народження домовилися з друзями на шашлик на природу. Я зранку випив каву і залишив не помитий кухоль на столі у кухні. Кухоль приблизно такий:

Все пройшло чудово, повертаємося додому – стоїть мій кухоль, але ручка відбита та лежить поруч. Причому не просто відбита, а розколота на дві частини!

     Випадок третій. Раптово друг запросив мене на шашлик просто вдень. Я був не зайнятий, до того ж моя половина заступала на чергування – чом би й ні? Поїхали. Я взяв з собою ножа на сильній металевій скобі, пристебнув його у кишеню джинсів скобою на зовні, ножем у кишеню. Ніж дуже схожий на цей

 Загалом я цей ніж придбав після цього випадку бо схожий на попередній. Коротше, повертаюсь додому. Вдома я сам, підкреслюю. Перепрошую, знімаю джинси аби перевдягнутися у домашнє. Бачу пристебнутий у кишені ніж та відчуваю його вагу.  Не заморочуюсь та просто кладу джинси на стілець – завтра збираюся їх вдягати. На ранок беру їх вдягати – оба на! Ножа немає. Зник. Вдома нікого не було крім мене. Я був сам і тверезий. Де подівся ніж?

     Випадок головний.  По часу приблизно між першим і другим. Завели ми кішку. Безродну, але милу, як вони всі, та повністю чорну. Назвали Пушка. Прожили нормально приблизно рік. Коли якось – запам’яталося чітко – 8 травня. Сиджу на софі в нашій кімнаті (тесть ще був живий, тому наша кімната і наш телевізор), дивлюсь щось по ТБ. Заходить Пушка та залазить під софу. Через деякий час чую сильний мяв, такий, знаєте, як вони звучать, коли на лапу чи хвіст випадково наступиш. Пушка вилітає з під софи, але якось дивно… Передні лапи типу біжать, а задні – волочаться… Страшенно налякана. Я до неї, на руки, те, се… Дивлюся – щось з нею негаразд. А це 8 травня, неділя, вихідний. Завтра також. Швидкої ветеринарної ще не було. Коротше промучились ми з нею до 10-го і доправили нарешті до лікаря. ПЕРЕЛОМ ХРЕБТА. Повторюю, друзі, ПЕРЕЛОМ ХРЕБТА!!! У кішці! Яка не падала з 50 метрової висоти, а просто тихо сиділа під софою! До того ж, кішкофіли знають, який в них гнучкий хребет, як там мало кісток – майже самі хрящі, як в акули!

Я думав, ну може вона чогось злякалась і підстрибнула на місці, як вони у таких випадках роблять. Підстрибнула -  і що? Я спеціально потім софу підняв і ретельно вивчив. Думав, може балка якась, щось подібне… Нічого! Абсолютно нічого такого, щоб кішка зламала хребет, там немає!

Пушечку довелося приспати. Кому, не дай Боже, доводилось знають, як це важко… Я у той день напився, а жінка проплакала добу… Це є основною причиною, чому я досі ще не завів собі коте, хоча дуже хочу. А як той підлий барабашка знов її вб'є? Жінка каже, що більше такого не витримає. Я її розумію. Я може й витримаю, але не хочу таке знов пережити!

     Це я навів лише самі яскраві приклади присутності чогось у нашій квартирі. Насправді іх набагато більше. А ще є безліч випадків, до яких є ймовірність більш простого трактування причин, тому ті випадки я взагалі не розглядаю. Наприклад, в мене свого часу зник газовий револьвер, але є невелика ймовірність, що його вкрали. Тому офіційна версія – вкрали.

    Загалом я б хотів позбутися цієї сутності. Тому що її вчинки ворожі до нас. Тому, що я не впевнений, що вона не впливає негативно на наше здоров’я. Наприклад, у жінки дуже часто буває мігрень. А в мене сильно набрякають ноги. Але варто нам виїхати кудись – а ні мігрені, а ні набряків. Звичайно, можуть бути інші чинники, навіть скоріш за все інші, але може й той клятий барабашка. А, ще забувся. Єдини прояви барабашки такого типу, як я навів. Ніяких там звуків чи ще чогось немає!

     Чого я тільки не робив, аби позбутися! І їжу йому клав з наговором, і святою водою обприскував,і обходив хату по периметру з наголосом на кути зі свічкою. Та не просто свічкою, а свічкою з Храма Гроба Господнього! А ще у мене напроти вхідних дверей висіть ось такий оберіг

А сам я ношу не знімаючи ось такий хрест

Такий хрест називається єрусалимський хрест, або хрест хрестоносця, або хрест паломника. Ці речі особисто освячені мною у Храмі Гроба Господня там, де там це роблять, на плиті миропомазання. Не дуже видно, але зверніть увагу. Хрест срібний, носиться на тілі. Я його жодного разу не чистив, а він виглядає, як новий. Я носив раніше срібні речі, вони в мене обов'язково та доволі швидко темніють. Цей хрест - ні. Особисто я сприймаю це як маленьке диво. До речі, після повернення з Єрусалиму у 11 році і до сіх пір було тихо, 5 років ніяких ознак барабашки.  Але ось повернулися ми нещодавно з Шарм-ель-Шейху. І побачили. Жінціни улюблені духи Siseido Zen лежать на боку і з них навіть трішки підтекло та вже висохло. Флакон виглядає ось так

Тобто це скляний куб, важить за 200 гр. Яким чином він міг сам лягти на бік? Тобто барабашка повернувся.

     Друзі! Що ви думаєте з цього приводу? Можливо в когось є рецепти, як того барабашки позбутися?