Падає сніг Ти не прийдеш сьогодні ввечері Падає сніг І моє серце одягається в чорне Ця шовкова хода Все в білих сльозах Птах на гілці Оплакує ці чари Ти не прийдеш сьогодні ввечері Мені кричить мій відчай Лише падає сніг Незворушно кружляючи Падає сніг Ти не прийдеш сьогодні ввечері Падає сніг Все біле від відчаю Сумна невизначеність Холод і порожнеча Ця ненависна безмовність Біла самотність Ти не прийдеш сьогодні ввечері Мені кричить мій відчай Лише падає сніг Незворушно кружляючи...

---

* Багато файних старих пісень пригадується, то чому б знову їх не послухати. Почитати переклад... (тільки не кажіть мені, що всі Ви знали про що там співалось). 

Якщо сподобалось пишіть, продовжу пригадувати:"Старі файні пісні".

А ця пісня пригадалась завдяки OnlyKora  

А написана давно ще в 1963 році. Перекладали: Google Перекладач і я 

---

Всім за коментарі до замітки: От уже й зима.

Пробач мені цей дитячий каприз Прости мене, повернися до мене, як раніше Я занадто люблю тебе І не можу без тебе жити Пробач мені цей дитячий каприз Прости мене, повернися до мене, як раніше Я занадто люблю тебе І не можу без тебе жити Це був час зізнань: "я люблю тебе" Ми удвох жили щасливо в мріях Це був час зізнань: "я люблю тебе" Але потім я захотіла розправити крила Я хотіла пережити іншу любов Інші "я люблю тебе", інші "назавжди" Але лише тебе я бачила у снах ночами Любов моя Пробач мені цей дитячий каприз Прости мене, повернися до мене, як раніше Я занадто люблю тебе І не можу без тебе жити Пробач мені цей дитячий каприз Прости мене, повернися до мене, як раніше Я занадто люблю тебе І не можу без тебе жити Це було, було бажання і пізнання Всього на світі, можливо, занадто поспішно Це було, було відкриття життя З її турботами, радощами, божевіллям Я хотіла жити, як сам час, Слідувати за годинами, жити сьогоднішнім днем Чим більше я жила, тим більше я тебе любила Ніжно Пробач мені цей дитячий каприз Прости мене, повернися до мене, як раніше Я занадто люблю тебе І не можу без тебе жити

А це відео для ab absurdo, якій подобається Шарль Азнавур. 

---

* Багато файних старих пісень пригадується, то чому б знову їх не послухати. Почитати переклад...

Перекладали: Google Перекладач і я 

Кость Москалець

ОТ УЖЕ Й ЗИМА Перший сніг застеляє поля. Вічним сном засинає земля. Треба йти, а ми все ще сидим гуртом, Наша свічка горить, і у чарках стоїть Недопите вино. Хто мовчить про своє, А хто потім допє. Уночі чорний сад Білосніжним стає. От уже й зима. Хай летить невагомий цей сніг. Є ще час доспівати пісні. Не забудь, що на світі була весна, І про дівчинку ту, що сиділа в саду Невимовно сумна. Хто мовчить про своє, А хто потім допє. Уночі чорний сад Білосніжним стає. От уже й зима. Я люблю наш усміхнений дім. Він пливе у нічну заметіль. Я прошу: хай усе буде так, як є, Доки падає сніг і свіча на столі Трохи світла дає. Хто мовчить про своє, А хто потім допє. Уночі чорний світ Білосніжним стає. От уже й зима.

Можна послухати і при каміні... А в кого немає?   Хоча б при віртуально-комп'ютерному...

---

Дякую всім за коментарі і оцінку замітки: Хто така...

По мотивах ходіння по фотоальбомах і блогах. Шуткую...

Щось після котів і псів, на Еліс подивитись закортіло...

Веселого всім вечора,помітив, що багато-хто тішиться, що вже п'ятниця, пахарі Ви наші...  

P.S. Розмістив зарання, можливо ще когось застану в поті лиця при праці....

 Дан Берест

ПАМ'ЯТІ ГОЛОДОМОРУ Стоїть закам'яніла мати Край шляху з мертвим дитинчам, На жаль, не в змозі розказати Сучасним нелюдам-катам, Як мерли з голоду невинні, Бо так намислили в Кремлі І втілили на Україні Номенклатурні холуї. Вона стоїть на постаменті, Дитя тримає на руках, І скам'янілі очі мертві Скорботно дивляться на шлях. В очах закам'янілі сльози, В душі закам'янілий жах Від нездоланної загрози, Що тліє в нелюдах-катах. Вони під прикриттям мандатів Існують за сучасних днів, Бо половина депутатів З колишніх нелюдів-катів. За велелюдної жалоби, Що відзначається в наш час, Сучасні українофоби Мертвлять голодомором нас. Тож мусимо за себе дбати, А не кохатися в журбі; Якщо катів нам не здолати – Готуймо пам'ятник собі.

Ось так співав Тризубий Стас, а відчуття часу -- було феноменальним! Як тільки виникала якась політична чи життєва реалія , він тут же відгукувався на це піснею. Вони були різними: і веселими, і дещо трагічними, і філософськими, але всі вони були про наше життя. А сьогодні можна сказати -- пророчими. 

Байстрюки Колись гітару я вперше в руки взяв, Я думав скажу людям щось про волю. Та я даремно, мабуть, все співав, І часом серце вхоплює від болю. Якісь настали такі сумні часи, Я в них нічого второпати не можу. Немов сновида, по Станіславі ходжу, Де не подивлюсь – Господи, спаси. Який же ж там спів, Хіба що знов – анекдоти. Де ж ти пропав, патріоте, З тих перших років? Була ідея і горді пропори, Але, на жаль, то все пішло у вчора. Бо нині що? Замкнися та жери, Були б своя купюра та комора. І кожен з нас замкнувся сам в собі, Немов слимак або як черепашка. Носити панцир, хай воно і тяжко, Але якось безпечніше в юрбі. Ми втратили щось, І маєм небо у хмарах, І по суцільних базарам Ми несемось. Він був актор, тепер купи-продай, А той поет – міняло та мішечник. І повний шлунок – єдиний його рай, Тепер за нього думає кишечник. А той доцент подався за кордон, Не на сімпозіум, а також із торбами, Він би і сам продався з тельбухами За пару баксів, марок або крон. Немає проблем, Ми – бізнесмени завзяті, А що в занедбаній хаті – То якось проживем. Тепер держава стала нічия, Кому охота, той і розкрадає. Усі крадуть, усі, але не я! Мені байдуже, моя хата з краю. Чи ми свідомі, хто ми є такі? Чому говорим: Україна – мати? Чи вже не годі самім собі брехати? Ми не сини її, звичайні байстрюки. Який же ж там спів, Хіба що знов – анекдоти. А ти помовч, патріоте, Не треба слів...

       Українці (закохані, фотографи, мрійники, поети і поетеси, кому не спиться не лежиться і всі хто ще щось хоче загадати...) в ніч з 18 на 19 листопада, перед світанком, зможуть побачити потік падаючих метеоритів. Його принесе за собою комета Темпла-Таттла.

На світлині: метеоритний дощ потоку Леоніди пройшов в 2001 році в Японії. Це зображення - композиція з 34 фото, які були отримані менш ніж за дві хвилини.

“Комета відвідує нас кожні 33 року. Зазвичай потік падаючих метеоритів, в даному випадку “леонідів”,* неймовірно сильний: декілька тисяч за одну годину. “Шоу” може проходити від 10 хвилин до декількох днів. Зараз складно спрогнозувати, скільки дощ триватиме, все залежить від дальності комети від Землі”, – розповів співробітник відділу дослідження малих тіл сонячної системи астрономічної обсерваторії КНУ імені Шевченко Юрій Тарамуха.

Побачити падаючі “леоніди” можна буде в ніч з 18 на 19 листопада – ближче до світанку. “Не полінуєтеся прокинутися після півночі. Вийдіть на який-небудь відкритий майданчик. Одягніться потепліше. Сподіватимемося, що погода посміхнеться і хмари не перешкодять побачити “дощ”.

Коли падає метеорит, в небі можна побачити яскравий вогник: оранжевого, блакитного, червоного, білого або зеленуватого кольору. 

За даними NASA, завдяки знаходженню Місяця в «темній» фазі дощ обіцяє бути видовищним. Біл Кук, фахівець з NASA, заявив що "очікується близько 20-30 метеорів на годину в небі Нового Світу і близько 200-300 - у східній частині". Метеорити будуть розкидані по всьому небу: проблем з вибором точки огляду бути не повинно.

Востаннє потужний метеорний дощ спостерігався в 1966 році, коли кожну годину в земній атмосфері згорало до 150 тисяч метеорів. Очікується, що наступний такий же суперпотужний метеорний дощ пройде в 2099 році.

---

*Вікіпедія: «Леоніди - метеорний потік, який утворюється в результаті виділення речовини з комети Темпеля-Туттля кожні 33 роки наближається до орбіти Землі. Найдрібніші частинки розміром з піщинку згорають в земній атмосфері, утворюючи зоряний дощ. Спочатку він «проливається» з найбільшою силою, потім поступово слабшає».

---

Дякую Всім за коментарі і оцінку блогу: "Якби всі люди..."

Якби всі люди взяли гітари C Спо... Споглядаю таку картину: Am Кремезний дядько, напруживши спину, F Бреше з екрану про всякі штуки G Використовує дані науки Він дуже хотів би, щоб ми йому вірили щиро Щоб ми не сумнівались, що він тре нам правдиво Щоб ми вдячно сприймали всілякі прогнози І не помічали, що в нього заучені пози Ось він ніби між іншим так щиро сміється Він такий симпатяга, йому так здається І то нічого, що в кульмінації супер-пупер промови Він як завжди не знаходить потрібного слова Але ми його бачим, ми його розуміємо Ми йому співчуваємо, а співчувати ми вмієм Йому по-своєму важко, він нещасна людина Він мусить боротися за громадянина Він так і працює і все ніби нормально, Але якось вночі він просинається в спальні І не може заснути, бо брехня ріже очі А в дитинстві він на скрипку ходив "мєжду прочім" Приспів: C Якби всі люди взяли гітари би Am І заграли, і заспівали би F Під баяни і під цимбали би G Почуття свої повідкривали би Може зразу було би диво би Більше серце ніколи б нило би Може сонце всім засвітило би Всіх обігріло би С Є-є-є-є-є... О-йо-йо-йо-йой... А ось інший дядько, він теж ніби нормальний, Він сидить в телеекрані цілодобово буквально, В нього правильна постава і довірливі очі, Понад усе у всьому світі він нам сподобатися хоче. Він нам втирається в довіру, хоче стати нашим другом, А потім раптом нас лякає прихованим недугом. Але він звісно ж нас врятує, він за наші купюри Нам продасть супертаблетки або супермікстури. І то не біда, що ми не ведемось, все-одно знайдуться бабульки, Які віддадуть останні гроші за фуфлові пігулки. А між іншим це була цілком нормальна дитина, Він ходив в музичну школу на піаніно. Приспів. А хтось скаже : "А де ж мораль?" А немає моралі! Бо неважливо чи ти в кедах, чи маєш модні сандалі Чи ти є на посаді у банку, чи ти простий у школі вчитель Кожен хоче життя своє без сорому прожити Для цього треба пригадати, яка ти золота була дитина І у собі відшукати оту маленьку людину. Але це все якось дуже складно, якщо простіше сказати То в житті найкраще просто ніколи не брехати. (Ага...) Приспів.

---

Слова з акордами, так що хто має гітару.....

---

Думки співака: http://sashko.com.ua/.... цікаві.

І співає земляк... 

Ось таке, на перший погляд, незвичне поєднання ( слухати потрібно одночасно відкривши два відео і трохи підкорегувати звук): 

---

Щиро дякую друзям і гостям мого блогу за коментарі до замітки: Воно.

Шануймося, бо ми того варті !!!!

Про воно

Маю пісню про воно, Хто не хоче, хай не слуха. Як на мене, всеодно, Ми у нім по самі вуха. Ми на ньому сидимо, Це є наш продукт діяння. Виробляється само І не залежить від бажання. Тисячі років пройшло, Як на ноги мавпа встала, Ще нічого не було, А воно вже існувало! Поклонялися здавна Йому пращури античні. Все почалося з вона, В нім коріння історичні. Так питається, чого Сімдесят років брехали, Що не маєм ми його І що ніколи і не мали?.. І нам здавалось, що святі Геть усі вожді совєтів, І що ніколи у житті Не були у туалеті. Дуже бідна в нас земля На селітру, йод та калій, Треба гною на поля, А чи якихось там фекалій. Вже за вікнами весна, Люди в полі стоять раком Та дістануть без вона Не врожай, а дулю з маком. Це буде страшна біда, Що робити селянину? Хай Мороз відповіда: Чим кормити Україну? Але що він відповість, Як і сам чудово знає, Що народ, коли не їсть, То й воно не виробляє. Я на уряд не чекав, Бо чекати справи марні, Нині ввечері я вкрав Всі аналізи з лікарні. Поділилися вночі Межі мною, кумом, братом, Цукор вигнали з сечі Самогонним апаратом. От жаль, що з нього ковбаси Ще робити не навчились, Бо тепер такі часи – А може б врешті і наїлись? Або взяти двигуни: В нас тепер нема бензину. Не біда, скидай штани, Заправляй свою машину! Або той природний газ, Він же ж в нас є, в середині, От хай би видали указ, Щоб здавати Україні. Кожен пукне у трубу І пішло в Верховну Раду. Це ж ми тільки за добу Перепукаєм Канаду! Це така сировина І дешева, і сердита. Де ж та совість, щоб з вона Теж зробили дефіцита?.. Певно тут ведуть сліди До партійних мафіозі, Що жиріють, мов коти, На народному навозі. Хтось же ж тонами гребе, Об'їдається сволота. Що там думає СБ? – Хай копне, чия робота. Й взагалі пора давно, Бо народ давно чекає Все, що є й чого немає Перевести на воно... Слова і музика: Тризубий Стас

---