Ні місяця вгорі на небі, ні зорі

Ні місяця вгорі на небі, ні зорі,
Безодня темна дрібні краплі трусить,
Дерева мокрі й голі в світлі ліхтарів
Вдячно блистять й води скидають буси.

У цього лютого плаксива якась лють,
Він не морозом - сирістю лютує,
Земля й калюжі неохоче її п'ють -
Стоїть в повітрі й в душу шлях торує.

Ця сирість не вбиває, бере за живе,
Обмиє, холодом їдким остудить,
Від мрій про щастя брутально відірве,
ОгОрне дрожжю і тремтінням все та всюди.

Та темна й сира ніч колись таки мине,
Проллє усюди світло день прийдешній.
Хай ще зима та й лютий скоро промайне,
Цвістимуть первоцвіти, яблуні й черешні.