На згадку Маргарет

Я дуже не люблю політиків, всіх гамузом. Але є 4 котрих поважаю, і доволі сильно. Це сер Вінстон Черчилль, герцог Мальборо. Це генерал Шарль де Голль. Це Рональд Рейган. І, безумовно, це Маргарет Тетчер, баронеса.

Років з 12 я був починаючим антикомуністом. У 14 був вже майже закінченим. Уважно слухав вечорами, потайки від батьків, Голос Америки та ВВС. У 79-му вперше почув про неї - перша жінка прем'єр-міністр! Цікаво... Потім були якісь суто британські справи - шахтарі, профспілки... Совдепівські ЗМІ поливали Маргарет брудом. Я у тонкощі тих суто британських справ не вникав, але реакція офіційної совдепії казала для мене все. Якщо сварять - правильна людина. А ще запало до пам'яті - її неповторний голос. Знаєте, перед початком перекладу завжди дають трохи послухати оригінал. Так от, від звуку її промов я розумів - це справді "залізна леді", що не могло не викликати поваги.  

А потім був кінець квітня 80-го. Захват Іранської амбасади у Лондоні. Вже не пам'ятаю, яким саме чином висвітлювалися ці події у совдепівськіх ЗМІ, а я слухав ввечері ВВС. Звичайно, мене, як 15 річного юнака захоплювали такі речі. Негідники захопили амбасаду і браві вояки SAS йдуть на штурм аби звільнити безневинних та покарати "поганих хлопців".

Операція "Німрод", за наказом прем'єр-міністра. Кому цікаво - подробиці тут.  Я був у захваті від бездоганно проведеної операції. А ще мене вразило, що прем'єр-міністр не погребувала по завершенні заїхати у казарми SAS і жахнути, хоч і з елітними, але солдатами, віскаря від повноти почуттів  Оце була вже, блін, нетипова поведінка, тут вже почало пахнути якоюсь величчю... Коротше, я був вражений. Наповал. І з тих пір дуже уважно дивився на Залізну Леді. Мушу сказати - вона мене жодного разу не розчарувала.

Наступний етап - криза навколо Фолклендських (Мальвінських) островів. Хто не пам'ятає - 2 квітня 1982 року аргентинський десант висадився на островах і після короткого бою змусив капітулювати невеликий гарнізон британських морських піхотинців, що знаходився там. Після цього в Південну Атлантику негайно було відправлено велике британське військово-морське з'єднання з метою повернення островів. Якщо цікаво - Гугл вам у допомогу, а я знов про Маргарет. Залізною рукою вона знов встановила справедливість. Бо сперечатися за острови можна скільки завгодно, але якщо інша сторона рахує, що може задіяти у суперечці військову силу вибачати такого не можна. Ніколи і ні за що. Якщо бажаєш зберегти повагу до своєї країни і самоповагу також. Коротше, після цього Маргарет Тетчер, Залізна Леді, майбутня баронеса, назавжди увійшла в мою пам'ять і навіть серце.

Це далеко не весь позитив, який від неї виходив. Я просто згадую ті епізоди, які найбільше вразили особисто мене. А так, на протязі всієї її політичної кар'єри якось відчувалося, що вона не робить помилок. І що мужності в неї вистачить на 10 чоловіків, а харизми на 110. Її війна з ІРА - окрема тема. Терористи, заключені у в'язниці Лонг-Кеш оголосили голодування на вимогу чогось там - не важливо. Ну і що? Вони терористи, вбивці. Хочуть померти - їх право. І чхати на всіх толерастів і ліберастів у всьому світі. Доречі, голодували вони по-справжньому, бо ірландці ж уперті. Перший помер на 56-й день - дуже добре запам'ятав. Таким чином експериментально довівши термін, який людина здатна протриматись на самій воді. Ну от, помер і помер. На Маргарет це не справило враження, принаймні публічного. Потім ІРА намагалася її вбити - промазали буквально трошечки. І знов - Маргарет як Маргарет, відкриває якусь там конференцію, на обличі - привітна посмішка... Залізна! У хорошому сенсі.

І на кінець останнє Оце відео:

Так, знаю, тут багато. Але тре дивитись десь після 30 хв. Це вона приїхала у гості до Горбі у 87-му. Совдеп ще був у напівсилі і 3-м провідним журналюгам доручили розвінчати, зірвати покрови, показати справжнє обличчя і тепе. Ага, щаз 

Хто кого розвінчав можна побачити після 30 хв. Якщо коротко - вона одна так тонко тролила цих чоловіків - це було щось. Я більшого кайфу від розмовного жанру не отримував ніколи у житті і навряд колись отримаю. Виставила цих совдепівських журналюг повними бовдурами  Вони, розуміючи, що справа йде не туди ледве не в істерику зриваються, а Маргарет незворушна і ще це її протяжне сееееер у кінці - це щось!

На згадку про справжню людину яка викликала в мене відчуття величезної поваги до себе. Може трохи сумбурно, проте від душі.

Спи спокійно Маргарет. Ти зробила в рази більше, ніж від тебе очікували.

Царство небесне