Справжнє кіно, для справжніх поціновувачів...

Ох, давненько я вже не бралася за "перо" і хотілося б поговорити на багато болючих тем, але сьогодні в мене хвилює геть інше, а саме справжнє, високоякісне кіно...
   За останні кілька років через бум новітніх комп'ютерних технологій в галузі кіномистецтва наш одвічний кіногодувальник "Голівуд" доволі різко посадив нас на жорстку дієту радикально зменшивши кількість смислових калорій в кіно і тицьнувши нам в зуби жорстку і прісну вівсянку зі спецефектів та шаблонного сюжету. Але, що ми можемо зробити, адже кіногодувальників як і батьків не обирають, а оскільки наші співвітчизники навіть маючи гроші та можливості випускають кіно через яке потім дві доби не можливо з горщика злізти маємо миритися з американськими продуктами...
   Тож, кіно! Вже років зо три роки я з сестрою марно намагаюся знайти в купі нових американських кінофільмів щось дійсно якісне і можете не вірити, але ці кілька нових років ми спровадили з гіркою думкою, що Голівуд не порадував нас жодним по-справжньому гарним фільмом... "Сутінки" - ну так, фільм цукерочка, але його можна скуштувати лише раз, вдруге вже нудить. "Трон" - біс-знає для кого воно, але точно не для шанувальників кіно, так само як і "Володар бурі" (не розумію за що він отримав стільки оскарів), а далі ціла купа усіляких аватарів, поттерів (кожен з яких гірший за попередній, власне як і сутінкова сага), персі джексонів... А ви знаєте скільки є фільмів схожих на "Імаджинаріум доктора Парнаса" - ви б дуже здивувалися! А "Я, четвертій", "Астрал", "Тор", "Той, що змінює реальність", "Початок" і ще ціла купа голівудського сорому який ми змушені дивитися бо все інше ми вже ніби то подовилися... В мене самої кінотека з 700 різних фільмів починаючи з 90-х і до сьогодні, і це не рахуючи серіалів... Ті що з 90-х я вже по десять разів подивилася і змушена була "їсти" новинки з переглядом яких голод до справжнього кіно почав зростати дедалі більше, тож з "голодухи" я почала шкребсти "по-сусєках" пам'яті і згадувати фільми про які колись чула, але все ніяк не випадала нагода їх переглянути... Я говорю про старі -добрі американські стрічки 30-х та 40-х... Знаю, зараз хтось проскрипить "Це що, прикол такий?.. То ж старе як світ кіно, воно зараз не актуальне і нудне - не для сьогоднішнього ритму життя..."Я теж так думала, і певно тому мої руки ніяк до них не доходили... Але я так собі подумала, якщо воно таке занудне, то чому попри насичений суперфільмами  американський глядач продовжує його дивитися, а деякі з тих старезних фільмів стали культовими... Тому, взявши себе в руки я пірнула в минуле кіно і почала "виловлювати" окремі стрічки... Певно багатьом глядачам знайома романтична кінострічка "Сабріна" з Гарісоном Фордом, та ще в дитинстві я дізналася, що то рімейк однойменної стрічки 50-х де роль Лайнуса Ларебі грав знаменитий на той час ідол жінок Хемфрі Богарт і відома красуня Одрі Хепберн... Тож, саме з цієї стрічки все почалося... І яким же глибоким було моє збентеження коли я зрозуміла, що цей старезний фільм насправді дуже гарний! Звісно, він не такий пророблений як фільм 90-х, але надзвичайно вишуканий і по-дитячому наївний, а чудова гра акторів мене просто вразила, ось саме тоді я відчула першу симпатію до Богарта і розділила думку тогочасних американців щодо неймовірної вроди Одрі... А далі, знаменита стрічка 40-х "Касабланка", з тим самим Богартом і красунею Інгрід Бергман... Ну, що я можу сказати, десь на 20-й хвилині перегляду я мало з дивана не сповзла бо майже весь сценарій  знала на пам'ять хоч і дивилася його в перше в житті... А все через фільми 80-х та 90-х в яких фрази з "Касабланки" використовували як крилаті, так як в нас "нехороший человєк - редіска", "А Вас, Штирлиц, попрошу остатся...", або "Вор должен сидеть в тюрьме", ну, іще купа подібних виразів... А особливо фрази з "Касабланки" любили використовувати в американських пародійних фільмах "Гарячі голови", "Голий пістолет", тощо... Думаю тим хто дивився хоча б одну з цих пародійних епопей знайома фраза: "Так, я пам'ятаю, вони були одягнені в сіре, а ти була в синьому..." А улюблена фраза американців: "Я знаю, що за маскою циніка приховується сентиментальне серце..." я її мільйон разів чула з вуст різних кіноперсонажів... А Боггарт в білому піджакові! Через якихось 20-25 років в такому самому піджакові Джеймс Бонд зачаровував нове покоління кінофанаток!.. Але, що ж це я про деталі коли варто поговорити про саму стрічку... Перш за все фільм переносить нас до Африки, в Касабланку у час Другої світової війни. Касабланка тоді ще належала французам, а французи вже належали німцям тому в тому районі була досить складна політична ситуація... І ось, на фоні всієї цієї метушні та страху герой Богарта раптом зустрічається зі своїм старим коханням, яке жваво так дременуло від нього у Франції і помчало в протилежний бік, і як виявилося не даремно... І ось наш герой зневірений в коханні, в жінках і людях загалом вдруге переживає втрату кохання і допомагає йому чкурнути в Європу прихопивши лідера європейського супротиву який вів підпільну війну з фашистами... Шанувальникам вибухів, усіляких піротехнічних експериментів, кривавих бійок і сексуальних епізодів тут шукати нічого! Це кіно яке розкриває персонажів і їхні внутрішні суперечки, вагання, страждання і щирі почуття які втілюють чудові, талановиті і безмежно красиві та чарівні актори - боги справді якісного кіно...
   А далі стрічка "Це чудове життя" 1946 го року... Як сказав один критик: "Це дивовижний приклад того кіно, яке не потребує ніяких оцінок чи рейтингів, так як час вже давно розклав усе на свої місця..." Принаймні для всіх американців (І я не про США, а про жителів материків) та західних європейців для яких ця стрічка стала таким атрибутом Різдва як для нас салат "Олів'є" та стрічка "Іронія долі..." на Новий рік... Але з тією різницею, що "Іронія долі..." для нас стала необхідним фоном коли ми готуємо це саме "Олів'є" або коли його їмо, і якщо раптом, в програмі телепередач на Новий рік ми не знаходимо "Іронії долі..." хоч і не збиралися його дивитися то починаємо відчувати крайній дискомфорт у передчутті апокаліпсису... Тоді як для американців і європейців "Це чудове життя" стало такою ж потребою як різдв'яна ялинка і щедрівки... А все через неймовірний настрій стрічки, вона намагається запевнити нас, що попри наші розчарування, втрати, горе та проблеми, обов'язково знайдуться люди які нас підтримають в скрутну хвилину, люди, які є невід'ємною частиною життя і частиною життя яких є ми - щоб ми там собі не думали... Історія розповідає нам про життя звичайного дрібного чиновника - Джоржа, який пожертвувавши власними мріями та бажаннями заради добробуту своїх рідних і близьких одружується на красуні Мері і починає жити цілком посереднім життям. Але в найнесподіваніший момент, напередодні Різдва його конкурент довів його банк до банкрутства і звинуватив Джоржа в злочині якого він не коїв, але за який міг сісти у в'язницю. У відчаї, батько чотирьох дітей вирішує покінчити з життям, але його рятує янгол який показує яким насправді чудовим є його життя... Заспокоївшись Джорж вирішує з гідністю прийняти все, що приготувала йому доля та раптом обставини змінюються коли йому на допомогу приходитьвсе містечко і люди яким свого часу допоміг він... Чудовий актор Джеймс Стюарт і неперевершена красуня Донна Рітч виявилися просто неймовірною екранною парою! Їхні персонажі живі, реальні і надзвичайно витончені - такої якісної акторської гри ви мало де побачите... А сценарій просто бомба!!! Я сиділа і дивилася фільм не вірячи, що він був знятий в 40-х роках, адже герої, їхня мова та пластика є цілком доступна сучасному глядачеві... А деякі епізоди з фільму ви можете знайти в фільмах 90-х років, і навіть... Ви бачили фільм "Брюс всемогутній"? Пам'ятаєте той фрагмент коли Брюс заарканив місяць для своєї коханої, так ось - це переграна сцена з "Це чудове життя"... Тільки коли молодий Джорж обіцяв Мері заарканити місяць і почав вішати їй лапшу на вуха про те, що після цього місячне сяйво буде линути з кінчиків її пальців і волосся старий сусід який слухав його байки не витримав і закричав : "Що ти так довго базікаєш! Краще б поцілував її!.. Ох-ох-ох, молодість дається не тим..." До речі "Янгол А" Люка Бесона можна назвати однією з варіацій "Це чудове життя", тільки янгол Джоржа не був схожий на фарбовану повію, а на старенького, розгубленого дідуся...
  Наступним моїм відкриттям стала стрічка 40-х років "Знайомтеся, Джон Доу" з красенем Гарі Купером... Зізнаюся, йому не надто пощастило з партнеркою по знімальному майданчикові - надто метушлива, надто стрімка і не надто глибока героїня, чимось схожа на журналістку "Дейлі Пленет" Лойс Лейн з мультсеріалу 30-х років "Супермен" - амбіційна, самовпевнена і завжди трапляє в неприємності... Дехто відносить цю стрічку до розряду "комедій", але я - ні... "Знайомтеся, Джон Доу" більше схоже на якісне соціальне кіно ранніх часів яке на постмодерністській хвилі перейшло в русло артхаусу... Шкода, в наші часи не можна знайти гарне соціальне кіно після якого б не почувався брудним, зараз це або солодкаві мелодрами які межують з комедіями, або грубий та гнітющий артхаус після перегляду якого складається враження ніби ми вже живемо в пеклі і барахтаємося у власних екскрементах... А ось "Знайомтесь, Джон Доу" це чудово збалансоване кіно яке примушує тебе задуматися про стосунки людей з соціумом, про ідеали та патріотизм... І хоч ця стрічка стара як світ, а красень Купер вже давно постарів і помер, однак проблеми гуманності в ній цілком актуальні для сьогодення, а найголовніше після нього лишається приємний ралігійно-християнський присмак і глибока любов до людей... Сюжету я вам переказувати не буду, краще подивіться цю стрічку - не пожалкуєте...
   І на останок "Мальтійський сокіл" 1941-го року з вже знайомим Хемфрі Богартом. Це кіно для шанувальників детективів та інтриг (особисто я відношуся саме до таких). Тут знову ж таки не буде вибухів, масових вбивств, безкінечних патронів та оголених частин тіла. Ми відразу ж поринаємо в світ приватного детектива Сема (Богарт) який паралельно з розслідуванням вбивства свого партнера по бізнесу намагається розв'язати загадку яку йому при-піднесла нова клієнтка... Тут Богарт у всій красі! Ви пам'ятаєте фільм "Останній бойскаут" з Брюсом Уілісом - його персонаж Джо не поважає ні Бога ні копа, для нього всі однакові і він будь-кому нагрубить, нагострить, начистить пику і при цьому нагло і чарівно так вишкіриться... Так ось, детектив Сем Спейт такий самий, але на відміну від Джо він завжди елегантний, гладенько виголений і не прокидається у власному блювотинні, до того ж він сам страшенно любить інтриги і сам не проти пограти з мафіозі в "кошки-мышки", а його стосунки з секретаркою дивовижно нагадують стосунки Бонда з його Меніпенні...
   Ось такі вони - герої минулого століття, самовпевнені, елегантні, шляхетні, нестерпні і насамперед МУЖНІ! На-жаль сучасні герої - це самозакохані мазунчики позбавлені характерів, плаксії і вічні мученики долі. Їхні обличчя і характери почали зливатися через шаблонність які для них обрали самі ж глядачі - дивитися шкода! Як власне і сучасні фільми... Та все ж, в світі існує бездонна криниця "золотої колекції Голівуду" яка здатна повернути в той час коли головним був не жіноподібний писок якогось чубатого красунчика, а справжній акторській талант та шарм, визнаний кількома поколіннями справжніх поціновувачів якісного кіно... І якщо вам вже набридли дурні спецефекти, фільми позбавлені мети та сенсу, безликі і безвільні герої просто сходіть до тієї криниці і втамуйте спрагу культовими стрічками... І хай вас не лякає, що зняті вони були казна-коли, насправді вони надзвичайно актуальні, захоплюючі і такі різні. Там ви можете знайти саме те, що вам до смаку, чи це мила і наївна романтична комедія, чи інтригуючий і непередбачуваний детектив, або ж глибока і розумна мелодрама... Це лише крихітна частина з того, що я могла б вам порадити, а хороших фільмів ще так багато... Та з цього ви можете почати смакування справжнім кіно, і щойно ви його скуштуєте сучасні блокбастери почнуть здаватися просто банальним набором фантасмагоричних картинок...