Коварство.

  • 19.04.10, 16:04






Он говорил, что любит многих женщин,
И что не может ей принадлежать...
Что он свободен, очень переменчив,
И что не стоит его ждать и ревновать.

Она смотрела вдаль... Не отвечала
Лишь сигаретный дым клубил в окно,
И улыбалась, словно вспоминала,
Что где-то это слышала в кино.

Он ей сказал: "Ты нравишься мне, детка!
Давай побудем вместе пару дней...
Ты, правда, не блондинка, а брюнетка,
И я люблю - немного похудей..."

Она спокойно затушила сигарету,
К щеке коснулась,нежно обняла...
В глаза взглянула, привыкая к цвету,
Добавив поцелуями тепла.

Он понял, что она не возражает:
"Наверно, многих знала ты мужчин. -
Добавил, - А твой запах возбуждает!
И гибкая ты, словно пластилин..."

А, уходя, сказал: "Все было мило!
Пусть это будет только тэт-а-тэт..."
Предупредил, сама чтоб не звонила:
"Я сам перезвоню тебе! Привет!"

Она кивнула, и ему рукой смахнула
Пылинки незаметные с плеча.
В глаза его опять на миг взглянула,
И дверь закрыла с помощью ключа

Он позвонил, послал десяток сообщений,
Но телефон молчал и день, и два, и три...
Он знал уже количество ступеней
В ее подъезде, от крыльца и до двери

Он дозвонился ей через неделю,
И с дрожью в голосе, спросил: "Где ты была?
Я полуслову твоему не верю...
Так как ты развлекалась без меня?"

Она не отвечая, отключилась.
Он приезжал, стучал и вновь звонил...
И как-то дверь в ночи ее открылась,
Когда он просто, как щенок, под ней скулил.

Она его на кухню пригласила,
И предложила кофе или чай...
И он сказал: "Ты сердце мне разбила!
Ты больше меня, слышишь, не бросай"

Она вздохнула: "Не ходи без приглашенья!"
А он ответил: "Будь моей женой!"
Она сказала: "Это заблужденье,
Люблю свободу, хорошо одной..."

Он закурил, дрожащими руками,
И холодом сковало все внутри,
И скулы заходили желваками,
А в сердце будто вставили штыри.

Она сказала: "Жизнь менять не собираюсь.
И ничего, и никому я не должна,
А что к тебе на шею не бросаюсь,
Так я привыкла быть уже одна..."

И он молчал, а что он мог ответить?
Еще никто ему отпора не давал!
Еще такую женщину  не встретил,
Которая сразила б "наповал".
                                          
 

                            

Проза жизни.

  • 17.04.10, 17:31



Я так соскучилась,что слов не подобрать,
И к телефону тянется рука,
По-памяти твой номер набирать,
И скидывать,и вновь сходить с ума.

Хватаю куртку,убегаю прочь
Из дома в неизвестность,в пустоту.
Никто сейчас не может мне помочь,
Да вобщем-то я помощи не жду.

По мокрому асфальту в никуда,
Стук каблуков,и шум шальных машин.
И по щекам холодная вода,
И отражение в зеркале витрин.

Я не имею права быть с тобой,
И эта мысль меня уничтожает,
А воздух бьёт по мокрому лицу,
И голова с трудом соображает.

Остыла...Охладилась...Отошла...
Плетусь домой,усталыми ногами,
Открыла дверь,а на пороге муж,
С испуганными,грустными глазами.

"Где ты была?И,что опять с тобой?"
Вдруг спросит тот,
кто рядом был так долго,
А я отвечу:"Ничего,родной.
В порядке всё...Дождливая погода.





Lady Wind

  • 17.04.10, 15:25









Я не тебя вначале встретил,
А голос твой...
Но я не знал.
Он не спросил и не ответил...
Заворожил и вдруг пропал.
 
Я не тебя,
А смех твой встретил,
Похожий на лазурный плеск.
Он был и радостен и светел.
Заворожил и вдруг исчез.
 
И лишь потом тебя я встретил.
О, как была ты холодна!
Но понял я,
Что это ветер
Заворожил меня тогда.





Мне так неотразимо жаль...

  • 17.04.10, 00:44



Мне так неотразимо жаль
Того, что не случилось с нами,
И я пытаюсь удержать
Прозрачный шлейф воспоминаний...
 
Надежды мягкое тепло,
Очарование печали,
Застенчивую нежность слов,
Многозначительность молчанья.
 
Мечты волнующий полет,
Взаимопритяженье судеб...
Мы оба знали наперед,
Что дальше ничего не будет...

                        Джон Маверик






Не крадите у женщины веру.

  • 16.04.10, 17:12




Не крадите у женщины веру,
Это все, что ей в жизни важно.
Она может любить без меры,
Но без веры любить-страшно.

Не крадите у женщины гордость,
Ну позвольте ей эту малость.
Пусть скрывает от всех возраст,
Ей совсем не к лицу старость.
 
Не крадите у женщины время...
Очень короток век бабий.
Пусть его проведет с теми,
Кто позволит ей быть слабой.
 
Кто позволит ей жить с верой,
Не растопчет ее гордость,
С тем, кому назовет смело
Она истинный свой возраст.




ЗАЯВЛЄНІЄ ДЛЯ т.н.народа УКРАІНИ.

  • 14.04.10, 16:40



Лохам слушать сюда!
        Ви називаєтє нас олігархамі.
Ми нє олігархі,ми настоящіє хазяєва етой страни і заявляєм : ми вас імєлі,імєєм і будєм імєть!
Ми уже снялі с должності с помощью наших мєлкіх шестьорок - комуністов,
лєтвиновцєв і єцовцєв прєзідєнта і нашего самого главного врага -
косатую прємьєршу,єта сука лишила нас сотни міліардов доларов,і за єтот базар ана єщо атвєтит.
   Тот рост,каторий бил в економікє,начиная с 2000 года,бил
абєспєчєн  за щот наших бабок,коториє забралі із наших кровних
хазяйскіх карманов і часть каторих патратілі на ваши лоховскіє пенсії і зарплати.
   Для вас лучшая тєма - сідєть тіхо і нє висовивацца,сматрєть лажу на
УТ-1,Інтерє,ІСТV,і прочіх каналах,что с утра до вєчєра крутят наші
прікольниє сєріали,чітать нашу жьолтую прєсу і нє інтєрєсавацца
палітікай (зачєм ана вам,лохам),а также нє вякать.
   От вас нужно адін раз в 5 лєт прагаласавать за нас і всьо.
   Астальноє вас нє калишет.
Ви абязани:
   1.Упорно работать на сваю работу ілі  бізнес,штоб нам било,што у вас забирать.
   2.Стаять раком на ваших лоховских агародах,у каво ані єсть.
    Для таво,штоби нам всєгда било харашо,ви должни научицца устойчиво стаять раком.
Ми размажєм чєрєз наши газєти і канали такоє калічєство говна по нашим
врагам ,што ви нікагда нє разбєрьотєсь,кто прав і каво нада паддєржать.
   Вам нужно всєгда помніть,што всьо равно нічєго нє ізмєніцца,і нічєго нє дєлать - ми за вас всьо сдєлаєм самі.
Карочє,сідєть па норам і нє висовивацца! І нє мєшать нам дєлать бізнєс
і то,што ми любім і умєєм лучше всєго - імєть і кідать всєх вас,лохов!
   А єслі даже 1000 чєлавєк будут тіпа пратєстовать і что-то там
трєбавать - нам всьо равно,ето ж нє Югаславія і нє Грєция,нє Тайвань і даже нє Киргизстан ,-
сто тисяч чєлавєк на уліцу бєз пахана нікагда нє вийдєт.
   Скоро ми аб'єдінімся с такімі же кєнтамі із Расії,тагда кідать вас
будєт намного прощє і вєсєлєє,патаму што наши кєнти дажє канкрєтнєє чєм ми.
   А єслі будєтє сєбя харашо вєсті,то інагда ми будєм брасать вам
нємного об'єдков,шоб ви нє сразу пєрєдохлі от голода,патаму шта нам нєбудєт каво кідать.
   Саша Волк,Вован Лєвчєнков,Саньок Хомут - партія Маладьожний Алегархічєскій Саюз Данбаса;
   Гриша Кадик,Вітя Мєдвєдь,Гріша Сурок -СДПУ(алігархічєская);
   Вітя Підчук,Сірожа Тігіпка,Андрюша Дрюкач - партія Алігархічна Україна (с Трудом сабіралі);
   Ігорко Кроль,Вася Путьовка,Зєня Шкодняк,Ваня Дикий плющ,Вітя
Тополь,Алєся Воробєй,Миха Кульок,Андрюха Давидов, самий любий друг
Віті-І - єго тьозка- Вітьок Барлога с пающєй кумой Аксанкой и братаном Пєтєй.
   Жєня Мурчак,Пєдя Сіманєнков,Адамчік Мартінєнков,Саньок Голубок,баба
Саша Алєксандровна - просто мєлкіє шестьоркі і пріхлєбатєлі,нє гаваря уже о с спікєрє,
которий нікаму,кромє нас,алєгархов,в Украінє нє нужєн с єго кучкой політічєскіх гєтєр.
   Особую благадарнасть у відє отпєчатаних на казначейском ксєраксє
прємій удостоєни мєлкіє і крупниє тушкі с барлоговского ЄЦа и
Бютовского кубла.Бєз них і праст..,прастітє,канституционних (чуть палец
нє сламал) правамощних рєшєний нам би прішлось іщо раз вами,лохамі,
васпользовацца,а ето лішняя трата наших денех.
   Чісло і подпись (нєрасборчівая).








Мы боимся весны...

  • 11.04.10, 20:20










МЫ БОИМСЯ ВЕСНЫ...
ПОТОМУ,ЧТО ОНА ПЕРЕМЕНЫ !
В ЗАМОРОЖЕННОЙ ПАМЯТИ
ПРОШЛОЕ ЛЕГЧЕ ХРАНИТЬ...
МЫ БОИМСЯ ВЕСНЫ -
КАК БОИМСЯ НЕЖДАННОЙ ИЗМЕНЫ,
СЛОВНО В ЧЁМ - ТО ОДНАЖДЫ
МЫ СМОЖЕМ СЕБЕ ИЗМЕНИТЬ.
МЫ БОИМСЯ ВЕСНЫ...
И ОПЯТЬ НАС СОМНЕНИЯ ГЛОЖУТ:
МОЖЕТ МЫ ОШИБАЛИСЬ
И ДЕЛАЛИ ЧТО-ТО НЕ ТАК?
МЫ БОИМСЯ ТОГО,ЧТО ДУША
ВДРУГ ОТВЕТИТЬ НЕ СМОЖЕТ,
И УСТАЛО ПРОЙДЁТ,
НЕ ЗАМЕТИВ НАМ ПОДАННЫЙ ЗНАК.
МЫ БОИМСЯ ВЕСНЫ...
ПОТОМУ,ЧТО ВЕСЕННИМ НАРЯДОМ
СТАЛО ВОЛЬНО В ПОНЯТИЯХ
СВЕЖЕСТИ И КРАСОТЫ...
МЫ БОИМСЯ ТОГО,
ЧТО СОВСЕМ НЕ ОКАЖЕТСЯ РЯДОМ
ТЕХ,КОГО ТАК ЛЕГКО
МЫ ВСЕГДА НАЗЫВАЛИ НА "ТЫ".
МЫ БОИМСЯ ВЕСНЫ...
ПОТОМУ,ЧТО НЕ ОСТАНОВИТЬСЯ,
РАЗ КАРЬЕРУ И ДОМ -
НА СВОБОДУ И ДОМ В ШАЛАШЕ!
МЫ БОИМСЯ ВЕСНЫ...
ВДРУГ ЗАХОЧЕТ ОНА ПОСЕЛИТЬСЯ
И ОГОНЬ РАЗВЕСТИ
В НАШЕЙ ТИХОЙ ЗАМЁРЗШЕЙ ДУШЕ?










...но помню я картину вещую...

  • 08.04.10, 15:45








В ВАГОНЕ ШАРКАЮТ И ШАМКАЮТ
И ПРОСЯТ ШУМНО К ШАЛАШУ,
СЛЕГКА ПОШАТЫВАЕТ ШАХМАТЫ,
А Я ТИХОНЕЧКО ПИШУ.
Я ВСПОМИНАЮ ВЕЧЕРЕНИЕ
ЕЩЁ СЕГОДНЯШНЕГО ДНЯ,
И МЕДЛЕННОЕ ВОЦАРЕНИЕ
ДЫХАНЬЯ ОКОЛО МЕНЯ.
ПРИШЛА КО МНЕ ТЫ НЕ ОТ РАДОСТИ -
ЕЁ ПОЧТИ НЕ ПОМНИШЬ ТЫ,
А ОТ КАКОЙ -ТО ОБЩЕЙ РЕВНОСТИ
И СТРАШНОЙ ОБЩЕЙ НЕМОТЫ.
ПРИШЛА РАЗУМНО И ОТЧАЯННО.
ТЫ НЕПОСИЛЬНО ВЕСЕЛА,
ЗА ДВЕРЬЮ ПРОШЛОЕ ОСТАВИЛА
И СНОВА В ПРОШЛОЕ ВОШЛА.
И,УЛЫБАЯСЬ КАК -ТО СЛОМАНО,
И,ПЛАЧА ГДЕ-ТО В ГЛУБИНЕ,
МАСЛИНЫ КОСТОЧКУ СОЛЁНУЮ
ГУБАМИ ПРОТЯНУЛА МНЕ.
И,УСТРЕМЛЯЯСЬ ВСЁ НЕНАДОШНЕЙ
К НЕСУЩЕСТВУЮЩЕМУ ДНУ,
КАК ДЕТИ,МЫ ИЗ ДВУХ НЕРАДОСТЕЙ
ХОТЕЛИ РАДОСТЬ,НО ОДНУ.
НО ВОТ С ТЕТРАДОЧКОЙ ЗЕЛЁНОЮ
НА ВЕРХНЕЙ ПОЛКЕ Я ЛЕЖУ.
МАСЛИНЫ КОСТОЧКУ СОЛЁНУЮ
Я ЗА ЩЕКОЙ ЕЩЁ ДЕРЖУ.
Я УЕЗЖАЮ ОТ БЕЗДОННОСТИ,
КАК БУДТО ЕСТЬ ЧЕМУ-ТО ДНО.
Я УЕЗЖАЮ ОТ БЕЗДОМНОСТИ,
ХОТЯ МНЕ ЭТО СУЖДЕНО.
А ТЫ В ДРУГОМ КАКОМ-ТО ПОЕЗДЕ
В ДРУГИЕ ДВИЖЕШЬСЯ КРАЯ.
ПРОСТИ МЕНЯ,ТАКАЯ ПОЗДНЯЯ,
ЗА ТО,ЧТО ТОЖЕ ПОЗДНИЙ Я.

ЕЩЁ МОИ ВОСПРИНИМАНИЯ
МЕНЯ КАК СТРУИ, ОБДАЮТ.
ЕЩЁ ВО МНЕ ВОСПОМИНАНИЯ,
КАК В ЦЕРКВИ ДЕВОЧКИ,ПОЮТ,
НО ПОМНЮ Я КАРТИНУ ВЕЩУЮ
ПРЕДПОСЛАННУЮ ВСЕМ ВЕКАМ
НАД ВСЕЙ ВСЕЛЕННОЮ,НАД ВЕЧНОСТЬЮ
ТАМ РУКИ ТЯНУТЬСЯ К РУКАМ !
ХУДОЖНИК МУКУ ЭТУ ЧУВСТВОВАЛ,
НА СКОЛЬКО МОГ,ОН СБЛИЗИЛ ИХ,
НО ВСЁ Ж ЗАЗОР КАКОЙ -ТО ЧУТОШНЫЙ
МЕЖ ПАЛЬЦЕВ - ЖЕНСКИХ И МУЖСКИХ.
И В НАС ВСЁ ЭТО ПОВТОРЯЕТСЯ,
КАК С КЕМ-ТО МНОГО ЛЕТ НАЗАД .
ДРУГ К ДРУГУ РУКИ ПРОСТИРАЮТСЯ,
И ПАЛЬЦЫ В КОНЧИКИ КРИЧАТ!
И ВЫТЯНУТЫЕ НАД БЕЗДНОЮ,
ГДЕ ТА ЖЕ,ТА ЖЕ НЕМОТА...
НЕ СМОГУТ РУКИ НАШИ БЕДНЫЕ
СОЕДИНИТЬСЯ НИКОГДА.

ЕВГЕНИЙ ЕВТУШЕНКО.               







Когда - то я любил...когда - то я был жив...

  • 07.04.10, 18:05



КАЧАЛСЯ СТАРЫЙ ДОМ,В ХОРАЛ СЛАГАЯ СКРИПЫ,
И НАС, КАК ОТПЕВАЛ, ОТСКРИПЫВАЛ ХОРАЛ.
ОН ЧУЯЛ,ДОМ - СКРИПУН,ЧТО МЕДЛЕННО И СКРЫТНО
В НЁМ УМИРАЛА ТЫ,И Я В НЁМ УМИРАЛ.
"ПОСТОЙТЕ УМИРАТЬ!"- ЗВУЧАЛО РЖАНЬЕ С ЛУГА
В ПРОТЯЖНОМ ВОЕ ПСОВ И СОСЕННОЙ  ВОЛШБЕ,
НО УМИРАЛИ МЫ НАВЕКИ ДРУГ ОТ ДРУГА,
А ЭТО ВСЁ РАВНО,ЧТО УМИРАТЬ ВООБЩЕ.
А КАК ХОТЕЛОСЬ ЖИТЬ! ПО СОСНАМ ДЯТЕЛ ЧОКАЛ,
И БЕГАЛ ЁЖ РУЧНОЙ В УСАДЕБНЫХ ГРИБАХ,
И НОЧЬ ПЛЫЛА,КАК ПЁС,КОСМАТЫЙ,МОКРЫЙ,ЧЁРНЫЙ,
КУВШИНКОЮ РЕЧНОЙ ДЕРЖА ЗВЕЗДУ В ЗУБАХ.
ДЫШАЛА МГЛА В ОКНО МАЛИНОЮ СЫРОЮ,
А ЗА МОЕЙ СПИНОЙ - ВСЁ ВИДЕЛА СПИНА!-
С ПЛАТОНОВСКУЮ ФРО,КАК С НАЙДЕННОЙ СЕСТРОЮ,
ИЗМУЧЕННАЯ МНОЙ,ЛЮБИМАЯ СПАЛА.
Я ДУМАЛ О ТУПОМ НЕСОВЕРШЕНСТВЕ БРАКОВ,
О ПОДЛОСТИ ВСЕХ НАС - ПРЕДАТЕЛЕЙ,ВРУНОВ:
ВЕДЬ Я ТЕБЯ ЛЮБИЛ,КАК СОРОК ТЫСЯЧ БРАТЬЕВ,
И Я ТЕБЯ ГУБИЛ,КАК СТОЛЬКО ЖЕ ВРАГОВ.
ДА,СТАЛА ТЫ ДРУГОЙ.ТВОЙ ЗЛОЙ ПРИЩУР НЕЩАДЕН,
НАСМЕШКИ НАД ЛЮДЬМИ ГОРЬКИ И СОЛОНЫ.
НО КТО ЖЕ,КАК НЕ МЫ,ЛЮБИМЫХ ПРЕВРАЩАЕТ
В ТАКИХ,КАКИХ ЛЮБИТЬ УЖЕ НЕ В СИЛАХ МЫ?
КАКАЯ ЖЕ ЦЕНА ОРАТОРСКОМУ ЖАНРУ,
КОГДА РАЗШВЫРЯН ВДРЫЗГ ПО СТЕНАМ И КЛИШЕ,
ХОТЕЛ Я СЧАСТЬЯ ДАТЬ ВСЕМУ ЗЕМНОМУ ШАРУ,
А ДАТЬ ЕГО НЕ СМОГ - ОДНОЙ ЖИВОЙ ДУШЕ?!
ДА,УМИРАЛИ МЫ,НО ЧТО-ТО МНЕ МЕШАЛО
УВЕРОВАТЬ В ТВОЁ , В МОЁ НЕБЫТИЕ.
ЛЮБОВЬ ЕЩЁ БЫЛА.ЛЮБОВЬ ЕЩЁ ДЫШАЛА
НА ЗЕРКАЛЬЦЕ В РУКАХ У СЛАБЫХ УСТ ЕЁ.
КАЧАЛСЯ СТАРЫЙ ДОМ,СКРИПЕЛ СРЕДИ КРАПИВЫ
И ВЫДЕРЖКУ СВОЮ НАМ ПРЕДЛАГАЛ ВЗАЙМЫ.
В НЁМ УМИРАЛИ МЫ,НО БЫЛИ ЕЩЁ ЖИВЫ.
ЕЩЁ ЛЮБИЛИ МЫ,И ЗНАЧИТ,БЫЛИ МЫ.
КОГДА - НИБУДЬ ПОТОМ ( НЕ ДАЙ МНЕ БОГ,НЕ ДАЙ, МНЕ!),
КОГДА Я РАЗЛЮБЛЮ,КОГДА И ВПРЯМЬ УМРУ,
ТО БУДЕТ ПЛОТЬ МОЯ,ЕХИДНИЧАЯ ВТАЙНЕ,
"ТЫ ЖИВ!"- МНЕ ПО НОЧАМ НАШЁПТЫВАТЬ В ЖАРУ.
НО В СУЕТЕ СТРАСТЕЙ,ПЕЧАЛЬНО ПРАЗДНЫЙ УЗНИК,
ВНЕЗАПНО Я ПОЙМУ,ЧТО ГОЛОС ПЛОТИ ЛЖИВ,
И ТАК СЕБЕ СКАЖУ:"Я РАЗЛЮБИЛ.Я УМЕР.
КОГДА - ТО Я ЛЮБИЛ.КОГДА -ТО Я БЫЛ ЖИВ".

ЕВГЕНИЙ ЕВТУШЕНКО.

















Я желаю тебе добра !

  • 07.04.10, 00:57





УЛЫБАЮСЬ,А СЕРДЦЕ ПЛАЧЕТ
В ОДИНОКИЕ ВЕЧЕРА.
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ.
ЭТО ЗНАЧИТ -
Я ЖЕЛАЮ ТЕБЕ ДОБРА.
ЭТО ЗНАЧИТ,МОЯ ОТРАДА,
СЛОВ НЕ НАДО И ВСТРЕЧ НЕ НАДО,
И НЕ НАДО МОЕЙ ПЕЧАЛИ ,
И НЕ НАДО ТВОЕЙ ТРЕВОГИ,
И НЕ НАДО , ЧТОБЫ В ДОРОГЕ
МЫ РАССВЕТЫ С ТОБОЙ ВСТРЕЧАЛИ.
ВОТ И СТАРОСТЬ В ДАЛИ МАЯЧИТ,
И О МНОГОМ ЗАБЫТЬ ПОРА...
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ.
ЭТО ЗНАЧИТ -
Я ЖЕЛАЮ ТЕБЕ ДОБРА.
ЗНАЧИТ,КАК МНЕ ТЕБЯ ПОКИНУТЬ,
КАК МНЕ ПАМЯТЬ ИЗ СЕРДЦА ВЫНУТЬ,
КАК НЕ ГРЕТЬ ТВОИХ РУК ОЗЯБШИХ,
НЕПОСИЛЬНУЮ НОШУ ВЗЯВШИХ?
КТО ЖЕ СКАЖЕТ,МОЯ ОТРАДА,
ЧТО НАМ НАДО,А ЧТО НЕ НАДО,
ПОСОВЕТУЕТ,КАК ЖЕ БЫТЬ?
НАМ НИКТО ОБ ЭТОМ НЕ СКАЖЕТ,
И НИКТО ПУТИ НЕ УКАЖЕТ,
И НИКТО УЗЛА НЕ РАЗВЯЖЕТ...
КТО СКАЗАЛ,ЧТО ЛЕГКО ЛЮБИТЬ?

(Вероника Тушнова)