Людину праведною Бог колись створив

Людину праведною Бог колись створив
Та захотілось людям у думкИ різні пуститись.
З'явився не лише до доброго порив,
А і до злого... і вже важко зупинитись.

Де доброзичливість булА - ще заздрість проросла.
Там, де булА любов, ненАвисть ще з'явилась.
І щось пішло не так, у вир шалений доля понесла,
Дорога стала бездоріжжям, ціль шляху розмилась.

І захотілось пізнання ще зла, окрім добра,
Над іншими піднятись, брата вбити,
Забрати щось чи все із ближнього добра
Та щастя на чужій біді собі зліпити.

Піднятись вище світу та людей,
Вище законів, щоби легко все топтати.
Та розіп'яти Бога - це як апогей.
А далі можна ради себе світ весь зруйнувати,

Щоб доказати, що нікчема десь сидить
У глибині душі і хоче там він вище Бога бути,
По головах і трупах шлях його лежить,
Лиш свою ницість він готовий слухати і чути.