Ги_
- 30.03.24, 00:30
Темрява у погляді і темрява у діях
Та не видно світла у очах,
Лихом від душі цієї віє,
До вподоби сіяти їй жах.
Невдоволене лице скривила злоба,
Всередині ад у ній палає...
Довбанутість - це страшна хвороба,
Ліків від такого ще немає.
Та не видно світла у очах,
Лихом від душі цієї віє,
До вподоби сіяти їй жах.
Невдоволене лице скривила злоба,
Всередині ад у ній палає...
Довбанутість - це страшна хвороба,
Ліків від такого ще немає.
0
Коментарі
Гість: M@Sln
130.03.24, 10:13
ого... клас. дуже гарно.
влучно й дотепно.
й одразу зрозуміло про кого
_R
230.03.24, 10:39Відповідь на 1 від Гість: M@Sln
Якось написалося. Ну це може бути про будь-кого. Деколи з людьми таке трапляється, а деколи це хронічне...
Гість: M@Sln
330.03.24, 10:45Відповідь на 2 від _R
я розумію, що таке натхнення) дуже добре розумію і знаю. поштовх, і думки летять, не зупиняючись. ніби хтось сторонній нашіптує. так у мене...
а стосовно того, кого я побачила у вашому вірші, то, мабуть, особисте)
а взагалі, дякую за майстерність і дотепність)
гарного продовження дня)
_R
430.03.24, 10:52Відповідь на 3 від Гість: M@Sln
І Вам дякую за те, що зайшли і думками поділилися.
Звичайно ж під цей опис найбільше підходить людина, яка невтомно продовжує робити зло. Можна було б його не робити чи щось добре зробити, але її нутро виливається назовні.
Гість: M@Sln
530.03.24, 10:54Відповідь на 4 від _R
ось саме її я й побачила.
_R
630.03.24, 14:04Відповідь на 5 від Гість: M@Sln
Я б і сам про цю людину подумав, якби на таке натрапив.