Мо подавляться.  

 

Просто потрібно це все бачити в живу, цю атмосферу, пісні, діалоги з аудиторією.

І нарешті особисте спілкування за столом з самим Тарасом не опишу, вибачайте не журналіст, але було просто і по-людськи приємно.

Ну і дещо з особистого, як тут не похвалитись 

Моє аматорське (на мильницю) відео вибачаюсь за якість 

Це відбудеться сьогодні у Луцьку в пивному клубі Майдан  

Трохи про Тараса Житинського.

Тарас Житинський – іванофранківець, батьки якого були в УПА. Більше десяти років живе в Лондоні і створив там гурт "Земляки". Лауреат фестивалю "Червона Рута-91" у Запоріжжі, лауреат Конкурсу молодих виконавців популярної пісні Міжнародного фестивалю "Слов'янський базар-92". Отримав Гран-прі на фестивалі української патріотичної пісні "Повстанським плаєм-2007" в Івано-Франківську.

Щороку Житинський разом із дружиною Марією і дочкою Іриною навідується в Україну — до родичів. Окрім того, Тарас намагається "захопити" по максимуму різноманітні літні імпрези, презентуючи щоразу нові композиції. Зокрема у 2008–му на фестивалі "УНІЖ", який влаштувала столична агенція "Наш формат", він представив свій альбом "Пісні козаків", виданий тією ж агенцією. "Ми заприятелювали з шефом "Нашого формату" Владом Кириченком, унаслідок чого було видано мій свіжий матеріал, записаний у Лондоні, — розповідає Тарас. — "Пісні козаків" — це гайдамацькі, стрілецькі й козацькі пісні різних часів і з різних теренів країни. Пісні "Ой у 1791 році" та "Любо, братці, любо" були записані етнографом Олександром Грибом років десять тому на півдні України. Насправді "Любо, братці, любо" в оригіналі завжди звучала українською, адже у війську Нестора Махна 98 відсотків бійців були етнічними українцями. І ця пісня була чимось на зразок махновського гімну і нині є фольклором для анархістів усього світу. Альбом "Пісні козаків" виявився одним із найбільш затребуваних у 2008–му серед новинок компанії — напевно, це було пов'язано з тим, що у 2007–му Тарас отримав ґран–прі на фестивалі "Повстанським плаєм", а також органічно влився у програму фестивалю "УНІЖ". 
Наступним кроком було видання у 2009–му одразу двох позицій — альбомів "Козацькі балади" та "Їхали батяри". Перший і за стилістикою, і за настроями ніби продовжує диск "Пісні козаків", але вже під кутом мужньої чоловічої баладності, елегійності. Тут Тарас виконав відому пісню О. Веремчука "Курінний" та одну власну — "Там на ставі". Диск "Їхали батяри" має підзаголовок "Галицький шансон", представляє музику закарпатського композитора Ігоря Іванціва і справді дає певний зріз сучасної батярської пісні, іншими словами — дає уявлення про міський фольклор довоєнної Галичини, який у 20—30–ті роки становив надзвичайно строкате й колоритне полотно із цілим спектром суто галицьких характерів. 
Уже кілька років у Великобританії функціонує створена Житинським група "Земляки", складена з наших "колишніх", яка грає і народну пісню, і авторський репертуар. "Земляки"мають непоганий концертний ангажемент по всій Англії, але поки що, за певних причин, не можуть відвідати Батьківщину, а точніше — покинути Великобританію. Сьогодні Житинський виношує доволі амбіційний проект — запис авторської пісенної програми із залученням справжнього симфонічного оркестру і за участі дочки Ірини. "Відтоді як Ірина отримала ангажемент на сцені Оперного театру в польському Вроцлаві, — каже Тарас, — я весь час обмірковую нашу спільну програму, яка б схрестила мою манеру співу, де, окрім народної музики, присутні впливи блюзу і класичного року, з оперним вокалом моєї дочки. Поки що заважає лише те, що запис живого симфонічного оркестру в Англії є надто дорогим задоволенням, а імітувати звучання оркестру за допомогою електроніки — не хочеться... 
"Стовідсотковий пілігрим" — так визначив свою долю і спосіб життя сам Тарас Житинський. "Завжди відчуваю себе у дорозі, — пояснює він. — Зупинки бувають довшими чи коротшими, але головне — наповнити їх сенсом, тобто — творчістю. І рухатися далі..."

1. Na przekor nowym czasom  2. Rysowanie Tobie 3. Gdybym nie zdazyl  4. Szczescie jest blisko  5. Uciekaj moje serce 6. Kiedy mnie juz nie bedzie  7. Anna Maria 8. Remedium 9. Nie jestes sama  10. Trzecia milosc zagle  11. Kolysanka dla okruszka  12. ...i jeszcze 13. Chodz, przytul, przebacz  14. Nie spoczniemy 15. Niebo z moich stron

Шукайте на: http://music.i.ua/user/2768355/?_rnd=936696

папку: A. Piaseczny & S. Krajewski -- натискайте синій ґудзик і   

На Вас чекає Plyta koncertowa Andrzeja Piasecznego i Seweryna Krajewskiego Na przekor nowym czasom - live 15 файлів тривалістю 1:06:59

Давно обіцяв розповісти декому (kadetv20, НЕжриМОЄсало та ін.), що таке Житнівка.

Але краще ніж Василь Скуратівський всеїдно не розповім, тож читайте...

  

Василь Скуратівський 

Уривок з книги - "ПОЛІТТЯ"

Перші паростки самогоноваріння почали з’являтися напередодні другої світової війни, але досягли свого апогею вже після неї. За колгоспно - трудодневої системи селяни навіть не знали, яка вона на смак, ота недоступна для них «казьонка».І хоч совєти, як свого часу польський та російський уряди, ввели жорстку монополію на спиртне, так само карали тих, хто виготовляв самотужки, але підпільний «бізнес» уже не можна було зупинити.

Оскільки нині самогонні апарати досягли найдовершинішої модифікації, якими можна вільно користуватися на затісній кухні, тому згадувати про них немає потреби. Вважаю, що не зайвим буде навести найбільш довершений як з технічного, так і технологічного погляду апарат (так у нас називають самогонний пристрій).

Насправді це була своєрідна копія горілчаного заводу, але в мініатюрі. Я об’їздив майже всі регіони України, одначе подібної, окрім нашої поліської конструкції, ніде не зустрічав; жоден з інформаторів не навів навіть приближених форм. Цьому, вочевидь, сприяли природні умови – такими міні заводами можна було користуватися лише на Поліссі, де було удосталь місця, щоб приховатися від ретельних полювачів з боку державних репресивних органів.

Зовсім не подібна  конструкція

  і ця теж...

Цей традиційний спосіб виготовлення горілки в домашніх умовах я наводжу не з метою його популяризації. По-перше, нині вже ніхто на займається такою трудомісткою технологією, по-друге, і найголовніше, що змусило мене взятися за цю вельми невдячну справу, так це етнографічний аспект, безпосередньо пов'язаний з побутом поліщуків-селян повоєнного періоду, котрий майже призабувся.

Напередодні річних свят майже кожна родина готувалася до того чи іншого празника (Різдва, Великодня і обов'язково храмового свята). Без горілки важко було обійтися і у будні – зорав їздовий присадибну ділянку, привіз з лісу дрова чи заколов кабанця, або ж починив сусід старий тин – без могорича не обійтися….

Поліщуки гнали горілку із житнього борошна зерен та картоплі. Збіжжя намочували в теплій воді. Після того, як зернята проростали («пускали солод»), їх висушували на печі. Добре висохле жито мололи. Потім борошно висипали у дерев'яну посудину, переважно діжечку, заливали крутим кип’ятком і розмішували, допоки рідина (брага) робилася однорідною. Натомість розігрівали в печі шмат заліза чи камінець і, пов’язавши дротом, занурювали в брагу, від чого вона починала кипіти («пускати бульбашки»); посудину одразу накривали лляною полотниною, «щоб добре впарилась».

Наступного дня доливали до рідини настій з хмелю, який заздалегідь заготовляли на узлісках, і знову прикривали діжечку – «щоб не захолола». Через кілька днів брага починала бродити, виділяючи різкі пивні запахи; процес цей триває протягом тижня.

Коли рідина вже перебродила (не виділяє бульбашок), з неї можна було гнати самогонку. При цьому дотримувалися золотого правила – не дай , боже, „щоб брага не застудилася” (не захолола) і не перекисла (перестояла). За цих випадків якість і кількість горілки значно втрачається. В народі з цього приводу казали: „Бразі треба догоджати, як свекрусі”.

Отже, вистояну суміш потрібно вчасно вигнати. За таких випадків зверталися до власника апарата. На конструкції цього міні-заводу варто зупинитися детальніше. В селі, як правило, було двоє або троє „господарів”. Сконструювати громіздкий пристрій міг лише вправний лівша. Посудіть самі. Щонайперше, потрібно було дістати металеву на 200 літрів води бочку, звану котлом. Для цих потреб використовували посудини, в яких у повоєнні літа транспортували бензин, гас чи солярку. Перед вжитком металеву бочку, яка правила за котла, ретельно просмажували на вогнищі, щоб повністю вилучити внутрішні нафтозалишки, й кілька разів промивали гарячою водою.

Натомість господар сам, якщо вмів, споряджав, а за інших випадків, то замовляв у бондарів два бражника – дерев'яні діжечки з вставними з обох боків денцями; перший бражник уміщав три, а другий два відра браги (така кількість рідини називалася „гонкою”). Попри цього обов'язково потрібно виготовити вдвічі, а то тричі меншу посудину, так званого „сухопарника”, себто пристрій, в якому осідала вода й сивушні масла.

Нарешті завершував цілий каскад споруд холодильник („охолоджувач”) – діжечка, в яку вставляли мідну спіралеподібну трубку (венч), котра мала повністю покриватися водою; при самому денці з охолоджувача виходив назовні кінець вена, під який підставляли посуд і з якого вже скапувала чи дзюркотіла горілка; щоб самогонка рівномірно потрапляла в пляшку (не пульсувала), в кінець вена встромлювали нитяний колосок чи прикріплювали пасмо обробленого льону, по якому стікала рідина.

Всі посудини з’єднували вигнутим П-подібними трубами, передній кінець яких мав бути довшим, а задній коротшим. Брагу заливали через верхні отвори в бражники з таким розрахунком, щоб залишилося місце для пари, яка утворювалася під час кипіння солоду. Потім дірочки міцно забивали дерев'яними корками; обочини, як і місця, куди встромлялися труби, щільно затикали клоччям і обмазували тістом – „щоб пара не просочувалася”. Для того, щоб не зірвало під напором пари труби, їх укріплювали палицями з гачками зверху, міцно забивши в землю, або ж прив’язували по центру труби важке грузило.

Бочка з водою мала стояти на підкладених камінцях десь на висоті 30 см, щоб під нею могли вільно горіти дрова. Для цієї потреби їх заговляли заздалегідь з найкращих порід дерева – дуба, ясена чи граба. У нас їх називали „залітковими”, цебто добре висушеними, які б повільно згоряли, даючи яскравий жар.

Спочатку вогнище робили „багатим”, цебто з великим полум’ям. Коли ж вода в котлі починала закипати, багаття зменшували – „щоб брагу не погнало в труби”. Навзагал якість, а відтак і кількість горілки насамперед залежала від того, як вправно вмів підтримувати вогонь гонщик: коли надміру давав тепла, то це прискорювало процес кипіння браги, і тоді вона з пароутворенням поступала до вена або ж зривало труби; і неважко здогадатися, що з того виходило. Так само „не вдавалася” самогонка,якщо вогонь був ”слабкий”, або „пульсуючий”, тобто нерозмірний.

Отже, коли закипіла вода, пара подавалась у перший бражник по трубі, кінець якої б починала був довшим. Через деякий час місткість починала „гудіти” і вправний гонщик, підставивши вухо до діжечки, безпомилково визначав збільшувати чи зменшувати вогонь.

Згодом подібне відбувалося і в другому бражнику. Приблизно через півтори-дві години обидві посудини „гоготіли” і „здригалися” на повну міць – у таких випадках казали, що „процес пішов”. Спиртна пара поступала в сухопарник, де частка води осідала на дно, а легші по тонкій трубці надходили до вена, зануреного, як я вже казав, у прохолоду воду; охолоджуючись у такий спосіб, утворювалася рідина. При цьому вогнище годилося якомога зменшити.

Ось, власне, й увесь процес поліського самогоноваріння. З однієї гонки (приблизно 5 відер, якщо якісно була запарена і вистояна брага, а також вміле її переганяння) , отримували до 15 півлітрів, а то і більше міцної горілки. Перша півлітра вважалася найміцнішою – 90 градусів, і її називали „перваком”; здебільшого таку горілку тримали для ліків: робили компреси при застудних захворюваннях, промивали рани, на ній настоювали лікарські трави, зосібна березові бруньки, розчиняли прополіс тощо.

За перваком йшов вторак, третяк і т. Д. Горілку, придатну до пиття, визначали у такий спосіб: змочували нею колосок чи клаптик паперу й підносили до вогню, - якщо на них миттєво спалахував синій вогник – „то ще можна брати”, коли ж ні, процес припиняли, або ж догонили до кінця, але в окрему посудину. Такі залишки називалися „недогоном”; ними нерідко розбавляли міцну горілку.

Під кінець вогнище гасили й обережно „спускали пару” – одкорковували верхні закривачки в бражниках та котлі. Коли ж брага трохи остигала, її зливали в діжку й везли додому як смаковитий підкорм для домашніх тварин.

Через півгодини подібний процес започатковував сусід по черзі. За звичаєм, той, хто вигнав свою гонку, допомагав налаштовувати пристрій наступникові. За чергою ретельно стежив власник заводу. Від кожної гонки за експлуатацією апарата він брав второка (кошове). Але нерідко траплялося, коли господаря не було, гонії замість второка віддавали третяка, або ж півпорції того й того. Тому, знаючи характер окремих сільчан, власник приходив за кошовим і серед ночі.

Напередодні свят апарат працював цілодобово; селяни здебільшого намагалися гнати горілку вночі, оскільки час од часу з району приїздили міліціонери вишукувати самогонні апарати; якщо їм вталанило це зробити чи навіть виявити заправлену вдома брагу – лиха не минути. Свого часу наш краянин за це відсидів рік у тюрмі.

Одначе сільчани тримали в суровій таємниці місцезнаходження апарата. Його стаціонували в найвіддаленіших од села глухих лісових заростях, але з обов’язковою умовою присутності води – поруч з болітцем чи озерцем; за крайніх випадків гуртом викопували копанку. Бо без води, самі розумієте, не обійтися; особливо чимало джерельця потрібно було для охолодження вена, час од часу замінюючи воду, яка швидко нагрівалася.

Доба традиційного самогоноваріння, здається, вже канула в Лету. Нині селяни задовольняють власну потребу найпростішими апаратами, а похідним продуктом є цукор. Я не великий знавець і дегустатор „зеленого змія”, але, опираючись на численні спогади земляків та з невеликого власного досвіду можу стверджувати: алкогольні напої, виготовлені з житнього зерна (житнівка) чи з картоплі (картоплянка) не йдуть в ніяке порівняння з сучасними сурогатами. Особливою м’якістю і смаковими якостями відзначалася житнівка. ЇЇ у відповідних дозах радили вживати діабетикам. Свого часу подейкували, що Михайло Стельмах з цією метою вживав лише житнівку, спеціально замовляючи у знайомих поліщуків.

Я не беруся ні стверджувати, ані заперечувати цей факт. Одначе навіть необізнана людина, звернувши увагу на технологію традиційного самогоноваріння, прийде до логічного висновку: в ньому значно більше переваг; по-перше, з пророщеного зерна, до речі, з якого виготовляють ліки, отримували природний солод та ще з добавкою хмелевої настоянки; по-друге, сам процес перегонки браги досить досконалий, за допомогою якого вилучалися майже всі шкідливі домішки, в тому числі й сивушні масла. Окрім того, селяни клали в лійку, куди стікала рідина, густий прошарок деревного вугілля, і не будь-якого, а лише з берези. 

   

 Від себе додам: " Хто пив той знає - ліпшої не шукає, бо її не має"

Загадка: Чому в нас кажуть?

"Житнівка бере не за столом, а за селом"  

Найкращим друзям, які завжди  
можуть мене зрозуміти і підтримати.
Дякую Вам, МОЇ ХОРОШІ!!!

Пробачте кого не зміг привітати в свій час із-за відсутності на сайті. 

Poziomki - суниці

Якийсь німецький сорт. Росте висотою десь 4 метри. Немає "сухожилля" і твердого кінчика. 

Шпарагівку відварити 15 - 20 хвилин.

На дно банки гвоздику, душистий перець, чорний перець, часник.

Залити маринадом.

Маринад:

11 склянок води,

1,5 склянки цукру,

1 склянка оцту

2,5 столових ложок солі.

Стерилізувати 15 - 20 хвилин.

Бурі (можна зелені) помідори розрізати вздовж до половини.

У середину покласти:

листочок петрушки,

зубок (невеликий) часнику,

тоненький кружалець моркви (бажано моркву брати ранніх сортів, краще вариться)

На дно слоїка скибочка болгарського перцю, 1 - 2 гілочки молодого окропу. викласти помідори.

Залити маринадом.

Маринад:

2,5 літра води,

1 склянка оцту,

1 склянка цукру,

0,5 склянки солі.

Стерилізувати бурі -- 25 хвилин, зелені -- 40 хвилин.

(фото невдале по кольоровій гамі все насправді темніше)

4 кілограми буряків (на тертку для буряків),

2 кілограми помідорів (на м'ясорубку),
1 кілограм перцю (на м'ясорубку),

1 кілограм моркви (на тертку),

1 кілограм цибулі, (дрібно порізати і підсмажити),

400 грам олії,

2 столові ложки солі,

100 грамів цукру,

0,5 склянки оцту (в кінці приготування).

Тушкувати все 1 годину.

Розкласти в банки і закатати.

Смачного.

Сьогодні музичка для всіх і для yarosya2 

Ірино випийте там і за нас пива на 178 Октоберфесті в Мюнхені. 

Балі буде...чесне слово, останній випуск...  

Беремо огірки бажано розміром по висоті 0,5 літрової банки. Я вирощую на соління і цей салат огірки сортів Паркер F1 або Аякс F1. 

Огірки вимочуємо, у холодній воді 1 - 2 години. Змиваємо білий наліт і кісточки з пухирців. Розрізаємо на чотири (штири) частини по довжині. Далі норма спецій на 4 кг огірків.

Додаємо:

2 столові ложки подавленого часнику,

2 столові ложки гірчиці зернятками,

100 грам солі,

1 стакан цукру,

1 стакан оцту,

1 стакан олії.

Відставляємо на 2 години, не забуваючи періодично помішувати.

Складаємо в слоїки, на дно сік зі спеціями, що виділився.

Стерилізуємо.

Дочка робить до зміни кольору і в льох. Але в кого тепле приміщення, як у мене, раджу в залежності від величини стерилізувати 10 -- 20 хвилин. 

В окрему посуду ріжемо:

огірки без шкірки,

помідори без шкірки (бажано розові),

цибулю (бажано салатну) тоненькими півкільцями,

моркву натерту на дрібну тертку (типа корейської моркви, тільки поперек морквини).

Складаємо шарами і заливаємо маринадом.

Маринад на 1 л води:

1 столова ложка солі,

1 столова ложка цукру,

5 столових ложок оцту (9%).

Стерилізуємо літрові слоїки 15 хвилин.

Потрібно взяти тугі стиглі помідори, порізати їх на чотири частини і складаючи в слоїки щедро пересипати подрібненим часником (невелика жменька на 0,5 літровий слоїк). Більше жодних спецій і трав.

Залити гарячим маринадом.

Маринад на 1 води:

2 -3 столові ложки цукру (я беру три),

1 столова ложка солі,

1 столова ложка оцту.

Стерилізувати 10 - 15 хвилин.

Смачного.

Без музички, то не робота... (ля-ля ретро)

Далі буде...

Тут невдала світлина . Коли не вискочу на город за огірками, вже одні переростки.

Мають бути принаймні в двічі менші. 

На літровий слоїк беремо і закладаємо традиційні прянощі та спеції: моркву, цибулю, часник, лаврове листя чорний та душистий перець.

Додаємо: 

3 столові ложки цукру,

2 чайні ложки солі,

50 грамів оцту.

Заливаємо окропом. 

Стерилізуємо 7 - 10 хвилин. Закатуємо і закутуємо для поступового охолодження.

Розрізуємо помідорчики на половинки.

На дно банки кладемо:

2 - 3 зубці часнику,

5-6 горошин перцю,

1 столову ложку олії на 0,5 літровий слоїк.

Викладаємо шар помідорів догори розрізом, шар цибулі порізаної тонкими кружальцями. Заливаємо маринадом.

Маринад на 3 літри води:

9 столових ложок цукру

4 столових ложок солі,

100 грам оцту.

Стерилізуємо 10 хвилин.

Миємо помідори. Подрібнюємо ножем (дрібні шматочки). Варимо до відділення шкірки від помідора. Перетираємо через сітку, друшляк. Киплячим розливаю в підігріті слоїки.

Дочка додає в кожну 1 літрову банку кавалок лаврового листка і солить сік. Я без нічого, чисто помідори, та з сіллю без додавання листя. Дехто застосовує й інші пряні трави.

( Рецепт на прохання JuliS).

Смачного.

Музичка для пань нех си думають же вони в Парижі квасять...

Далі буде...

Щоб ми їли, якби не Колумб...

Перше, що потрібно це відповідний сорт помідорів, зрештою підійде сливка будь-яка, але то вже не будуть не мої половинки (наш Луцький помідор має свій специфічний аромат, може тому, що: сорт, земля, кількість сонця і т.д.).

1. Ріжемо помідори навпіл, бажано по перетинці. (більшість помідорів мого сорту мають дві камери, тому діляться без проблем).

2. На дно 1 літрового слоїка покласти:

зонтик кропу,

моркву,

цибулю,

лавровий листок,

перець чорний,

перець душистий,

часник. 

3. Додати в кожний 1 літровий слоїк:

1,5 столових ложок цукру,

1 чайну ложку солі,

1 столова ложка олії,

2 столових ложки оцту (9%)

4. Скласти помідори розрізом донизу. (проблема, якщо, рука не входить в банку)

Ось такий вигляд мають складені половинки в слоїку:

5. Заливаємо водою і ставимо на стерилізацію на 10 -- 15 хвилин. Час залежить від стиглості і твердості помідорів.

6. Закатуємо і перевертаємо слоїки, деякі прийдеться трохи ворухнути, щоб розчинити цукор, сіль, яка може  пристати до дна. 

Охолоджуємо при кімнатній температурі.

7. Клеїмо етикетки, коли робили і на зберігання.

Смачного.

Обов'язково музичка для настрою...

Далі буде...

Швидка заготівля корму на зиму,

мо кому і несмачно зате зручно...

На 6 кг огірків:

100 г пертушки,

300 г часнику,

100 г кропу.

Маринад:

1 - 1,5 склянки олії,

1,5 склянки оцту,

3 столові ложки солі,

5 - 8 столових ложок цукру (на смак)

    Оргірки почистити розрізати на частини. Часник через часниковавку. Кріп і петрушку дрібно посікти.

Овочі вимісити і відставити на 4 - 5 годин.

Приготувати маринад (оцет додати наприкінці).

Розкласти в банки, залити киплячим маринадом. Літрові банки стерилізувати протягом 15 - 20 хвилин.

Порада від ДІДУ:

  Я рекомендую використовувати на цей і інші салати огірок сорту "Комета" селекції США. Огірок довгий, швидко-рослий, ніколи не буває гірким. Навіть навпаки має солодкий присмак. Вирощую до літніх салатів і консервування. Надається навіть для соління - твердий. 

Стійкий до пероноспорозу (ложна мучниста роса). 

Огірок "Комета"

Нарізати помідорів, огірків, цибулі, як на салат довільні пропорції.

На дно літрового слоїка покласти:

посічену зелень,

натерту моркву (тру на тертці, як для моркви по-корейські, тобто дрібно),

1 чайну ложку цукру,

1 чайну ложку солі,

2 столові ложки оцту.

Потім  -- порізані овочі.

Стерилізую 30 хвилин, в кінці в кожну банку 2 столові ложки перевареної олії.

(Я вливаю олію на дно, але варю уважно, щоб не википало з слоїка.)

На дно літрового слоїка:

2 чайні ложки цукру,

1 чайна ложка солі,

2 столові ложки оцту, 

2 столові ложки олії.

Викладаю шарами порізані кружальцями огірки, цибулю. Все пересипаю посіченою зеленню (кріп, петрушка)

Стерилізую 30 хвилин.

P.S. Оцет у всіх рецептах 9%.

 На сьогодні вистачить, немає часу.

Далі будуть цікавіші рецепти.

Ну і все робимо, звичайно, під музичку...

 

«Ну й гидота ця ваша заливна риба!»

     Взагалі-то аджику готують десь в кінці сезону, коли викопають моркву, зберуть останні помідори, яблука...і т.д.

Тоді видно що до льоху, а що смішно туди нести, а шкода викинути. 

     І так, беремо:

3 кг помідорів,

1кг перцю,

1 кг моркви,

1 кг яблук,

1 кг цибулі....

2 перчини гіркого перцю, тут "на смак кожний сам мастак"...

   Тепер ідемо з кухні до Інтернету, а чоловік всю ту фігню крутить на мясорубці...

ГОЛОВНЕ: Не забудьте йому сказати, що як буде крутити гіркий перець і йому закортить чи-то почухати носа, чи Боже-з бав око....то хай терпить, а бо поміч кличе....

     Коли те все буде перекручене, а він викручений, дайте йому але недовго щоб не відбився від рук.

Далі Ви всипаєте туди 2 ложки солі, склянку цукру і склянку олії. 

Там ще є оцет і часник - їх додамо пізніше...

    Звемо чоловіка, щоб він каструлю з тим ГЕ поставив на вогонь...

   Далі кажете: Я тут до.....(варіанти: сусідки на три хвилини, в інтернет дуже терміново.... і т.д.), а ти кожні п'ять хвилин помішуй, а щоб не нудився почисти той часник, а то мені завтра в люди, а руки... ну сам розумієш...

Як заохочення можна дозволити пляшку пива з холодильника....

Сидіти йому години 1,5 так-що жертва виправдана.

    Десь через півтори -- 2 години, ця уся байда почне бути схожою на долину гейзерів, як тільки почне плювати в очі, чоловік Вас швидко знайде... тоді Ви додаєте той подавлений часник... і зникаєте знову на 15 хвилин. Більше він не витримає, знову Вас знайде...

   Тут Ви додаєте оцет... Ситуація та ж сама "на смак кожний сам мастак".... Я люблю не гострий, а кисло-солодкий, тому оцту ллю стакан...

      Ще трохи кипить, а Ви накладаєте в банки.  Чоловік катає....

Порада: Зберегти черговість закатування банок, з метою їх нумерації.

Питаєте для чого?

Відповідаю: Першу на стіл відкриваєте банку з середини списку, коли скажуть що за-гостра (за-слаба), відкриває останню (або навпаки)....

  В мене вийшло 11 банок по 0,5 л. Зазвичай виходить 10 (шкода часу і терпіння)...

Смачного ДРУЗІ !

P.S. Спеціальний випуск для aleksandrinna.   А світлину в альбом виставляти?

Балі буде...(тільки розжовувати  так не буду)

Чи може не потрібна тема?

Рецепт може нічого нового, зате музичка фест: Akordeon - Polka Dziadek