клац...

Клац-клац-клац по буквах і з'являються слова.
Ті, яких сокирою не подолати,
В них свої обов'язки й свої права -
Щось з одного розуму і серця в інше передати.

Й залишитись там - в умах й серцях
І своїми стати або ж пролетіти
Повз, далеко, ніби перелітний птах,
Та кудись в незнаний вирій відлетіти...

Дуже різними бувають ці слова:
Є - мов ліки, є - немов хвороба,
Є - наче вогонь, є ніби злива дощова,
Є - як мотлох, а буває на якихось проба,

Девальвовані бувають, як купон,
Є такі, яким ціни немає,
Є як класика, бувають, як шансон,
Є зі змістом і без нього є буває...

Коли слово в інше серце-розум попадає,
Ніби у котел з мільйоном інших слів,
Поварившись, смак інакший набуває.
Має у мільйонах страв - мільйон смаків.

В сурогаті слово стане сурогатом,
Хоч би і перлиною булО.
У такі котли шкода слова кидати -
Ці котли готують тільки зло.

Та буває кудись кинеш сире слово,
А виходить з нього смакота.
Слово це ж з чудовим смаком новим -
Вариться в умах-серцях тих доброта.