Про моє перебування в Чернигові.

Нарешті, висмикнув фотографії з Мобільного... Тепер можна писати про своє подорожування, та викладати фото (-:

Відразу хочу написати про Чернигів, бо це було надзвичайно!!!!!

Взагалі, я туди не збирався, і навряд потрапив, якби не познайомився в чаті із однією дівчиною, нік у якої був "Эмо-девочка".
Приємна у спілкуванні, весела, цікава. В принципі, таких у чаті буває достатньо. Просто спілкувались про різне та ні про що. У мене був її номер телефону, і іноді я їй телефонував, коли не було можливості зайти до чату, але хотілось із нею поспілкуватись - мені подобався її веселий голос (-:

І ось, коли я їй розповів, що збираюсь їхати до Гомеля, вона запропонувала і Чернигів відвідати. Як з'ясувалось, мені було так навіть зручніше доїхати, і було достатньо часу, щоб трішки погостювати, тому я швидко погодився, та дав обіцянку приїхати.

Ми домовились, що вона буде моїм гідом, проведе по найцікавішим та найяскравішим місцям свого міста. Ще домовились що вона візьме скейт, та вчитиме мене на ньому їздити... (Хе-хе, я навіть вмовив її влаштувати скейтові перегони зі мною на одному скейті. Для цього нам потрібно було разом стати на один скейт, та почати їхати. Хто першим приїзджає до фінішу - той і переможець

), ще ми збирались посидіти в парку на простирадлі та просто посмакувати теплу весінню погоду.

Нарешті, я виїхав. У Чернигові я був 9 травня в 9 ранку, до 10 рану вирішив не телефонувати Кристині (цій дівчині з чату), бо вона полюбляла поспати якдовше, особливо у святкові та вихідні. Здав свою поклажу в камеру схову, взяв із собою зарядний пристрій (бо мобілка вже розрядилась), та покрокував кудись вперед, де, як мені здавалось, мало бути щось цікавеньке.

Місто дуже нагадало мені Вінніцу. Таке ж невеличке, таке ж небагатолюдне... правда, набагато чистіше та охайніше. Недалечко від вокзалу - ринок. Нічого нормального їстівного я там не знайшов... Кафе або їдальні теж ніде не побачив... В цьому Вінниця виграє - там в 10 хвилинах від вокзалу є дуже приємна їдальня, за своїми ціно/якісними параметрами.

Так як пожерти ніяк не вдавалось - вирішив завітати до перукарні. І через 15 хвилин знайшов собі таку, в якій була чоловіча зала та не було черги.

- Здравствуйте, кто здесь превращает отвратительньіх лягухов в прекрасньіх принцев?
- Вам подстричся?
- Ну, и подстричся тоже не помешает...
- Проходите.
... Підійшла приємного вигляду перукарка Єлена.
- Садитесь
Я поставив мобільний на підзарядження, та зайняв запропоноване мені місце
- Вьі уж простите меня, я вообще очень красивьій сюда ехал, но за ночь в поезде зарос, обльісел... Можете вернуть всё как бьіло?
- Ха-ха, постараюсь. Как вас стричь?
- Как всегда... ой, мьі ведь даже не знакомьі! Меня зовут Колька!
- Ха-ха, меня Лена. ... Как стричь?
- Покороче. Чем короче - тем лучше! Но надо сделать так, чтоб какой-то намёк на волосистость остался. А вообще, стригите как угодно, я вам доверяю.
- А вьі откуда?
- Можно на тьі. Я из поезда. (-:
- :-) А откуда и куда?
- Да вот, приехал на Чернигов посмотреть, себя показать... А правда, что у вас все девочки такие же красивьіе, как тьі?
- Ха-ха-ха-ха...

Було тепло, соняшно та затишно. Доки Єлена робила з мене красеня, ми весь час розмовляли, я жартував, вона сміялась та теж розповідала різні цікаві речі. По тій кількості волосся, що з мене обскубали, я зрозумів, що дуже вчасно зайшов до перукарні... У відображенні дзеркала я весь час спостерігав дівчину, якій пофарбували волосся, на голову натягнули спеціального капелюха, а сама вона сиділа із таким виразом обличчя, як дивляться на маленьке кошеня, якого шкода, та хочеться пожаліти. Це теж було смішно.

І добре, що часу було достатньо, і що перукарша майстерна. Я просто кайфував (-:

Нарешті, справу за якою я прийшов, було завершено, я запитав, чим можу віддячити за таку красу, і залишив перукарці на чай із шоколадкою.

Вийшов, зателефонував Кристині... вона ще спала (% Зрадів, що не зателефонував раніше. Та сказала, що десь за годину збереться та приїде. Я сказав, що почекаю, та поки-що прогуляюсь, і пішов собі дивитись на місто.

Майже відразу знайшов танк... Чимось він мені сподобався, але не зрозумів, чим саме. Потім дізнався, але потім про це і напишу (-:

Пройшовся до центрального ринку, десь по дорозі знайшов єдиний магазин із морозивом - поїв. Крокував неспішно, тому, доки дійшов, вже і година пройшла. Зателефонував Кристині знову - та каже, що вже зібралась, та стоїть на зупинці.
Домовились, що вона приїде туди, де я на той час знаходився (Палац Культури!!! ... ніколи б не подумав, що так має виглядати палац культури, як він виглядає в Чернигові... чомусь не сфотографував... мабуть, зовсім непримітна будівля, вирішив не витрачати кадри даремно...)

Пройшло ще півгодини, Кристі немає, зателефонував знову - ще чекає на транспорт, ніяк не може виїхати... Чекаю ще. Телефонує - давай зустрінемось біля танку - погоджуюсь, повертаюсь до танку... Телефоную - ти де? - ще на зупинці, вже скоро буду... Ще через пів години - все ще на зупинці...

Я розумію, є свої справи, іноді просто не встигаєш щось зробити... але навіщо ж казати, що ти на зупинці, та будеш за 10 хвилин, коли точно знаєш, що це зовсім не так?!?!?! Якби ми не домовились на зустріч, я б зтер номер телефону, та більше б ніколи до такої людини не звертався, яким би не було питання...

Через 4 години, близько 13:00 ми, нарешті, зустрілись... О!!! Який це був для мене сюрприз!!! Вона прийшла із подругою (%
... Мало того, навіть разом із подругою, якщо скласти їх вік, вони все-одно залишались молодші за мене

...

Тепер, стосовно їх вигляду - ЦЕ СПРАВЖНІ ЕМО!!!!! Їх можна ставити взірцями, зразками, еталонами того, як мають виглядати емо-дівчата!!! Зачіска, одяг, "приладдя", та всі інші ознаки причепності до ЕМО - все у них було на місці та саме так, як це тільки може бути в вірній усім канонам кількості, в належному місці, саме тієї гами кольорів... та що там вже казати?

Що до того, як був вдягнений я, то ставало ще дотепніше!
- Суперстари кроссівки
- Слаксові білі штани
- Футболка із емблемою якогось баскетбольного клубу
- Напівспортивна кофта
- І найголовніше - гопо-кепка!
... Вигляд у мене був майже як у справжнього гопа... Не вистачало трішки деталів - синців, вибитих зубів та насіння...

Можна уявити собі це... дві малі дівчини-емо, в компанії із напівгопником

... Скейт Кристина не взяла. Простирадло теж забула. Взяла лише себе. І ще дещо, про що я напишу трішки далі.
Якщо пригадати, що приїхав я не на свіданку, то єдине, що нам залишилось - це просто гуляти-тинятись вулицями міста. Це мене задовільняло, і ми вирушили вперед (-:

Погода стояла просто чарівна! По дорозі я пригостився морозивом, та пригостив дівчат... Не знаю, мабуть раніше їх ніхто не пригощав... якась реакція мені здалась дивною. Але просто здалась, бо вже просто забув, як поводяться дівчата в такому віці!
А як вони поводились? Напівжартівливо сварились між собою, розраховуючи на мої компліменти або коментарії, бігали, чеплялись до кожного стовба, та взагалі все робили надто енергійно та трішки перегравали свої ролі. Це було помітно, але не спричиняло незручностей, я швидко знайшов із ними спільну мову, та міг підтримувати бесіду.

Чим далі, тим цікавіше ставало (-; Дівчата бешкетували, чеплялись до перехожих (особливо до підлітків свого віку та неформалів). Робили безпідставні речі - бігали, стрибали... Ледь не вчинили бійку із двома дівчатами, які якось "не так" на них подивлись.

Потім Кристя пригадала, що є одна дуже важлива справа, а її подруга пригадала, що їй обов'язково потрібно саме зараз пійти додому та розвісити у себе в спальні плакати Токіо Хотел... Як з'ясувалось, ці справи були повністю сумісні, тому ми пішли у напрямку до їх домів. Так як у подруги Кристі нікого не було вдома, мене запросили в гості

...

Ось тут я почав хвилюватись... І зовсім не через те, що шкарпетки у мене були трішки різні, а більше за те, що я залишусь в квартирі наодинці із двома ЄМО-дівчатами, від яких взагалі не знаю, на що очікувати...

Не встиг я похвилюватись і двох хвилин, як все виправдалось! Кристя підійшла до мене, та заявила: "Ты это сделаешь! Я знаю! У тебя получится!"...

Після чого вона дістала зі свого ЕМО-ведмедя голку від шприця, та штангу, яку вставляють в пропірсинговані місця. "Ты проколишь мне язык!!!"...

Сказати, що я дуже здивувався - це просто нічого не сказати!!!!
Я ніколи до цього нікому нічого не проколював...
Але Кристя почала впевнювати мене, що це не боляче, особливо, коли зробити укол ледокоіну. Мабуть, саме відсутність знеболюючого, мене і звільнила від необхідності негайно проводити пірсінгацію. Але Кристя не здалася - сказала, що пійде зараз до аптеки, та купить цей препарат. І навіть почала взуватись та збиратись на двір.

Тим часом, її подруга почала демонструвати мені свої скарби - плакати "Токіо Хотел"

Хоча, мені набагато цікавіше було просто пороздивлятись обставину в її кімнаті...

Через 10 хвилин Кристя повернулась, але не одна - ще з однією подружкою... (і без ледокоіну!!!!

)

Разом вони почали розвішувати плакати на стіну (при цьому постійно скаржились на те, що мама їм суворо забороняє це робити, і коли прийде сестра - вона усіх повбиває, що не слухаються!!!). Втрьох це робити було незручно, тому Кристя вирішила скористатись вільним часом, та трішки посумувати, через те, що життя - лайно, через те, що нема ледокоіну, через те, що навколо самісенькі заборони, та ще через багато такого, про що я навіть не міг здогадуватись

Посумувала трішки, а потім почала бити мене подушкою!!! А я ж дурний - схопив другу, і теж почав битися... Потім усі троє дівчат вже намагались мене забити подушками... але це у них не виходило... чомусь (-;

Раптом пролунав звук дзвінка....... Доки йшли відчиняти двері, мене охрестили дядьком тієї третьої дівчини, якої я навіть ім'я не знав (%

... То прийшла сестра... та сама, яка мала усіх повбивати. І прийшла не одна, а із своїм хлопцем. (Маю визначити - вони обидва були майже мого віку) Хлопець був досить спортивний, і в принципі, легко б допоміг своїй дівчинці покарати всіх... ну, може не всіх, але малим дівчатам би точно дісталось дуже смачно!

Але замість покари, та лише закрила очі руками, подивилась на мене, та запропонувала мені пійти із ними пити коньяк на честь знайомства!!!

Я швиденько відмазався, сказав, що лише зайшов забрати племінницю, та почав збиратись. Дівчата (малі) всі втрьох теж почали збиратись (%

Ми швидко вийшли на вулицю, та знов пішли гуляти. Трішки вулицями, трішки по дворах, а потім прийшли в парк, який мені дуже сподобався!!!

Просторий, світлий, із багатьма фонтанами, лавками, цікавими закутками... Хех... десь годину там гуляли... А потім я вже відчув, що пора збиратись до вокзалу, щоб не запізнитись на свій потяг...
Дівчата провели мене до зупинки, ми разом знову поїли морозива, сфотографувались на пам'ять, дочекались тролейбуса та розійшлися...

(як бачите по фотографії, за цілий день я теж став трішки ЄМО

)

Мабуть, на цьому можна вважати моє знайомство із Чернигівом завершеним, бо за весь день я настільки втомився, що більше мене вже нічого не цікавило, аби якнайскоріше зайняти сидяче положення в потязі до Гомеля (%

************************

P.S. Не знаю, здається, щось всеж-таки було не так... Тепер кристя більше не з'являється в чаті...

P.P.S. Ця фигня в клітинку на руці називається "SKA" (% А правила одягу та обмундирування Чернигівські ЕМО переймають з Київа, столиці української ЕМО-течії