хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

_R

_R

Минулорічні квіти

  • 05.02.23, 20:30
Минулорічні квіти... Хто про них згадає?
Були барвистою прикрасою полів колись
Та слухали, як там пташиний спів лунає,
Із вітром танцювали, підймалися до сонця ввись.

Ділились з бджолами пилком, росі раділи,
Життю раділи - це про них "цвіли та пахли"!
Минуло літо, осінь, відцвіли і постаріли,
Зима, під снігом висохлі гниють зачахлі.

Минулорічні квіти... Хто про них згадає,
Як незабаром нові навесні вже зацвітуть?
Проллє сльозу за ними хтось, бо їх уже немає?
Чи хтось згадає їхню радість, від землі до сонця путь?

Весні вже порадіють не вони, а їхні діти,
Повторять свій щасливого цвітіння шлях,
І не згадають, як могли колись радіти
Їхні батьки в квітучих лише рік тому полях.
9

Коментарі

15.02.23, 20:47

    25.02.23, 20:48Відповідь на 1 від Влад Ли

      35.02.23, 20:50

      Дуже гарно

        45.02.23, 20:51Відповідь на 3 від NoTaRь

        Дякую

          55.02.23, 20:57

          Меланхолічно, просто

            65.02.23, 21:03Відповідь на 5 від NoTaRь

            Один комедійний фільм на ніч подивився - Вавилон. Це про кіно 20-х років 20-го століття. І ще ряд подій з життя на такі думки навели.

              Гість: _Сонечко_

              75.02.23, 21:18

              коли квіти зривають, вони помирають. і в останню хвилину свого життя віддають нам найцінніше, що у них є - свій аромат.
              ..... я пам'ятаю всі подаровані мені квіти... у мене зберігаються їх фото. й ці моменти завжди нагадують мені щось приємне.
              а загалом, мені більше до вподоби квіти в горщиках.... зрощувати їх з насінинки і милуватися появою квіток щороку

                85.02.23, 21:27Відповідь на 7 від Гість: _Сонечко_

                Зрозуміло.
                Мені чомусь подумалось, що життя людей. Часом воно схоже на цвітіння певний час, деколи тішить інших.

                  Гість: _Сонечко_

                  95.02.23, 21:32Відповідь на 8 від _R

                  не зовсім вдала аналогія...
                  все залежить від людини..... тему можна розвивати довго.
                  наповнена людина залишає по собі яскравий слід. й все її життя до неї тягнуться інші.... та й після... не забувають.
                  не забуваємо ми рідних, друзів, коханих...навіть якщо вони відцвіли як квіти. в наших серцях залишається пам'ять про них. доки пам'ятаємо, доти вони живуть у наших серцях...

                    105.02.23, 21:38Відповідь на 9 від Гість: _Сонечко_

                    Це все порожні слова? Ви згадуєте молодість Ваших мами, бабусі, прабабусі? Можете пережити їх щастя, радість? Пророните може навіть сльозу?
                    Так само не дуже хтось згадує яскравих особистостей. Зокрема акторів німого кіно. А вони ж були зірками...

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      3
                      5
                      попередня
                      наступна