<![CDATA[Nemesis - BLOG.I.UA]]> http://blog.i.ua/user/269317/ //i.i.ua/avatar/7/1/269317_7.jpg <![CDATA[Nemesis - BLOG.I.UA]]> http://blog.i.ua/user/269317/ <![CDATA[Шлях до порозуміння (УПА і не тільки)]]> http://blog.i.ua/community/67/48025/ http://blog.i.ua/community/67/48025/
ШЛЯХ ДО ПОРОЗУМІННЯ

"Выдающееся, а по современным меркам и в высшей
степени оригинальное свойство англичан в том,
что они обладают традицией не убивать друг друга"
Дж. Оруэлл. "Англичане"

Стає вже доброю традицією щороку, на свято Покрови писати щось про УПА, наше ставлення до неї, про "Схід-Захід", проблеми самовизначення і пошуку національної ідеї.
Ще одна тема для дискусій довжиною в десятиліття: російський флот і маяки в Криму, Мельниченко і Гонгадзе, перспективи вступу в ЄС… тепер також і визнання УПА.
Можна майже напевно сказати, що відзначення річниці створення Повстанської Армії будуть щороку проходити за одним і тим же сценарієм – масові піар акції Вітренко, Симоненка і Тягнибока на вулицях і площах Києва, спалення прапорів УПА в Криму, якісь іще локальні новини зі Львова, Харкова, Франківська і Полтави, які, втім, нікого не цікавлять.
Остаточного рішення прийнято не буде, "вищим інстанціям" воно не потрібно. Президент так хоробро і послідовно відстоює упівців, бо напевно знає, що парламент закон не схвалить.
Але ж, мова насправді не про офіційне визнання Повстанської Армії і не про тих, хто заробляє політичний капітал на святі Козацької Зброї. Мова навіть не про УПА. Йдеться про нас із вами. Якщо хтось забув, ми з вами – український народ.
Вся наша історія – це історія боротьби із внутрішньою опозицією і кожна війна у нас, як вірно каже крилатий вислів, автоматично стає громадянською.
Власне, все наше буття, якщо поглянути під відповідним кутом, це історія УПА. Це коли одна частина – за, інша – проти, а більшість не розгинається від роботи і п'є.
Кожна історична подія знаменує в собі новий розкол - територіальний, мовний, релігійний, ідеологічний, що проходить не тільки по містах і селах, але і по родинах, додаючи національній вдачі додаткову рису.
І кожне наступне покоління додає нових шрамів, суперечностей і докладає щоразу ще більш невдалих зусиль на шляху приведення калейдоскопу українства до спільного знаменника, до єдиної, чітко визначеної константи, якій буде беззаперечно дано назву – Україна. І вже ніхто не буде мати сумнівів з приводу того що саме це і є Україна. Нарешті.
Емоціоналізм, як одна з найхарактерніших рис, притаманна населенню на всьому проміжку від Донецька до Ужгорода. Нам важко мислити глобально, бо ми надто бурхливо переживаємо поточний момент (або його імітацію) і, щойно його забувши, знаходимо інший.
А для того щоб оперувати і мислити великими об'ємами інформації, необхідна концентрація. Адепти емоціоналізму і невдалі стратеги – от хто завжди стояв і досі стоїть на чолі української державотворчості.
Але до чого це все. Не сказано нічого нового, давно вже перемелено-пережовано. А питання стоїть в тому, чому, виходячи на поле бою, наші "стратеги" категорично відмовляються від існуючого ландшафту (тому що з картою не збігається) і розстрілюють дві третини власних солдат (бо вони вдягнені "не по формі")?
Чому вони завжди так нагло програють? Чому ніколи не використовують ту місцевість, на якій все одно прийдеться битись, і тих солдат, що вже вишикувались і готові до бою? Емоції заважають?
Під час другої світової війни Україна зазнала найбільших в Європі людських і матеріальних втрат, вона винесла на собі найтяжчі випробування війни. Якби не українці, що боролись в лавах радянської армії, і ті, що чинили опір на окупованій нацистами території, не було б Великої Перемоги.
Честь їм і слава, їх подвиг ми не повинні забути ніколи. Наші українські радянські партизанські з'єднання, що робили рейди на тисячі кілометрів в тилу ворога, даючи нащадкам приклад мужності і любові до своєї землі, гідні закарбування в нашій пам'яті.
Вояки Української Повстанської Армії, ці герої самопожертви і незламної міці, що створили небувалий в історії приклад героїчної боротьби проти двох імперій, не будуть забуті. Їх боротьба буде ще не раз оспівана нащадками.
Чому б не глянути на події 60-річної давнини саме так?
Більше того - перша половина століття. Справжня анархістська республіка Гуляйполе – небувале утворення на теренах Європи, не має подібних аналогів. Махно – символ не гірше Че Гевари, у Нестора Івановича просто були складніші географічні умови.
Боротьба за існування Української Народної Республіки – величезний зріст самосвідомості народу, з огляду на колоніальний статус впродовж століть. Наші українські комуністи – найкращі комуністи в світі.
Хто ще із вищого керівництва партії міг бути настільки чесним перед собою і перед своїм народом, як голова УРСР Скрипник, який, маючи перед очима голод 32-го і величезні репресії проти інтелігенції, пустив собі кулю в лоб?
Більше? Всю другу половину сімнадцятого і майже все вісімнадцяте століття російську імперію вивчало, і окультурювало українське духівництво і випускники Могилянської академії та інших духовних і мирських закладів України.
Літературна російська мова сформувалась під величезним впливом наших книжників, вони власне внесли вагомий внесок в саме створення цієї літературної мови. То навіщо робити такий впертий і, в існуючих умовах "двомовності" населення, неефективний лінгвістичний антагонізм?
Немало українців-шляхтичів спричинились до видатних подій в історії (і на користь) Польщі. Чому нам про них невідомо?
Чому ми не користуємось всіма надбаннями наших предків? Кримські татари, до речі, теж мають що розказати про своє минуле.
Українська історія – це історія страждань, розбрату і великої крові. Історія розколів і шрамів, що від часів Хмельницького і Мазепи не заживають, а продовжують гноїтись, унеможливлюючи завершення процесу консолідації того єдиного цілого, що ми нарешті назвемо "Україною" і не зробимо помилку.
І є лише два шляхи – шлях взаємовиключення, відрізання того, що виходить за "рамки", що не сходиться з картою і одягнено не по формі, і шлях збирання. Збирання розбіжностей воєдино, шлях признання нашого віковічного братовбивства невід'ємною складовою і навіть (нехай, чому б і ні?) найхарактернішою рисою.
Щоб наступного разу, в процесі "різання" не стати біднішими культурно, а можливо навіть, націлившись, уже звівши курок, засоромитись. І стати поруч.

"А українці, прославлені по світах
Як найбільші вбивці і зарізяки,
Гайдамакобандерівці – люті дейнеки,
Постраховище світове,
А українці стріляли по українцях,
А українці вішали українців
І досі катують одне одного
З витонченою жорстокістю…
Безсмертний народ! Незнищимий народ!"
Іван Драч. "Самообслуговування"

Автор Костянтин Левін
http://pravda.com.ua/news/2007/10/15/65386.htm
Комментировать
]]> Tue, 16 Oct 2007 13:02:00 +0300 <![CDATA[Stillife - darkwave из Ростова]]> http://blog.i.ua/user/269317/11213/ http://blog.i.ua/user/269317/11213/         Поздним декабрем 1998 года Stan_I. и M.S. впервые задумались над идеей создания собственного проекта. Прошло две зимы, и в декабре 2000 года ими был выпущен дебютный self-release альбом "Raining December". Вечные темы любви, одиночества и человеческой трагедии, воплотившиеся в нем, рисовали образец настоящего darkwave, один из немногих отечественных альбомов, который ни в чем не уступал западным коллегам по цеху.     В ноябре 2001 на лейбле "Irond Ltd." был издан компакт-диск "Raining December" в который, помимо оригинального материала альбома, вошли несколько эксклюзивных бонус-трэков. Альбом был тепло встречен как отечественной, так и западной аудиторией. В июне 2002 года немецкое радио "Resistance!" объявило "Raining December" альбомом месяца.     3 ноября 2002 года в московском клубе "Точка" STILLIFE выступили вместе с DIARY OF DREAMS (статью о Diary of Dreams см. http://blog.i.ua/community/46/10567/). Концерт состоялся за день до официальной даты релиза "Only Silence" mCD. Заглавная композиция этого диска долгое время удерживалась в независимом хит-параде программы "Серебро" (радиостанция "Эхо Москвы"), поднявшись до третьего места и разделив первенство с такими известными проектами как ТаТу и Би-2. В 2003 году STILLIFE начали сотрудничество с немецкой группой ENDRAUM.     Третий альбом STILLIFE "Remembrance" вышел на лейбле "Irond Ltd." в ноябре 2003 г.     Осенью 2005 года очередной альбом "Memories" был выпущен на лейбле Irond Ltd. Однако содержание диска в этот раз было не совсем традиционным. "Memories" - это международный коллаборационный проект, в котором приняли участие независимые музыканты из Германии (ENDRAUM, IN MY ROSARY), Англии (MARK THORNTON), США (BUTTERFLY MESSIAH) и России (BLEEDING NATURE, THEODOR BASTARD, REUTOFF/DAS REUT и PURPLE FOG SIDE).     В данный момент STILLIFE работают над новым альбомом "Destiny", выход которого запланирован на 2007 год. Как пример представлена композиция из альбома Remembrance(2003) - In Memory (текст за кадром из фильма "Солярис" Тарковского)

Использован материал с официального сайта группы

Комментировать
]]> Wed, 28 Mar 2007 15:58:00 +0300 <![CDATA[Diary Of Dreams]]> http://blog.i.ua/user/269317/10567/ http://blog.i.ua/user/269317/10567/


    Немецкая группа Diary Of Dreams возникла в конце 80-х как side-project гитариста группы Garden Of Delight Адриана Хейтса (Adrian Hates).
    Отличительной чертой Diary Of Dreams, выделяющей ее среди других групп, представляющих немецкую школу дарквэйв, это прежде всего депрессивные, давящие среднетемповые мелодические структуры, гармоничное сплетение атмосферных клавишных, синтезатора и гитарных рифов; неизменно сильные и эмоциональные тексты. Об их музыке говорят: "жесткое, связывающее тело и волю, электронно-шизофреническое зелье, рекомендуется употреблять дозировано и осмысленно, в качестве сильного психотропного препарата для активации душевных ресурсов..."
    Настоящий фурор произвел альбом 2002 года "Freak Perfume", продержавшись немецких альтернативных чартах (DAC) целых 8 недель, подвинув с первых позиций таких "монстров" как KoЯn, Papa Roach и Red Hot Chili Peppers. Он вывел группу на качественно новый уровень, но, к счастью, не "опопсил" ее. С этого альбома началось плотное сотрудничество Адриана и гитариста группы Gaun:A, который начал участвовать в аранжировках песен на студии. Так Diary of Dreams из one-man-project превратился в дует.
    Альбом "Nigredo" и мини-альбом "MenschFeind" стали поистине достойным продолжением в развитии творчества коллектива. Еще более эмоциональные тексты, сильная музыка, холодная и темная атмосфера.
    "Эта группа принадлежит к тем редким явлениям на глобальной музыкальной
сцене, которые существуют в сферах абсолютного искусства и не нуждаются
в классификациях или оценках закомплексованных критиков." - так о Diary of Dreams писали в одном немецком издании.
    Лично для меня, в прошлом циничного любителя гитарной "живой" музыки, они стали пропуском в элетронную музыку, которая дает, временами, еще большее ощущение "живости" и расширяет горизонты для творческого поиска. Пропускать эту группу мимо, крайне не рекомендуется. Их можно не любить, не понимать, но игнорировать их не получится. А поняв и почувствовав, их вряд ли разлюбишь...

    Дискография:
1994 - Cholymelan
1995 - End of Flowers
1997 - Bird Without Wings
1998 - Psychoma?
1999 - Cholymelan (переиздание)
1999 - Moments of Bloom
2000 - One of 18 Angels
2001 - O' Brother Sleep (MCD)
2001 - Amok (MCD)
2002 - Freak Perfume
2002 - PaniK Manifesto (MCD)
2003 - Dream Collector (неизданное и ремиксы)
2004 - Giftraum (MCD)
2005 - Nigredo
2005 - MenschFeind (MCD)
2005 - Alive (live)


Как пример представлена композиция из MCD "MenschFeind"(2005) - Day-X-Relic (возможно не самая лучшая, но одна из моих самых любимых)

(c) Nemesis, 2007

Официальный сайт группы - diaryofdreams.de
Российский фан-сайт - diaryofdreams.ru
Комментировать
]]> Tue, 27 Mar 2007 13:00:00 +0300 <![CDATA[Schiller - пример качественной электронной музыки]]> http://blog.i.ua/user/269317/10188/ http://blog.i.ua/user/269317/10188/

Schiller - это немецкий проект довольно популярного композитора и продюсера танцевальной сцены Кристофера фон Дейлена (Christopher von Deylen) и Мирко фон Шлиффена (Mirko von Schlieffen), создающий качественный uplifting melоdic trance.
    Проект, названный именем немецкого поэта XVIII века Фредерика Шиллера (Friedrich Schiller), взял немецкие танцевальные площадки штурмом в 1999 году.
    ''Zeitgeist'', дебютный альбом Schiller, оригинальная комбинация музыкальных стилей - хорош как и для танца, так и для чиллаута. Он полон спокойных мелодий и драйвовых ритмов, трансовых ритмов и эмбиента.
    Второй альбом "Weltreise"(в мире больше известный как "Voyage") имел огромный успех не только в Европе, но и в странах Азии.
    13 октября 2003 года вышел третий альбом проекта ''Leben'', записанный при участии таких известных вокалистов как Александр Вельянов ("Deine Lakainen", darkwave) и Петер Хеппнер ("Wolfsheim", synthpop), а также Mila Mar, Sarah Brightman, Kim Sanders, Maya Saban.
    В средине осени 2005 был выпушен четвертый студийный альбом Schiller'а "Tag Und Nacht", продолжающий стилистику и темы предыдущих релизов. Он так же мелодичен, мягок, приятен и ненавязчив.

    И еще, очень рекомендую посмотреть видео их концертов...

    Как пример представлен трэк из альбома Leben(2003 г.) - "Liebe".
   

Альбомы:
  • 1999 Zeitgeist
  • 2001 Weltreise
  • 2003 Leben
  • 2004 Live ErLeben
  • 2005 Tag Und Nacht
  • 2006 Tagtraum
Использованные источники muslib.ru и wikipedia.org

Официальный сайт - www.schillerserver.de
Комментировать
]]> Fri, 23 Mar 2007 17:08:00 +0200 <![CDATA[Трохи гумору]]> http://blog.i.ua/community/67/10364/ http://blog.i.ua/community/67/10364/ ---1---
Москвич в Киеве:
- Извинице, как папасць в расийскае пасольства?
- Дуже просто: навiв ракетницю, нацiлився i йобнув!

---2---
Притяг чоловік зайця з полювання. Каже жінці:
- Запечи мені, так як я люблю - в нашій старенькій електродуховочці, в соусі, з часничком, укропчиком, перчиком...
- Та ти шо, забув - світла нема в країні!?..
- Ну от і засмаж на пательні м'ясо...
- Та ж газу теж нема - відключили після помаранчевої революції за борги!
- Ех, пропав заєць, - і викинув його у вікно.
Зайчик очуняв, відповз у кущі і тихенько так, плескаючи в лапки: "Ю-щен-ко!.. Ю-щен-ко!!!"

---3---

Кінець 40-х років. Поліська глибинка. Криниця, біля криниці починається
ліс. З криниці чоловік витягує відро і збирається попити води.
З лісу виходить інший чоловік:
- Чоловіче, не пий!!! Москалі криницю отруїли.
- Чєво ти гаваріш?
- Та пий, кажу, повільніше. Вода холодна - застудишся.

---4---


Зібрав Бог москаля, українця та японця і говорить:
- Стрибайте з цієї кручі й кричіть, чим або ким хочете стати після смерті.
Стриба Українець:
- Сало!!! Стає великим смачним куском сала с проріззю.
Стриба японець:
- Computer!!! І стає комп'ютером.
 Москаль довго збирається з силами... обдумує... розбігається... спіткається...
- Бляяяя!!!


Анекдоти позичені з сайту "Москалів.Нєт"
Комментировать
]]> Thu, 22 Mar 2007 15:12:00 +0200 <![CDATA[Ночные Снайперы]]> http://blog.i.ua/user/269317/10012/ http://blog.i.ua/user/269317/10012/ «Давно не виделись, здравствуй. Наш город не изменяет, Наш город пахнет любовью, Наш город как новобранец…»

        Так начали свое выступление «Ночные снайперы» 19 марта в Харькове. Не будучи их фанатом, но, зная с десяток песен, я получил огромнейшее удовольствие от концерта.         Выступление «Ночных снайперов» оставило приятное впечатление. Начиная с лояльности организаторов и охраны ККЗ, где проходил концерт, разрешившей фанам с галерки подойти ближе к сцене и на первые пустевшие ряды, чтобы потанцевать, и заканчивая качественной аппаратурой, давшей хороший звук. Энергетика Дианы, чувственные тексты и качественная музыка волнами прокатывались через зал, который все время подпевал и неустанно аплодировал. На что Диана улыбалась и спрашивала: «Неужели, вы и эту песню наизусть знаете?» Перед коллективом стояла сложная задача – сыграть лучшее из старых альбомов и представить композиции с новой пластинки, вложившись в рамки полутора часов. С задачей «Снайперы» справились, хотя много хороших песен так и не попали в концертную программу. Второй выход на бис так, к сожалению, и не состоялся, хотя зал требовал «еще» очень настойчиво и долго.         Ощущения после концерта можно описать как «теплые и добрые», заряд эмоций, полученный от Дианы, был поистине колоссален.         Теперь первая столица с нетерпением ждет выступления «Сургановой и оркестра» - второй половины некогда цельной команды под названием «Ночные снайперы»…
(с) Nemesis, 2007
Фото с концерта (Авдошин Андрей, медиа-группа "Объектив")

 
Заметка со звуковым сопровождением03:33
Комментировать
]]> Wed, 21 Mar 2007 12:45:00 +0200 <![CDATA[Голодомор 1932-33 рр. - геноцид українського народу]]> http://blog.i.ua/community/67/9254/ http://blog.i.ua/community/67/9254/
           

[ЛЮДЯМ ЗІ СЛАБКИМИ НЕРВАМИ НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ]

                                       
"Там, де комора артільна, вибігши вранці на ганок, Христя, вдова божевільна, йде в канібальський танок. А я діточок побила, до схід сонця поварила, тракористу-молодцю наварила холодцю. Їж, коханий, не барися, виплюнь пальчики Орисі. Від синів та дочок Тільки жменька кісточок..."

П. Тичина "Загупало в двері" (уривок)

1932 рік.... Урожай 1932 року всього лише на 12 % був менше середніх показників 1926 і 1930 років... Продуктів харчування мало вистачити всім...
...але...
"Рівень хлібозаготівель підняти на 44% будь що..." - рішення верхівки комуністичної партії, що прирікла на загибель мільйони...

мал.1

___Обкомам: Одесса, Днепропетровск, Харьков, Киев, Донбасс, Чернигов. ___ЦК КП(б)У постановил произвести сокращение завоза товаров (за исключением спичек, шли, керосина) районам, наиболее отстающим выполнении плана хлебозаготовок. Вашей области намечается провести эту меру отношение следующих районов: ___(выписываются районы). ___Не позже 9/ХІ телеграфно сообщите Ваши изменения или дополнения этому списку районов.

СЕКРЕТАРЬ ЦК КП(Б)У (КОСИОР) № 029879/с 6.Х1.-32 г.

мал. 2 (масштаби голодомору)
Кількість помeрлих(у тисячах) в Україні за 1933 р. у розрізі національність Національність  I  у містах  I  у селах  I  всього Українці                 111,8            1440,4       1552,2 Росіяни                   33,2              51,8           85,0 євреї                       20,1              6,9             27,0 поляки                     2,8               17,9           20,7 молдовани               0,1               16,0           16,1 німці                        1,7               11,5           13,2 болгари                    0,2               7,5             7,7 греки                        0,7               1,8             2,5 всього                    230,9            1678,1       1909,0
                                        табл. 1
Представники найчисельніших етносів на території СРСР за матеріалами переписів 1926, 1937 рр. (витяг) Національність           1926 р.              1937 р.            1937 у % до 1926 росіяни                      77 791 124      93 933 065            120,7% українці                    31 194 976      26 421 212            84,7 % білоруси                     4 738 923       4 874 061              102,9% узбеки                        3 955 238       4 550 532              115 % татари                        3 029 995       3 793 413               125,2% євреї                          2 672 499       2 715 106               101,6% азербайджанці           1 706 605       2 134 648               125,1% грузини                      1 821 184       2 097 069               115,1% вірмени                      1 568 197       1 968 721               125,5%
                                                                      табл. 2
І це - лише офіційна статистика... Насправді загиблих було більше. Тіла по селах рахували через одного, багатьох не реєстрували. Документів як таких, у селян не було, тож важко було підбити реальні статистичні дані. І сталінському режимові не дуже було вигідно не те що оприлюднювати, а й документувати дані та заносити їх до архівів. Дані з останньої таблиці найбільш повно висвітлюють жахливу картину жнив голодомору. А якщо врахувати ще й тих, хто мав би народитися за цей період, зважаючи на загальну тенденцію до збільшення чисельності інших етносів.......          ...за 500 днів сталінський режим знищив близько 7 мільйонів українців...                                                 
...а далі, як то кажуть... [NO COMMENT]
   Нам наразі лишається берегти пам'ять про загиблих. Робити висновки... І дивитися з надією у майбутнє... Бо ми - сильна нація... Пам'ятайте це...
                                                
Використані матеріали з wikipedia.org golodomor.org.ua  geocities.com та розсекречених архівів КДБ. (c) Nemesis, 2007
Комментировать
]]> Wed, 21 Mar 2007 10:41:00 +0200 <![CDATA[Знову про мовне питання...]]> http://blog.i.ua/community/67/8412/ http://blog.i.ua/community/67/8412/

В етнопсихології досліджується таке явище як вплив іноетнічного мовного середовища на структуру етнічної свідомості. Встановлено, що проживання в чужомовному середовищі сприяє білінгвізму (вживанню двох мов) у першому поколінні. А вже в другому і особливо в третьому поколіннях відбувається повна мовна асиміляція. Чи не тому серед українців такий високий відсоток тих, хто назвав рідною мовою російську?

Таке "розмивання" етнокультурних особливостей характерне здебільшого для жителів великих міст. Але в цій ситуації найстрашніше те, що ці люди живуть не в чужому етнічному середовищі, а в чужомовному колі свого ж етносу. Більшість людей абсолютно не усвідомлюють цього або байдуже сприймають цей факт як щось цілком нормальне. Тим часом втрачається етнічна специфіка характеру українців, що в свою чергу призводить до збільшення певних потаємних, прихованих рис і властивостей національної психіки. Довгий час російська вважалася мовою високоосвіченої і культурної частини суспільства (як французька для росіян ХVІІІ ст.). Селянин, потрапивши до великого міста, за будь-яку ціну намагався засвоїти мову "панівної" нації. Звідси - всі хвороби національної психіки: і відсутність національної самосвідомості, і комплекс меншовартості, і невпевненість у власних силах, і пораженство, і абсолютна нехіть до державотворення.

Слід також відзначити і той відрадний факт, що не завжди серед українців чужа мова (переважно російська) вбивала почуття національної самосвідомості. Відомо безліч прикладів, коли українці віддавали життя в боях за свободу України, говорячи російською мовою. Отже, русифікація, спрямована на притлумлення національної самосвідомості, далеко не завжди досягала своєї мети. Тут діє якийсь підсвідомий феномен української вдачі, якесь глибинне відчуття своєї національної вартості...

(с) за матеріалами з книги Г.Лозко "Українське народознавство" Київ 1995 р.

Комментировать
]]> Sat, 10 Mar 2007 14:55:00 +0200 <![CDATA[Любовь живет ТРИ ГОДА ????]]> http://blog.i.ua/user/269317/6628/ http://blog.i.ua/user/269317/6628/ "Ну и что ? Ну да! Надо называть вещи своими именами! Человек любит, а потом больше не любит."  Франсуаза Саган (на званом обеде у себя дома с Брижит Бардо и Бернаром Франком)

"У комара век - один день, у розы - три. У кошки век - тринадцать лет, у любви – три года. И ничего не попишешь. Сначала год страсти, потом год нежности и, наконец, год скуки. В первый год говорят: «Если ты уйдешь, я ПОКОНЧУ с собой». На второй год говорят: «Если ты уйдешь, мне будет больно, но я выживу». На третий год говорят: «Если ты уйдешь, я обмою это шампанским».

И никто вас не предупредит, что любовь живет три года. Вся эта любовная афера строится на строжайшем соблюдении тайны. Вам внушают, что это на всю жизнь, а на самом деле любовь химически перестает существовать по истечении трех лет....." (с) Ф.Бегбедер

"Три года! Обратный отсчет закончился! Вот чего я не понимал: ведь обратный отсчет – это начало. Конец обратного отсчета – и взлетает ракета. Аллилуйя! О радость! О чудо! А я-то, дурак, боялся!

Удивительно в этой жизни то, что она продолжается." (с)Ф.Бегбедер

Любовь живет ровно столько, сколько вы ЛЮБИТЕ....
Комментировать
]]> Tue, 27 Feb 2007 12:34:00 +0200 <![CDATA[Устройство мира или Е.Гришковец "ОдноврЕмЕнно"]]> http://blog.i.ua/user/269317/5949/ http://blog.i.ua/user/269317/5949/
"...Просто я узнал об устройстве мира что-то такое, что мне не понравилось. Потому что, когда узнаешь, как что-то устроено... Не то чтобы это перестает нравиться, но от прежнего отношения к тому, об устройстве чего ты узнал,... ничего не остается... Может быть, тебе это и раньше не нравилось, просто начинает не нравиться по-другому. Понимаете... по-другому.
Просто все имеет свое устройство... И мне чаще всего совсем не хочется знать, как что-то устроено. Просто узнается об этом само собой. Или кто-нибудь крикнет: "Посмотри, посмотри... Скорей посмотри!" И ты посмотришь..., увидишь..., то, чего не надо было видеть. А еще, хуже того,... поймешь, как это устроено..."
(с) Евгений Гришковец

И добавлю пару своих мыслей.
Как вы считаете, так ли важно стремиться познать что-то в деталях? Да и нужно ли это? Не думаете ли вы, что при ближайшем рассмотрении оно перестанет быть таким интересным, как казалось раньше? Сам я раньше считал, что хочу знать и понимать все... а сейчас глубоко в этом сомневаюсь. Познать себя...возможно и хочется досконально, но возможно ли? Пытаться изучить близкого человека до такой степени, чтобы читать мысли? и что?.. Этот человек перестанет быть интересным...перестанет представлять какую-то сакральную загадку, которую и пытаться осмыслить не имеет смысла...(извините за каламбур)...

Жду ваших комментариев и мыслей по теме))
                                                                   
Комментировать
]]> Wed, 21 Feb 2007 16:15:00 +0200 <![CDATA[Размышления о любви в жизни женщины или Е. Гришковец "Планета"]]> http://blog.i.ua/user/269317/5821/ http://blog.i.ua/user/269317/5821/ "Как же странно иногда бывает в жизни. Ты живешь, живешь какой-то обычной жизнью, и друг в ней появляется человек. Мужчина. Точнее, сначала ты появилась в его жизни. А ты сама его сначала не заметила. Но он появился, и ты его увидела каким-то боковым зрением, точнее, даже не самого, а какой-то силуэт, и не придала этому значения. Но постепенно этот силуэт становился все отчетливее, определеннее, и вот ты видишь перед собой конкретного мужчину. А ты, конечно, до этого мечтала о том, что кто-то в твоей жизни появится, и у тебя не было никаких сомнений, что ты достойна счастья. Но этот конкретный, определенный мужчина не имел ничего общего с тем прекрасным, размытым образом, который ты себе рисовала. И вот ты смотришь на этого мужчину, и думаешь – нет, это совсем не то, что тебе нужно. Но этот мужчина делает так много усилий, чтобы стать ближе к тебе, он так настойчиво пытается ворваться в твою жизнь, его становится так много. Он везде. Он встречает тебя после работы, поджидает где-нибудь, провожает, постоянно звонит, что-то говорит или молчит в трубку, и ты понимаешь, что это он. И оттого, что его так много ты даже боишься включить телевизор, потому что думаешь – вот включишь телевизор, и он там появится. 

Но однажды, сидя с друзьями в кафе, ты вдруг подумаешь: вот интересно, а где сейчас этот человек, и почему он сегодня ни разу не позвонил? А потом подумаешь – ой, а почему я об этом подумала? И как только ты об этом подумала, через некоторое время ты понимаешь, что ты вообще ни о чем другом думать не можешь. И весь твой мир, в котором было так много друзей, всяких интересов, сужается до этого человека. И все! Тебе остается только сделать шаг навстречу этому человеку, и ты делаешь этот шаг… И становишься такой счастливой. И думаешь – а почему я раньше-то не делала этот шаг, чтобы быть такой счастливой? Но это состояние длится совсем не долго. Потому что ты смотришь на этого мужчину, и вдруг видишь: а он успокоился! И он успокоился не потому, что он добился тебя, и ты ему больше не нужна. Ты ему очень нужна. Но он просто успокоился, и может дальше жить спокойно. Но тебя-то это не устраивает. Ты хотела совсем не этого. Ты не можешь точно сказать, чего именно ты хотела, но точно не этого. И ты начинаешь устраивать провокации – хватать чемодан, уходить, чтобы тебя останавливали, чтобы на некоторое время вернуть то, что было вначале, чтобы вернулась, хоть ненадолго, та острота и трепет. И тебя останавливают, возвращают… А потом перестают останавливать, и ты возвращаешься сама. И все это ужасно, нечестно, но может длиться очень долго. Очень долго… Но в одно прекрасное утро ты просыпаешься, и вдруг понимаешь: «А я свободна, все кончилось…» И постепенно снова возвращается интерес к жизни, ты обнаруживаешь, что в мире есть много прекрасных вещей: вкусная еда, интересное кино, книги. Возвращаются друзья. И жизнь прекрасна! И в ней много-много счастья. И много приятного. Конечно, не такого прекрасного и сильного, как любовь, но все-таки. И ты живешь. Но, правда, с этого момента ты живешь очень, очень осторожно. Чтобы опять, не дай Бог, не сорваться в это переживание и боль. Живешь осторожно, осторожно… Но продолжаешь чего-то ждать… надеяться..."                                                                                                         (с) Е. Гришковец
Комментировать
]]> Tue, 20 Feb 2007 13:30:00 +0200