Яким поганим міг би стати рай
- 16.07.24, 15:04
Яким поганим міг би стати рай,
Якби людей не виганяли звідти.
На землю став би схожий Божий край,
Де люди зовсім не як Божі діти.
Їм дай пізнати крім добра ще зла,
Зрівнятись з Богом при душі убогій,
Щоби дорога їх до смерті привела,
А на шляху були ридання, біль та стогін.
Там Каїн через заздрість Авеля би вбив,
Там би брехня і лицемірство панували,
Якийсь тиран би кров чужу, як воду лив,
Бо скільки вбогому не дай - йому замало.
Йому б землі побільше, влади і грошей,
Щоби гнобити, панувати та вбивати,
Щоб в ад перетворити світ весь цей,
Щоб ближнього і Бога розіп'яти.
Яким поганим міг би стати рай,
Якби людей не виганяли звідти.
На землю став би схожий Божий край,
Де люди зовсім не як Божі діти.
Де кожен хоче стати вище всіх,
В болото ближніх з головою умокнути -
Яким страшним той рай все ж стати міг
Якщо у нього з серця зло втягнути.
Ми не туди йдемо і робимо не те,
Відкинули добро, любов і справедливість,
Стоптали в душах світле та святе,
Та пізнавати зло у нас сміливість.
Ногою б'єм колючку, щоб до крові аж
Й чекаєм задоволення від цього...
Колись щось помутило розум наш
І з раю в пекло повела наша дорога.
Заплутались в складних своїх шляхах,
Орієнтири геть не хочем помічати
Та не вчимось й на власних помилкАх
І світло в тьмі нам може заважати.
Хто від самих себе врятує нас
І чи пройде похмілля від свавілля,
Щоб на добро ми витрачали час
Та вирвались з абсурду й божевілля?
Якби людей не виганяли звідти.
На землю став би схожий Божий край,
Де люди зовсім не як Божі діти.
Їм дай пізнати крім добра ще зла,
Зрівнятись з Богом при душі убогій,
Щоби дорога їх до смерті привела,
А на шляху були ридання, біль та стогін.
Там Каїн через заздрість Авеля би вбив,
Там би брехня і лицемірство панували,
Якийсь тиран би кров чужу, як воду лив,
Бо скільки вбогому не дай - йому замало.
Йому б землі побільше, влади і грошей,
Щоби гнобити, панувати та вбивати,
Щоб в ад перетворити світ весь цей,
Щоб ближнього і Бога розіп'яти.
Яким поганим міг би стати рай,
Якби людей не виганяли звідти.
На землю став би схожий Божий край,
Де люди зовсім не як Божі діти.
Де кожен хоче стати вище всіх,
В болото ближніх з головою умокнути -
Яким страшним той рай все ж стати міг
Якщо у нього з серця зло втягнути.
Ми не туди йдемо і робимо не те,
Відкинули добро, любов і справедливість,
Стоптали в душах світле та святе,
Та пізнавати зло у нас сміливість.
Ногою б'єм колючку, щоб до крові аж
Й чекаєм задоволення від цього...
Колись щось помутило розум наш
І з раю в пекло повела наша дорога.
Заплутались в складних своїх шляхах,
Орієнтири геть не хочем помічати
Та не вчимось й на власних помилкАх
І світло в тьмі нам може заважати.
Хто від самих себе врятує нас
І чи пройде похмілля від свавілля,
Щоб на добро ми витрачали час
Та вирвались з абсурду й божевілля?
6
Коментарі
Захмарна
123.07.24, 00:03
Ніхто не знає відповіді на питання: хто?.
Відповідальність всім нам треба брати
Скільки можливо, скільки в кого того сумління є,
Надію у любов в життя, добро, віру в те, що не дарма
Стараються хороші люди на планеті,
Які рятують і живуть в турботі про наш світ.
І сподівання намагатись не втрачати.
_R
223.07.24, 16:49Відповідь на 1 від Захмарна
Я просто уявив собі картину раю з тими людьми, які є в нашій реальності. Рай був би ще той... Трохи веселий, трохи більше трагічний, ніж веселий ... і не зовсім рай.
А щодо відповідальності і сумління, то не склалось в нашому світі з цим в значній мірі... Маємо те, що маємо ©
Тому не варто займатися самообманом.
Якщо десь попадеться відповідальна людина і з сумлінням, то сприймати треба це, як рідкісний дарунок долі, а якщо не попадеться, то з цим також треба вміти жити.
Прагматизм - наше все
Захмарна
323.07.24, 22:10Відповідь на 2 від _R
Отже Ви - мій дарунок долі. Я (сподіваюсь) - Ваш дарунок долі. Впевненна, що і в реалі у Вас є порядні друзі теж подарунки долі і в мене є добрі люди у знайомствах. Тримайтесь думками за них. Не впадайте у відчай
_R
424.07.24, 17:37Відповідь на 3 від Захмарна
Ага. Такі собі віртуальні інтернет-подарунки одне для одного
Ну в віршику картина більш широка в хронологічному плані і в кількості залучених до опису людей. Там події практично від Адама, Єви, Каїна, Авеля до формування тиранічних державних утворень. Там ще описано джерело негативних подій - зло з серця людини. Воно і не дає рухатись до умовного раю, а провокує неприємні речі такі, як обман, крадіжки, вбивства, зневага, війни, мільйони скалічених доль.
Ми з Вами в цій всій масштабній історичній картині майже непомітні два пікселі, які через певний час затруться зовсім.
Захмарна
524.07.24, 21:05Відповідь на 4 від _R
Я не критикую Ваш вірш. Дякую, що пояснили.
Тепер розумію, що то в Вас жанр такий. І Ви тримаєтеся, не сумуєте.
_R
624.07.24, 21:43Відповідь на 5 від Захмарна
Може й жанр... Може просто думки про добробут, приємне середовище, гармонію і протилежні до цього речі.
Звичайно ж сумно, що в людини одне життя, що часто люди витрачають його, щоб псувати середовище, калічити життя іншим, а не на щось краще.
Це просто думки....
Захмарна
724.07.24, 22:34Відповідь на 6 від _R
Так, таке сумно.
_R
824.07.24, 22:38Відповідь на 7 від Захмарна
Але якось так є....