<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?><rss version="2.0" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
<channel>
<title><![CDATA[Опівнічна - BLOG.I.UA]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/</link>
<description><![CDATA[Заметки в блоге Опівнічна на BLOG.I.UA]]></description>
<image>
<url>//i.i.ua/avatar/2/4/2717042_248760143.jpg</url>
<title><![CDATA[Опівнічна - BLOG.I.UA]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/</link>
</image>

<item>
<title><![CDATA[Згвалтування, педофілія, харасмент...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/2402459/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/2402459/</guid>
<description><![CDATA[<div><div style=" direction: ltr; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><span style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><span style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><font size="3"><b>Сука,як же мене бомбить...</b>У твіттер дівчина виклала пост про те,що кр'єр який доставив їй їжу, через пів години надіслав їй повідомлення про те, що вона &quot;багіня аргазма&quot;, і яка вона сексі і що б він  з нею зробив...Дівчина повідомила про це в фірму і цілком виправдано запанікувала,адже якщо він написав таке, і якщо його звільнять, а він знає її адрессу, ім'я, номер, і може просто прийти мстити...Але, жах цієї ситуації в тому, що під пост набігли чоловіки і почали його виправдовувати...В мене було багато діалогів з чоловіками які реально не зрозуміли в чому &quot;прикол&quot; та найбільше мене вразив дуже довгий діалог з воїном...Здаволося б, ти зараз на війні, ти конкретно бачиш, що може одна людина зробити з іншою, на які звірства людина взагалі здатна, але ні, він абсолютно не зрозумівив, що насправді відбувається...В голові в мене зараз суцільні матюки і найбрудніша лайка на яку здатна людина. Та все ж спробую пояснити основні тези якими він все виправдовує.</font></span></span></div></div><div><div style=" direction: ltr; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><span style="animation-name: none !important; transition-property: none !important; font-family: inherit;"><span style="animation-name: none !important; transition-property: none !important; font-family: inherit;"><font size="3">   1. &quot;Пацан не вихований, безкультурний, мамкин пікапер&quot;.Ні.Ця відмазка могла б подіяти лише 140 років тому, коли багато людей навіть читати не вміли, і то якби такий &quot;мамкин пікапер&quot; з цими словами підійшов до якоїсь дівчини в селі, її брати чи батько просто відірвали б йому голову і згодували свиням. Навіть у ті часи, подібний підкад підійшов би лише для портової проститутки.А  наші часи, коли харасмент обговорюється в менежі, коли слідкують за поп-знаменитостями які потрапили в секс скандали, коли про МІ-ТУ знають навіть ті хто цим не цікавляться, коли говорять про &quot;скажених фемок&quot; які усіляко обговорюють харасмент і насилля над жінками, не знати про це може хіба мешканець печери який смартфон в руках ніколи не тримав.</font></span></span></div></div><div><div style=" direction: ltr; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><span style="animation-name: none !important; transition-property: none !important; font-family: inherit;"><span style="animation-name: none !important; transition-property: none !important; font-family: inherit;"><font size="3">   2&quot;Ну, він просто довбойоб, чого одразу псих-маніяк&quot;. Та запросто. Ті хто поглиблено цікавляться психологією, сексуальними та психічними девіаціями, криміналістикою і просто слідкують за кримінальною хронікою, знають, ВСІ сексуальні маніяки починають з цього...Цей кур'єр не просто порушив недоторканність особистих данних словами: &quot;Вибачте за нахабство, я дурень, але вважаю Вас надзвичайно гарною, і якщо Ви вільні то чи не хотіли б зустрітися...&quot; , він зробив це у найбрутальнішій, найзбоченішій і в найжахливішій формі. І якщо в нього аж настільки викривлене розуміння доброго і поганого, це означає, що його світогляд в принципі викривлений, і питання стає не у тому &quot;псих він чи не псих&quot;, питання в тому &quot;хто стане першою&quot;.Невже чоловіки дійсно думають, що маніяк просто якось прокидається і думає: &quot;чи не піти мені сьогодні  і не пошматувати якусь незнайомку? Ні, все починається саме з викривленого розуміння добра і зла, потім йдуть дрібні домагання, далі переслідування, залякування, і зрештою напад. Ескалація йде за наростанням, і вже за кілька років пошматовані жіночі тіла починають виринати у різних лісосмугах. Варто зрозуміти, що якщо чоловік вже надіслав ТАКЕ повідомлення, це означає, що він до такого рівня вже &quot;доріс&quot; іншими повідомленнями, іншим жінкам і цей &quot;зріст&quot; буе продовжуватися, аж доки не досягне якогось піку. І це не мої вигадки, це аналізи які описують тисячі світових психіатрів, які спілкуються зі злосинцями, ікі відслідковують тенденції, ці висновки у роботі профайлерів які вже більше 50 років займаються вивченням людської поведінки. Коли я апитую в чоловіків &quot;скільком своїм клієнткам особисто ви надіслали таких повідомлень?&quot; чомусь з'являється тиша. І це тому, що переважній більшості чоловікам навіть в голову таке б не прийшло, і не тому, що вони невпевнені в собі або лякливі, а тому, що є елементарне розуміння &quot;прийнятного і неприйнятного&quot;</font></span></span></div></div><div><div style=" direction: ltr; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><span style="animation-name: none !important; transition-property: none !important; font-family: inherit;"><span style="animation-name: none !important; transition-property: none !important; font-family: inherit;"><font size="3">    3. &quot;Жінки перебільшують і завчасно панікують&quot;.Знаєте, таку заяву може зробити лише чоловік. Адже чоловік йдучи темною вулицею з роботи навіть не подумає що двометровий амбал зараз його оглушить і потягне в провулок де згвалтує шваброю, двометровий таксист не заблокує двері авто і не запропонує &quot;заплатити&quot; мінетом, чоловік не підсипе йому наркоти в барі і не потягне на пустир гвалтувати... Чому я кажу про напад чоловіка на чоловіка, а не напад жінки на чоловіка? Дуже просто, ящо жінка не має до чоловіка інтерес, то її сексуальний потяг до чоловіка приблизно такий як в гетеросексуального чоловіка до іншого чоловіка, тобто - нульовий. Якщо жінка не зацікавилася, то для неї то просто людина, все. Чому я наголошую на фізичній перевазі нападника над жертвою? Бо біологгічно вже так склалося, що навіть якщо жінка і її нападник ззовні мають приблизно однакові фізичні параметри, то по вазі чоловік буде завжди переважати, окрім того, та вага буде зосереджена саме в м'язах і жилах, тобто, тобто, чоловік ЗАВЖДИ має фізичну перевагу над жінкою, і щоб непідготовлена жінка могла б бодай на рівних опиратися чоловікові, вона повинна важити як мінімум на 20 кілограмів більше за свого нападника, тільки-от, гвалтівники не обирають жертвами тих які можуть, хоча б теоретично, відбитися. </font></span></span></div></div><div><div style=" direction: ltr; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><span style="animation-name: none !important; transition-property: none !important; font-family: inherit;"><span style="animation-name: none !important; transition-property: none !important; font-family: inherit;"><font size="3">   4. &quot;Он у нас цей рік десятки тисяч загиблих, а ви якийсь гвалт через кур'єра піднімаєте&quot;. Відкрию Вам таємницю, але жінок і дітей гвалтували і до 22го року, і навіть до 14го. І якби чоловіки бодай трохи відчули як це жити в світ жінок, про що розмовляють жінки, якими історіями діляться одна з одною, то масштаб піздєца насильства яке коїлося в Україні з часу нашої незалежності їх би реально нажахав... Чоловіки навіть уявлення не мають скільки згвалтованих жінок ходить між ними, часттина з яких була згвалтована ще у дитинстві, родичами, сусідами, колегами батьків, рандомними педофлами... Лише серед моїх знайомих є до 20 жінок згвалтованих у дитинстві, 5 жінок згвалтовані були у дорослому віці... І це лише в моєму колі знайомств, а якщо подивитися ширше, то в межах країни ситуація катастрофіічна.</font></span></span></div></div><div><div style=" direction: ltr; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><span style="animation-name: none !important; transition-property: none !important; font-family: inherit;"><span style="animation-name: none !important; transition-property: none !important; font-family: inherit;"><font size="3">   5. &quot;Статистика ув'язнень пов'язаних з гвалтуванням в Україні налічує кілька сотень, і 80% під впливом алкоголя, все це не так і страшно&quot;. О ні, панове, це ті кого піймали, бо вони були надто бухі аби втекти... Існує світова статистика згвалтувань про які не заявили в поліцію, і це в цивілізованих країнах де до харасменту і насильства набагато менше толерантності ніж в нас, і та статистика шокує, а у нас якби зайнялися цим питанням, то результат був би на рівні з країнами 3го світу де жінку на вісляка виміняти можна. Але у нас і суди - гівно, і поліція - гівно, у нас у суспільстві панує ідеологія &quot;замести бруд під килим&quot; в нас нема публічних обговорень злочинів, у нас не поширюють повідомлення про злочини, нікого взагалі не цікавить насилля, доки воно не стається конкретно з ними, а потім вони дивуються &quot;чого всім байдуже, чому ніхто не бореться, чому нікого не садять?&quot;. А Вас це цікавило, доки вашу дучку не згвалтував однокласник? Ні. Бо всім на все похєр. </font></span></span></div></div><div><div style=" direction: ltr; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><span style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><span style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><font size="3">     Висновок. Саме це суспільне мовчання і створює у незацікавлених ілюзію ніби до приходу росіянцівв у нас ніколи не було сексуального насилля по відношенню до дітей і жінок, через це чоловіки з піною біля роту доказують, що жінки сексистки і істерички. Бо чоловіки взагалі не знають що таке жіночий світ, скільки насправді в ньому насилля і жорстокості, чоловіки навіть уявлення не мають як багато жінки замовчують, як багато історій носять, як своїх, так і чужих, а чоловікам сказати бояться, бо у відповідь можуть почути &quot;і як ти його спровокувала?&quot; </font></span></span></div></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/2402459/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Fri, 06 Jan 2023 20:53:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Життя на лінії вогню]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/2393801/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/2393801/</guid>
<description><![CDATA[&nbsp; &nbsp;Останні кілька років я більше волочуся в сумнозвісному твіттері, і відчуваю, що через користування цією соцмережею мій словниковий запас почав різко скорочуватися, а рівень сракопалання підніматися... Пам'ятаєте, коли Зєля виграв вибори, то навіть тут нєв'єбєнні &quot;патріоти&quot; писали, що &quot;якщо українцям так хочеться піти на дно, то я зроблю все можливе щоб їм у цьому допомогти&quot;, так у твіттері таких затятих було десь 60%, гидотна річ, і тепер я постійно думаю про те, чи не через таких от &quot;патріотів порохоботів&quot; у нас така срака... Вони ж божилися відправити українців на дно, а серед українців не всі ЗЕголосувальники... Ну, то таке... В твіттері бомблять, бомблять і через хуйню всяку, і через серйозні речі, та ця концентрація дічі починає мене виснажувати. Зайшла в ці блоги, а тут все якось тоскно, думаю, треба і собі трохи посвербіти і пролити трохи літерних сліз з пальців, навіть якщо їх ніхто і не прочитає...<div>&nbsp; &nbsp;Тож, я в Харкові, сьогодні тут особливо гучно, бомблять нас мало як не в перші дні, веселуха... Ще мама зателефонувала, сусіди пригостили її якимось домашнім пійлом і вперше з початку 2-ї хвилі вона розплакалася... Закопувала в кутку двору каністру бензину куплену нині в скупника гав'ядини, плакала і говорила зі мною по телефону... Вона ж з батьком все у свому селі, а в сусідньому кацапи засіли, обстрілюють все довкола безбожно, це диво, що на їхню частину вулиці не залітає, село без газу і електрики, але волонтери привезли їм сонячну панельку аби мобіли заряжали, під обстрілами садили город, живуть здебільшого в погрібі... Але плакала моя мама не через це, а тому, що нині продала стару молочну корову яку щиро любила, але хоч корова з телицями самі себе пасуть і самі до дому приходять, через обстріли вже багато здичавілої ходобини загинуло, дехто застряг і здох в змілілому каналі, а конкретно мамина корова наступила на уламок який застряг у ратиці через що життя її перетворилося на муку, тож її і продали... І тут одне за одним, одне за одним, і мама плачучи розмовідала як собаки і коти які живуть в них, жахливо реагують на обстріли, з переляку б'ються об стовпи, ворота, меблі... Деякі від постійних забоїв вже здохли, деякі вже на божій дорозі. Тврини постійно плачуть і сахаються, здихають тяжко, мама вже думає про те щоб позбавити їх страждань власними руками... Але, каже, найстрашніше в цій ситуації, не обстріли, не муки тварин, а батько... Я вже писала, що з початком обстрілів тато впав у нів'єбєнну істерію, так ось, його досі не відпускає... Людина, яка 35 років була емоційним тираном, яка перетворила кілька років мого дитинства і дитинства моїх сестер на пекло своїми блядками і курвами, який 35 років казав як сильно хоче кинути нашу родину, не кидає мою матір і не йде... Всі ці 3 місяці він тероризує її, сам не спить і їй не дає, без перестанку кричить що застряг в селі через неї, хоч всі 3 місяці і я і мама казали, щоб він їхав, адже можливостей було і залишається безліч, але він не їде... Він не спить, не їсть, постійно кричить, матюкається, проклинає всіх, навіть мене, бо не тільки мама винна в тому, що він не поїхав, але і я... Вона плакала, закопувала бензин і пояснювала в якому він куткові, аби ми його викопали якщо з нею щось станеться... Вона не боїться градів, не боїться смерті, вона страждає через батька який не хоче їхати, істота яка все життя так рвалася від неї, боїться без неї їхати в білий світ, і здавалося б, в нього купа родичів, але ні, він боїться без неї жити сельніше ніж померти від авіабомби, і через це лютує, бо не розуміє як так сталося, і чому він не може без неї жити... Він злиться на маму, проклинає все своє життя з нею, і не йде...За інших умов я б забрала маму в свою садибку, але вона зараз під окупацією біля Куп'янська, у Харків, в нашу з сестрою кімнатку вона не хоче, бо в неї є коханий дім і тварини яких вона дуже любить... Вона каже, що життя могло б бути стерпним, вона не боїться померти в свому домі, вона боїться жити в ньом з батьком... Отакі от пироги...&nbsp;</div><div>&nbsp;&nbsp;</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/2393801/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Thu, 26 May 2022 19:05:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Про українську непозбувну бентегу...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/2391916/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/2391916/</guid>
<description><![CDATA[Поїхала я, значить, до батьків різати кабанчика, думаю собі, зараз за три дні впораюся і повернуся до Харкова, а тут 2-га хвиля війни навалила, автобуси перестали рухатися, а за кілька днів село батьків опинилося на лінії вогню. Батя в впав у нєвє'бєнну істерику, мама, я і молодша сестра з 5-ти літнім сином трималися спокійно, війна так і війна, що поробиш. Довкола повний фарш, арта, танки, гради, вуличний бій на нашому дворі доки ми сиділи в своєму мілкому погребі... Останьою краплею особисто для мене стало бомбардування літаком, бо знаєте, це не те саме як у місті, де літак може скинути бомбу на 12-ти поверхівку і бомба знесе верхні поверхи і все, в селі якщо бомба впаде у двір, то знесе нахуй двір разом з погребом і всіма у ньому. Вивезла своїх жінок в Барвінкове, разом з нами поїхало ще кільканадцять людей, батя все ще в істериці, волав їхати на Захід... Їбали ми зі свого району тікати, більшість осіли в Барвінкові і чекали... Я три дні пожила в соццентрі, почало зривати дах, застрибнула в першу ж автівку яка їхала в село і повернулася, бо там худоба і господарство яким сусіди які не виїхали опікувалися. Електрики не було, повна морозильна камера зарізаного кабанчика, вікно одне знесене ударною хвилею, край вулиці перекалампоцаний, деяких хат не лишолося в інших дахи і вікна позносило, кацапні нема, вона рушила в інший бік. Тиша, тільки чути як їбашать в Ізюмі і довкола, а ще стадо корів яких люди випустили з сараїв перш ніж евакуюватися... Корови почали розбивати батьківське сіно яке за двором стояло, мусила перетягати копицю з тюків у двір, тюки великі 15-17 кг, а вмині 43 кг ваги, словом, заїбалася я по-повній. Тюки тягала, м'ясо солила, вікна побиті забивала клійонков, та ще й система опалення потекла, мусила кожні 6ть годин доливати воду аби хата не охолола бо мороз був 15 градусів, туди доливаю, а там витираю аби хату не затопило... З худоби 2 корови, 2 теляти і свиня, навозу гора... Короч, думала здохну... Через два тижні починають з'їздитися односельчани і мої батьки приїхали. Чоловіки взялися всі дружно одне одному шифером хати перекривати і допомагати в ремонті того що треба ремонтувати.... Я видихнула, поїхала до сестри в Барвінкове, а звідти добу вибиралася назад у Харків до іншої сестри. Приїхала, тут бомбить на окраїнах, але до нашого району лише звуки доходять, загалом все тихо... Але, історія не про це... Пішла я, значить, сьогодні в супермаркет, а туди впускають лише чергою, відстояла, купила сік і кефір (Балаклійський молокозавод як і Ромол не працюють, тож в нас на полицях купа полтавської молочки яку я ще не бачила), ближні аптеки не працюють, пішла в дальні, купила все що треба, повертаюся до дому майже порожніми вулицями і міркую... Блять, що за хуйня... Частина Харкова тупо виїхала, наш начальник як і тисячі інших виїхали і відсижуються, все стоїть, колеги всі в Харкові, чекають коли запуститься фірма... Всі просто чекають... Тобто, йоб-твою мать!!! Коли 2-га хвиля лише почалася українці взяли, мобілізувалися, частина бізнесу переформатувалася на оборонку, і я подумала, ну ща, кацапів зафіксуємо, українці адаптуються і ми відновимо життя в містах... А воно ніхуя, кацапів зафіксували, частина українців з'їбалася, засіла і чекають... Що чекають, не зрозуміло, але чекають... Мабуть на диво якесь чекають, а тим часом міста стоять в депресії, журбі і непозбувній бентезі... І лише селяни в яких села перестали прострелюватися, повернулися до своїх пошкоджених будинків, половили корів, собак, котів, перекрили дахи, і тепер сидячи без світла думають як будуть довбати переорані городи, адже жерти щось треба буде, і взагалі, як сказали сусіди: &quot;Єслі шо, будемо садити в перервах між обстрілами, а шо, жити ж треба якось&quot;... І тільки горожани кинули бізнеси, працівників/роботи і з'їбалися... Тобто, це як?!Ну, зараз прожерите гроші, а шо потім? У Харкові працює НП, працюють комунальні служби, так, я знаю, що в деяких районах тотальний піздєц і адіще, але ж не всюди... Можна ж вже якось і адаптуватися, запускати роботу, життя, планувати майбутнє... Так, іноді бомбить, іноді страшно, і що? Забитися в куток, трястися і чекати доки не станеться диво і все закінчиться? Так, не закінчиться, це на кілька місяців, і що тепер сидіти в кутках і тремтіти місяцями, скиглити, пестити свою тугу і жаль?! Шо за хуйня?! Наші солдати б'ються і вмирають для того аби ми тут сиділи і журилися про свою нелегку українську долю... Блять, я в ахує від наших людей... Треба брати яйця/яєчники в кулаки і хуярити зі своєї сторони... Треба тримати оборону з цього боку, треба економіку запускати, незнаю, продовжувати вібратори через НП замовляти, гроші на відпочинок або на ремонт заробляти, у мене, блять, дача в окупації але це не означає, що я не збираюся робити там ремонт щойно кацапню виб'ють з Куп'янська... У мене купа планів, і я готова працювати на них під бомбардуванням, як і мої колеги, але деректор з'їбався&nbsp;кудись на захід, за кордон точно ні, бо його б не випустили... Це, така хуйня, оця схильність українців переходити зі стану &quot;в'їбати по-повній&quot; до &quot;їбись воно все коньом&quot; за долю секунди... Я оцей стан непозбувної бентеги в період коли навпаки треба зібратись і їбашити не розумію, це доречно в мирний час, коли нудно, і життя одноманітне, і ти не знаєш що хочеш, але це щось тобі дуже треба... Я сама схильна впадати в стан меланхолії, але тільки в мирний час, коли ти можеш собі це дозволити, оце вот фсьо плакання під одіялкою над похованими мріями, але не зараз... Боже збав мене зараз уподобитися до Харкова і впасти в заціпеніння і переляк, нє-нє-нє!!! Я зараз надрочена, я жити хочу, я хочу планувати, я хочу працювати і жити далі, навіть під кулями, навіть якщо періодично доведеться заповзати в бункєр через повітряну тривогу, але я хочу жити далі, хочу щоб мій Лис повернувся живий з тероборони, хочу сексу, хочу шоколадки, і лікера хочу... Блять, перстаньте хандрити!!! Запускайте станки, чьо за хуйня?!&nbsp;<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/2391916/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Fri, 01 Apr 2022 14:29:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Так, блять, Опівнічна знову прийшла з палаючою сракою...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/2384900/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/2384900/</guid>
<description><![CDATA[&nbsp; &nbsp; Тож, в останнє я бомбила під час виборів президента, стосовно виборців &quot;КакаяРазДніца&quot;, з тих пір нічого не змінилося і цей вид голосувальників для мене так і лишився безмозким планктоном. Але на фоні цієї заруби пророзділення на табори &quot;зелених&quot; і &quot;порохоботів&quot; хочу уточнити, я не проти тих хто голосував за Зєлєнского з чистою вірою в світле майбутнє, я тоді не розділяла ці думки, і зараз теж, АЛЕ, на щастя ми демократична країна і я поважаю вибір своїх співгромадян яким би дивним чи абсурдним він мені не здавався. Як написав один військовий у своєму твіттері &quot;Під час виборів нам насрати було хто голосував за Зєлєнського, а хто за Порошенка, ми почали вичисляти двох гнид які проголосували за Бойка...&quot;. От приблизно така моя позиція.<div>&nbsp; <b>&nbsp;А, тепер головна причина мого сракопалання...</b> Короч, хто не знає, я живу в Харкові, сама з Харківщини, і як всім відомо Харків - це місто яке на 67% складається з пристосуванців які приїхали з сіл та провінцій України, і тут успішно русифікувалися аби &quot;пАнрАвіццА&quot; завезеній при совку кацапні і партійним &quot;ісконнарускагаварящім&quot; гнидам, тобто, ймовірність знайти тут не русифіковану людину приблизно мого віку для амурних справ прям дуже низька, молодших - можна, бо не русифікованих парубків 15-27 рочків тут суттєво побільшало, та я жєнщін 35 рочків і на дітей не западаю... Так, ось, устрічалася я з різними персонажами, аж доки на сайті знайомств не приблукав до мене не русифікований (як я тоді гадала) чоловік, ще й за Зєлєнського не голосував... Я вся, блять, в ахує,&nbsp; розтеклася по клавіатурі, а коли побачила наживо щей слюні до колін пустила, короч, жєнщін - запав... Через кілька побачень я зрозуміла, що цей Лис &quot;нерусифікований&quot; лише в ліжку, щойно ми виходимо в люди з іншими він переходить на росіянську, ще знаєте, на оту гидотну слобідську росіянську від якої вуха починають кровоточити, але я мовчала... Я вперто мовчала, ібо чоловік сексі, та і сам секс чудовий... Так ось, після одного з сеансів сексотерапії заговорили ми про політику, і тут в мене почала плати срака... Він, короч, почав мені втирати про мито, про податки, про тупорилість виборців Слуг Народу і про те що країна застопорилася... УВАГА, бомбалейло яке стосується усіх русифікованих &quot;порохоботів&quot; і пороховиборців які вважають себе кращими за ЗЕвиборців - ви СУКИ!!! Ви блядські курви з подвійними стандартами!!! Тобто, те що ви розмовляєте мовою окупантів, мовою колонізаторів, ті кого Москва зробила приводом для нападу (адже це вас сук рускій мір прийшов захищати), ті хто створює і підтримує картинку для решти України ніби тут нєв'їбєнна кількість рускагаварящєго народа, ті які мотивують більш слабших українців переходити з рідної мови аби вам - курвам сподобатися, ви - не маєте жодного морального права котити бочку на ЗЕголосувальників, бо ви, блять, істерично захищаєте своє право не змінюватися і далі бути москворотими шалавами, але при цьому істерично вимагаєте від інших людей які складають нашу країну/державу змінюватися... Тобто, ви блять розумієте глибину вашого уйобищного двоємислія?! Ви - не хочете змінюватися, але від мого народу вимагаєте змінитися!!! Ви не маєте жодного права гнати на мій народ, я - маю, боя українка в повному сенсі цього слова, я виступаю за захист мови якою розмовляю, за захист історичного і культурного спадку який б'ється в моєму серці, і за який я воюю як на інтернет-просторах так і з ватанами в реалі, я демонструю свою українськість всюди де тільки можу, оскільки пишаюся тим, що я українка до глибини свого серця, якби тупо і пафосно це не звучало - Україна тече в моїх жилах, хоч я і на чверть ромка. Тому, я маю право обурюватися, а ви, русифіковані &quot;нєзгібаємиє защітнікі права на рюськє&quot; - ні, бо своєю москворотістю ви підживлюєте все що врілює московія на наших теренах, навіть якщо при цьому ви відстрілюєте мих московитів на кордоні... Та вибачте, саме ви допустити їх появу на наших кордонах, бо саме ви створили масоку &quot;рускагаварящєго народа УкрАіни&quot;, саме ви смажили шашлики з московитами до 14-го і по-тупому, п-малороськи хіхікали коли ті вас &quot;любовно, жартома&quot; хохлами і хохлушками називали! Відтак, НЕ СМІЙТЕ принижувати і цькувати ЗЕголосувальників, це МОЄ ісконне право, не ваше!!! А ви стуліть свої москвороті пельки!</div><div>&nbsp; &nbsp;<b>І остання частина мого опусу де я буду скиглити про справи амурні...</b></div><div>Я не знаю, що його робити... З одного боку чоловік - розкішний, розумний, інтелектуально підкований, і зі мною він розмовляє українською, а я страшенно спрагла до рідної мови в цьому підлабузницькому середовищі під назвою Гєпостан... Але з іншого боку, ці подвійні мовні стандарти мого супутника мене бісять, прям до сказу доводять!!! Хочеться прям зараз написати йому у Вайбер і послати нахуй! І ніби як, на безриб'ї і рак - риба, але ж і срака палає невимовно... Короч, не знаю що його робити... Порадитися нема з ким... Батя б сказав, що я хуйньою страждаю, в матері я не запитаю бо вона мене Марією Магдаленою вважає через те, що я сплю з чоловіками без потенціалу на одруження, сестри в мене взагалі ніхуя в політоті не шарять... Може хтось щось порадить?.. Ну, не знаю, якусь пиздату філософську мислю підгоните, чи що...</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/2384900/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Thu, 16 Dec 2021 20:57:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Сортування сміття і скиглення, рюмсання і знову скиглення.]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/2291155/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/2291155/</guid>
<description><![CDATA[Вчора трапилася мені ще одна петиція про введення сортування сміття в Харкові (в моєму місті), я знаю, що за багато років таких петицій було безліч і всі вони були марними... І вирішила я долучитися до цієї справи, накатала коротеньку статтю і виклала у харківській спільноті на Фейсбук, і тут почалася надивніша частина історії... В бік петиції, і на мою адресу зокрема посипалися абсолютно дивні, і як на мене дикі коментарії з боку чоловіків... Це був потік скиглення на тему &quot;я плачу податки...&quot;, &quot;я плачу за вивіз сміття... якого вашу маму я маю ще й сміття сортувати!!!&quot;... Розумієте, в моєму районі стоїть сітка для пластикових пляшок (як і в кожному місті) і мешканці мого будинку вже кілька років відсортовують сміття і кидають туди вимитий домашній пластик, без примусу, без скиглення, люди  просто хочуть цього! І хоч там вже наліпки вішали,  мов &quot;то тільки для пляшок&quot; мешканці все-одно кидають туди пластик різного призначення, ніби форма протесту така. А тут, на таку ініціативу, корисну ініціативу, яка може покращити якість нашого життя, чоловіки, не жінки, які зазвичай і займаються сортуванням,&nbsp; почали скиглити! Які тільки виправдання я не читала, і &quot;природніх&quot; сортувальників у вигляді алкоголіків і наркоманів згадували, і звинувачували мене в причетності до міськради яка таким проектом хоче нажитися, і що я &quot;школярка якій не йметься&quot;... Словом, купа якоїсь нісенітниці яка породила в мині одну єдину думку: &quot;Ми - дикуни&quot;... Так, панове, ми дикуни! Один чувак сказав :&quot;У Європі за сортування сміття йдуть доплати!&quot;. Тобто, панове, більшість з вас<b> ні хрена</b> в своєму житті не зробить, доки вам за це не заплатять, навіть якщо від цього буде залежати якість вашого життя, підвищення рівня цивілізованості вас і вашого сусіда, підвищення культури, вам на це начхати! За гроші, ви готові бути культурними, але за просто так, як один написав: &quot;шукайте дурного&quot;. .. Ви готові голосувати, говорити, страйкувати, купувати, лише в тому випадку якщо відчуєте моментальну вигоду, ви не здатні працювати на перспективу... І я не кажу про совок з його трудоднями, я маю на увазі розвиток такими простими методами як культура, індивідуальний і соціальний розвиток через подібні ініціативи... Якщо ви ліниві жопи, але поряд є ініціативна людина, замість того, щоб просто не втручатися, або зробити таку найпростішу річ як тицьнути довбану позначку &quot;погоджуюся&quot; ви починаєте демонструвати найогидніші риси астралопітека і пороти якусь дикість яка для людей які хочуть розвитку суспільства звучить як чиста вульгарність... І це мешканці міста, які мали б бути, по-ідеї прогресивними і далекоглядними в питанні чистоплотності і екології... Але, селяни й досі тримають лідируючі позиції в цьому питанні, здебільшого утилізуючи своє сміття спаленням в печах (газ дорожчає, і більшість комбінує опалення), звісно, навіть селян є мудаки які викидують своє сміття, але серед більшості оточення моїх батьків сміття спалюють в печі або за подвір'ям. Та в результаті, єдине на що здатні мешканці міст, це активно скиглити, скиглити, потім рюмсати і знову скиглити про те які всі довкола п*дараси, і одні вони Д'Артаньяни.<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/2291155/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Mon, 10 Jun 2019 17:09:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[По-приколу за Зє...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/2274064/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/2274064/</guid>
<description><![CDATA[<p><span style="mso-ansi-language:UK">Як багато років
минуло з часу останньої моєї публікації в блозі, майже п’ять років. З тих пір
багато чого минуло, з тих пір мій народ став геть інакший, відбулися
безповоротні (я сподіваюся) зміни в суспільстві, активні громадяни потрохи
відходять від телевізорів і об’єднуються довкола ютуб-блогерів або черпають
інформацію з аналітичних ютуб-каналів, а текстовий блогінг потрохи вмирає…
П’ять років минуло, АТО перейменували в ООС, криваві бійні таких масштабів як
були в 14-му і 15-му роках припинилися і люди почали розслаблятися, навіть мої
батьки які живуть за кільканадцять кілометрів від Слав’янська вже не бояться
вторгнення, бо московську навалу було зупинено нашими славними хлопцями.
Пам’ятаю, в той рік коли стало зрозуміло, що «Русскій мір» до нас не дійде,
батьки скаржилися на зникнення будматеріалів з магазинів довколишніх містечок
бо люди з навколишніх сіл взялися масово робити ремонти (власне як і мої
батьки), до того часу боялися, адже який був резон робити ремонт якщо існувала
небезпека вторгнення і втрати дому, більшість же планували хапати речі,
документи і тікати в глиб країни. </span></p>

<p><span style="mso-ansi-language:UK"><span style="mso-spacerun:yes">&nbsp;&nbsp; </span>Але зараз все налагодилося і люди почали
озиратися і шукати причину всьому, що відбувається. Машина російської
пропаганди ні на мить не зупиняючись запевнила найбільш вразливих до навіювання
громадян у тому, що «справжній ворог сидить не в Москві, а в Києві» ну, тут я
частково згідна з пропагандою, адже всі ті Бойки, Медвечуки і Жульки справді є
ворогами України, і від цього нікуди не дінешся. Хоч основний заклик Московії
спрямований на те, що всяка протидія їй є ворожою для українців, треба ж таке,
а я думала, що ворожою є анексія Криму і окупація Донбасу… Ну, то таке. Нашим
ватним громадянам великий привіт. </span></p>

<p><span style="mso-ansi-language:UK"><span style="mso-spacerun:yes">&nbsp;&nbsp; </span>Думаючі громадяни України вже майже не
дивляться наше ТВ з якого постійно ллється якась «зрада» або таж сама
московська пропаганда і основним джерелом здобування інформації обрали таке
геніальне творіння як інтернет, тут можна знайти все і навіть більше. Зокрема,
великої популярності набув ресурс «</span><span style="mso-ansi-language:
EN-US">You</span><span style="mso-ansi-language:UK"> </span><span style="mso-ansi-language:EN-US">Tube</span><span style="mso-ansi-language:UK">» на якому можна переглядати не лише відео з
котиками, желейними мішками, срачем між цисгендерними мужиками і феміністками
третьої хвилі, але й черпати аналітичну інформацію щодо війни між Україною і
РФ. Громадяни згрупувалися довкола ютуб-блогерів «широко відомих у дуже вузьких
колах», звісно, про Андрія Полтаву вже й говорити нема чого – він знаний троль
навіть запорєбріком , тому слід згадати тих про кого можливо не чули<span style="mso-spacerun:yes">&nbsp; </span>- Андрій Луганський, «Київська Русь» (його
епічні меми вже пішли в народ), «Одеська хунта» (грамотний вояка), Мирослав
Олешко і багато інших. Є ще вже відомі аналітичні канали «Самый сок» і
обожнюваний ютуб-спільнотою «ОМ»чик… Всі ці блогери і канали ведуть активну
просвітницьку діяльність, хоч насправді розвивають тих хто і до знайомства з
ними не були тупими і розуміли, що відбувається в Україні і які насправді в нас
«братські» стосунки з північними варварами…</span></p>

<p><span style="mso-ansi-language:UK"><span style="mso-spacerun:yes">&nbsp; </span>Та поговоримо про третю категорію… Пи*доболи
і у*бани які ху*рять за Зєленського по-приколу… По приколу бл*ть!!! Бо він й*б
твою мать нове рило в політиці, бо воно бл*ть Голобородька <span style="mso-spacerun:yes">&nbsp;</span>добре зіграло… Бо вам у*банам, мозгами так
важко думати, що ви вирішили голосувати за того кого вам по-тєлєку показали!!!
Що ви бл*ть пи*дите!? Ні, після цього я впевнена, що деякі люди таки пішли від
мавпи, їй-богу, я не знаю як ще пояснити це безумство… Малолітні під*раси
взагалі не усвідомлюють, що президентські вибори стануть визначальними у
напрямку нашої держави, нашого суспільства, нашого життя, зарплатні,
можливостей… Саме від президентських виборів залежить, будимо ми жити як Тагіл,
чи як Брюссель… Тут бл*ть ніразу не до приколів, тут всього-на-всього наше
бл*тське життя визначається!!! А по-приколу, то ви у*блани стовпи йдіть
обсикайте! Бо вам, слабоумним неможна давати право вибору, бо ви у*обки маєте
інтелект як у хлібчика, і готові обирати того хто вас – с*к, ваших батьків,
сестер чи братів називав порноактрисами німецького кіно «</span>готовая
принимать со всех сторон и в любом количестве<span style="mso-ansi-language:
UK">»… Зєлєнскій *бав вас всіх в жопу, ви для нього дійна корова як і для
Коломойського! А ви вуха бл*ть розвісили в «по-приколу»!!! Ви – ушльопки навіть
уявлення не маєте, що таке автокефалія для України в історичному контексті, а
ваш любий Зє на болті вертів вас, вашу (і нашу) бл*ть історію і те чим ви є, йому
аби баблоси мутилися і народ біля екранів слюні пускав… Він же з таким захватом
розповідав як бухав з Яником і його свитою, так пишався, що бачив Межигір’я ще
до того як туди ступила нога людей… А ви за нього по-приколу… Але ось чого я
щиро не можу збагнути, звідки ці ху*соси і ви*лядки повилазили? З якої жопи цих
приколістів висрали? Які бл*ть батьки у цих вилупків? От поясніть мені це!!!
Ватників я можу зрозуміти, в їхньому викривленому світі Путін - спасітєль, Порох
– войну начал (бо до появи Порошенка Крим не анексували і прапори українські на
Донбасі не рвали приблуди з Ростова), «</span>мышебратия<span style="mso-ansi-language:UK">», «пиндосия»<span style="mso-spacerun:yes">&nbsp;
</span>і вся ця ху*ня… Але звідки прибл*дилася вся ця швань «по-приколу за Зє»?
Як їх батьки виховували? Що за батьки взагалі ТАКЕ виховають?</span></p>

<p><span style="mso-ansi-language:UK"><span style="mso-spacerun:yes">&nbsp;&nbsp; </span><span style="mso-spacerun:yes">&nbsp;</span>В
спільнотах громадяни лиш сподіваються, що пролетаринята набухаються і не
дійдуть до виборчих дільниць, або заб’ють і не захочуть відривати дупи від
диванів. В противному випадку, нам всим пі*дєц панове. У мене все.</span></p><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/2274064/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Fri, 15 Feb 2019 14:00:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Так, я кровожерлива...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/1595600/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/1595600/</guid>
<description><![CDATA[&nbsp; &nbsp; Цю статтю мене спонукала написати невелика перепалка з одним із &quot;місцевих&quot; користувачів, яка зав'язалася в розділі &quot;Кіно&quot; де я залишила невеликий коментар до фільму &quot;Голодні ігри: Переспівниця&quot; провівши аналогію деяких подій у фільмі з теперішньою війною на Сході, ну і додала деякі свої міркування що до того як має здохнути Путін... За це мене охристили &quot;кровожерливою вівцею&quot;... Так-так, зараз хтось скаже, що моє порівняння тупа спекуляція на подіях, уявлення про які я не маю... Читайте далі, і зрозумієте в чому &quot;фішка&quot; моїх слів, не треба робити передчасних висновків. Тож, почну з того, що мій двоюрідний брат зараз на передовій, нещодавно він приїздив на ротацію, хотів зробити сюрприз рідним, але передчасно був помічений у містечкові де сідав в автобус, і жінка яка його побачила відразу ж зателефонувала його матері, в зв'язку з чим мої тітки почали активно різати птицю і разом з бабцею і його дружиною готувати бенкет. Зрозуміло-що радості жінок родини описати не можливо, так само як і болю... Брат мій має досить спокійну, і на перший погляд навіть трохи апатичну вдачу, і коли йому прийшла повістка, ніхто не очікував, що він вирішить воювати, а не сховатися або відкупитися як це зробили деякі мої і їхні односельчани. Тітка моя (його матір) відправляла сина на війну б'ючись в істериці і на колінах благаючи не йти... Але він пішов... А повернувся геть іншою людиною. Такого навіть я не очікувала... Він виходив на вулицю і просто дивився на ще зелену де-інде травичку з такий захватом, ніби дитина... Він здається цілком нормальним, тільки-от відчуття світу в нього змінилося, ніби в людини яка дізналася що в неї смертельна, невиліковна хвороба... За весь час свого перебування в дома жінки безперестанку годували його і просто не могли натішитися, що він живий... Та щойно опинялися самі починали плакати, адже він збирався їхати назад, і навіть не думав про те, щоб якось &quot;відкосити&quot;... Знаєте, мені не віриться, що в мене є такий брат, адже я не можу похвалитися щляхетністю чоловіків нашого роду, а він став справжнісіньким виключенням!.. З тих пір як почалася ця війна, багато моїх знайомих з навколишніх сіл відправилися туди, і є ті хто повернувся з війни завчасно і назавжди... Війна, це страшна, просто унікальна за своєю кривавістю епідемія... З тих пір, як вона почалася я можу на пальцях порахувати ночі коли я спала нормально, все решта - це нічні, криваві марення... Ви колись чули запах вивернулих людських нутрощів?.. Оскільки я з села, то знаю запах нутрощів різної скотини, а ось людські... Роки зо два тому мені довелося відчути цей запах... Я ніколи в житті його не забуду... Але останні пів року я змушена переживати його в своїх снах частіше, ніж хотілося б... У снах, на мінах підриваються мої рідні люди, їх смертельно калічать, розривають... Я вже безліч разів була свідком загибелі своїх батьків і сестер, і кожного разу це ніби вперше... Так вийшло, що колись я пережила втрату рідної людини, і я пам'ятаю це відчуття, коли тіло б'ється в істереці, з горлянки виривається щось схоже на рев, а мозок не може зрозуміти, що відбувається... І ці сни... Це не можливо описати... Та ще страшніше, знати, що по всій Україні тисячі матерів ховають своїх синів, а материнське горе, воно в мільйони разів страшніше... Коли померла моя однокласниця, її матір кілька днів безперестанку кричала, і цей крик божевільного горя примушує кров холонути в жилах... І вони все це відчувають, переживають... І все через тих &quot;північних сусідів&quot;... Я кажу в множені, бо це не провина однієї людини, Путін - то лиш верхівка айзбергу, під ним багатомільйонний народ - Росія... Якби Росія справді не хотіла війни, то на мітинг в Москві вийшла б не якась жалюгідна купка в кілька тисяч, а багатомільйонний потік обурених росіян!.. О, і так - тіште себе надіями, ніби то початок, то був і кінець! Бо на більше ці ниці створіння, серед яких і тисячі наших колишніх співвітчизників, не спроможні... Через них, гинуть наші хлопці, наше майбутнє... Там, на Сході - кров нашої Землі, - найкращі зпоміж нас, наша опора, наші жили, наші світлі голови, - сік нашого народу... Сини, які б могли дати Україні гідне потомство безстрашних воїнів і прекрасних дівчат, гордих і відданих Батьківщині... І зараз, вони там, гинуть через дурний і дикий північний народ, і через наших зрадливих очільників... І знаєте, що я хочу понад все - відплати. Я хочу, щоб той народ вразила чума, щоб вони вмивалися власною кров'ю, щоб тонули в блювотинні п'яного угару, щоб вони горіли живцеми і вдихали полум'я смертельної кари, корчилися і борсалися у власному лайні, як черви... А для наших зрадливих чільних, всіх тих продажних генералів і дешевих лицедіїв-політиків, хочу побажати пережити те, що переживають зараз матері нашої землі - втратити дітей... Побажати їм смерті? Я вас прошу, - це жалюгідна плата, після смерті вони нічого не відчуватимуть, а ось якщо вони поховають власних дітей, оце буде рівноцінний обмін... А головне, щоб вони знали, за що покарані... Хочу почути завтра в новинах, що одного з синів Януковича розстріляли, а післязавтра, почути про автокатастрофу в якій загинув і інший його нащадок, і так почути про втрати в родині кожного, хто промисув страждати наших матерів, сестрер, дружин... Хочу, щоб вони ридали і билися в істериці... Ви скажете, що цими побажаннями я тіпа карму собі зіпсую, та я не хочу щоб ті, хто вмили Україну кров'ю платили більше ніж треба, я прошу в Небес одного - баш-на-баш... Щоб вони відчули те тремтіння, яке охопило всю Україну і всіх небайдужих українців; жах - який переживають ті, хто змушений бачити як снаряди розривають їхніх друзів; щоб вони почули цей запах смерті який стоїть над Східною Україною, і щоб вони збожеволіли від нього... А Путін... Хм-м, для нього й так приготована смерть, пекуча, довга, в муках, і весь цей час він буде лишатися при тямі... А так-звана &quot;вата&quot;, - купка дрібних пацюків, хай роблять що хочуть, за те, що через них гинуть люди вони й так отримають по голові рукою господньою, кожен з них... А особливо дістанеться тим, хто за сраних двісті гривень продає місця дислокації наших солдатиків, яких потім б'ють градами... Наші солдатики... Скільки їх вже пішло, молодих і гарних, таких позитивних і віруючих, скільки їх згоріло, скільки пожертвувало собою... Я підписана на сторінку де кожного дня викладають фотографії наших павших воїнів... Знаю, що накручую себе, та деякі з цих фотографій я зберігаю, аби пам'ятати, цих мужніх чоловіків та парубків зі щирими усмішками, тих які боряться за нас... Іноді я плачу за ними (без понтів, я справді плачу), іноді, вони приходять в мої сни одягнені у вовчі шкури, такі збентежені, і розгублені... Як же, це боляче... Як страшно усвідомлювати, що ми живемо в ці страшні часи, а для декого морока те, що в нас доллар подорощав... Побійтеся Небес! Там люди гинуть, а ви переживаєте, що суші мать вашу подорожчало! Особливо бісить, коли їдеш в метро, а там двометрові громили-качки розсідаються на два місця, і вони тіпа мужики, ще й бороди собі відпускають... Які ви в біса мужики?! Мужики Батьківщину захищають! А ви так - побічний продукт попдемагогії... Таким качкам, треба забитися в куток і не показуватися, їм треба визнати, що вони лише накачаний планктон, який не збагатить наш ганофонд світлими думками і гідними членами суспільства...&nbsp;<div>&nbsp; Так, я кровожерлива, і ніколи не попрошу пробачення за це, бо в мене є привід бути такою, бо я чую плач, я відчуваю чужий біль, і мені не байдуже... Я вже пів року не можу нормально спати, я виснажена і нажахана тим, що відбувається в моїй країні, тим, що відбувається довкола... Я виснажена тупим скиглінням дівчат які &quot;через доллар не можуть дозволити собі купити джинси в бутіку&quot;, злісним плюванням тугодумів які казали, що Майдан був підплачений, і все то політичні ігрищща... А добровольці на Сході теж гинуть за американські доллари, чи може через якусь проамериканську ідеологію?! Мене виснажує тупа марудність яка так і не вивітрилася з голів деяких людей, вони живуть і ніби не помічають, що зовсім поряд справжня війна, що нас хочуть захопити і зтерти на порох чужинці. Виснажує жах, усвідомлення того, що я живу на Сході як на пороховій діжці, страшно за моїх вже не молодих батьків які живуть за кілька десятків кілометрів від Слов'янська... Аура паніки сповнює все довкола... Я хочу вбити об асфальт тих, хто бажає затіяти ще один майдан... Хочете воювати? Ласкаво просимо на схід, у нас тут є де розігнатися... Чи ви такі тупі, що не розумієте - ще один майдан дасть привід Росії почати повноцінний наступ зі словами &quot;Ось бачите, вони не задоволені новою владою яка засіла в Києві, тож, ми допоможемо їм отримати справедливість!&quot; Ні, ви реально думаєте, що нова влада щось змінить?! Ви що мать вашу, довбо*оби?! У нас війна, якщо ви не помітили!!! Якщо почнеться нова заворушка, наші солдати втратять яких-не-яких координаторів, і багатотисячна армада московитів іх просто на фарш порубить... Це по-перше. А по-друге, Європа зрозуміє, що Україна абсолютно нестабільна, і якщо зараз нам хоча б якусь милостиню підкидають, то після вони на нас плюнуть і тоді всі зрозуміють, як це лишитися віч-на-віч з тупими &quot;північними різниками&quot;... Для тих хто не розуміє, поясню популярно... Ви хочете в Європу?! А чому по-вашому Порошенко називає бійню на Сході &quot;АТО&quot;? &nbsp;А тому, що якщо він назве її &quot;війною&quot; то Європа втратить можливість фінансувати Україну, за якимсь-там статутом, вони не повинні втручатися у війну між країнами які не належать до &quot;ЄС&quot; чи &quot;НАТО&quot;, чи хоча б якось фінансувати одну зі сторін. Ну, а АТО - ніби-то невеличка заворушка, яка не завадить двостороннім відносинам &quot;ЄС&quot; і України, при цьому дозволяяючи готувати державу до вступу в асоціацію... Тому, блін, попустіться!!! Спершу треба вигнати фашистів зі Сходу, і біль-менш економіку відновити, а вже після влаштомуйте хоч десять Майданів... Україні і так не солодко, що один Майдан вб'є її і в моральному, і економічному, і може навіть у фізичному плані, Путін тільки на нього й чекає! Так, це гірко, це страшно... Вбиті на Майдані лишилися невідплаченим... Так, знайдіть тих хто це зробив і порвіть їх! Особливо вражає правий сектор, як кидатися з рейдерським захопленням - завжди готові, а як реально взятися за дію і влаштувати полювання на винуватців кривавої бані на Майдані, так то хай Порох! Якщо ви такі круті - так покажіть це! А то всі погані, одні ви хороші... Так, не сперечаюся. вони зробили чимало для Майдану, та після вони перетворилися на гопників в камуфляжках...&nbsp;</div><div>&nbsp; &nbsp;Від мільйонів думок хочеться волосся на голові рвати, але чи допоможе це якось... Дибіли як були дибілами, так ними і лишилися, вантаж &quot;200&quot; продовжує розходитися Україною мов довбана отрута, тупа молодь продовжує тусуватися в клубах, н<span style="font-size: 13px;">а М1 продовжують розігрувати п'ятий айфон, на каналах так і крутять російські серіали, і&nbsp;</span>всім на все начхати... Багаті - багатіють, &quot;вата&quot; - &quot;ватніє&quot;, всі чекають на Новий рік аби хоча б на кілька днів в п'яному угарі забути про божевілля в Україні... Життя прекрасне, вашу мать!</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/1595600/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Wed, 26 Nov 2014 21:27:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Європа з усіма її наслідками.]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/1317892/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/1317892/</guid>
<description><![CDATA[<p style="font-size: 12px;">&nbsp; &nbsp;Що ж, ось воно і почалося… знову. Не думала я, що привід буде таким банальним, але люди вибрали саме його, та чи правильно це… Частина натовпу на площах були нагло вигнані з роботи для відстоювання принципів які їх м'яко кажучи не хвилюють, інша ж частина з запалом відстоюють принципи які не надто обмірковували... Стати частиною європейської співдружності, звучить перспективно та чи ці перспективи з їхніми наслідками не стануть за тяжкими для нашого образу життя і культури... Надалі, я буду викладати виключно особисті міркування що до цієї теми, і не інакше... Це, швидше міркування в голос...</p><p style="font-size: 12px;">Тож, <b>плюси євроінтиграції</b>... Підвищення середнього мінімуму для проживання. Відносна свобода пересування країнами євросоюзу. Імпорт української продукції, а відтак розширення виробництв і поява нових робочих місць, збільшення експорту європейської продукції в нашу країну, що призведе до розширення асортименту. Ми вийдемо з-під контролю російського споживача і нашим підприємствам більше не доведеться страждати коли росіяни закриють кордони для ввозу якогось продукту. І звісно, інтеграція славнозвісної європейської культури... А тепер, розглянемо ці питання з близька...</p><p><b>Підвищення середнього мінімуму проживання</b><span style="font-size: 12px;">... Як солодко і звабно звучать велечини зарплатні в європейських країнах, аж слюнки течуть... Мабуть, це найсильніший стимул до вступу у євросоюз, в будь-якому разі цінами ми вже там, хотілося б і зарплатнею там побувати... Але, відверто кажучи, ціни на звичайні продукти мене лякають, наприклад, у Норвегії буханець хліба коштує близько 14 гривень, а сало... А сало 175-190 гривень, а сигарети можуть досягати до 200 гривень, вино там також непомірно багато коштує... В Болгарії зарплатня приблизно така як в Україні, і ціни там вважаються одними з найнижчих у Європі, свинина тут вартує починаючи з 75 гривень і вижче, хліб від 5-ти гривень, сигарети від 25-ти гривень... А ви знаєте скільки там коштують комунальні послуги? Ви думаєте нам тяжко? В Болгарії рахунки доходили до рівня середньої зарплатні... Моторошно, а все через те, що в Європі немає контролю, як і в нас, тобто, якщо наша зарплятня стане вижчою, то і ціни в нас стануть такими, що хай Бог милує... Ми будемо згадувати ці часи як період достатку...&nbsp;</span><font size="2">Але, чорт забирай, ті хто хочуть працювати, вже працюють! А ті хто не хоче працювати, чекають що пропозиції де зарплатня вимірюється в долларах самі повинні до них надходити, і для цього не обов'язково мати вищу освіту... Люди ж знаходять стартовий капітал для зайняття малим бізнесом, і живуть... &nbsp;А дехто соромить нас вигуками &quot;Зарплатня низька, на їжу не вистачає...&quot; І при цьому працюють по 6-8 годин, жруть ковбасу за 170 гривень і проплачують порно-канали... В Європі високу зарплатню отримує той хто працює від 8 до 12 годин...&nbsp;</font></p><p style="font-size: 12px;"><b>Свобода пересування країнами Євросоюзу...</b> Звучить цікаво, але тільки для тих кому це потрібно... Скажіть, скільки відсотків наших співгромадян поїдуть до європи працювати або відпочивати? Та стільки ж, скільки їде зараз. Ті хто хоче працювати в Європі вже там працюють, і їм не треба було чекати євроінтиграції. На відпочинок туди будуть їздити ті, кому це дозволяють фінанси і можливості, &quot;золота&quot; молодь вже давно їздить до Італії і Франції на покази мод, і також нікого про це не питали... Як би моя сестра забажала, вона давно б з'їздила до Варшави чи до Франції за туристичною путівкою, та вона цього просто не хоче, їй якби робочий тиждень пережити і дожити до відпустки аби виспатися... Хоч моя сестра і не є багатою, в неї середній рівень зарплатні, просто, вона не купує собі для бутербродів сир за 90 гривень, не балується рибою за 150 гривень і не їсть свинину треба це чи не треба, захотілося - купила трішки, нащо обжиратися... Якщо не жрати як слони, а потім платити по 700 гривень на місяць за тренажерний зал, то грошей вистачить на все, навіть на подорожі... &nbsp;</p><p style="font-size: 12px;"><b>Підвищення імпорту продукції і розширення виробництва...</b> Ну, тут ніби-то і нічого страшного, це навіть добре... Тільки-от, поява нових робочих місць і підвищення зарплатні знову ж призведе до підвищення ринкової вартості продукції...&nbsp;</p><p style="font-size: 12px;"><b>Експорт європейських товарів в Україну...</b> Ох, як мені подобається ця тема, особливо коли згадаю, скільки зараженого м'яса європейські країни продають одна одній... М'ясо, завжди було слабким боком України, а думка про те, що європейське м'ясо доб'є наше сільське господарство і взагалі викликає панічний страх... Та можу вас заспокоїти, &nbsp;наше сільське господарство і так на ладан дихає, і все через держ-контроль, який ніби спеціально давить силянина аби той вже здох швидше... Тому, європейське м'ясо навряд завдасть нам більшої шкоди, а ось кілька нових суперінфекцій може додати... Але ж, Європа - це круто! І інфекції в неї круті, крутіші за наші антибіотики!</p><p style="font-size: 12px;"><b>Вихід з-під контролю Росії.</b>.. Ну-у-у, це тема досить болюча, особливо для нашого брата... Але, відверто кажучи, у нас з росіянами просто взаємна зневага один-до одного, реально вони нас не контролюють, і це я побачила під час газової кризи... Все ж, нашим політикам їхня особиста вигода важливіше за дружні стосунки з &quot;братньою&quot; Росією, і плюс цих стосунків в тому, що ми постійно гадими один одному, але реальних документів про &quot;обов'язкову співпрацю&quot; не підписуємо, і це велитенський плюс! Хоч, наші політики не надто винахідливі в плані &quot;нагадь ближньому москалю своєму&quot;, більше Росія нас попускає... Але ж, ми знаємо, що близько 35% відсотків нашої продукції йде північним сусідам, а це означає, що &nbsp;ми з верху... Хоч &quot;велика і могутня&quot; не хоче цього визнавати, та щойно Україна повертає голову в бік Європи, у Росії виникає приступ істерії, з якого б це переляку? Та тому, що Україна могутніша за Росію, просто українці не хочуть цього бачити, а наші політики бачать, і тому граються з Росією як кішка з мишкою... А як по вашому вони відступні в Росії видурили?</p><p style="font-size: 12px;"><b>Європейська культура... </b>Ам-м-м... Ви бачете там культуру, ну що-ж, вітаю... Якщо для вас культура коли геям дають більше прав і свобод ніж людині в інвалідному візку... Якщо для вас культура коли з театрального помосту актори кидають в вас лайно, мочаться на вас, або займоються анонізмом... Якщо культура, це коли під час забастовок люди проносяться вулицями мов шторм знищуючи все на свом шляхови... Ви б хотіли аби бастувальники спалили ваше авто за яке ви ще й кредит не виплатили? Якщо культура - це коли під боком купа мусульман, а соціаліст з трибуни вопить, що всі ми рівні... Вітаю, ви культурна людина... І певно ви не збентежитеся, коли якось у неділю, коли ви будете вести свою малечу до зоопарку, &nbsp;вулицями стройним рядом будуть марширувати дядьки одягнені в жіноче вбрання і розмахувати веселковим прапором... Ну, ви ж якось пояснете, що ви просто хотіли зайвих 100 євро до зарплатні...&nbsp;</p><p style="font-size: 12px;"><b>Висновок</b>... Народ, ну ви що, вам постійно треба під когось лягати! Україна - велична країна! Ви шукаєте вирішення своїх проблем то в Європі, то в Росії, хоча проблеми ось вони, сидять в Верховній Раді і глузують з нас, тупого бидла... Звісно, а як ще можна назвати людей, які такою потужною силою вийшли на вулиці і... Нічого не роблять... А що ви робите, за що стоїте? Чи вам Європа допоможе якось, та Єврома може лише маніпулювати і використовувати, як власне, і Росія... Навчіться жити своїм розумом! Скеруйте свою могутню силу на справжніх недругів, тих, які купують собі авто за 1,5 мільйонів, вертольоти, заводи, захоплюють заповідники, винищують нашу землю, змішують нас злайном &nbsp;і при цьому єхидно шкіряться з екранів... наше спасіння не в кишені британського прем'єр міністра, воно в нашій свідомості, і коли ми зрозуміємо, що гідні більшого і кращого, ми не будимо шукати сумнівних союзників, ми будемо шукати безсумнівних лідерів-патріотів, яким не начхати на нас...</p><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/1317892/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Wed, 04 Dec 2013 14:21:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Актуально про Кличків]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/1291449/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/1291449/</guid>
<description><![CDATA[<div><span style="font-family: Arial;"><br></span></div><span style="font-family: Arial;"><div><span style="font-family: Arial;"><img src="http://os1.i.ua/3/1/11405523_5be78d19.jpg"><br></span></div><div><span style="font-family: Arial;"><br></span></div><div><span style="font-family: Arial;"><br></span></div>І сказав Бог українцям:&nbsp;</span><br><span style="font-family: Arial;">- Я дам вам Кличка!&nbsp;</span><br><span style="font-family: Arial;">- А нашо він нам?&nbsp;</span><br><span style="font-family: Arial;">- Він поб’є всіх москалів!&nbsp;</span><br><span style="font-family: Arial;">- Охрінєть, дайте ДВА!!</span><div><font><br></font></div><div><font>Українець дивиться по ТБ як Віталік Кличко &quot;мочить&quot; на ринзі Кірка Джонсона:</font></div><div><font>&quot;За шо, Віталя?! І так же видно, шо він не москаль!&quot;<br></font><div><br></div></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/1291449/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Sat, 12 Oct 2013 17:45:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[П'ятірка чудових фільмів для жінок]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/1002107/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/1002107/</guid>
<description><![CDATA[Я вирішила написати цю статтю&nbsp; для тих, хто можливо ще не чув про деякі фільми які я рекомендуватиму нижче, але ці фільми мають чудові відгуки серед кінофанатів і є моїми улюбленими, перегянутими вже кілька разів. Насамперед, дівчат, які вважають ніби Паттісон - це зимне втілення Аполона, а Біббер найкращий в світі співак прошу звільнити територію... Це кіно для леді 21+, для тих, чиї кавалери тікають не до старших дівчаток, а до молодших, а ідеальне кохання не вміщається в словах: &quot;Лев покохав ягнятко&quot;<img src="http://i.i.ua/smiles2/huh.gif" alt="huh" title="huh" class="Smile">...<div>Продовжимо... Я не буду розставляти фільми на місця, оскільки всі вони однаково гарні, милі і якісні... Тож, поїхали.<div><b>&nbsp; ЗВИЧАЙНА МАГІЯ</b>. Стрічка переносить нас в 1944 рік, і на щастя не розповідає нам про Другу Світову війну (досить, надивилися вже), вона показує нам життя американських фермерів в той період, а конкретніше про молоду жінку Ліві, красуню, модницю-міщанку, яка для порятунку власної честі (втраченої з американський солдатом) змушена вийти заміж за фермера Рея. Ліві, яка звикла до активного міського життя, до освічених і впевнених в собі чоловіків стикається з дуже тихим, замкнутим і простим фермером у третьому поколінні... Їй огидна ситуація в якій вона опинилася, та все ж, Ліві сподівається, що її милий солдат повернеться і врятує від цього нудного, сороміцького життя... Скіт Ульріх, надзвичайно симпатичний актор, - не красень, але не позбавлений шарму. Я бачила Скіта в ролі маніяка-вбивці в серіалі &quot;Місце злочину Нью-Йорк&quot;, в ролі посереднього детектива в серіалі &quot;Закон і порядок: Лос-Анжелес&quot;, та роль фермера Рея (як на мене) виявилася найкращою... Надзвичайно чутливий і одночасно шляхетний чоловік спершу викликає враження людини &quot;ні-риба-ні-м'ясо&quot;, та продовж фільму він повстає перед нами по-справжньому мужнім героєм... А Керрі Рассел (Ліві) просто неймовірна красуня , була б я чоловіком - точно б закохалася... У фільмі немає кривавих сутичок, бруду, або сентиментальщини в стилі &quot;Сутінки&quot;, все серйозно і по-дорослому, звісно з певними комедійними моментами і навіть соціально-політичним забарвленням, але всього в стрічці в міру... Її варто подивитися...&nbsp;<br></div></div><div><b>&nbsp;БУДИНОЧОК БІЛЯ МОРЯ.</b>&nbsp;Зроблено в Південній Кореї... Я впевнена, немає жінки яка б не бачила стрічки з Сандрою Баллок і Кеану Рівзом &quot;Будинок біля озера&quot;, так ось - забудьте про цю вульгарну і грубу пародію-рімейк, вона жахлива!!! Так, іноді голлівудські &quot;переспіванки&quot; досить таки не погані, але не в цьому випадкові... Корейська (оригінальна) стрічка - шедевр, і не лише в візуальному плані (а деякі епізоди схожі на уривки з мультфільмів Міадзакі), але й емоційному... Чудесні, гарні, чутливі актори... Я дивилася фільм з суптитрами і не змогла не оцінити надзвичайно приємний голос Лі Чжон Чже і знову здивуватися особливості азіацьких чоловіків мати такий глибокий і грубий голос у поєднанні з доволі жіночними рисами обличчя. Окремо можна відзначити досить непогану джазову музику в фільмі, хоч трохи бентежать епізоди схожі ратше на якісь рекламні вставки на гастрономічну тему, але на них можна не зважати. Загалом стрічка дуже емоційна, красива і атмосферна... Не варто оминати її увагою...</div><div><b>ЦЮ ПАРУ СТВОРИВ БОГ.</b>&nbsp;Зроблено в Індії... Що я можу сказати, ті хто виріс на індійських стрічках розуміють їхній неперевершений шарм... Можливо, хтось вже оцінив красу і романтичність фільму, а хтось ніяк не дійде до її перегляду... Дійдіть!!! Фільм чудесний, дивилася його вже разів з шість, і кожного дякую Богу за те, що маю вуха для того аби слухати саундтреки до нього... &nbsp;Свого часу фільм отримав шалену популярністьв Індії через певну нетиповість сюжету, тут немає негідників які хочуть скривдити бідну дівчину, і немає лицаря який би її врятував... Історія дуже драматична, про дівчину Тані яка в день свого весілля поховала не лише коханого нареченого, але й батька (для індійської культури така жінка автоматично опиняється на узбіччі життя), та перед смертю батько вмовив її вийти за свого колишнього студента, а нині офісного пацюка Суріндера... Тож, увечері Тані спалює батька, а вранці обходить шлюбне багаття з незнайомцем, навіть неуявляючи, що він закохався в неї з першого погляду і готовий заради неї на все, навіть на розлучення... Барвиста, і одночасно з тим сумна і по-істині романтична історія кохання зроблена досить сучасно, в ній дещо іронізують над сучасними жанрами в індійському кіно (їхня надмірна бойовиковість<img src="http://i.i.ua/smiles2/lol.gif" alt="lol" title="lol" class="Smile">&nbsp; , або перебільшений драматизм з фразами накшталт &quot;ми будемо разом в іншому житті...&quot;) і романтизують безтурботність фільмів минулого... А музичні &quot;відділення&quot; з колосальними і оригінальними декораціями пробирають до кісток... Та найголовніше - музичні теми головних героїв, чуттєві, болісні і одночасно з тим такі ліричні... Так, варто відзначити, що Шарукх Кхан не найкрасивіший з чоловіків (принаймні в Харкові я бачила індійців набагато красивіших ), але актор він просто неймовірний, як його герой змінює настрій на екрані, іноді схожий на офісний планктон, іноді на чоловіка-скелю за яким можна сховатися від бідь-якої негоди, а іноді він стає просто божевільним від горя через нерозділене кохання... Тож, дивіться, слухайте, насолоджуйтеся...</div><div><b>В ДЗЕРКАЛА ДВА ОБЛИЧЧЯ</b>. Зроблено - Барбарою Стрейзанд... Мало хто знає, що ця стрічка є рімейком франко-італійського фільму &quot;Примарне щастя&quot;, і хоч досі в мене &quot;руки&quot; не дійшли подивитися оригінал, та підозрюю що &quot;В дзеркала два обличчя&quot; фінал набагато оптимістичніший... Тож, зроблено Барбарою, і зіграно теж - Барбарою... Жінка вона не надто гарна, але відноситься до цієї особливості як до родзинки і навіть трохи іронізує над цим... Історія про двох викладачів з різних університетів: Роуз - активна, розумна викладач літератури яка збирає на лекціях повнющі аудиторії, і Грегорі - красивий, але нудний викладач схиблений на матиматиці (з розряду тих, хто викладає лекції сам для себе, тоді як студенти мирно сплять)... Люди вони не молоді, і їм обридла самотність, тож вирішили вони вкласти шлюб на чисто плотанічних стосунках... Тільки от, Роуз - літератор, вона емоційна, поетична і хоче сексу... Тоді як Грегорі вважає, що секс псує стосунки... Тож, щоб якось звабити свого чоловіка Роуз вмикає в собі жінку, але безуспішно... Якось підкреслити вище сказане тяжко - це просто классне кіно...</div><div>&nbsp; Ну, а замкне п'ятірку фільм <b>&quot;ДЖЕРЕЛО&quot;</b> (росіяни переклали назву як &quot;Фонтан&quot;, та в ідейному контексті фільм був названий &quot;Джерело&quot; )... Ну, тут я маю попередити, стрічка ця не для всякого глядача, більшість моїх знайомих бояться її мов чуми, одні кажуть, що вона надто тяжка для сприйняття, а інші, що &quot;ще не доросли&quot; до такого кіно... Режисер - Даррен Аранофскі, думаю, ті хто дивився стрічку &quot;Реквієм за мрією&quot; (яка, доречі, підірвала мій мозок) зрозуміють, що фільм не звичайний... Взагалі, цей фільм в Голлівуді вважають провальним, та шанувальники емоційного кіно (я дивилася стрічку разів сім, і стільки ж разів в мене наставав катарсис в перемішку з істерією) зрозуміли його безцінність... Спершу, в ньому мали зніматися Бред Піт і Кейт Бланшетт, і я страшенно рада, що вони не взяли в цьому участь, бо не бачу в ролі відлюдькуватого доктора Крео когось іншого окрім як Х'ю Джекмена... Це фільм-притча з трьома прошарками. 1-й книга про конкістадора який шукає дерево безсмертя для іспанської королеви в джунглях Південної Америки. Її пише Ізі Крео.</div><div>2-й Доктор Крео хворий ідеєю знайти ліки від раку і через це майже не бачиться з хворою дружиною Ізі.&nbsp;</div><div>3-й, Істинні переживання Доктора Крео, які він приховує за маскою спокою і раціональності, намагающись не показувати свого жаху перед можливістю втратити дружину...&nbsp;</div><div>Весь фільм - це філософія про життя і смерть, про час, про минуле викарбоване на нас невидимими чорнилами, про втрачені можливості... Для людей, які хоча б раз втрачали любу людину, або знаходилися на межі цього, цей фільм буде зрозумілим від А до Я, якщо ж ви просто хочете поплакати, боюсь в вас не вийде, доки ви не пропитаєтеся атмосферою болю і вагання які панують в ньому... Але спробуйте, можливо Аранофски зробив цей фільм і для Вас...</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/1002107/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Tue, 08 Oct 2013 01:15:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Світський раут на цвинтарі]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/1057963/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/1057963/</guid>
<description><![CDATA[&nbsp;&nbsp; Дев'ята ранку, я вийшла на подвір'я і всілася на ганок батьківського дому з чашкою чаю. Матір поралася в молочарні, а батько з ранку поїхав до &quot;бізнес-партнерів&quot; з якими займається полями для ремонту трактору і підготовки до нового посіву. Сиджу собі, п'ю чай, аж з'являється матір і каже: &quot;Ти уявляєш, дядько Іван Підмогильний повісився!..&quot; Моя перша думка: &quot;Так йому скотині й треба... Прости Господи... Але якого дідька він сам повісився, адже він належить до тих сволотин які переживають гарних людей!&quot;...<br><br>&nbsp; А тепер, з самого початку... Дядько Іван молодша дитина з родини старої гуцулки Соні, яка колись приїхала на Схід на заробітки, до нестями закохала в себе місцевого парубка Володю та так і залишилася тут.&nbsp; В подружжя народилося троє дітей - Микола, Світлана і Іван. Микола одружився з кацапкою з сусіднього села і в них народилося двоє дітей - син та дочка (їхня дочка стала моєю однокласницею, а син однокласник моєї сестри). Світлана також вийшла за кацапа і народила дочку та сина (син став хрещеним моєї матері, оскільки ми дружили родинами). Дядько Іван взяв дівчину з сусіднього, українського села і привів на світ дівчат-двійнят та сина. Вся ця велетенська династія Підмогильних живе в цьому селі і є найбільш обговорюваним родом з найбільш дикими життєвими історіями. Хто знає, можливо діти баби Соні мають таку дивну вдачу через її гуцульську кров з відьомськими навиками. Або-ж причина в тому, що зло яке Соня чинить сусідам віддачою повертається на її нащадків тоді як сама баба спокійно доживає без хвороб і без проблем свої роки. Дядько Іван, - її улюблений молодший син був найбільш лихим з дітей, про те як він до напівсмерті бив свою дружину навіть коли вона була вагітна й досі ходять недобрі спогади, і те як він з дитинства лупцював своїх доньок теж займає не останню сходинку рейтингу його лихучості (про його зради, лінощі і п'яні дибоші я взагалі мовчу). Так ось, дядько Іван повісився і це стало головною новиною тижня аж в двох селах, в нашому і на Батьківщині його дружини, родина якої там доволі знаменита. Дивовижно, як багато чуток народилося навколо цієї трагедії... На Батьківщини дружини Івана відразу почали шкодувати самогубця, мов він вбився через свою лиху шльондру-дружину, мов він не витримав подружніх зрад і наклав на себе руки (все це розповіла наша далека родичка яка живе в тому селі), адже там ніхто не знає як жилося його дружині і що жодна нормальна жінка не буде накликати гнів і без того дурного чоловіка. А ось в нашому селі, де дядько Іван жив і чудив всі як один кажуть: &quot;Собаці - собача смерть&quot;, ті ж хто більш стримані тихо кажуть: &quot;Це його горілка загубила&quot;... Словом, хоч і вважається, що не можна про покійного казати погано, але тут ніхто не знає чим хорошим можна згадати цього покійного... Проте, моя стаття не про це, а про похорони на які я ходила... На першу годину дня я разом з батьком поїхала до будинку баби Соні де повісився дядько Іван, батько пішов до чоловічої компанії, а я приєдналася до жіночої, там знаходилася&nbsp; дружина мого хрещеного батька. В цій компанії зібралися сусіди баби Соні, які знали про деталі самогубства дядька найбільше.Не буду розповідати все, та найбільше мене приголомшила розповідь про реакцію баби Соні на самогубство її сина (далі цитата дослівно): &quot;Дураку - дурна смерть...&quot; <br>&nbsp;&nbsp; Як і годиться, після перемивання кісток покійному і його матері, яку до-речі вважають винною у всьому, почалися розмови про консервації, про дурних корів і про цілющі властивості полину, словом велися типові світські бесіди. Та, найдивовижніше те, що ще до того як винесли покійника навколо двору зібралося майже половина села, а коли труну повезли до цвинтаря до процесії приєдналося ще людей тридцять і ще три авто тихенько їхали позаду. Тож, йду я в цій довжелезній шерензі і слухаю бесіди людей які давно не бачилися один з одним (а похорони, як і весілля є чудовими нагодами зійтися ) і тепер жваво мололи язиками. Мій батько ішовши з якимось чоловіком обговорював добрива і врожай соняшнику, трохи далі обговорювали помідори і кепський врожай картоплі, а далі до мене доходили розмови і спогади знайомих самогубця які згадували закривавлене обличчя його дружини після того як він її побив, а викладачка німецької мови все примовляла який дурень дядько Іван адже його смерть принесла купу проблем, і справа навіть не втому, що він помер, справа в тому, що його дружина і так зараз виплачує кредит, і ще й на його похорони довелося позичати гроші... Тож, йду я з цим натовпом людей, декого я не бачила кілька років, слухаю плітки про односельчан і міркую... Я йду з п'ятдесятилітньою сусідкою&nbsp; про яку знаю все... Я знаю про її недолугу і розпусну внучку Оксану яка ледве ліцей закінчила, знаю все про її двох дітей, знаю, що її другий чоловік неофіційно носить прізвище її першого чоловіка, що вона до смерті буде зневажати свого недолугого молодшого брата якого її батько любив більше, і знаю все про нього, а також про її батьків... Трохи далі йде вчителька німецької мови, вже не молода, однак, надзвичайно моложава жіночка яка в школі нас не вчила німецької мови, але з захватом розповідала про Германію. Коли я ходила до школи ця вчителька була молодою і тільки лінивий не обговорював її подружнє життя з братом нашої викладачки біології, яка до-речі також мала одне з перших місць в обговоренні її особистого життя, так само як наш директор школи про роман з завучем (матір'ю мого однокласника)&nbsp; знали всі - від малого до великого. Трохи далі брів наш сільський голова про нероздільну любов до заробітчанки Василини пліткували всі, а потім пліткували про невдалий шлюб Василини з місцевим парубком, про жадобу батьків якого ходять легенди... Словом, не існує нічого, що можна приховати від односельчан, кожен з яких завжди прагне по-пліткувати один про одного, і байдуже чоловік це, чи жінка... В селі не має колишніх односельчан, є ті односельчани, які живуть в Харкові, чи в іншому селі. Однак, як далеко б ти не поїхав, чутки про тебе завжди повернуться до села з якого ти виїхав... І знаєте, в цьому є неперевершений шарм сільської спільноти, і цьому шармові може позаздрити будь-який міщанин, адже міщани так активно сидять в інтернеті і шукають нові знайомства аби не відчувати себе самотнім, аби створити ілюзію потрібності, бодай віртуальної, і якщо зайти на сторінку в &quot;Контакті&quot; породистого міщанина або міщанки&nbsp; можна побачити більше чотирьох сотень друзів з різних пострадянських країн яких він ніколи в обличчя не бачив, а спілкування обмежилося кількома рваними фразами... Стільки ж друзів можна знайти і на сторінці колишньої селянки або селянина, однак, в тому спискові буде щонайменше шість випускних класів з їхньої школи (малишня яка ходила в перший клас коли ті вже вчилися в випускному класі), майже всі викладачі з тієї школи, а далі всі однокурсники з інституту (ліцею чи університету) і кілька друзів тих самих однокурсників... <br>&nbsp;&nbsp; Колись, в одній з програм &quot;Про життя&quot;, яка називалася &quot;Село збоченці&quot; збентежені історією міщани кричали &quot;що ви за люди - все знаєте, і про все мовчите&quot;... Так ми ж все знаємо, і в разі чого допоможемо (прихистимо побиту дружину з дітьми, чоловіки зберуться і наб'ють рило якомусь кривдникові, або всім селом скинемося на лікування хлопчакові з хорошої але бідної родини або позичимо гроші односельчанину з іншої бригади). А чи може котрийсь з міщан сказати, що він знає родовід всіх мешканців трьох сусідніх багатоповерхівок або навіть свого власного дому, чи може він без проблем піднятися на три поверхи вище свого, постукати в двері будь-якої квартири і попросити в борг двісті гривень на лікування?.. До біса, ми все знаємо і можемо якось діяти, а міщани нічого не знають і їм не цікаво, а коли вони й чують якісь підозрілі звуки в сусідній квартирі то завмирають причаївшись , аби не дай Боже&nbsp; сусіди зі своїми проблемами до них не приперлися... І тепер питання, хто з нас більш грішний, ті хто цікавляться людьми які їх оточують і від так ніколи не почуваються самотніми, чи ті яким на все начхати, а їхній найближчий друг існує лише для того аби бухати разом... Скажіть люди мережі інтернет, ті які страшенно люблять ділитися своїми збоченими походеньками, розмірковувати про те які ви нещасні і ніхто вас не розуміє, поносите незнайомців за їхні політичні чи моральні переконання, чи маєте ви в реалі людей які спілкуються з вами і знають вас таких, які ви в мережі? Щось я дуже в цьому сумніваюся! В реалі ви відверто ігноруєте одне одного, навіть коли живете зовсім поряд, а потім жаліються на депресію через те, що їх ніхто не помічає... Боже, це могло б бути смішно, якби не було так сумно... В одній дев'ятиповерхівці не так і багато людей, принаймні менше ніж в такому селі де я виросла (офіційно в ньому приписано дві тисячі людей), а ваші діти знайомляться лише коли раптом починають вчитися в одній групі в інституті чи ліцеї, в вас навіть немає вартісних прикладів з життя аби спів-ставити їх з власними долями, аби поставити когось за хороший чи поганий зразок, аби навчатися на чужих помилках... Всі ваші приклади обмежені інтернет історіями або серіалами, а про власних знайомих чи друзів ви знаєте лише одне &quot;добре, що вони є&quot;... А ось вам зерно для роздуму - якщо завтра ви не прокинетеся, то скільки по-справжньому знайомих з вами людей, друзів&nbsp; чи вірних ворогів прийде на ваш похорон...<br><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/1057963/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Mon, 29 Oct 2012 21:15:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Ну, тернополяни дають... Знай наших!!!]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/973957/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/973957/</guid>
<description><![CDATA[<div>
            Цю статтю я надибала в інтернеті, і надзвичайно здивувалася, - як далеко можна &quot;заїхати&quot; на самій лише ініціативі...&nbsp; Думаю більшості з вас сподобається.
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <b>Тернополяни  озвучують фільми українською мовою</b>
        </div>        
Студію звукозапису у власній квартирі обладнав тернополянин Тарас Децик.   Вони разом з друзями дублюють українською мовою популярні серед молоді іноземні фільми.
            Молоді люди дублюють кожного персонажа окремим голосом. Щоб записати деякі фрази, роблять десяток дублів - аби усе звучало найближче до справжнього голосу акторів. Свою аматорську студію хлопці назвали “Шибалин бушидо”. Шибалин - це село у Бережанському районі. 
Однак стосунку до нього хлопці не мають жодного, просто придумали таку назву.
<p>Готовий продукт заливають в Інтернет і при цьому не отримують за свою роботу жодної винагороди.
- Зараз працюємо над озвученням останнього сезону серіалу “Теорія 
великого вибуху”, - розповідає звукорежисер студії Микола Цап. - Також 
озвучували фільм “Шоу Трумена”. Українського перекладу цієї стрічки, 
виявляється, у мережі немає. Усіх акторів дублюють наші друзі. Тому у 
кожного персонажа є свій голос, і переклад виходить якісний.</p>
<p><img alt="" src="http://img.20.ua/photos/ria/news_content/105/10503/1050309/1050309.jpg">
Дорогої апаратури хлопці не мають. Технічне оснащення студії - мікрофон,
 дві пари навушників та комп’ютер зі спеціальною програмою.
Тарас Децик показує свою студію - куток кімнати, відгороджений коциками 
та ковдрами. Полотнища створюють звукоізоляцію та знижують відлуння.
Поруч з комп’ютером - пюпітер з надрукованим текстом. Перед ним - мікрофон та великі студійні навушники.
Це звичайний мікрофон, але перед ним причепили ще саморобну мембрану - 
зі шматка капронових колгот та обруча для волосся. Це для м’якості 
звуку. Вважай, саморобне студійне обладнання. Але все добре працює, так,
 наче на якійсь нормальній професійній студії.
Переклади молоді люди роблять самі або шукають на форумах.
Більшість тексту перекладає наша подруга, - розповідає Тарас. - Хоча 
іноді бувають фільми з українськими титрами. Тоді ми користуємося 
перекладом звідти.
Щоб дублювати фільм, молоді люди вкладають чимало часу та праці, однак жодної фінансової вигоди не отримують.</p>
<p><img alt="" src="http://img.20.ua/photos/ria/news_content/105/10503/1050310/1050310.jpg">
Просто хочемо, щоб люди могли дивитися фільми рідною мовою і до того ж у
 кращій якості, ніж якийсь російський переклад, - каже Тарас. - Від 
цього, думаю, набагато більше користі, ніж від тих, часом недолугих, 
титрів які на нашому телебаченні супроводжують російські фільми. Та і 
навіть це правило уже відмінили. Це ж справа нашого галицького гонору, 
як не як. Роблячи свій переклад та озвучення, ми підтримуємо та 
допомагаємо розвивати український продукт.
Іноді, щоб голос виглядав правдоподібно, хлопці просто-таки 
перевтілюються на персонажів фільму. Один із персонажів серіалу “Теорія 
великого вибуху” одягав на лице протигаз.</p>
<p><img alt="" src="http://img.20.ua/photos/ria/news_content/105/10503/1050311/1050311.jpg">
Довелося мені читати свою роль у протигазі, - розповідає диктор студії 
Богдан. - Якось так вийшло, що у нас був точно такий же протигаз, як у 
серіалі. Вийшло реалістично, а головне - весело.
Фільми, озвучені студією, можна безкоштовно закачувати в Інтернеті на 
сайті torrents.net.ua та ще в інших місцях. Щоб знайти їх достатньо, 
слід ввести у пошуку назву студії “Шибалин бушидо”.</p><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/973957/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Wed, 25 Apr 2012 08:26:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Про заступників і заступництво...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/852588/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/852588/</guid>
<description><![CDATA[&nbsp;&nbsp; Ця стаття деякою мірою є продовженням до попередньої статі &quot;Синдром великого міста&quot;, але тепер з загального, я волію перейти на особистісне... Мова піде про заступництво і заступників... Оскільки я працюю у досить великому робочому колективі томі маю змогу спілкуватися з людьми різних соціальних прошарків з різними життєвими пріоритетами, дізнаватися різні позиції стосовно однієї проблеми... Періодично я моделюю якусь життєву ситуацію і розпитую як та чи інша людина на неї відреагує... Тож, ситуація: пізно у вечорі ви йдете з роботи, заходити у свій район і в одному з провулків бачите як двоє б'ють одного - ваша реакція... <br>
&nbsp; <b>А що треба робити?..</b><br>
Спершу я напишу відповідь однієї пані яка належить до Свідків Ієгови... А відповідь дуже проста: &quot;Ой... Навіть не знаю... А що треба робити?&quot; Знаєте панове, це смішно!!! У вас на очах б'ють людину, а ви не знаєте що робити!? Я не кажу, що треба кидатися на захист бідолаги ризикуючи власним життям (мертві ви вже нікому не допоможете), але ж панове, на вулиці друге тисячоліття і в кожного в кишені як мінімум один мобільний телефон, невже так важко дістати мобільний і викликати міліцію!!! Але ж, доки та міліція з'явиться неборака заб'ють до біса, тому треба діяти швидко! Бігати і стукати по-квартирах з криками &quot;Допоможіть - вбивають!!!&quot; немає сенсу - людям начхати кого там вбивають, аби до їхньої квартири не дісталися. На цей випадок психологи рекомендують єдиний і безпрограшний варіант, кричіть: &quot;Горимо!!! Народ, ми горимо!!!&quot; - діє безвідмовно, адже життя чиєїсь людини це одне, а ось власне майно - це геть інше... А є ще один варіант, як сказала моя знайома: &quot;Я це називаю - пустощами...&quot; Треба просто стати за рогом і здавлено кинути: &quot;Шухер! Менти йдуть...&quot; У зловмисників спрацює елементарний інстинкт самозбереження і вони навіть не подумають про те, хто це крикнув...<br>
&nbsp; <b>А може сам винний...<br>
</b>&nbsp; Є ще одна категорія людей - принципові... &quot;Я не йду за натовпом! - кажуть вони. - Бо натовп то тупа скотина яка за першої ж нагоди задавить тебе і навіть не подивиться, що пройдеться по живій людині...&quot; Ще вони кажуть &quot;Я зневажаю людей бо вони егоїстичні і меркантильні істоти - кожну людину можна купити за десять срібняків і примусити забути про гідність...&quot; А особливо мені подобається вираз: &quot;Чого я буду когось рятувати, а може він сам винен...&quot; Цікаво, а якби такій принциповій людині сказали: &quot;На тобі сто гривень і гарантію конфіденційності - іди виклич міліцію...&quot; Шановні &quot;принципові&quot; обійшовши стороною людину яка потребує допомоги, ви автоматично входите до &quot;клубу сірої маси&quot; якій начхати на всіх окрім власної жалюгідної шкурки... Чи може людина, яка проігнорувала як іншу людину забивають мов худобу вважати себе такою, що має гідність?.. Якщо ви гадаєте, що &quot;так&quot; - то у вас дуже сильно викривлене розуміння гідності... Я вже мовчу про гуманність... Люди зараз розуміють антигуманність лише коли розмірковують на тему &quot;Політики - гади, вони знущаються над народом...&quot;, &quot; Ой бідний я нещасний, бо з рокфеллери з мене кров смокчуть мов упирі... А сусіди-іроди будять мене о четвертій ранку своїми тупаннями - ніби коні бігають по-квартирі!!!&quot; - цим обмежується розуміння людей про антигуманні дії... Решта ж - витребеньки для тих, кому нічого робити... &quot;А, що як він сам винен і йому зараз роздають за заслугами...&quot; - &quot;А, що як ні? А, що як зграя тупого бидла просто вирішила побити якогось молодика, який на їхню думку ніс сумку не з того боку? А, що як в того молодика у дома молода дружина і мала дитина? А, що як матір дізнавшись про таку жахливу смерть своєї дитини піде і наковтається таблеток з горя, бо в неї вже нікого не лишилося? А, що як... А, що як?.. А що як завтра ви вийдете зі своєї роботи пізніше ніж зазвичай і на вас накинеться двоє громил яким ви не сподобалися через колір вашого пальто? - Приємно вмирати за 500 м. від власного під'їзду і на останньому диханні, лежачи на брудній вулиці бачити як за ріг швидко забігає якийсь чоловічок аби його не помітили ті, хто з вас дух витрушують?&quot; Тваринна жорстокість сліпа і для того аби вирватися, їй не обов'язково мати серйозний привід - головне знайти відповідний об'єкт... І, чи маєте ви право обирати - кому жити, а кому - ні? Може той кого лупцюють і справді заслужив, але, чи гідні Ви це визначати, чи може хай у цьому розберуться уповноважені органи...<br>
&nbsp; <b>Мені ніхто не допоміг... Чому я повинен...</b><br>
&nbsp;А, ось це вже геть окрема категорія людей... З такими сперечатися доволі складно, переживши напад якихось гопників лише через те, що в них шарф був неправильного кольору і при цьому бачивши як свідки просто проходили повз, вони виробили чітку настанову: &quot;Мені ніхто не допоміг, то чому я повинен?&quot;... Тут можна сказати лише одне - невже ви хочете бути такими ж сволотами, як ті, хто пройшов повз? А уявіть, коли б хтось свого часу заступився за вас? Гадаю за заступництво ви були б вдячні принаймні кілька років... Невже ви не хотіли б, аби вас пам'ятали за дійсно благородний вчинок - навіть якщо до цього, і після цього ви нічого подібного не робили і не зробите...<br>
<b>&quot;Зона сутінків&quot;</b><br>
В США з 60-х і досі виходить дивовижний серіал, який називається &quot;Зона сутінків&quot;, цей серіал вирізняється з-поміж інших ти, що кожна серія є ніби ілюстрацією до приказок, вона несе повчальний характер і намагається якимось чином змінити зашкарублу людську свідомість і примусити задуматися, чи правильно люди живуть... Одна з не надто нових серій була присвячена приказці: &quot;Перш ніж зрозуміти людину - походи в її черевиках&quot;... Тобто, перш ніж зрозуміти людину - ввійди в її ситуацію... Головний герой став свідком того як група бандитів напали на темношкірого, і хоч він міг його врятувати просто відкривши дверцята свого автомобіля, та він полишив бідолагу і поїхав собі далі... Наступного дня, зі статті в газеті він дізнається, що то був професор університету якого забили до смерті... І тут дивовижним чином герой білошкірий герой поступово сам стає темношкірим і зрештою опиняється в такій самій ситуації, що й той професор - його лишають на розправу купці бандитів... І коли герой вже помирав, раптом повернувся в ту фатальну ніч коли залишив темношкірого на поталу розлюченим хуліганам... Та переживши страх того бідолаги він і хвилини не вагався чи треба йому допомогти - ТРЕБА, і край!<br>
&nbsp;&nbsp;<b> Перш ніж зрозуміти людину - походи в її черевиках...</b><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/852588/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Mon, 05 Dec 2011 17:01:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Синдром великого міста]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/852059/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/852059/</guid>
<description><![CDATA[<b>Міське явище.</b><br>
&quot;Синдром великого міста&quot; - так називають це явище американці... Ну, американці називають його коректно, нормальні-ж люди називають його просто, але більш влучно &quot;міський пох*їзм&quot; (вибачте за грубість, але не існує слів які можуть означити більш м'яко таке поводження )... Що це за явище? Я розповім про нього на основі практичних досліджень деяких соціальних програм, власного досвіду і досвіду моїх ближніх... Тож, поїхали!..<br>
&nbsp;&nbsp; Вперше я почула про цей термін в одній з американських програм,&nbsp; для його&nbsp; демонстрації за приклад взяли експеримент проведений в Нью-Йоркові... Посеред білого дня в одній з точок авеню (широка вулиця) одного з нью-йоркських районів було встановлено кілька прихованих камер і розроблено невеличку виставу в двох діях... Вистава дуже проста: чоловік близько п'ятдесяти років, досить посередньої зовнішності йде авеню разом з людським потоком несучи в руках паперовий пакет з апельсинами і раптом непритомніє... Звичайний трудовий день, широкою вулицею снують люди - кожен у своїх справах, і раптом один з пішоходів падає... Минає хвилина, друга... Пішохід лежить, але ніхто на нього не зважає і людський потік не припиняючи свого руху оминає &quot;дивний об'єкт&quot; лише зрідка кидаючи в його бік порожні погляди... Нікому навіть в голову не прийшло приділити хвилину свого часу аби дізнатися, чи &quot;об'єкт&quot; взагалі живий... Але зачекайте, це лише перша частина експерименту... У другій частині на &quot;сцену&quot; виходить ще один актор... Тож, кілька годин по-тому, та сама гамірна авеню, та сама ситуація, але тепер до &quot;знепритомнілого&quot; підбігає ніби-то стурбована громадянка яка починає усіляко допомагати йому... І, о диво!!! Раптом авеню застигло і згуртувалося навколо чоловіка, йому допомагало піднятися щонайменше троє осіб, а ще з-пів десятка бігали довкола і збирали апельсини які розсипалися з його пакету...<br>
&nbsp;&nbsp; &quot;І що?.. - скажете ви - це ж американці, вони всі ідіоти і егоїсти...&quot; &quot;Справді?..&quot; - відповім я... Та ви спершу дослухайте до кінця... Подібний експеримент свого часу проводився в одній з програм Стогнія, але там акцент робився на соціальному положенні &quot;непритомного&quot;... Тобто, був &quot;потерпілий&quot; одягнений у бідний одяг і &quot;потерпілий&quot; у досить не поганих одежах... &quot;Посередність&quot; пролежала край дороги майже годину і люди просто проходили повз нього, а за цей час можна було десять разів померти від інфаркту... &quot;Клієнт по-дорожче&quot; так пролежав понад 20 хвилин доки до нього не підійшла група молодиків (хто-знає, може планували обібрати) і побачивши, що дядько живий подалися своєю дорогою... <br>
А тепер увага, особиста думка Опівнічної щодо &quot;синдрому великого міста&quot;... На цьому порталі я зіштовхнулася з двома статтями де під цим синдромом автори мають на увазі: &quot;колосальний інформаційний тиск який щодня відчувають мешканці мегаполісів, і який призводить до депресій...&quot; і далі бла-бла-бла про те які міщани бідні і нещасні через напругу на роботі і інформаційне завантаження у дома... Я вже шостий рік живу і працюю в Харкові, який не можна назвати маленьким містечком, спілкуюся з корінними харків'янами і людьми які прожили у цьому місті десятиліття і знаєте, що насправді тисне на міщан - мозок набитий дебільними серіалами і телешоу... А робота... Ну, кому ви про це говорите!? Відпрацювавши свої 8-12 годин на зазвичай нудній і абсолютно безвідповідальній роботі частину якої просиджують у &quot;Контакті&quot; сіра маса сідає в метро&nbsp; тягнеться по-домівках де приймає ванну, готує напівфабрикати і завантажує мозок новою &quot;дозою&quot; тупих російських серіалів про якихось слідчих під прикриттям... Депресія, а як же без неї, коли ти міняєш прогулянку свіжим повітрям у паркові Англійського типу тупим просиджуванням перед монітора... Але, знаєте в чому іронія, маса кожен з індивідуумів якої з таким щирим захватом ладен розповідати про благородність і відчайдушність якогось кіношного персонажа в житті не здатен навіть руку подати незнайомцю який&nbsp; перечипився і впав, або поцікавитися як почувається людина яка лежить у невідведеному для лежання місці... Та коли індивідууми збиваються в натовп вони перетворюються у безлике тіло під назвою &quot;стадо&quot; яке здатне реагувати лише коли хтось з нього виявить зародок лідерства і &quot;спрямує стадо&quot; - саме це демонструє нам дослід американців... Ну, американський дослід - хоча б дає надію на можливу зміну настрою у соціумі, а ось слов'янський досвід показує, що наш менталітет у глибокій... Ямі... <br>
&nbsp;&nbsp; <b>Практичний досвід ближніх...</b><br>
Прийшла я нещодавно з роботи до дому і не встигла переступити поріг квартири як моя молодша сестра починає скаржитися і лаятися російськими матюками просто не тямлячись від збентеження. Висловившись вона нарешті розповіла про причину свого кепського настрою... Все почалося у ранці коли вона їхала в вагоні метро на роботу... Стоїть вона собі, з ранку як завжди настрій депресивний (телевізора нема, роботу ненавидить, електрочайник до сказу доводить і взагалі все задовбало і спати хочеться)... Тож їде вона і нікого не чіпає, аж раптом парубок який стояв перед нею похитнувся і знепритомнів... Вона тільки й встигла, що схопити його під руки і разом з ним сісти на підлогу вагону... Тож,&nbsp; сидить моя сестра і оніміла від збентеження озирається довкола тримаючи голову непритомного молодика на колінах... &quot;А вони стоять втупивши телячі погляди поперед себе (далі йде потік нецензурної лайки)... Відморозилися!!! (знову лайка) І роблять вигляд ніби нічого не трапилося!.. Я вже не витримала і почала кричати... А вони знаєш, що зробили?!. Повідходили у боки і знову відморозилися...&quot; Зрештою якийсь дядько не витримав гучних приріканнь моєї сестри (а варто відзначити, що коли вона нерву голос в неї стає нестерпно високий, особисто в мене волосся на потилиці дибки стає) і вставши з місця допоміг їй посадити непритомного на сидіння після чого сестра могла спокійно приводити молодика до тями з допомогою води яку купила шляхом до метро... Коли ж він більш-менш отямився, моя сестра жартома запитує нещасного : &quot;Ну, що курили з ранку?..&quot; &quot;...А він подивився на мене розгубленими очима і слабеньким голосом відповідає: &quot;Я... Каву попив...&quot; і бачу парубок знову &quot;від'їжджає&quot;... &quot; Далі розповідати немає сенсу, але факт лишається фактом, люди які пишно пусто-дзвонять про своє благородне радянське минуле яке нібито виховувало в них високі моральні цінності - просто по-розходилися у боки і увімкнули режим &quot;ігнорування&quot;... Це надзвичайно яскраве підтвердження карикатури на яку я наштовхнулася в одного блогера, все дуже просто - вагон метро з пасажирами і міркування кожного сходяться до однієї думки: &quot;Ну, що ви сидите тут потупивши телячі очі!&nbsp; Однорідна сіра маса!.. Один я мислячий і індивідуальний, а ви всі - худоба...&quot;<br>
&nbsp; <b>Мій власний досвід...</b><br>
&nbsp;&nbsp; Мій власний досвід надзвичайно виразно показав наскільки глибоко в'ївся соціальний пох*їзм в голови міських мешканців, наскільки природнім він є для них і наскільки смішними є їхні дорікання типу - &quot;У містах усім на всіх наплювати і від цього почуваєшся самотнім і непотрібним навіть у натовпі...&quot; Питання - &quot;А особисто Ви зробили бодай щось аби це виправити?..&quot; <br>
&nbsp;&nbsp; Їду з роботи в годину пік, стою в досить заповненому вагоні метро і читаю книгу... Аж раптом мені стало кепсько... Відчуваю, що зараз знепритомнію... Звісно ж, молодик який сидів не надто переймався тим фактом, що я двічі мало не впала але і в мене не було сил бодай щось сказати, я намагалася встояти і молилася аби не втрати свідомість прямо в вагоні... Щойно потяг зупинився я мов п'яний бугай кинулася на двері, а вже на платформі відключилася... Крізь чорноту відчула як хтось мене підхопив за плече і вклав на лаву... Скільки так пролежала не пам'ятаю... А ось, що чітко пам'ятаю, так це невдоволений чоловічий голос який привів мене до тями: &quot;Спати в метро не можна...&quot; Перша моя думка була, що це певно охорона метрополітену, але ж ні... Піднімаюся, а то пробурмотів вже не молодий пан який сидів до мене спиною і чекав на свій потяг... Як би ж я не була тоді така слабка... В мене питання до таких &quot;розумників&quot;... Дівчина вдягнена як офісний працівник, у окулярах, з інтелігентною зовнішністю лягла на лаві... То, що мать вашу, вона віддала останні гроші на костюм і тепер немає де спати, тому вирішила виспатися в метро!!! І це хвалена чоловіча логіка?! Чи може для більшої переконливості в тому, що людині кепсько їй треба впасти на підлогу і битися у передсмертних конвульсіях?! Чомусь охоронцям метрополітену, які проходили повз я не здалася сонною і вони відразу ж побігли за допомогою... <br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp; Гадаю, додавати щось, уже немає жодного сенсу... &quot;Синдром великого міста&quot; - це по-суті синдром однієї людини (і я не виражаюся фігурально) яка не вважає за потрібне піклуватися про когось окрім себе, свого сина-роздовбая, дочки чиї клубні тусовки треба оплачувати, або онука якому на десятиліття ви хочете придбати новий ноутбук, а для цього треба напружено працювати - решта ж хай котиться до бісової матері... Або, чи є вам якесь діло до непритомного юнака коли через 15 хв. почнеться ваш улюблений серіал, а ви ще в вагоні метро... <br>
&nbsp;&nbsp;<b> Синдром великого міста - це пох*їзм однієї людини...</b><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/852059/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Fri, 02 Dec 2011 21:12:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Відключення опозиційного каналу в Одессі]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/821351/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/821351/</guid>
<description><![CDATA[<font><font color="#003300">25 октября, одесская телерадиокомпания &quot;Круг&quot; заявила о полном отключении ее от эфира в областном центре.

<p>&quot;Сегодня городская власть полностью отключила Круг от вещания в 
кабельных сетях&quot;, - заявил заместитель гендиректора ТРК Олесь Янчук. 

Он отметил, что 21 октября ООО &quot;Сана плюс&quot; - кабельный оператор, 
подающий сигнал &quot;Круга&quot; в центр города - письменно сообщил телекомпанию о
 том, что при подаче в Национальный совет по телевидению и радиовещанию 
заявления на переоформление лицензии провайдера программной услуги, 
государственный орган якобы исключил &quot;Круг&quot; из программной концепции. 

&quot;25 октября Сана плюс отключила телеканал &quot;Круг&quot; от эфира. Исчез сигнал 
&quot;Круга&quot; также и в кабельных сетях (компании, - ред.) &quot;Реноме&quot;, 
фактическим владельцем которого является Сана плюс&quot;, - сказал Янчук, 
добавив, что таким образом сигнал телекомпании исчез со всех кабельных 
сетей города. 

По его словам, руководство &quot;Круга&quot; обратилось в Нацсовет за 
объяснениями, однако в ведомстве отметили, что впервые слышат об этой 
ситуации. 

Янчук добавил, что &quot;Круг&quot; направил в Нацсовет письменный запрос, ответ на который пока не получил. 

&quot;Насколько нам известно, Сана плюс принадлежит Алексею Гармашу - отцу 
депутата Одесского горсовета от партии &quot;Батькивщина&quot; Виталия Пушкаря, 
который был включен в избирательный список близкого к мэру Костусеву 
партии &quot;Батькивщина&quot; с целью воздействия на нежелательные телеканалы&quot;, -
 сказал Янчук. 

Он добавил, что коллектив &quot;Круга&quot; расценивает это как саботаж с целью угодить Костусеву. 

Ранее телекомпания обратилась к Президенту Виктору Януковичу, 
Генпрокуратуре, АМКУ и председателю Одесской обладминистрации Эдуарду 
Матвийчуку с просьбой разобраться в удалении ее из эфира в двух из 4 
районов Одессы - Суворовском и Киевском, обслуживающие операторы Черное 
море и Бриз. 

Сигнал в этих сетях исчез 18 октября. 

В сентябре Костусев обратился с иском в Приморский райсуд о взыскании с 
двух одесских телекомпаний - &quot;Круг&quot; и &quot;Новая Одесса&quot;, а также 
председателя общественной организации Демократический альянс Алексея 
Черного 100 тыс. гривен морального ущерба за распространение информации о
 получении Костусевым материальной помощи более одного млн гривен из 
городского бюджета в 2010 году. 

Позднее Костусев подал в суд два иска на 100 тыс. гривен против &quot;Круга&quot; о защите чести и достоинства. 

В свою очередь, &quot;Круг&quot; обратился в Приморский суд с просьбой взыскать с 
Костусева 1 млн гривен за ущерб, нанесенный деловой репутации 
телеканала. 

А 22 октября стало известно, что народный депутат от Нашей Украины 
Андрей Парубий направил на имя генерального прокурора Виктора Пшонки 
депутатский запрос, в котором просит проверить законность отключения от 
эфира телерадиокомпании &quot;Круг&quot;.</p><p>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Газета &quot;Вечірній Харків&quot;
</p></font></font><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/821351/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Wed, 26 Oct 2011 08:26:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Підемо на ще один Майдан?]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/809053/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/809053/</guid>
<description><![CDATA[<strong>&nbsp;В Україні відбудеться 
акція «Не бійся»: компанія «ПростоПрінт», виробник футболок «Спасибо 
жителям Донбасса», ініціює акцію протесту в кожному місті України і 
готує другий Майдан 22 листопада.</strong>


<p>Про це заявив директор компанії Денис Олейніков у відеозверненні до української влади. Він звертається до Президента України Віктора Януковича, прем'єра 
Азарова, глави МВС Могильова та інших представників влади, розповідаючи 
про те, що вони зробили з Україною сьогодні. Денис Олейніков повідомив, що він і його однодумці планують відвідати
 кожен обласний центр країни впродовж місяця. Крім того, 22 листопада в 
Україні очікується другий Майдан, в якому візьме участь близько 200 
тисяч осіб.</p><p>«Ми починаємо формувати мобільні групи спротиву на місцях. Ми будемо 
вчити людей не боятися ваших псів і корумпованої міліції та податкової. 
Ми навчимося чинити опір і відстоювати своє майно, права і життєві 
цінності»,&nbsp;— заявив Денис Олейніков.</p><p>Ну, що, повоюємо? Хто як хоче, а я нашкребу грошей і якщо плани на нову революцію 22-го не скасуються поїду до славної столиці...
</p>
<em></em><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/809053/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Tue, 11 Oct 2011 00:59:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Прости Боже...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/799832/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/799832/</guid>
<description><![CDATA[Нещодавно прийшла з кінотеатру &quot;Боммеръ&quot; після перегляду манхеттенських короткометражок і перебуваю у надзвичайно піднесеному настрої не зважаючи на те, що ходила туди без компанії і тому була позбавлена задоволення обговорити побачене... Для тих хто не знає скажу, що цей фестиваль вирізняється з-поміж інших тим, що найкращу короткометражку визначають самі глядачі шляхом голосування... Що ж, загалом короткометражки не були схожі на артхаузне кіно хоч фестиваль позиціюється саме як подія в світі артхаузу тоді як в реалі я побачила досить світське і навіть попсове кіно...<br />
&nbsp; Від початку і майже до кінця я була впевнена у свому виборі фаворита адже тематика дуже мені імпонувала і на додачу під час перегляду наступних короткометражок не бачила нічого вартісного... Тож, фаворитом була стрічка шведського режисера Рубена Остлунда під назвою &quot;Пригода біля банка&quot; створена на основі реальних подій які спостерігав сам режисер разом зі своїм другом продюсером, а саме пограбування банка двома ідіотами-невдахами... І от стоять ці два спостерігачі біля банку і замість того щоб зателефонувати в поліцію кінофанати стоять і &quot;приміряють&quot; операторські плани в камері мобільного телефону аби зняти це пограбування якомога естетичніше, коли ж розбій не вдався і горе-злодіїв піймали прямо біля банку то товариші-кіношники продовжили свій шлях обговорюючи погану якість камери на дорогих мобільних телефонах...<br />
&quot;Пригода біля банку&quot; відкрила короткометражний ряд і переглянувши більшу його частину, яку складали хоч і цікаві однак доволі примітивні за сюжетами стрічки я розслабилася і просто дивилася, аж раптом з'являється дев'ята короткометражка яка дещо похитнула мою впевненість у виборі фаворита... &quot;Давид і Голіаф&quot;... Стрічка також знята на основі реальної історії про те як під час Другої Світової війни єврея втікача врятувала від нацистських переслідувачів домашня вівчарка німецького селянина який потім допоміг єврею безпечно втекти, а вже згодом (після закінчення війни) коли цього селянина заарештували через підозри в нацизмі єврей допоміг йому розповівши військовим свою історію порятунку, девіз стрічки - &quot;Пам'ятайте&quot;... Зізнаюся, цей девіз і дуже симпатичний актор який непогано зіграв єврея-втікача підкупили мене мало не примусивши зрадити двох кінофанатів яких я розуміла, адже повилася б так само ставши свідком пограбування... Але... Тут я і досиділа до останньої короткометражки, абсолютно наплювала на двох попередніх фаворитів і поставила галочку напроти неї... І ось чому...<br />
&nbsp;&nbsp; &quot;П'ятниця відплати&quot;,Єгипет, режисер Абу Бакр Шаки... Фільм цілком складається з документальних зйомок революції яка проходила в Єгипті узимку цього року... Звісно, якість зйомки не &quot;ахті&quot; але з монтажем режисер справився чудово адже завдяки цьому виразному екранному засобові він спромігся викликати в мене мороз по шкірі, і справа тут не в музиці, наведених числах загиблих революціонерів чи моторошних відео сутичок революціонерів з силовиками, справа в тому як він передав патріотичний дух єгиптян, їхнє піднесення та бажання щось змінити в житті їхньої країни,-&nbsp; звалити тоталітарну владу аби мати змогу гордо називати себе єгиптянами... Властиво, що основна маса революціонерів це були молодь, дівчата та юнаки які на рівних вийшли на &quot;барикади&quot; пославши до дідька Америку і Європу вимагаючи, щоб ті залишили їх у спокої дозволивши творити революцію... І це не мої домисли це те, що лунало з вуст самих єгиптян... Так, єгиптяни терпіли свого &quot;вождя&quot; кілька десятиліть, аж доки нове покоління сказало &quot;вам, старим пердунам це може і подобається, а ми не хочемо ростити своїх дітей як покірну худобу...&quot; Після чого зібралися і посилилися на майдані... Одні &quot;старі пердуни&quot; кричали їм: &quot;що ви робите, країну до кризи і до хаосу доводите, спокій і стабільність руйнуєте - іроди!!!&quot;, а інші казали: &quot;вони не такі як ми, вони не мовчать і мають сили боротися, через що ми ними пишаємося...&quot; Виразнішими за слова була лише радість народу після того як владу було повалено і вся країна сповнилася нестримною радістю святкування цієї події, а стіни на будівлях навколо площі були обклеєні листівками з натхненими закликами і визнаннями своїх помилок щодо віри в попередню владу... Та знаєте, одна листівка вразила мене особливо, адже колись слова написані на ній можуть стати знаковими для нас, оскільки наша влада продовжує коїти, що їй заманеться тоді як ми тихо поховалися по своїх цехах та офісах намагаючись швидкістю заробляння грошей хоча б наздогнати швидкість підвищення цін на наше, коли не життя то принаймні виживання... Ми тихо сидимо перед екранами телевізорів п'ємо чай або дешеве пиво і бурмочемо щось незрозуміле собі під ніс й серед цього незадоволеного гудіння і скарг можна розібрати лише уривки: &quot;зає...ли під...си!... Ви коли с...ки останній раз в магазині були... Ви коли й...б вашу мать капусту купували... а квартплата просто зає...сь, дешевше об трамвай п...тся...&quot; І цей словниковий понос тихо собі ллється тоді як наша влада з екранів вдовблює в наші тупі голови: &quot;ви, що сліпі, чи глухі? Та ви живите просто офігітєльно!!! Голодуючі в Африці заздрять вам білою заздрістю, а ви тут ниєте не зрозуміло чого...&quot; І так наша влада буде нас заспокоювати рік, другий, а після в президенти вибереться інший регіонал, а після нього знову пан Янукович (ось в Росії як хитро зробили, Мєдвєдєв і Путін рекомендують одне одного в нові кандидати на пост президента федерації ...), а після Януковича на престол сяде Янукович молодший якому вже місце замовлене... І років так через тридцять коли влада пустить коріння так глибоко, що простими мітингами її не скинеш, а життя стане таким нестерпним, що можна буде ридати кривавими сльозами сповнені відчаю діти почнуть кидатися під танки і гинути від куль... Ми ж, подібно до єгиптян почнемо оплакувати смерті молодих звинувачуючи себе через пролиту кров і клеїти на стінах листівки: &quot;Прости Боже за те, що я мовчав...&quot;<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/799832/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Tue, 27 Sep 2011 23:26:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Що насправді хочуть дівчата...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/789559/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/789559/</guid>
<description><![CDATA[&nbsp;&nbsp; Цю статтю мене спонукали написати доволі упередженні висловлювання представників чоловічої статі під час обговорення бородатих французьких жартів на тему &quot;Чого насправді хочуть дівчата&quot;... Правда блогер який їх виклав сам не очікував такої реакції... Та певно це й на краще, оскільки переважна більшість моїх читачів це представники чоловічої статі тож вам панове буде корисно дізнатися, що ж насправді коїться в маленьких, гарненьких голівках дівчат, які ви зазвичай вважаєте абсолютно порожніми...<br />
&nbsp;&nbsp; Так вийшло , що я народилася і виросла в соціумі і спілкування з представниками різних статей, національностей і вікових категорій є частиною мого життя, але на відміну від більшості представників прошарків суспільства я не підпадаю під вплив різних проявів упередження чи забобонів намагаючись розглядати питання з усіх його боків. Фемінізмом, який передбачає певний рівень чоловіконенависництва&nbsp; я ніколи не страждала, іноді трапляються рецидиви соціопатії, але фемінізм - ніколи... Я люблю чоловіків, а деяких навіть поважаю і безперечною вважаю сильною статтю... Звісно всі чоловіки різні, іноді це - леви, а іноді так собі - хом'ячки... Однак і жінки не кращі, іноді - жінка, а іноді - курка, або чого краще і взагалі гієна... Але, милі мої чоловіки, ніколи недооцінюйте жіночий інтелект - це може коштувати вам життя...<br />
&nbsp;&nbsp; Почну з того, що вже кілька років я з певною періодичністю працюю в жіночому колективі (близько тридцяти осіб) і звісно ж не припиняю спілкуватися з найрізноманітнішими чоловіками... Мене завжди дивувало чому представники протилежної статі&nbsp; так люблять повторювати, що нібито в моїй голові думки не властиві моїй статі і вікові, хоча спілкуючись з жінками я почуваюся цілком комфортно... І тут мене осінило - я виглядаю оригінально лише тому, що не соромлюся говорити з чоловіками на теми які інші жінки дозволяють собі обговорювати лише у відповідному, одностатевому колективі, а все через дурне висловлювання яке належить здебільшого чоловікам - &quot;будь простіше і до тебе потягнуться люди&quot;... Чоловіки нарікають на безмозкість або не логічність жінок навіть не задумуючись про те, що деякі з них не можуть собі дозволити проявити інтелект в їх присутності, аби не ставити чоловіка у незручне положення, адже впевнені - щойно він відчує себе обмеженим в інтелектуальному плані то втече від цієї жінки так швидко, що лише п'ятки блистітимуть і ще й кине через плече образливе: &quot;Феміністка довбана&quot;... Просто, одна жінка на подібну втечу ще й крикне навздогін: &quot;Ну, й котися ідіот!&quot;, а інша сяде і почне плакати зі словами: &quot;А я ж кохаю того ідіота...&quot;<br />
&nbsp;&nbsp; Жінки - це неймовірні актриси по-житті і ще неймовірніші пристосуванки в відносинах з чоловіками,оцінивши чоловіка проникливим поглядом вони здатні оцінити, - кого хоче той чи інший мужчина: вишукану інтелектуалку, чи не надто розумне базікало... А парубки потім сходяться і хизуються в кого з них дівчина безмозкіша, але при цьому і не збираються їх полишати бо закохані... Питання - чому закохані? Точно не через їхні інтелекти, швидше через те, що чують таке приємне: &quot;Ой, ти такий розумний, так багато знаєш...&quot;, але чоловіки навіть уявлення не мають, що в цей момент в голові жінки може крутитися дві думки: перша - &quot;О, Боже! Я це чула вже сто разів... Сто-перший точно не витримаю&quot;. Друга - &quot;Чувак, ти думаєш в мене інтернету чи кабельного нема?.. Як я тобі розкажу, так ти офігеєш&quot;... А, що найцікавіше - жінки потім сходяться і розповідають одна одній якими засобами вони &quot;приручають&quot; своїх кавалерів, діляться досвідами, що треба говорити, а про що краще змовчати... Головний девіз - &quot;Не показуй чоловікови, що ти розумніша або винахідливіша за нього!!!&quot;... Жінки ж які порушують цей девіз (особливо у шлюбі) перетворюють стосунки на постійну війну статей яку зрештою хтось з них закінчує і стосунки припиняють своє існування...<br />
&nbsp;&nbsp; <b>Секс на один раз</b>... Зізнаюся, в мене викликає справжнє замилування коли чоловіки кажуть: &quot;Ось я спокусив наївне дівчисько заради сексу на один раз...&quot;<img src="http://i.i.ua/smiles2/rofl.gif" alt="rofl" title="rofl" class="Smile"> ... Панове, ще не ясно хто кого спокусив (це по-перше), а по-друге жінки достатньо розумні аби свідомо чи не свідомо прийняти правила гри у &quot;секс на один раз&quot;, і якщо ж ви вважаєте її за це шльондрою або наївним дівчиськом, то хто тоді ви? Мабуть жигало, або цілковитий бовдур... Бо коли жінці потрібні стабільні і тривалі стосунки вона ніколи не віддасться чоловікові на першому побаченні (це щоб ви знали), тому, вас просто використовують аби втамувати &quot;голод&quot;...<br />
&nbsp;&nbsp; <b>Дієти і фігура</b>... Що ж, насправді є дівчата які не задоволені своєю фігурою, але зізнаюся в колективі де я зараз працюю таких лише дві (з майже трьох десятків жінок) - я, і дружина харківського футбольного арбітра... І якщо я з цим борюся просто - просто не їм, то вона інакше, працює для того аби оплачувати походи у фітнесцентр і в ювелірні крамнички (має слабкість до прикрас)... А інше моя подруга взагалі задоволені своєю повнотою, адже вона має 3-й розмір бюсту і коли був період, що вона схудла її чоловік глянувши на 2-й розмір почав бити на сполох мов: &quot;Куди все ділося!? Негайно поверни все назад!!!&quot;<br />
&nbsp; <b>Принц на білому коні, або на чорному шевроле (на худий кінець)</b>... Ну, це вже такий заїжджений міф<img src="http://i.i.ua/smiles2/cry.gif" alt="cry" title="cry" class="Smile"> ... Серед деяких жінок ходить приказка: &quot;Принц!? Та для мене радість знайти чоловіка який хоча б зуби чистив...&quot; Чоловіки, від вас ніхто не вимагає бути принцами на крутих конях, ви хоча-б доглядали за собою без жіночих клопотань і поводилися як джентельмени, то для жінок більшої радості не треба! Одна моя знайома сказала: &quot;Я ніколи не мріяла про принца, мені б кухаря знайти... Аби я прокинулася у ранці після шаленої ночі, а він на кухні вже каструлями гуркотить... Я би зайшла на кухню, обцілувала його всього, а він мене ще й смачним сніданком нагодував...&quot; <br />
&nbsp;&nbsp; Звісно, є жінки які нехтують чоловіками без квартири і авто, але з іншого боку по-справжньому чудовий і достойний чоловік здатний оволодіти жіночим серцем навіть якщо воно корисливе... Адже проти деяких чарів жодна жінка не встоїть навіть якщо чоловік живе на з'ємній квартирі і їздить на трамваї... Якщо ж жінка нехтує чоловіком то це означає, що він вартий набагато меншого ніж бажає і справа тут не в трамваї чи з'ємній квартирі справа у відсутності чоловічого шарму та мужності перед якою тане найхолодніше жіноче серце... І хай деякі жінки поводяться як феміністки або навіть вважають себе такими це означає, що вони просто не зустрічали чоловіків які б за силою волі і мужністю перевершили їх і це не їхня провина, швидше за все це провина чоловіків які своїм поводженням створили серед жінок думку ніби &quot;всі чоловіки - козли&quot; (яку особисто я не розділяю)...<br />
&nbsp;<b>І на останок про жіночі думки</b>... Моя співробітниця розповіла епізод зі свого життя довівши таким чином тезу &quot;ніхто не знає що в ближнього в голові&quot;... Молодою вона одружилася з чоловіком на хвилі шаленого кохання, і ось вони прожили кілька років разом і вона дізналася про його походеньки &quot;на ліво&quot;, але йому про це не зізнавалася і продовжувала смиренно виконувати свої подружні обов'язки ніби нічого не відбувалося... І ось його день народження, привітати його прийшло щонайменше чверть сотні друзів і родичів для яких вона готувала сама... Як вона розповідала в той день вона майже нічого не їла і втомилася як рабиня але при цьому мусила відмінно виглядати адже вона господиня дому... І ось застілля, її чоловік сидить на &quot;чільному&quot; місці мов півень з золотими печатками на пальцях і товстим золотим ланцюжком на шиї тоді як вона стоїть поруч... Він поважно так каже: &quot;Що ж жінко, мов і ти слово&quot;... Господиня застигла з келихом в руці і перша її думка - &quot;Щоб ти здох падлюка!!!&quot; однак ніжно усміхнувшись вона підняла келих і мовила: &quot;Будь здоровий чоловіченьку!!!&quot;...<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/789559/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Wed, 14 Sep 2011 07:50:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Гроші, але не зовсім газові...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/785815/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/785815/</guid>
<description><![CDATA[Велика в мене була перерва у скигленні на політичну тематику, але надихнуло мене повернення однієї зі співробітниць з відпустки... Почну з того, що співробітниця моя надзвичайно розумна і ерудована особа - росіянка за походженням яка свого часу вийшла заміж за харків'янина і стала українкою... І хоч потім чоловік перестав вважатися її чоловіком та вона не перестала вважати себе українкою при чому у повному значенні цього слова, - вона ще більша патріотка України ніж переважна кількість українських націоналістів, і не бажає це міняти не зважаючи на те, що досить заможні батьки кличуть її повернутися до Росії яку сама пані Єлена з неприхованою злістю називає вампіром... Пані Єлена (яку поза очі називають Говорун в аналогії з мультяшною &quot;птахою-говоруном&quot; ) активно цікавиться політичним життям як України так і Росії і може розповісти багато пліток як про харківських чиновників так і про сусідку з верхнього поверху.Її по-справжньому розізлила і обурила спроба чільних ввести російську мову і на цю тему пані Єлена пересварилася з половиною співробітників (це при тому, що вона російськомовна), а &quot;передача&quot; Чорноморського флоту її довела до сказу ... Тож, час відпустки пані Єлени припав саме на початок «саджання» Юлії Тимошенко і клопотань пана Азарова щодо ціни на газ і оскільки мені не було з ким обговорити ці теми я почала самостійно аналізувати все, що відбувалося на політичній арені, а останнім фактом я особливо зацікавилася і відверто кажучи надзвичайно тішилася… Щодо проблем пані Темошенко в мене були досить роздвоєні емоції, спершу я гадала, що наша правляча партія почала нерозумно цькувати опозицію і перетворювати її «суперзірок» на мучеників, що саме по собі ставить партію у невигідне становище не лише в очах народу але й Європи і є результатом кепського піару. Потім в мене виникла думка, що це звичайні маніпуляції із соціально свідомістю, тобто народ ототожнили зі зграєю голодних до видовищ псів і зі словами – «нати вам кісточку - побавтеся» відволікли всю увагу на опозицію і доки народ казиться і ганяється за власними хвостами продовжили спокійно робити свою справу… І як показав час, народ таки справді уподобився до зграї псів які зібралися довкола тієї кістки і почали ганяти один одного від неї навіть не думаючи про те, що там боротися немає за що, адже пані Тимошенко таки порушила закон і як сказав один мій знайомий економіст: «Якби на її місці був хтось інший, його б вже давно посадили»… <span style="mso-spacerun:yes">&nbsp;</span>Особливе замилування в мене викликала реакція суспільства на заяву колишнього президента Ющенка щодо підписання <span style="mso-spacerun:yes">&nbsp;</span>пані Тимошенко контракту на газ, в одну мить він з януківської підстилки перетворився на «дурника, але нашого дурника» тоді як пані Юлія з «мучениці» стала «московською шльондрою»… Але зараз не про це, насправді як я й гадала суд над Тимошенко лише відволікаючий маневр, а все найцікавіше і найважливіше відбувається далеко за стінами суду і для більшості людей залишається тільки фоном… Я ж-бо цим фоном дуже зацікавилася, адже запал з яким пан Азаров раптом став відстоювати газові інтереси України і плюватися в бік Росії усілякими дрібними погрозами та непристойностями не міг лишитися не поміченим, до того-ж попередня заява президента Януковича про те, що надалі Україна буде орієнтуватися на Євросоюз і взагалі викликала захват! Перша думка: «Ну ви жахнули! Внутрішня політика у вас вкрай кепська і антинаціональна, але ж як ви взялися за зовнішню! Невже ви й справді почали відстоювати національні інтереси перед Росією… Тобто як - справді?!»… Пан Азаров розпустив пір’я як павич, набрався хоробрості і раптом відростивши собі чоловіче достоєнство почав «махатися» з Росією! Потім в мене виникла інша думка, - а що як все це робиться аби показатися перед народом - «Ось ми які – бачите!!! Нам не начхати на потреби України і ми готові за них боротися навіть з Сатаною…» І доки моя бурхлива уява вигадувала все нові і нові цікаві причини такого дивного поводження пана Азарова, як з відпустки повернулася вище згадана пані Єлена і пояснила в чому насправді річ… А причини через які пан Азаров став камікадзе вкрай банальні – гроші… Але не ті про які ви подумали – не газові… Певно всі ви знаєте, що якби Україна не продавала свій власний газ у Європу за копійки, ми б спокійно могли самі себе гріти при чому платили б за це у тричі менше, натомість ми купуємо російський газ за просто смішну ціну (смішну в тому плані, що це істерично-божевільний сміх)… Однак, Україна джерело так-званого «побутового» газу гідного лише для соціальних потреб і не придатного для використання у промисловості (вони різняться за якостями), а для того щоб чисельні металургійні заводи функціонували потрібні спеціальні закупівлі з Росії… <br />
&nbsp;&nbsp; Ні для кого не таємниця, що всі партійні чиновники та міністри різних рівнів пов'язані між собою не лише кревними, а й набагато міцнішими грошовими путами і, що кожен з наших можновладців на комусь «сидить, звісивши ноги», а якщо прослідкувати походження цих зв'язків то з рештою ми вийдемо на далекий Донбас до металургійної промисловості , звідки власне й починається газова епопея… Тобто, якщо металургійна промисловість стає збитковою гроші втрачають абсолютно всі наші чиновники, а на даний момент вони таки втрачають гроші… А справа ось в чому… На відміну від України у Європу Росія <span style="mso-spacerun:yes">&nbsp;</span>постачає газ за досить помірною ціною тож важка промисловість в них працює у звичному режимі зі звичними для Європи витратами, тоді як для України витрати у важкій промисловості зросли до піднебесних висот і все через блакитне паливо, тобто: витрати зросли, компенсувати їх не можливо, а відтак собівартість продуктів металургійної промисловості також зросли і автоматично втратили конкурентоспроможність… Ну, дивіться, нащо у Європі наш дорогий метал коли вони можуть купити більш дешевий російський і при цьому не постраждати через якість бо хоч ціна на український метал зросла - якість лишилася не змінною... І саме через це Азаров від імені промислових гігантів почав &quot;махатися&quot; з Росією адже треба терміново збавляти ціну на газ інакше українська металургійна промисловість почне втрачати гроші і пан Азаров також, шкода лише, що українцям від цього ні холодно ні жарко, адже щоб якось компенсувати втрати промисловості наші чільні змішують дорогий промисловий газ і дешевий побутовий, додають дві суми і саме цей газовий &quot;коктейль&quot; диктує нам ціну на комунальні послуги, адже ми платимо дві суми разом взяті... Весело - еге-ж? А народ успішно собі обговорює &quot;жорстоке&quot; поводження з опозиційним рухом навіть не замислюючись про те, що це всього лише не погано від-репетирувана вистава для глядачів на майдані... Щось подібне свого часу влаштовував Юлій Цезар для народу і доки той тішився з гладіаторських боїв він тихенько готувався до проголошення себе імператором, доки синод не завадив його планові... А от цікаво, чи в Україні з'явиться якийсь Брут, щоб зупинити дійство яке перетворює розумних індивідуумів на тупих, кровожерливих глядачів доки демократія розвалюється на частини...<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/785815/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 11 Sep 2011 18:03:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Теорія всесвітньої змови]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2717042/747344/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2717042/747344/</guid>
<description><![CDATA[&nbsp;&nbsp;&nbsp; Нещодавній перегляд однієї з серій серіалу &quot;Кості&quot; підштовхнув мене до написання даної статті. Серія була про те як група вчених при університеті ім. Джеферсона були мимоволі втягнені у інтригу пов'язану зі смертю знаменитого 35-го президента США - Джона Кеннеді якого застрелили наприкінці 63-го року на очах сотень американців і хоч вбивцю Харлі Освальда було майже відразу затримано багато фактів з тієї справи лишаються під грифом &quot;таємно&quot; і викликають сумніви щодо причетності до його смерті саме Освальда. Смерть Кеннеді вважається чи не найбільшою загадкою США (майже як зона 51) і майже соромом для її народу адже сіє серед американців сумніви щодо демократії політичних сил і кидає тінь не лише на федеральні сили і ЦРУ, а й міністерство внутрішньої справ бо викликає в прихильників &quot;всесвітньої змови&quot; впевненість, що саме ЦРУ або МВС причетні до його смерті.<br />
&nbsp; Вже досить давно серед деяких людей в світі блукає певна фобія щодо теорії змови і навіть Карл Маркс висував таку теорію хоч вона стосувалася економіки, проте ця теорія серед звичайного населення викликає сильну недовіру до будь-яких владних політичних і навіть релігійних структур, яка межує з маніакальною, ба навіть серед моїх знайомих є люди які категорично не довіряють світовим лідерам базуючись саме на цій фобії. Дехто звинувачує у всьому масонів які нібито й досі панують у світі... Наприклад нещодавно в одній з передач я почула про присутність масонського знаку на українських гривнях (500 грн. купюра з пірамідою і оком на її верхів'ї є масонським знаком), і&nbsp; почала міркувати наскільки це погано... Американці вважають, що немає більшого сорому для народу ніж приховування правди їхніми лідерами, але чи &quot;так&quot; це насправді адже існує вкрай чудова приказка &quot;Менше знаєш - краще спиш&quot;, але не лише її можна назвати підтримкою в теорії всесвітньої змови... <br />
&nbsp; Людина може вірити в чудеса, в благородство, в демократію, в мир у всьому світі, у рай і пекло, але чи може хтось довести, наприклад, реальність сходження благодатного вогню на Пасху? Хто з віруючих може довести реальність цього дива - лише група священнослужителів, а між тим на цій вірі тримаються спокій і мир всієї планети, адже якщо стане відомо, що насправді вогонь не сходить з неба у заданий час і насправді якийсь зі священників таємно запалює його - це стане передвісником апокаліпсису, а відтак занурить всю планету в хаос, що призведе до зникнення цивілізації за лічені місяці, а те що вогонь не пече... Ну, ви знаєте, всі віруючі купують свічки при храмові, а існують хімічні сполуки які дають не лише фіолетове і зелене полум'я, але й полум'я яке не пече... <br />
&nbsp;&nbsp;&nbsp; Або, наприклад: до Землі рухається гігантський астероїд який досягне нашої планети наприкінці 2012-го року і повністю знищить її. Світові лідери про це знають, а серед звичайного населення блукають незрозумілі непідтверджені чутки які не мають особливого впливу на спокій населення. Що б було, коли б ви про це дізналися ще два роки тому... Ні, не так, що б було, коли світ про це дізнався два роки тому? А я вам скажу що - масові самогубства, хаос, паніка, терор, війни. В передчутті наближення кінця люди перетворилися на стадо худоби яка через безтямний жах і безвихідь перед небезпеку починає кидатися в прірву навіть не думаючи про те, що стрибок зі скелі стане смертельним... Чи хтось з вас наївно гадає ніби-то перед кінцем світу наступить мир у всьому світі? Нічого подібного! Ви ненавидите свого сусіда - до біса! Завтра планета буде знищена, Бога Ви ніколи не бачили, а відтак, чому б не піти і не вбити того сусіда! Ви ненавидите президента? Знайдіть того хто його ненавидить так само і разом підірвіть Верховну Раду або влаштуйте криваву баню в квартирі свого начальника який звільнив вас, а потім прикінчіть тещу або чоловіка який вас колись використав у якості матраца, а що? Перед загрозою тотального знищення закон і ввічливість стають неактуальними... Таким чином, коли б люди всієї планети дізналися про те, що в 2012-му році нас всіх знищить астероїд, ми б знищили себе ще в 2010-му... Мені прикро це казати, але люди в свої природі дикі, і якщо по-одинці кожна людина цивілізована, поміркована, глибокодумна і розумна то збираючись у гурт люди перетворюються у здичавілий натовп який знищує все на своєму шляхові і стримувати його здатний лише дуже сильний і жорстокий лідер. Я не говорю зараз про Сталіна чи Гітлера, я говорю про силу яка здатна координувати народ так, що він про це не здогадується, і мені байдуже чи це масони, чи тамплієри чи Біл Гейтс з Джоржом Клуні, та якщо саме вони дозволяють триматися шестимільярдному натовпові в межах пристойності - хай буде так! І хай всі президенти, прем'єр міністри і королі змовилися про те щоб приховувати від своїх народів правду про прибульців, дитину Ісуса чи гігантський астероїд, правду яка знищивши віру, упередження чи сподівання знищила б мету існування людей. Правду, приховування якої не дозволяє нашій планеті втонути в полум'ї відчаю, зневіри чи хаосу - хай буде так! І хай зараз ми скаржимося на всесвітню кризу яка з'явилася незрозуміло звідки (хоча подібна світова криза передувала Першій і Другій світовим війнам), ми не думаємо про те, що чекає на нас далі і, що через два роки ця криза здасться нам просто райським життям, ми просто живимо вирішуючи свої буденні справи скаржачись на політиків, податки, освіту, медицину. Не думаючи про те, що через два роки вулиці наших міст можуть залити ріки крові і засипати тіла мертвих сусідів, дітей, матерів - але чи стало б вам краще, коли б ви дізналися про це раніше? Ні. Тому не варто докоряти лідерам про те, що вони не відповідають на всі питання. Деякі катастрофи ми не здатні зупинити, адже той хто не хоче лиха, той не дасть йому статися... І не було б Другої Світової коли б німецький народ не хотів воювати... І якщо б американці не хотіли воювати вони б не йшли в армію яка знищує мусульман, і росіяни з українцями не воювали б в Чечні чи Афганістані... І якщо завтра китайці почнуть воювати з Європою, то це не станеться тому, що так захотіли їхні лідери - так захочуть самі китайці. Бо, якщо ви не хочете вбивати свого сусіда араба тому що так вам скаже зробити влада - то ніхто вас не примусить, хай що б вам та влада не казала, адже зараз за дезертирство не розстрілюють<img src="http://i.i.ua/smiles2/smile.gif" alt="smile" title="smile" class="Smile"> ...<br />
&nbsp;&nbsp; І на останок, чи ви знаєте що... Кеннеді став ініціатором багатьох міжнародних конфліктів і криз, і, що саме на час його керівництва припало загострення стосунків між США та комуністичними країнами... Кеннеді став одним з улюблених президентів американців хоч і міг стати ініціатором війни між США та СРСР, а порівняно з цією війною Друга світова здалася б просто дитячою забавкою... І хоч після того і була війна у В'єтнамі, але вона стала ніби громовідводом від набагато страшнішого лиха яке могло статися... Тому не докоряйте всесвітнім лідерам, якщо ви думаєте що зараз погано, подумайте - може бути і гірше, наприклад метеорит про існування якого ви навіть не здогадуєтеся і продовжуєте жити спокійним життям. А на те щоб покаятися перед смертю в вас піде максимум 120 секунд...<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2717042/747344/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Опівнічна]]></dc:creator>
<pubDate>Tue, 12 Jul 2011 18:53:00 +0300</pubDate>
</item>

</channel>
</rss>
