Клац-клац-клац по буквах і з'являються слова.Ті, яких сокирою не подолати,В них свої обов'язки й свої права -Щось з одного розуму і серця в інше передати.Й залишитись там - в умах й серцяхІ своїми стати або ж пролетітиПовз, далеко, ніби перелітний птах,Та кудись в незнаний вирій відлетіти...Дуже різними бувають ці слова:Є - мов ліки, є - немов хвороба,Є - наче вогонь, є ніби злива дощова,Є - як мотлох, а буває на якихось проба,Девальвовані бувають, як купон,Є такі, яким ціни немає,Є як класика, ...

Читати далі...

Я щасливий, коли смисл знайшов, Мов перлину, серед мотлоху абсурду - Це надію, віру, щирість та любов, Ясний розум й все без фальші, бруду. Я щасливий, коли пошук недаремний, Хоч потратив силу, час, пройшов крізь терни, Коли кожен крок щоденний і буденний Завдяки змістовній цілі не такий мізерний. Я щасливий, коли все не просто так, А для чогось, що приносить щастя. Коли радість на шляху, мов добрий знак, Що у відчаї не дасть зблудити та пропасти. Я щасливий, коли поруч...

Читати далі...

Якби останньою з усіх була ця осіньЗ останніми птахами, що у вирій полетіли,З листком останнім, що тримався досіЗа дерево життя свого та втратив силу...Якби останніми з усіх були слова ціІз мокрим залишком сирої суті,З теплом останнім в цьому роціУ порожнечу звернені та не почуті...Якби останніми були всі справиЙ зосталось лиш курчат порахувати,Щоб потім з них зробити смачні стравиТа шлунок ними свій напакувати...Хотілося б курчатам дати волю,Щоби летіли вони з іншими птахамиТа, як листок із...

Читати далі...

І чому ти, душе, от так взяла й втомилась? Може ти недоспала і снів не дивилась? Там, мов в казці, у небі ти не літала Й для намиста зірки собі не збирала? Може зранку сьогодні ти кави не пила? Чи бадьорість свою десь взяла й розгубила? А можливо тобі щось для щастя бракує? Чи осіння погода тобі не смакує? Зараз шеф на роботі роботи підкине. Замахаєшся так, що копита відкинеш.

Відпустка у жовтні - класно!Тоді коли дощ за вікном...Як тратити час не ясноІ думати навіть в облом...Широкий екран вікнаПоказує сірі хмариЙ як осінь-лисиця сумнаВтрачає поволі чари...Капель дощу струмкиПовільно собі сповзаютьПо склі, немов слимаки,І мокрі сліди залишають...Зникає кудись суєтаІ градус життя спадає.Цей подих сирий неспроста -Природа перед сном позіхає...)))Відпустка в природи пізніше.Роботу вона ще має -Все те, що вдягла раніше,Дощем, ніби душем, змиває...І поки писав ці рядкиЯ...

Читати далі...

Щастя - є. Та воно десь блукаєВ лабіринтах наших бажань.Ми його то в тупик заштовхаєм,То ганяєм по колу вагань.Не під силу йому розв'язатиНескінченну систему рівнянь,Де іксів нескінченно багатоІ бракує часу та знань.Та й бажання (ікси) динамічноЗнов з'являються, наче грибиВід дощу, хаотично й циклічно -Вперемішку сміття та скарби.Щастя – є! І частенько говорить,Що потрібно добро цінувати,Щоби жити в мирі, без горяТа його - птаху вільну спіймати.І наскільки все добре цінуєм -Ми є рівно на...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Дерева розцвітають жовтим цвітом,Щоби тепліші стали прохолодні дніТа замість сонця хочуть всіх зігріти:Зігріють погляд, а повітря - ні.Коли вже холодніше зовсім будеІ холоднеча пробере аж до костей,Мов покривалом з листя, вони всюдиВід холоду покриють світ весь цей.Самі ж оголені залишаться стояти,Тремтіти від морозу і терпіти до весни,Заснуть та нового тепла будуть чекатиЙ дивитися зимою теплі літні сни.Жовтогарячим та червоним цвітомДерева розцвітають восени -Яскравим...

Читати далі...

Віршами кривизну душі своєї виправляю,З буденності дивлюся в трохи інший світ,У світ думок та почуттів і там літаюТа сили й змісту набираюся за цей політ.

За горами море, За радістю горе, Зима, потім літо і знову зима... І знову в повторі То сонце, то зорі... Годинник "тік-так"... й півжиття вже нема... Хтось поміж безодні Розставив природні Для нас усіх межі й живемо ми в них До всього голодні, До інших холодні Зависли в проблемах й бажаннях своїх. І краю немає, Хоч кожен вмирає, Лишається все, як бУло завжди. На новий виток прогрес підіймає, Але апетиту тягар нам постійно нести...

я попав у життя міжсезоння десь на злам між ніччю і ранком, вже не сплю, ще не встав і спросоння насолоджуюсь новим світанком. і нехай вже літо обідом, а на вечір вже осінь будЕ,тиха ніч-зима іде слідом та на ранок весна знов прийдЕ… все циклічно в житті: дні і ночі, місяці, пори року... та все ж міжсезоння не є найкоротше, а здається постійно ним йдеш. поміж тим йдеш, що бУло і бУде, по тоненькій смужці "тепер", по дорозі з нізвідки в нікуди, за маршрутом...

Читати далі...