http://irecommend.ru/content/moe-spasenie-198#comment-1477472

Людям не те що позакладало вуха - людям позакладало душі. © Ліна Костенко "Записки українського самашедшого"

«Чтобы узнать цену года, спроси студента, который провалился на экзамене.
Чтобы узнать цену месяца, спроси мать, родившую преждевременно.
Чтобы узнать цену недели, спроси редактора еженедельника.
Чтобы узнать цену часа, спроси влюблённого, ждущего свою возлюбленную.
Чтобы узнать цену минуты, спроси опоздавшего на поезд.
Чтобы узнать цену секунды, спроси того, кто потерял близкого человека в автомобильной катастрофе.
Чтобы узнать цену одной тысячной секунды, спроси серебряного медалиста Олимпийских игр.»(c.) 

Можно накрасить ресницы, губы, наложить румяна, но блеск в глазах может "нарисовать" только любимый мужчина.(с.)

В одній звичайні людській душі жили Любов і Кохання.

Вони були схожі, як близнюки, але вели себе чомусь по-різному. Кохання було від природи сліпим, Любов мала стовідсотковий зір.

Коли Кохання впритул не помічало недоліків, Любов чудово бачила їх, беззаперечно приймаючи.

Коли Кохання гуляло під місяцем і дарувало квіти, захлинаючись у вирі
щасливих емоцій, Любов терпляче чекала самотніми холодними ночами. Коли
Кохання розпливалося в компліментах, Любов говорила жорстку правду,
лікуючи болем.

Кохання знало безліч ніжних слів, Любов просто вміла дарувати насолоду.

Коли кохання кричало „я не проживу без тебе!”, любов, тихо помираючи, відпускала на свободу.

Коли кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любов
проводила безсонні ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи.

Коли кохання, дивлячись в постаріле зів'яле лице, відвернулося, і,
жаліючи себе, розтануло, як сніг, залишивши душу назавжди, Любов
залишилась, вдихаючи життя в холодні посинілі губи.
— Я тут безсила, — сказала Смерть, тихо танучи слідом за Коханням.
— Чому ж так відбувається? – запитав молодий Ангел у старшого „колеги”, зазираючи з цікавістю у сповнену Любов'ю душу.
— Все просто, — відповів Старий Ангел, який на своєму віку бачив мільйони звичайних людських душ.
— Все просто. Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зірка,
даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов –
посміхнувся Бог. А посміхається він, повірте, не так часто.(c)


P.S. Хороша притча...... Любити можна багатьох, а кохати лише одного

Кохання – це буяння спиртного у твоїй крові.
Кохання – це нестримний потяг, немов до сигарети чи наркотиків.
Кохання – це рух по лезу.
Кохання – це мандрівний цирк у твоєму місті.
Кохання – це порятунок за крок від смерті.
Кохання – це еліксир безсмертя для твоєї душі.
Кохання – це пов’язка на очі, яка не дозволяє бачити та сприймати довкілля.
Кохання – це світ з двох людей – “я і ти”.
Кохання – це шматочок персика в полуничному йогурті.
Кохання – це холодна кімната в теплому гуртожитку.
Кохання – це вогонь натхнення у твоєму серці.
Кохання – це причина самогубства.
Кохання нема!!!

Иногда я смотрю на парня помоложе и говорю "он будет охуенен, когда повзрослеет"

Андрей Дементьев

Ни о чём не жалейте

Никогда ни о чём не жалейте вдогонку, если то, что случилось, нельзя изменить. Как записку из прошлого, грусть свою скомкав, с этим прошлым порвите непрочную нить. Никогда не жалейте о том, что случилось. Иль о том, что случиться не может уже. Лишь бы озеро вашей души не мутилось Да надежды, как птицы, парили в душе. Не жалейте своей доброты и участья, если даже за всё вам — усмешка в ответ. Кто-то в гении выбился, кто-то в начальство... Не жалейте, что вам не досталось их бед. Никогда, никогда ни о чём не жалейте — поздно начали вы или рано ушли. Кто-то пусть гениально играет на флейте. Но ведь песни берёт он из вашей души. Никогда, никогда ни о чём не жалейте — ни потерянных дней, ни сгоревшей любви. Пусть другой гениально играет на флейте, но ещё гениальнее слушали вы.

1977                                  

Порадьте будь ласка якогось онлайн-психолога!!!

Почему  все бывшые парни моих подруг имеют какое-то дело ко мне?
Я что им центр социально-психической поддержки?