Наше кіно. Поділіться враженнями.

  • 13.12.17, 00:21
Культурный фронт: фильмы о Донбассе, людях и войне10.12.2017 09:46.

В украинском кинопрокате все чаще появляются фильмы, где прямо или косвенно идет речь о военных действиях на Донбассе. Это киноленты разных жанров, с разной тематикой и стилем. Такое кино рождает современная Украина – страна, воюющая и с внешним, и с внутренним врагом...

"Киборги"

7 декабря в украинский прокат вышел один из наиболее ожидаемых художественных фильмов - "Киборги". Это не просто военная драма о защитниках Донецкого аэропорта. Как говорил режиссер картины Ахтем Сеитаблаев в интервью "ОстроВу", "Киборги" - это кино о мире, который зарождается.

История разворачивается в течение двухнедельного дежурства в аэропорту одного батальона в сентябре 2014-го. Добровольческая группа впервые приезжает в горячую точку, которую уже четыре месяца обороняют украинские военные, и лицом к лицу сталкивается с войной. На защиту аэропорта становятся не только профессиональные военные, но и добровольческие корпуса. Так начинает формироваться новая самоидентификация граждан Украины.

Подробнее о фильме читайте ЗДЕСЬ 

"Родные"

Фильм "Родные" режиссера Виталия Манского - одна из самых успешных документальных кинолент в этом году.

Режиссер отправляется к своим родственникам во Львов, Одессу, на Донбасс и в Крым в разгар событий оккупации 2014 года. Через историю своих родных, живущих в разных уголках Украины, режиссер показывает период новейшей истории Украины. У каждого героя свои взгляды на жизнь, в том числе и своя позиция в контексте происходящей оккупации Крыма и части Донбасса. Это скорее фильм-наблюдение, где можно проследить в какой-то степени причины происходящих событий, исходя из понимания идентичности рядовых жителей в разных регионах Украины.

Фильм снят в копродукции Германии, Латвии, Эстонии и Украины. Мировая премьера "Родных" состоялась на кинофестивале в Карловых Варах. Фестивальная история фильма продолжилась в Одессе, Торонто, Риге, Лондоне и на других кинофестивалях. В украинский кинопрокат фильм вышел в феврале 2017 года.

Кинолента создана при поддержке Госкино Украины. Продюсеры - Наталья Манская, Гунтис Тректерис, Симона Бауман, Марианна Каат. Со-продюсеры - Юлия Синькевич, Анна Паленчук, Ксения Кулешова.

"Школа №3"

Еще одна документалка - "Школа №3", в ноябре вышла на широкие экраны. Кинокартина создана благодаря Tabor production и Театру переселенца.

Фильм "Школа №3" получил Гран-при на международном кинофестивале "Берлианале" в категории 14+ в 2017 году.

В основе киноленты документальная постановка "Моя Николаевка" Натальи Ворожбит и Георга Жено, режиссеры - Г.Жено и Л.Смит.

В фильме представлена жизнь 13 подростков, обучающихся в одной школе небольшого города Николаевка Славянского района Донецкой области. Летом 2014 года этот город пострадал от мощных военных действий во время боев за освобождение Славянска. Снаряды попали и в здание школы. Именно при восстановлении школы встретились авторы и герои фильма. Съемки длились с весны 2015 года до зимы 2016 года. Кинокартина построена на открытых монологах подростков в параллели с реальной жизнью.

"Мы сейчас кроме Николаевки ничего и не видели. Что мы? Мы сейчас живем, такое ощущение, будто на Марсе, потому что мы так ничего и не знаем об этом мире", - рассказывает в фильме один из героев Иван Шило.

Всеукраинская премьера фильма состоялась на Одесском международном кинофестивале 16 июля 2017. Фильм был представлен на фестивале Gogolfest и "Новое немецкое кино" в Киеве. Фильм - открытие фестиваля KharkivMeetDocs. Участник фестивалей Beast-International Film festival в Португалии, фестивалей в Лондоне и Варшаве.

"Одесситы на Донбассе"

Полнометражный документальный фильм режиссера Александра Авшарова "Одесситы на Донбассе" вышел в прокат в начале ноября. Сначала в Одессе, в дальнейшем фильм выйдет на экраны Киева, Львова, Харькова и Сум.

Главные герои - одесситы, которые принимали участие в боевых действиях в зоне АТО: Дмитрий Олегович, Евгений Титаренко, Роман Колдомасов, Евгений Лата, Андрей Скороход, Виктор Погодин, Дмитрий Васильев.

Все они очень разные и причины поехать на фронт у каждого свои. У каждого своя "военная история": кто получил тяжелые моральные и физические травмы, а кому-то даже удалось найти в пережитых трудностях дополнительную мотивацию для жизни и творчества. Некоторые герои, которые вернулись к мирной жизни, поняли, что война для них, как и для страны, еще не закончена. Потому что «свои» иногда могут быть не менее жестокими, чем «чужие».

Съемки фильма проходили в Киеве, Днепре, Одессе, а также на передовой в зоне АТО.

Продюсером ленты является Александр Дриз, сценаристами - Александр Лирчук, Юлия Коршунова. Операторы - Максим Савченко, Антон Борисюк. Фильм создан при поддержке Госкино: выделенная сумма 1 780,020 грн.

"Война химер"

На фестивале Docudays UA в марте этого года состоялась премьера документального фильма Анастасии и Марии Старожицких "Война химер". Осенью кинолента вышла уже в прокат. В августе 2017 лента фильм был в отборе на выдвижение фильма от Украины на юбилейную 90-ю кинопремию "Оскар" Американской академии кинематографических искусств и наук в категории «Лучший фильм на иностранном языке».

В центре сюжета - история бойца с позывным "Лавр" (Валерия Лавренова) и его девушки Анастасии, режиссера фильма, приехавшей к нему на линию фронта. Он попал в Иловайский котел, потерял ближайших собратьев, она, путешествуя разбитыми городами, пытается понять сущность войны и любви. Оба откровенно рассказывают друг другу, что испытывали во время военных действий, выхода из котла, попытки жить вместе и нового, уже совместного путешествия на передовую.

Это личная история о войне, любви и смерти, снята ее непосредственными участниками.

В июле 2017 года фильм участвовал в конкурсной программе европейских документальных фильмов на 8-м Одесском международном кинофестивале.

По итогам фестиваля "Місто Мрій", проходившего в сентябре в Ровно фильм получил Гран-при.

Кинопремьеры 2018-го

В 2018 году запланировано завершение производства еще ряда фильмов, где идет речь о военных событиях на Донбассе. Как сообщили "ОстроВу" в Государственном агентстве Украины по вопросам кино, это не означает на 100%, что фильмы выйдут в прокат в следующем году. Но есть большая вероятность, что некоторые из них зрители все-таки смогут увидеть.

"Позывной "Бандерас" режиссера Зазы Буадзе - военная драма. Осенью 2014-го в зоне АТО группа контрразведчиков во главе с опытным капитаном Антоном Саенко (позывной «Бандерас») пытается предотвратить диверсии и обезвредить русского подрывника "Ходока". Задача осложняется тем, что события происходят возле родного села Бандераса.

Авторы сценария - Сергей Дзюба и Артемий Кирсанов, продюсер - Сергей Баранов. Государственная поддержка - почти 19663, 4 млн грн, что составляет половину от общей суммы производства.

Как говорил режиссер фильма Заза Буадзе в интервью "ОстроВу", главную роль исполнил актер Олег Шульга, который сам воевал в АТО. Режиссер надеется, что кинокартина выйдет в прокат в 2018 году.

Фильм режиссера Сергея Сотниченко "300 спартанцев Луганского аэропорта" получил 2998050 грн. господдержки, что и составляет общую стоимость производства кинокартины. Автор сценария - Тарас Ткаченко, продюсер - Александр Дриз. Это история о том, как защитники Луганского аэропорта героически держали оборону от российских регулярных частей, которые впервые в этой войне потерпели поражение.

Также 100%-ное финансирование от Госкино, а это - 1, 970 млн гривен, получил фильм Юлии Гонтарук "Железная сотня". Производство осуществляет компания "Директория кино". Продюсеры фильма - Игорь Савиченко и Александр Братищенко. По словам Ю. Гонтарук, это кино не о военном конфликте в Украине, а о том, как конфликт меняет судьбы людей. Фильм носит такое название, потому что его героями являются бойцы роты "Железная" полка спецназначения "Азов", которые во время военной операции в Широкино выстояли три дня подряд под натиском врага. Фильм создается на основе записанных интервью с воинами полка "Азов".

Полнометражный худфильм Сергея Лозницы "Донбасс" общей стоимостью 71 339,8 тыс. грн., из которых 16 736, 3 тыс грн. выделило Госкино, - копродукция. Режиссером и сценаристом фильма является Сергей Лозница (Украина), продюсерами - Хайно Декерт (Германия), Денис Иванов (Украина), Жак Биду и Марианн Дюмолен (Франция), а также Марк ван Вармердам и Петер Варнье (Нидерланды).

Фильм будет состоять из ряда эпизодов: практически воспроизведенных в игровом кино настоящих историй, случившихся на оккупированных территориях. Несколько героев будут связывать эпизоды между собой и передавать друг другу, словно эстафетную палочку, внимание зрителей.

Документальный фильм "Первая сотня" получил от Госкино 50% от общей стоимость производства - 1989325 грн. Режиссеры и авторы сценария киноленты - Ярослав Пилунский и Шашкова Юлия, продюсер - Анна Капустина.

В Фильме идет речь о гражданских активистах Революции Достоинства, которые прошли тяжелый путь с первых дней Майдана. Прошли сквозь надежды и разочарования, мужество и предательство, сквозь войну, кровь и слезы, потери и победы, но сохранили свою честь и достоинство.

В фильме "Заминированные верностью" речь идет о Рустаме Хамраеве - бойце-добровольце легендарного батальона "Айдар". Пытаясь освободить из плена Надежду Савченко и ее группу он остался на поле боя... Госкино выделило 1 млн 324,6 тыс. грн.

Документальный фильм "Перекресток "БАЛУ" - про украинских героев, чьи судьбы пересеклись на одноименном блокпосту. Авангардные позиции, которые перекрывали международную трассу "Харьков-Ростов" были ключом к месту расположения штаба сектора "С" и фактически всего Дебальцевского плацдарма. Очаг обороны назван позывным своего первого командира - капитана Ильгара (Игоря) Багирова "Балу", который, попав в окружение во время разведки, взорвал себя вместе с врагом гранатой, чтобы не сдаться в плен.

Фильм создается Международным продюсерским центром "ФОР-ПОСТ" при поддержке Госкино Украины. Режиссер - Евгений Коваленко, автор сценария - Георгий Спасокукоцкий, продюсер - Александр Дриз. Общий бюджет фильма 1559800 грн, из них 1403820 грн. выделило Госкино.

Военная драма "Иней" режиссера Шарунаса Бартаса - копродукция Украины, Литвы и Франции. Ранее планировалось, что фильм выйдет в украинский прокат осенью 2017 года. Кстати, кинолента выдвинута претендентом от Литвы на премию "Оскар"

Молодому литовскому парню Рокас однажды выпадает неожиданная возможность побывать в Украине и увидеть настоящую оккупацию и войну. Реальность оказывается гораздо жестче по сравнению с романтическими представлениями молодого поколения о борьбе за свободу. На разрушенной оккупантами территории Рокас находит свою настоящую любовь.

Съемки эпизодов фильма проходили в зоне проведения АТО в Донецкой области.

Фильм создан продюсерским центром "Инсайт Медиа". Общий бюджет - 39900,0 тыс. грн., господдержка - 11480,0 тыс. грн. Автор сценария и режиссер ленты - Шарунас Бартас, продюсеры - Владимир Филиппов и Елена Ершова (Украина), Jurga Dikciuviene (Литва) и Janja Kralj (Франция).

Военная драма "Черкассы" режиссера Тимура Ященко основан на реальных событиях. Он рассказывает о мужественной обороне одноименного морского тральщика, заблокированного российскими войсками в бухте Донузлав в марте 2014 во время аннексии Крыма. Экипаж "Черкасс" три недели сопротивлялся врагу и был единственным из 13 украинских кораблей, кто не спустил государственный флаг к выходу последнего своего моряка с борта судна.

Продюсер - Алексей Карпенко, авторы сценария - Тимур Ященко и Роберт Квильман. Фильм получил от Госкино 17341862 грн, - а общий бюджет - 39841862 грн. Совместное производство киноленты осуществляет украинская компания "MKK ФИЛЬМ СЕРВИС" и польская киностудия "КАДР" при поддержке Госкино Украины.

Полнометражный документальный фильм режиссера Марии Кондаковой "Крепкая и нежная" рассказывает о женщинах на войне. Необъявленная война на Востоке Украины в один миг разрушила мирную жизнь многих украинцев. Чтобы вернуть в свой дом ощущение безопасности и беззаботный смех близких, многие женщины отказались от роли слабой половины человечества и пошли на войну, и стараются спасти и сохранить жизнь любой ценой. Автор сценария - Яна Пономаренко, продюсер - Владимир Филиппов.Общий бюджет фильма - 3 710,1 тыс. грн., из них Госкино выделило 3500 тыс. грн.

Ольга Астахова, "ОстроВ"

https://www.ostro.org/general/culture/articles/538078/

Рекомендую всім патріотам переглянути цей фільм.

  • 12.12.17, 23:59
"Donetsk airport". Почему стоит посмотреть фильм "Киборги"07.12.2017 15:31

Фильм "Киборги" 7 декабря вышел во всеукраинский прокат. Кино о защитниках Донецкого аэропорта - героев недавних событий в Украине. В контексте происходящей истории звучат вопросы, которые волнуют не только бойцов, но и тех, кто находится далеко от фронта. Без пафосной пропаганды, ярлыков и стереотипов.

Актерский состав

Главные герои фильма - это собирательные образы, но прототипами, безусловно, стали настоящие киборги. Бойцы, которые 242 дня обороняли Донецкий аэропорт.

Всего на роли основных персонажей прошло кастинг около 150 актеров. "Об одном актере я знал с самого начала, я следил за ним, он снимался в одном из моих фильмов ранее. И я на 99 процентов был уверен, что он и будет выполнять эту роль. Так и произошло", - рассказал режиссер Ахтем Сеитаблаев.

В фильме снялись актеры Роман Ясиновский - киборг с позывным "Гид", Макар Тихомиров - "Мажор", Вячеслав Довженко - "Серпень", Виктор Жданов - "Старый", Андрей Исаенко - "Суббота", Александр Пискунов - "Марс". Кстати, В. Жданов до начала войны много лет служил в Донецком муздрамтеатре.

Сам режиссер подчеркивает, что неоднократно общался с родными погибших бойцов. "С родителями погибшего с позывным "Псих", к сожалению, не имели чести общаться. Относительно разговоров с семьями – да, имею честь. К сожалению, их немало. Это для меня огромный опыт человеческого существования, и опыт с точки зрения режиссера, простите. И хотя фильм построен на сюжете защиты Донецкого аэропорта – он посвящен каждому погибшему и оставшемуся в живых. Каждому волонтеру, семье, матери, всем, кому не безразлично. Тем более – тем, чьи сыновья погибли", - говорит он.

Консультанты

Поскольку образы списаны с реальных киборгов, то создатели кинокартины привлекли в качестве консультантов военных, в том числе и воевавших в Донецком аэропорту. Причем не только, по техническим или военным вопросам. Поскольку, по словам режиссера, иногда бытовые вещи более лучше дают понимание о войне, состоянии самих бойцов, чем боевые действия.

В числе консультантов - Кирилл Недря - позывной "Доцент", Андрей Шараскин - "Богема", Евгений Жуков - "Маршал", Евгений Межевикин – "Адам" и Александр Трепак - "Редут".

Как отметил Кирилл Недря, консультация была в точечных моментах. "Это и фразы, и перемещение военных, и обхождение с оружием, и раскрашивание бронемашин. Но ключевое – это фильм не о технической стороне войны, а о человеческой стороне и психологии человека, который проходит войну и способен преодолеть те события в себе, не изменить идеалам, чтобы менять государство к лучшему в дальнейшем", - отметил он.

Съемки проходили в Киевской области, на Гончаровском полигоне на Черниговщине и на взлетно-посадочной полосе Черниговского запасного аэродрома.

Правда и вымысел

Акцент в фильме сделан на диалогах, размышлениях бойцов: кто ответственен за развязывание этой войны, за что они воюют, зачем и кому это нужно. С одной стороны, такая смысловая ось фильма немного неправдоподобна, мол, в реальности этого было гораздо меньше. Но с другой, - несмотря, на то, что в основе фильма лежат реальные события, это в первую очередь художественное кино.

Автор сценария, драматург Наталья Ворожбит работала над сценарием почти год. Большинство времени ушло на сбор материала. "А потом долго боялась начать писать. Я писала 4 серии и из них делался полный метр. Поэтому в фильм не вошло около 60%. Надеюсь, все это вы увидите в 4-серийной версии", - рассказала Н.Ворожбит.

Она не один год занимается документальным театром, много работала непосредственно в прифронтовых городах И поэтому добиться реалистичности диалогов ей помогает "подслушивание".

"Насчет диалогов – у меня такая профессия, я "подслушиваю" людей. Действительно, я много занимаюсь документальным театром. Для меня важно, чтобы люди общались, как в жизни. Не знаю, удается ли мне это, но когда слышу какие-то такие вещи, то, наверное, удается. Очень трудно было мне становиться на позицию с обеих сторон, быть на разных сторонах одновременно. Но я знаю этих людей, они реальные, я не высасывала их разговоры из пальца, я их слушала, я люблю слушать людей", - отметила Наталья.

По словам консультанта Кирилла Недри, чтобы понять, насколько реальные диалоги, надо знать, что такое терминал, и кто те люди, которые там были.

"У меня там были и достаточно успешные бизнесмены, и сантехники, и главный инженер Жэка, лично я – кандидат наук. Поэтому разговоры, которые там возникали, несмотря на наше пребывание там 24 на 7, были разные. Начиная от детских воспоминаний и заканчивая ситуацией в политике, от обсуждения литературных новинок до философских диспутов о смысле жизни. Были и темы насчет детей, девушек, будущего. А ради кого это все делалось, как не ради своей семьи детей, будущего? Поэтому если не у меня, то у кого-то такие разговоры точно были", - говорит он.

И уверяет, что в фильме показано много историй, которые были в реальности в ДАП. "Там много сцен, где вымысел накладывается на реальные события", - отмечает он.

По словам Ахтема Сеитаблаева, "Киборги" - это о фильм о людях, поэтому насыщенность диалогами-размышлениями оправдано.

"Мы хотели нашим фильмом рассказать, что очень важно слышать друг друга, попытаться достучаться друг до друга. Потому что я абсолютно убежден очень долгое время нам не давали такой возможности, вселяя страх друг перед другом: на юге – какие-то крымские татары, которые хотят "отпилить" Крым и уйти в Турцию, в Донецкой и Луганской области – сплошные маргиналы, на западе нашей страны – люди априори сепаратисты, на севере – пророссийски настроенные граждане", - размышляет режиссер.

И когда на смену страху придет осознание себя как части целого, своей страны, тогда возможны перемены.

"Когда мы друг друга боимся, а страх – очень сильное чувство, мы не думаем, что у нас плохие дороги, нет верховенства права, достойной старости, высокого качества обучения для наших детей. А когда перестанем бояться и учимся и научимся слышать друг друга, поймем, что каждый из нас – часть целого, что страна – это ты, она начинается с тебя, твоего дома, твоего желания что-то изменить. Именно об этом наш фильм. Поэтому – так много разговоров. И потому, мы хотим показывать наш фильм за рубежом, чтобы рассказать - у нас идет не гражданская война, у нас цивилизованный выбор между советским прошлым и я надеюсь европейским будущем", - считает Ахтем.

Трейлер Фильма "Киборги"

Бюджет фильма

Общий бюджет - 48 миллионов гривен, половину из которых выделило Госкино. При этом никакой цензуры со стороны ведомства не было.

"Что касается изменений по сценарию во время съемок – никаких не было от Госкино. Только те, которые нам советовали консультанты. Цензуры не было", - подчеркнул Ахтем Сеитаблаев.

В самом же Госкино результатом весьма довольны. По словам председателя Госкино Филиппа Ильенко, "Киборги" - одна из самых масштабных работ о войне в украинском кино.

"Так о войне еще никто не снимал, это чисто с кинематографической точки зрения. Хотя фильмов о войне было много снято. Этот фильм – о незавершенной войне. И это всегда сложная задача для художника, потому что есть много вопросов, моментов, которые легче художественно переосмысливать, когда события не сегодняшние, а прошло 10, 20, 30 лет...Без пафоса могу сказать, если бы за мою деятельность как председателя Госкино мы поддержали только этот фильм – я бы был убежден, что не зря работал", - отметил Ф. Ильенко.

"Мить" від Вакарчука

Саундтреком фильма стала песня "Мить" группы "Океан Эльзи". Идею взять именно эту композицию предложила продюсер.

"Святослав Вакарчук прочитал сценарий и сразу дал согласие, эта песня и звучит в финале. Вся остальная оригинальная музыка написана Милошем Еличем, клавишником "Океана Эльзы", и молодым украинским композитором Андреем Пономаревым", - рассказал Ахтем Сеитаблаев.

Еще на съемочной площадке родилась идея использовать в фильме песню "Гуцулка Ксеня", которую исполняют сами актеры.

По словам режиссера, эту песню постоянно напевал один из прототипов персонажа с позывным "Серпень". "Нам это понравилось. Это качественный образ. Это не военная песня, очень лирическая, стильная, такое закарпатское танго. И, к слову, Славик (актер Вячеслав Довженко) ее выполняет сам", - говорит Ахтем.

Сам же Довженко рассказал почему именно выбор пал именно на эту песню.

"Еще когда пробы состоялись, я был утвержден на эту роль, я вспомнил, что часто эту песню мы с Андрюшей Шараскиным исполняли на кухне общежития, еще когда были студентами, он учился на режиссуре, я – актер. Мы часто общались, и он рассказывал, что эта песня такая украинская, не похожая ни на что. Он ее очень любит, и я ее полюбил. И когда состоялось утверждение – появилась мысль что надо было бы ее как-то сюда взять. Написал sms-ку Ахтему, отправил песню, он думал, и где-то в 3 ночи пришел от него такой "лайк", проняло. И мне кажется, эта песня стала внутренним лейтмотивом этой компании, этого коллектива, абсолютно разношерстного, который затем объединился", - разъяснил Вячеслав Довженко.

Показ за рубежом

По словам продюсера Иванны Дядюры, картиной заинтересовались за пределами Украины.

"В первую очередь мы снимали этот фильм для Украины, чтобы его видели в Украине, потому что эта тема очень болезненна для нас и это наша новейшая история. Но когда делали этот фильм, понимали, что необходимо, чтобы его также увидели в мире, потому что у нас до сих пор продолжается война. Чтобы знали и помнили, что происходит в Украине. Сейчас есть заинтересованность в прокате этого фильма в странах Прибалтики, в Польше и Канаде", - отметила И.Дядюра.

По ее словам, уже есть договоренность с МИД о показе картины в течение года в украинских посольствах в разных уголках мира.

Фильм о Крыме

Если Ахтем Сеитаблаев снял фильм о событиях на Донбассе, то логично, что многие крымчане ждут фильма и о Крыме, в период его аннексии. Тем более для Ахтема - это родная гавань: он крымский татарин и в его творческом активе такие фильмы как "Хайтарма" и "Ее сердце".

"В середине нашего продакшна мы сейчас разрабатываем один из сценариев, основанный на документальном факте – один день из жизни Мустафы Джемилева, 3 мая 2014 года, когда его не пустили в оккупированный Крым. И параллельно с этим мы будем показывать, что именно в те дни происходило в Крыму", - рассказал режиссер.

Инициатива #ЯНебайдужий!

Команда фильма "Киборги" и Фонд "Вернись живым" презентовали инициативу #ЯНебайдужий! Так, с каждого приобретенного билета на фильм "Киборги" 5 гривен будут перечислены в помощь семьям погибших в боях за Донецкий аэропорт.

Ирина Голиздра, "ОстроВ"

Зізнання Гіркіна.

  • 11.12.17, 23:00
 Обозреватель
 Летом 2014 года, когдаПетр Порошенкостал новым главнокомандующим украинской армии, боевики «ЛДНР» пустились в бегство со своих позиций на оккупированных территорияхДонбасса. Об этом бывший главарь боевиков «ДНР» Игорь Гиркин (Стрелков) рассказал в интервьюThe Insider.

По его словам, весь июль, начиная с выхода со Славянска, боевики отступали. Я «жертвовал» территорией, чтобы спасать свои подразделения.

А «казаки», которые воевали на стороне оккупантов, просто бежали с поля боя.

«Допустим, центральный участок фронта между Донецком и Лисичанском удерживали казаки Козицына, они просто бежали без единого выстрела, сдав ряд важнейших населенных пунктов. Горловка единственная оборонялась, там Безлер оборонял ее, это да. Вот между Горловкой и Лисичанском не было ничего, не было у нас подразделений. Попытка послать только что сформированную роту шахтерской дивизии — 600 необученных и необстрелянных людей — закончилась в Дебальцево, она закончилась тем, что казаки сбежали, и рота сбежала тоже», — рассказал террорист.

При этом он подчеркивает, что противостоять украинским военным удавалось только на направлениях, где удавалось сосредоточить хотя бы пару рот, чем-то подкрепленных, при чем желательно рот обстрелянных».

«Свежие формирования тут же терпели поражение и разбегались», — добавил боевик.

Стали известны скандальные подробности о помогавшем Гиркину замминистре Минсоцполитики InfoResist
 Замминистра социальной политики Александр Привалов, в кабинете которого накануне прошел обыск, замешан в незаконных аферах еще со времен своей работы в прокуратуре Енакиево. Об этом на своей странице в Facebook написал волонтер Тим Златкин. «Это м*рло в конце 2013 года, работая в прокуратуре Енакиево, тупо х*рил уголовные дела братков криминального авторитета Батуры. Да-да, именно тех самых головорезов, которые вместе с горловской группировкой Армена ошивались титушнёй со стороны Михайловской площади на Антимайдане. Они же активно участвовали и в захвате Горловского, Дружковского и Константиновского горотделов милиции. Сашенька Привалов им старательно в этом помогал и содействовал», — рассказал волонтер. По его словам, Привалов вместе с пособниками террористов «ДНР» возил в Славянск «гуманитарку» наемникам Гиркина-Стрелкова в 2014 году. «Мне лично эта мразь запомнился отказным материалом (закрытием уголовного дела) по факту изнасилования местным таксистом двух школьниц. История задолго до Майдана была. Года полтора или два назад это создание всплыло в замах министра соцполитики Ревы. И активно гадило в колодец волонтерам, всячески запрещая ввоз в Украину автомобилей для АТО и медицинской гуманитарки», — пишет Златкин. Как сообщалось, как сообщили в ГПУ Привалова и его коллег обвиняют в сговоре с руководителями коммерческих структур для осуществления незаконного импорта товаров на территорию Украины без уплаты налогов и обязательных платежей в государственный бюджет.

Лей, воды не жалей!

  • 10.12.17, 01:10
Как простой душ может изменить вашу жизнь

Как часто вы принимаете душ?

Утром?
Вечером?
Утром и вечером?

Ок.

А как насчет душа после сразу по приходу домой после работы?
Или перед тем, как поругаться с любимой половиной?
Или перед принятием важного решения?

Я серьезно.

Многие недооценивают силу воды 🙂
И я сейчас говорю не про магию.

Хотя нет, про магию. Научную магию.

Вы знаете какой самый большой орган у человека?
Легкие? Кишечник?
Неа!

Кожа!

Что же такого особенно в коже?
Да много чего.

«Кожа должна дышать»,- слыхали такое выражение?
Так вот, это не метафора!

Кожа дышит, поглощая кислород и отдавая углекислый газ. Конечно, отличным от легочного дыхания способом.

Но и это не самое главное.

В коже много разных рецепторов: терморецепторы, механорецепторы и ноцирецепторы.

Терморецепторы воспринимают изменения температуры,
Механорецепторы — прикосновения к коже, ее сдавливание,
Ноцирецепторы — болевые раздражения.

Площадь кожи у взрослого человека достигает 1,5—2,3 м!

Квадратных метра, Карл! И все это пространство усыпано рецепторами.

А теперь вернемся к воде.

Влага, которая льется на вас из душа умудряется воздействовать сразу на всю площадь кожи!

Вода возбуждает все ваши термо и механорецепторы, а если есть открытые ранки, то и ноцирецепторы.

Мозг получает информации о том, что снаружи происходит что-то новенькое (отличное от того, что было пару минут назад) и отдает распоряжения гормональной, сердечно-сосудистой и прочим системам.

Горячая вода — «Ребята, расширить кровеносные сосуды».
Холодная вода — «Ребята, срочно привести в тонус все системы!»

В итоге меняется эмоциональное состояние. Меняется настроение.

Вы же на своем опыте знаете, что после душа (особенно после контрастного!) вы совсем другой человек!
Вы по-другому себя ощущаете, по-другому мыслите, следовательно действуете по-другому:)

Попробуйте принимать душ сразу после рабочего дня. Не через часик, не после того как поедите, а сразу как зашли домой.
«Гы, а как принимать душ перед принятие важного решения? Если я в офисе, например.», — может возникнуть такой вопрос.

Решение простое: нет душа, но есть кран с водой в туалете.

Обмыть доступные участки кожи (руки, лицо, шею) теплой и прохладной водой. Этого будет достаточно для смены состояния.

Вот такая она, волшебная вода 😉

P.S. Когда искал картинку в гугле, забыл переключить на русскую раскладку клаву и написал слово «душ» английскими буквами. Получилось слово «lei».

Лейте, друзья! Лейте 😉

Автор: Иван Половинкин

Запрограмуй себе на успіх та щастя!

  • 10.12.17, 01:01
Как скорректировать судьбу в свой День РожденияСамым подходящим временем для того, чтобы изменить собственную судьбу, являются первые двенадцать суток после вашего дня рождения. Используйте это время, чтобы начать путь к успеху и счастью.

За неделю до торжества вам необходимо унять нервозность и придерживаться простого плана: простить всех своих обидчиков и поставить им свечи за здравие. Раздайте долги, как денежные, так и духовные. Используйте вечер накануне дня рождения для составления плана на грядущий год и проанализируйте свою деятельность за прошедший.

В день рождения для начала изменений в лучшую сторону исключите конфликты и ссоры, не берите в долг ни денежных средств, ни вещей, исключите сплетни и обсуждения человека, который при этом не присутствует. Ни в коем случае не впадайте в уныние и не плачьте.

Изменяем жизнь и судьбу в день рождения и после него

1 день после рождения станет залогом вашего продуктивного будущего. Это время необходимо провести максимально комфортно. Начните что-то новое: смените имидж, цвет волос, прическу, приступите к тренировкам. Это позволит вам сделать первый шаг к успеху.

2 день необходим для того, чтобы начать реализовывать программу по обеспечению себя финансовым изобилием. Для этого время необходимо посвятить делам, которые приведут вас к прибыли: составлять планы, пересчитать собственные накопления, использовать проверенные ритуалы. Во второй после дня рождения день необходимо пожертвовать часть денег на благотворительность, а также начать правильно питаться — от вашего эмоционального и физического здоровья зависит ваша денежная энергетика.

3 день важен для выстраивания новой линии поведения. В это время вам необходимо поменять свою тактику в общении. Если вы привыкли много говорить, сегодня остановитесь и займите позицию слушателя, а если вам чуждо многословие, переборите себя и начните налаживать контакты с людьми. Третьи сутки благоприятны для делового сотрудничества, поэтому не упускайте возможности организовать важные встречи или написать письма потенциальным инвесторам или партнерам.

4 день предназначен для поиска помощи и поддержки. В это время стоит отправиться в гости к близким людям, которым вы доверяете, пригласить в гости самых надежных друзей, написать сообщения с благодарностью тем, кто от вас далеко. Для улучшения собственной энергетики наведите порядок в собственном жилище, чтобы потоки положительной энергетики свободно циркулировали в пространстве.

5 день важно провести за творческими занятиями. Раскрытие собственного потенциала и креативности позволит вам гораздо быстрее добиться успеха в жизни. Выбирайте те занятия, которые вам по душе: рисуйте, пишите стихи, общайтесь с детьми, просто «подурачьтесь» в компании близких вам по духу людей.

6 день важен для начала оздоровительных мероприятий. Это время посвятите переходу на более здоровый рацион питания, выведите шлаки из организма. Также сегодня вам важно начать любые упражнения для поддержания организма в тонусе: пешие прогулки, пробежки. Любая физическая активность будет благоприятно сказываться на вашем биополе.

7 день проведите в кругу семьи. Начните строить планы на будущее, обсудите возможный ремонт, переезд, путешествие, перестановку мебели. Парам можно организовать романтический ужин, одиноким людям — не засиживаться в четырех стенах и отправиться на поиск любви.

8 день предназначен для погружения в собственный мир и определения жизненных приоритетов. Это время самоанализа и уединения. Постарайтесь исключить контакты с людьми. Используйте медитации, чтобы уравновесить собственные эмоции, добиться умиротворения и комфорта.

9 день используйте для полноценного отдыха. Желательно провести время на природе, заряжаясь силой стихий. Посвятите время получению новых знаний и навыков, посетите художественные выставки или галереи. Этот день предназначен для получения и распространения позитивных эмоций, поэтому постарайтесь оказать помощь нуждающимся.

10 день проведите за составлением планов и проектов собственных свершений. Ставьте себе цели, к которым вы будете стремиться для изменения судьбы в лучшую сторону. Любые действия, направленные на развитие, сегодня получают дополнительную энергетическую подпитку, поэтому не отказывайте в помощи коллегам и подчиненным, уделите время родным и близким людям.

11 день проведите с самыми близкими и надежными друзьями. Сегодня у вас есть возможность пересмотреть круг своего общения и прервать отношения с теми, кто чинит вам препятствия. Это могут быть завистники и недоброжелатели, а также те, кто привык управлять вами для собственного благополучия.

12 день важен для духовного роста. Это время важно провести за молитвами и покаянием. Покайтесь в собственных неблаговидных поступках, помолитесь Высшим Силам о здоровье ваших близких, по возможности посетите церковь или храм. Не отказывайте в помощи и используйте это время для расстановки приоритетов в собственной жизни.

Каждое из этих правил будет ощутимо изменять вашу судьбу, и к концу двенадцатого дня вы обязательно почувствуете, что ваша жизнь заиграла новыми красками. Помните, что капризная Фортуна благоволит сильным и уверенным в себе людям

Источник: dailyhoro.ru

9 табу.

  • 26.11.17, 02:22

Девять вещей следует держать в тайне: возраст, богатство, щель в доме, молитву, состав лекарства, любовную связь, подарок, почет и бесчестье.

По поводу возраста спорный вопрос, но сразу приходит на ум история нашей соседки, у которой до тридцати лет не складывалось с замужеством. Всех подруг разобрали чуть ли не со школьной скамьи, а она засиделась, завязала платочек и накинула на плечи обязательный матроновский пиджак.

Как-то раз в «Сельпо» познакомилась с приезжим парнем моложе на восемь лет. В тот же день отправилась в сельсовет и попросила изменить данные метрики. Вскоре молодые люди поженились, и он ни разу не заподозрил ее в обмане. Только вышла на пенсию не в пятьдесят лет, как ее ровесницы, а в пятьдесят восемь, и пережила молодого мужа на целую четверть века.

Рецепт лекарства: однажды моей маме попалась в руки книга о закаливании Никитиных. В ней говорилось, что новорожденных следует трижды окунать в ледяную воду, оставлять голышом в хорошо проветренной комнате и давать облизывать яблоки прямо с земли. В тот же день всего лишь на тридцать секунд меня вынесли раздетой на балкон. К вечеру поднялась температура, и нас забрала скорая с воспалением легких. С тех пор у нас дома никто не закаляется. Ведь что для одного спасение, для другого может оказаться смертельным ядом.

Религия: у знакомой две бабушки ходят в разные церкви. Одна от московского патриархата, а вторая в украинскую автокефальную. Они не общаются уже много лет и, случайно встречаясь на рынке, воротят друг от друга носы. Их стараются не приглашать вместе на один праздник, так как все заканчивается ссорой. Уминая холодцы и «мимозы», успевают повизгивать: и батюшка у вас не такой, и свечи не из того воска, и молитва не на том языке, и служба не в том порядке.

Подобные примеры можно приводить долго. Вчера мы с этой девочкой покупали один snickers на двоих, а сегодня она фыркнула, увидев мой пакет из магазина «Novus»:
— А вы что, до сих пор затариваетесь в супермаркете? Мы только в Good Wine.

Мы приоткрываем семейные щели, рассказывая, как мужья по утрам поют в туалете арии из рок-оперы «Моцарт», а когда нервничают – выщипывают пальцами свои брови. По секрету всему свету сплетничаем, кто с кем встречается и кто с кем спит. Хвастаем:
— Тебе что подарил муж на годовщину свадьбы? Три гвоздички? А мне – новенький Citron.

Выделяют всего лишь девять тем, на которые не стоит распространяться, но именно на эти темы нам так страстно хочется поговорить…

Автор: Ирина Говоруха


Тримайтесь, хлопці! Хай Бог Вас береже.

  • 25.11.17, 20:52
В зоні АТО ворог обстріляв військових біля Травневого

Травневе на Донеччині було звільнене декілька днів тому.

фото з мережіфото з мережі

Ситуація у районі проведення АТО залишається контрольованою Збройними силами України. Впродовж сьогоднішнього дня російсько-окупаційні війська продовжували обстріли позицій сил АТО. Відзначимо й застосування озброєння, яке мало б бути відведеним від лінії зіткнення на відповідні відстані. Про це інформує прес-центр Штабу АТО.

На Луганському напрямку ворог вів обстріли українських оборонних укріплень на Світлодарській дузі. Незаконні збройні формування декілька разів обстрілювали наші позиції зі 120-мм мінометів та гранатометів поблизу Травневого, а захисники Луганського потрапили під вогонь противника із озброєння БМП.

На Донецькому напрямку загарбники з гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї били по оборонцях Водяного. Впродовж декількох годин, застосовуючи цілий спектр піхотного озброєння, ворог порушував перемир’я біля Верхньоторецького. У цьому ж районі зафіксовано неодноразові обстріли наших позицій снайперськими парами окупантів. Окрім того, зі стрілецької зброї найманці турбували наших захисників у передмісті Красногорівки.

Загалом, від опівночі, російсько-окупаційні війська 6 разів порушили перемир’я. У половині випадків наші захисники вели адекватний вогонь у відповідь.

На Донецькому напрямку очікуються збройні провокації

У суботу на Донецькому напрямку можливі збройні провокації з боку бойовиків ОРДЛО.

Про це йдеться у заяві штабу АТО.

«Представники СММ ОБСЄ планують відвідати населені пункти Гладосове та Травневе. Штаб АТО очікує збройних провокацій на цьому напрямку від бойовиків НЗФ ОРДЛО. Ми відслідковуємо ситуацію на цій ділянці лінії зіткнення», — зазначили у штабі.

Як відомо, напередодні Збройні сили України відтіснили бойовиків і взяли під контроль села Травневе Бахмутського району та Гладосове Горлівського району Донецької області, що перебували у «сірій зоні».

До населених пунктів привезли продукти харчування, теплий одяг, ліки, вирішується питання відновлення електропостачання.

Двоє бійців, які вважались загиблими, вийшли з-під обстрілів

Двоє військових сил АТО, які за попередньою інформацією вважались загиблими, вийшли з-під ворожих обстрілів і повернулись у свої підрозділи.

Про це повідомляє прес-центр штабу АТО.

«Добрі новини з району проведення АТО. Двоє військовослужбовців Збройних Сил України, які вчора вважалися загиблими під час бойового зіткнення з ворогом біля Кримського, завдяки власному бойовому досвіду і навченості вийшли з-під обстрілів і повернулися до своїх підрозділів», — йдеться у повідомленні.

ОБСЄ показала відео перестрілки біля ДФС

Спеціальна моніторингова місія (СММ) ОБСЄ на Донбасі опублікувала відео нічної перестрілки, як відбулась поблизу Донецької фільтрувальної станції.

Відповідне відео опубліковано на каналі організації в YouTube: https://www.youtube.com/watch?time_continue=22&v=Wys2lpFRN68

«Минулого тижня камера СММ на Донецькій фільтрувальній станції зафіксувала сотні порушень припинення вогню», – йдеться в описі ролика.

Як пише Радіо Свобода, перший заступник спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Александр Гуґ після відвідин Донецької та Верхньокальміуської фільтрувальних станцій,заявив, що позиції Збройних сил України та підтримуваних Росією бойовиків угруповання «ДНР» розташовані небезпечно близько до ДФС.

За даними СЦКК, НЗФ ОРДО діють цілеспрямовано, не бажаючи надати місії ОБСЕ можливість отримувати об’єктивну інформацію щодо стану безпекової ситуації в районі ДФС.

З'явилися подробиці запеклого бою сил АТО на Донбасі

Під час затяжного бою в районі села Кримське Луганської області українські війська зіткнулися з штурмовою групою бойовиків «ЛНР», яка наступала під прикритим великокаліберних артилерійських гармат.

Про це повідомив заступник командира «Грузинського національного легіону» Шота Кеделашвілі, передає «Обозреватель».

«Там була 58-я бригада. З тієї сторони спочатку відкрили вогонь з мінометів та інших великокаліберних гармат. Потім у наступ пішла штурмова група, як вони себе називають, яка зіткнулася з нашими», — зазначив боєць АТО.

Він зазначив, що у всіх поранених легкі поранення, які не небезпечні для життя.

«З того боку теж є втрати. Наші хлопці ці території не віддали. Навіть трошки зуміли пересунути позицію в нашу користь», — додав Шота Кеделашвілі.

За добу на Донбасі загинуло 5 та поранено 4 українських бійців

За минулу добу, 23 листопада, бойовики 7 разів порушили перемир'я — 5 бійців ЗСУ загинули, ще 4 — отримали поранення.

Про це повідомляє прес-центр штабу АТО.

«Ситуація у районі проведення АТО залишається напруженою. Попри загальне зменшення кількості обстрілів, дотримання режиму припинення вогню немає», — наголосили у штабі.

Фото: ГромадськеФото: Громадське

На Луганському напрямку бої тривали близько восьми годин. Саме там четверо українських бійців загинули і двох було поранено. Крім того, російсько-терористичні війська обстрілювали оборонні укріплення сил АТО біля Кримського із 82-мм мінометів та легкого піхотного озброєння.

На Донецькому напрямку бойовики стріляли з гранатометів та стрілецької зброї поблизу Павлополя та Водяного.

Втрати ворога за добу — 17 чоловік: 8 загиблих і 9 поранених.

Сили АТО провели операцію на Світлодарській дузі, звільнені кілька селищ

Військові різних підрозділів 54-ї бригади і 24-го батальйону «Айдар» також взяли під контроль кілька стратегічних висот.

Військовослужбовці сил АТО звільнили кілька селищ і взяли під контроль кілька стратегічних висот на Світлодарській дузі у Донецькій області, повідомив волонтер Юрій Мисягін на своїй сторінці в Facebook.

«Через систематичні провокації і обстріли наших позицій на Світлодарській дузі із забороненого мінськими домовленостями важкого озброєння, а це неодноразово зафіксовані обстріли мінометами 82-го і 120-го калібру, ствольної артилерії 122-го калібру, і ГРАДи — військові різних підрозділів 54-ї бригади і приданого їм 24-го батальйону „Айдар“ були змушені спланувати і провести військову операцію на Світлодарській дузі», — написав Мисягін.

За його даними, внаслідок раптових військових дій були звільнені кілька селищ, жителі яких зустрічали українську піхоту як визволителів, також були взяті під контроль кілька стратегічних висот.

«У результаті цієї операції у нас з'явилися нові позиції розміром у декілька квадратних кілометрів, на яких ми вже успішно закріпилися», — розповів волонтер.

Як повідомили в прес-центрі АТО, вчора, 21 листопада, у другій половині дня окупанти завдали артилерійського удару по Луганському на Світлодарській дузі, випустивши по українських позиціях три снаряди калібру 152 міліметра. Загалом терористи шість разів порушили режим припинення вогню, сконцентрувавшись на луганському напрямку.

Джерело: фейсбук

Червоний Геноцид.

  • 25.11.17, 04:31
«Червоний голод»: війна Сталіна з українцями та українофобія спадкоємців СРСР
 17 Вересень 2017, 23:50
 Богдан Цюпин
 Голос Америки
 Вшанування жертв Голодомору-геноциду в Україні 1932-33 років.

 
РаССєйська еліта зараз вважає Україну загрозою так само, як і Сталін вважав Україну небезпечною для своєї влади, каже історик Енн Еплбаум, автор нової книги про Голодомор. В інтерв’ю для «Голосу Америки» Еплбаум наголосила, що повністю підтримує заклики на міжнародному рівні визнати Голодомор 1932-33 років в Україні геноцидом. Книга Енн Еплбаум «Червоний голод: війна Cталіна з Україною» (англ. Red Famine Stalin's War on Ukraine) стала приводом для нових дискусій про сталінізм, а також про коріння сучасної агресії Росії проти України. Енн Епплбаум, польсько-американський історик і журналістка єврейського походження – Чому Ви вибрали саме цю тему для своєї книги? Чому американцям, чи європейцям треба знати, що відбувалося в Україні у минулому сторіччі? Ми отримали доступ до архівів. Тобто ми отримали можливість показати процес вироблення рішень Сталіна – Насамперед, важливо знати, що хоча про це і розповідали раніше, насправді лише не так давно ми отримали доступ до архівів. Тобто ми отримали можливість показати процес вироблення рішень Сталіна. Ми змогли показати, що робила радянська міліція, і також ми здобули можливість використовувати величезні матеріали зі спогадів, зібраних за останні 20 років. З історичного погляду я вважала за потрібне зібрати усі ці дані в одному місці. Росія перебрала на себе спадщину Радянського Союзу і зараз там починають позитивно говорити про радянські часи Але також я вважаю, що сьогодні дуже важливо розуміти історію України і її складні відносини із сусідом – Росією, яка тоді також, звичайно ж, була частиною Радянського Союзу, але сучасна Росія перебрала на себе спадщину Радянського Союзу і зараз там починають позитивно говорити про радянські часи. Дуже важливо розуміти відносини між цими двома країнами, і, я думаю, що розуміти їх неможливо без розуміння голоду і того, що відбувалося перед голодом. Це було намагання Сталіна знищити незалежну Україну, знищити саму можливість суверенної України Я починаю свою книгу з подій 1917 року, і це свідомий крок, щоб показати, що український рух за незалежність, який відкрито почався в часи революції в Російській імперії, був чинником історії. Голод частково був відповіддю на той рух. Це було намагання Сталіна знищити незалежну Україну, знищити саму можливість суверенної України. Він намагався це зробити кількома способами: як через винищення класу інтелектуалів, так і шляхом послаблення селянства. Пам'ятник жертвам Голодомору-геноциду в Україні 1932-1933 років. Київ, листопад 2015 року – Оскільки в Москві зараз не відкидають самого факту голоду, то головна дискусія точиться довкола мети Сталіна: він проводив колективізацію і хотів придушити селян як клас, що не підтримував радянську владу, чи це були його дії проти України як нації? – Я вважаю, що відповідь на це питання: і перше, і друге. Я вважаю, що мав місце голод в межах країни. В Росії також люди вмирали від голоду так як і в інших регіонах тодішнього Радянського Союзу. Але, на додаток до цього, Сталін скористався нагодою голоду, коли колективізація зазнавала невдачі, щоби вдатися до особливих заходів проти України. Були конкретні окремі дії, що мали на меті знищити саме українське селянство. І це було зроблено поряд з атакою на політичну та культурну еліту На тлі загального голоду у Радянському Союзі були конкретні окремі заходи і дії, спрямовані й призначені спеціально проти України, що мали на меті знищити саме українське селянство. І це було зроблено поряд з атакою на політичну та культурну еліту. Ці два аспекти не суперечать один одному. Вони відбувалися одночасно. Я вважаю, це дуже важливо усвідомлювати, бо люди, які зауважують, що було недоїдання у багатьох регіонах СРСР, не розуміють, що були особливі заходи і особливі умови спеціально в Україні, які були спрямовані проти України. Президент Петро Порошенко у США вшановує жертв Голодомору біля Меморіалу жертвам українського Голодомору-геноциду 1932–1933 років. Вашингтон, 19 червня 2017 року – Про які цифри жертв голоду в Україні ми ведемо мову? Чи можливо знати точну цифру? – Упродовж років група демографів вивчала дані з України, радянські дані, намагаючись встановити саме цю цифру. Вони дійшли висновку про 3,9 або 4 мільйони. Це – кількість людей, яких бракує – це люди, які на основі попередніх даних, мали б бути в результатах переписів населення, але їх там немає. Частиною проблеми підрахунків стало те, що Сталін намагався знищити усі сліди, усі докази голоду вдаючись, серед іншого, до маніпуляцій результатами переписів, що проводилися кількома роками після голоду. Отже, офіційні радянські дані дуже погані, але історики, досліджуючи також місцеві і регіональні дані, отримали цифру близько 4 мільйонів, стосовно якої вони достатньо впевнені, і саме цю цифру я використовую у своїй книзі.

Вболівальники харківського «Металіста» розгорнули банер в пам'ять про жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років під час футбольного матчу з донецьким «Металургом». Харків, 27 листопада 2010 року

 Вболівальники харківського «Металіста» розгорнули банер в пам'ять про жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років під час футбольного матчу з донецьким «Металургом». Харків, 27 листопада 2010 року – Чи підтримуєте Ви заклики багатьох українців, які упродовж років домагаються міжнародного визнання тих подій в Україні геноцидом? Жодних питань стосовно того, що український голод був геноцидом немає. Це були цілеспрямовані дії, які мали на меті вбити мільйони людей чисто з етнічних і політичних причин – Я рішуче підтримую ці вимоги і вважаю, що коли користуватися будь-яким нормальним визначенням, що таке геноцид, так як його визначив Рафаель Лемкін, правник, який створив цей термін, то жодних питань стосовно того, що український голод був геноцидом немає. Це були цілеспрямовані дії, які мали на меті вбити мільйони людей чисто з етнічних і політичних причин. Я вважаю, що це ускладнилось через політичні аспекти довкола терміну геноцид і через те, як в ООН вирішили трактувати цей термін, ускладнивши його затвердження в міжнародному праві. Але я, безумовно, розумію, чому українці цього хочуть і я це дуже підтримую. – Попри це є люди, які кажуть, що подібні зусилля забирають українську енергію у хибне русло, що це виглядає як змагання за те, хто постраждав більше в історії? Важливо, щоб українці встановили позитивний фундамент для своєї національної тотожност – Знову ж таки, я розумію, чому люди цього прагнуть, чому вони вимагають визнання того, що відбувалося в минулому. Особливо з огляду на те, що голод так довго замовчувалися і його досі так багато людей заперечують. Але я згодна з головною думкою Вашого питання, а саме, що дуже важливо, щоб українці встановили позитивний фундамент для своєї національної тотожності. Я вважаю, що події останніх років показали, що це відбувається. Важливо також, що суперечки стосовно геноциду, які донедавна в Україні були пріоритетними, зараз трохи згасли, зокрема тому, що в українців так багато завдань на сьогодні. Їм треба розбудовувати свою країну, розбудовувати міжнародну репутацію. Вони хочуть будувати її на основі того, що в Україні поважається закон, проводяться вільні дебати, що Україна може бути важливим гравцем європейської політики. Мені здається, що розмова трансформується. Я вважаю, що це добре. Проте я не вважаю ці речі змаганням. Так, я вважаю, що це треба пам'ятати як геноцид, але при цьому важливо для українців в основі своєї національної тотожності мати більш позитивну ідею, яка дивиться вперед. – Що Ви думаєте про сучасні наслідки тих багатьох років гноблення в Україні. Лунають думки про те, що історія травмувала національну психологію, можливо навіть непоправно? Водночас із голодом Сталін проводив кампанію терору проти української еліти. Фактично національна еліта була винищена – Я не вважаю, що щось може бути непоправним. Але, звичайно, правда, що наслідки терору, такого як в Україні, через який пройшли також інші країни регіону, залишають слід. Як я вже згадувала, голод був не лише нападом на селянство. Водночас із голодомСталін проводив кампанію терору проти української еліти. Фактично національна еліта була винищена. То були люди, які намагалися творити Україну в часи російської революції, люди, які були лідерами. Після тих винищувань українці стали більш обережними. Люди були залякані. Ми маємо Україну, яка зараз відроджує свою національну еліту Дуже довго українці боялися навіть згадувати про можливість існування України як суверенної держави. Звичайно, це мало наслідки. Йдеться про покоління людей, з яких мали виходити національні лідери. Люди, які мали йти за ними також були знищені. В результаті ми маємо Україну, яка зараз відроджує свою національну еліту. А на це потрібен час. Інфографіка Українського інституту національної пам’яті – Очевидно, що і Росія є частиною тієї історії, а зараз ми бачимо що у Росії є очевидне бажання виправдати скоєне Сталіним. Чи справді це небезпечно, чи росіянам треба дозволити робити зі Сталіним те, що вони хочуть? Сучасна російська еліта вирішила зробити себе спадкоємицею Леніна й Сталіна. Це означає певне продовження тих ідей терору – Важливо пам'ятати, що Росія не мусила бути спадкоємицею Радянського Союзу. Російська держава, яка існує зараз, могла проголосити себе чимось іншим, новим, дистанціюватися від радянської спадщини, і тоді такої дискусії не було б. Але факт полягає в тому, що сучасна російська еліта вирішила продовжувати радянську історію та зробити себе спадкоємицею Леніна й Сталіна. Це означає певне продовження і певне схвалення того, що відбувалося: тих ідей терору й панування, що стоять за ними. Я вважаю, що це дуже серйозна зміна, дуже негативна і вона дуже турбує. Країна, яка пишається Сталіним, буде намагатися розбудовувати політику Сталіна. Країна, яка пишається Сталіним і вважає себе власницею сталінської спадщини, буде намагатися імітувати й розбудовувати політику Сталіна. Я дійсно вважаю, що сучасна російська еліта, до речі, – це не має нічого спільного з Росією як з нацією, чи з російським народом, але сучасна російська еліта вважає Україну загрозою для своєї влади так само, як Сталін вважав Україну загрозою для своєї влади. Сталін боявся, що Україна буде протидіяти його пануванню. Він боявся, що суверенітет України був би загрозою цілісності Радянського Союзу Чому Сталін влаштував голод? Тому що він остерігайся української селянської революції. Тому що він боявся, що Україна буде протидіяти його пануванню. Він боявся, що суверенітет України був би загрозою цілісності Радянського Союзу. Російська еліта також вважає, що Україна як європейська країна, де панують принципи закону і свобода слова, є загрозою для влади сучасної російської еліти Російська еліта також вважає, що Україна як європейська країна, де панують принципи закону і свобода слова, є загрозою для влади сучасної російської еліти. Бо їхня влада базується на олігархічній системі, і вони не хочуть, щоб росіяни зробили те, що зробили українці. Вони бачать Україну як ідеологічну загрозу. Розглядати Україну як загрозу, а не як в сусіда, партнера в торгівлі, як потенційного друга і союзника – це радянська традиція. Вона походить з Радянського Союзу. Я хочу повторити, що в цьому немає потреби. Немає нічого природнього у ворожості між Росією та Україною. Ці країни таки мають багато спільного в історії і культурі, і можуть поділяти позитивну історичну спадщину. Обидві країни можуть разом позбуватися спадщини сталінізму замість того, щоб приймати її. Під час вшанування жертв Голодомору-геноциду 1932-33 років. Київ, 23 листопада 2013 року – Чи згодні Ви з тим, що Захід частково несе відповідальність бо, можливо, штовхнув росіян до ситуації, в якій вони підтримують дії теперішньої російської еліти? Адже у 90-х роках були великі надії на те що Росія стане частиною міжнародної спільноти, Заходу, Європи. Чимало росіян зараз дивляться на 90-і роки, як на часи руїни, і на Путіна, як на керівника, який вибрав правильний шлях? – Політика Заходу щодо Росії з часу розвалу Радянського Союзу полягала у тому, щоб залучити Росію у західні інституції. Росію запросили у багато з тих інституцій. Я дивлюся на історію останніх 20 років трохи по іншому. А саме так, що російська еліта прийшла до влади і побачила західні інституції як загрозу, і вирішила повернути курс Росії у протилежний напрямок. Вони розглядають деякі західні ідеї, котрі асоціюються тепер з Україною, як загрозу для себе. Вони не хочуть свободи слова, не хочуть демократії, не хочуть справжнього капіталізму. Їх влаштовує кумівський капіталізм Я досі вважаю, що для більшості росіян було б корисно інтегруватися з Заходом. Я досі вважаю, що Росія була б більш успішною і більш щасливою країною, якби вона була інтегрованою із Заходом, замість того, щоб протистояти Заходу. Сучасній російській еліті вигідно подавати Захід як ворога. Також вони розглядають деякі західні ідеї, котрі асоціюються тепер з Україною, як загрозу для себе. Вони не хочуть свободи слова, не хочуть демократії, не хочуть справжнього капіталізму. Їх влаштовує кумівський капіталізм. Вони обрали цей шлях свідомо, бо він допомагає їм залишатися при владі. – А в чому полягав би інший шлях, у відмові від радянських «демонів»? Чи мусить Росія пройти через процеси, через які проходила постнацистська Німеччина і відверто дистанціюватися від темних сторінок історії? – Пам'ятайте, що був момент, коли Росія відкривала своє минуле і починала дистанціюватися. В Росії в останні 20 років були дискусії і про радянську історію, і про радянську спадщину. Російська еліта свідомо припинила ті дискусії. Російські архіви були відкриті. Я сама там не раз працювала. А потім було схвалене рішення закрити їх. Причини того рішення політичні. Результати того політичного рішення, на мою думку, негативні. Я справді вважаю, що треба було б продовжувати освітню роботу, продовжувати публікації і дослідження, які проводили в 1990-х роках та на початку 2000-х. Ці процеси були корисні для нового покоління росіян, які інакше нічого б не знали про своє минуле. Вшанування жертв Голодомору-геноциду 1932-33 років – Зараз багато говорять про інформаційні і пропагандистські війни. Ви написали кілька успішних книг про історію тієї частини світу. Чи вважаєте Ви себе учасницею якоїсь війни? Я – історик і журналіст. Я не вважаю себе учасницею війни – З мого боку було б зухвало вважати себе частиною якоїсь війни, чи навіть політичних процесів у регіоні Центральної і Східної Європи. Я – історик і журналіст. Я не вважаю себе учасницею війни. Також важливо сказати, що я зовсім не вважаю опис історії, написання книг на основі архівів і реальних матеріалів зброєю, чи перетворенням минулого на зброю. У своїх книгах я намагаюся з'ясувати, що саме відбувалося. Тоді люди можуть про це дискутувати. Але я не вважаю написання книг з історії політичною діяльністю. – Але чи може історія використовуватися для політики і чи не намагаються переписувати історію з політичною метою? Я працювала в Росії, вивчаючи російську історію і радянську історію. Я бачила той момент, коли вона (історія) стала політизованою – Історію завжди можна політизувати. Останні 30 років я спостерігаю за Росією. Я працювала в Росії, вивчаючи російську історію і радянську історію. Я бачила той момент, коли вона стала політизованою. Ще недавно в архіви можна було вільно заходити й виходити. Можна було дискутувати з російськими істориками дружньо. Можна було писати історичні книги і бути частиною нормальних дискусій, дебатів. Путін просто вирішив політизувати історію та заявити, що історія є основою політики А потім настав момент, коли Путін просто вирішив припинити це. Він вирішив політизувати історію та заявити, що історія є основою політики. Він змінив сутність дискусій. Я не думаю, що це було рішення істориків. Це було політичне рішення. – Але і на Заході можуть бути історики, чи в інших країнах, які обирають такий шлях. – Завжди були і є гарні історики, і погані історики. Завжди були люди, які писали з політичних міркувань. Але, на мою думку, важливо перейматися, коли політики використовують історію і маніпулюють нею для виправдання своїх сучасних дій. – Що ще би Ви хотіли додати про свою книгу? Моя книга починається з 1917 року, з часів національної Української революції, яка відбувалася одночасно з більшовицькою революцією в Росії – Моя книга – це книга історії голоду, але історії голоду у широкому сенсі. Вона починається з 1917 року, з часів національної Української революції, яка відбувалася одночасно з більшовицькою революцією в Росії. Голод став результатом подій, що розгортались протягом приблизно 20 років. Починаються вони з війни з більшовиками, що відбувалося у 17-19 роках. Це показує, що Україна була проблемою для більшовицької держави від самого початку. Українська національна тотожність, ідеї незалежності лякали Москву від самого початку Українська національна тотожність, ідеї незалежності лякали Москву від самого початку. Коли Сталін вирішив проводити колективізацію в 1929 році, він та його підлеглі передбачали можливість повстання в Україні. Вони про це писали раніше. Це була цілеспрямована політика створення голоду. Щоб убивати людей і викоренити проблему України. Водночас ударів зазнавала культурна й політична еліта України Одразу після початку процесів колективізації вони пильно приглядатися до можливих ознак такого повстання. Голод, який вразив цілий Радянський Союз, став для Сталіна нагодою. То був момент, коли він міг назавжди позбутися української проблеми. Це була цілеспрямована політика створення голоду, а не результат хаосу, чи несприятливої погоди. Загони активістів в Україні заходили в оселі і забирали їжу. Потім довкола України були створені кордони. Утекти не можна було. Це призвело до голоду, і це були навмисні дії спрямовані на те, щоб убивати людей і викоренити проблему України. Водночас ударів зазнавала культурна й політична еліта України, яка також була знищена в результаті масових арештів і масових убивств, які почалися приблизно в той час і закінчилися через рік-два. Отже, це був набір продуманих рішень, щоб викорінити проблему, яка на їхню думку існувала впродовж 20 років. – Чи варто нам згадати про дискусію, що спалахнула після однієї з рецензій вашої книги, опублікованої у британській газеті Guardian. Чому на вашу думку виникла проблема? Коли відкрилися радянські архіви, ми побачили свідчення величезної кількості жертв не лише українського голоду, але і терору 37-38 років, ГУЛАГу – На Заході існувала течія, яку упродовж багатьох років називали ревізіонізмом. Група істориків на Заході вважала, що Радянський Союз – то була просто особлива держава, але відкидали твердження про її тоталітарність. Процеси у Радянському Союзі вважали одним зі шляхів модернізації і нічого поганого у тому не вбачали. Аргументи прихильників цієї течії були перекреслені, коли відкрилися радянські архіви. Тоді ми побачили факти організованого владою терору. Ми побачили свідчення величезної кількості жертв не лише українського голоду, але і терору 37-38 років, ГУЛАГу. Все це було підтверджено. Чимало тих істориків змінили свої погляди, або змінили свою думку і почали вести аргументи трохи інакше. Але, звичайно, такі люди ще залишилися, і вони будуть заперечувати деякі елементи в моїй книзі, або принаймні заперечувати ідею, що Радянський Союз був тоталітарною державою. – Один з відомих британських істориків у Лондоні, відомий комуніст, колись визнавав, що його однодумці не могли і не хотіли вірити у свідчення багатомільйонних жертв у Радянському Союзі. Чи такі люди ще є? – Віра чи намагання вірити у те, що в комунізмі було щось позитивне, і що ми можемо з цього взяти якісь уроки, існувала у багатьох країнах світу, й на Заході також. Представники лівої частини спектру політичних переконань у Британії, Німеччині та в інших країнах хотіли бачити в Радянському Союзі щось позитивне. І вони були розчаровані, навіть шоковані кожного разу, коли проявлялися негативні сторони. Ми знаємо, як були шоковані люди в 1956 році, як вони були шоковані, коли опублікували роботи Солженіцина, і залишилися люди, які також дуже засмучені тим, що ми дізналися з радянських архівів.Я вважаю, що таких людей щораз менше, і думаю, що такі переконання зараз дуже рідкісні, проте кілька таких істориків і журналістів є. Вони досі не хочуть чути про негатив, бо у них були інші надії стосовно ідей комунізму.

 

Варення-антисептик із пелюсток троянд.

  • 25.11.17, 01:00
Варенье из лепестков розы: 9 полезных свойств, о которых вы не знали
Ароматное варенье из розовых лепестков, оказывается, обладает и лечебными свойствами.
Варенье из лепестков розы: 9 полезных свойств, о которых вы не знали - Smak.ua

 Лепестки розы – это настоящая аптека, способная излечить человека от многих недугов.
  1. В лепестках розы учеными были обнаружены витамины группы В, каротин, витамин С, а также редкий витамин К, который участвует в кроветворении.
  2. Самое удивительное, что в свежих лепестках розы присутствует едва ли не вся таблица Менделеева. То есть в них содержится калий, кальций, медь, йод, железо, и магний и даже необходимый организму человека селен.
  3. Правда, в сваренном виде лепестки утрачивают некоторую часть своих полезных свойств, но приготовить варенье из роз можно и без термической обработки.
  4. Прекрасный, ни с чем не сравнимый аромат лепесткам роз и розовому варенью придают эфирные масла. Именно благодаря эфирному маслу варенье из лепестков роз обладает противогрибковым и антибактериальными свойствами.
  5. Розовое варенье давно зарекомендовало себя как эффективное и вкусное средство при стоматите. Еще наши бабушки знали, что для лечения стоматита у детей - достаточно несколько раз в день смазывать десна розовым вареньем
  6.  Розовое варенье обладает антисептическими свойствами, оно помогает быстрее заживать ранкам на деснах, слизистой оболочке рта и защищает слизистую ЖКТ от раздражения, помогая избежать язвочек.В том числе розовое варенье является отличной профилактикой возникновения язвы желудка.
  7.  Флаваноиды, снижают проницаемость и ломкость капилляров, регулируют свертываемость крови и эластичность эритроцитов.
  8. Витамин В5 нормализует липидный обмен, помогает усвоению белков, жиров и углеводов.
  9. В лепестках роз довольно много витамина К, который участвует в процессе формирования основы костной ткани, необходим для удержания и насыщения костей и зубов кальцием, участвует в процессе соединения кальция с витамином D, таким образом, косвенно предотвращает рахит и дефицит кальция. Как вспомогательное средство розовое варенье принимают при лечении бронхита, ларингита, фарингита.

    Читай также: Изумительное варенье из лепестков розы: 2 лучших рецепта


Шакали звіріють навколо України.

  • 24.11.17, 03:33
Четвер, 23 листопада 2017 
01:30 
Таке враження, що Бандера помер місяць тому — литовський політолог

Таке враження, що Бандера помер місяць тому — литовський політолог

Маріуш Антонович:
 Польща є адвокатом України у ЄС. Для безпеки країни треба мати добрі стосунки з сусідами. Фото:zw.lt

Головна проблема в тому, що історичні питання займають сьогодні стовідсотково весь порядок денний у польсько-українських відносинах.

Про це розповів литовський політолог польського походження, експерт із держав СНД Маріуш Антонович.

2 листопада міністр іноземних справ Польщі Вітольд Ващиковський заявив, що українців з антипольськими поглядами до країни не пускатимуть. Як ви оцінюєте таку заяву?

- Думаю, це стосується людей, які пов'язані з Володимиром В'ятровичем. Ці заяви з'явилися після того, як Інститут національної пам'яті України не дозволив польським історикам дослідити могили Армії Крайової (збройні сили польського підпілля під час Другої світової війни — gazeta.ua) і польських солдатів. Ця дискусія почалася так давно, що вже незрозуміло, хто перший почав.

З дипломатичного погляду, заява - цілком непрофесійна. Не має права міністр говорити публічно такі речі. В кулуарах, під час розмови тет-а-тет українському міністру іноземних справ - інша справа.

Це працює на внутрішню публіку в Польщі. Спрямовано на людей з радикальними поглядами. Є публіка, яка за них голосує. Спеціально для неї роблять такі заяви.

Вітольд Ващиковський, перебуваючи у Львові з офіційним візитом, відмовився відвідати музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" через позицію його директора про те, що Польща 1918 року окупувала Західну Україну. (І в цьому винен директор меморіалу, а не ви, шакали???)

- Не слід було вести міністра до такого музею. Всі знали, який польський і український погляд на ці питання, тому цього можна було уникнути. (Та ти шо? Може ляхам треба ВИБАЧИТИСЬ і платити, як німеччина, відкупні?) Але глибша проблема є в тому, що міністр входить в спір з істориками. (Знови провина ляхів!!!)Це не його завдання. І потім очікує швидких результатів у історичному діалозі. Хоча це займає дуже багато часу. (Ще скільки століть???)

Як знайти Україні і Польщі компроміс щодо історії?

- Треба розуміти, що історія – це історія. Ти її не зміниш, але це не означає, що Польща і Україна не можуть співпрацювати у військовому і політичному плані. Проблема в тому, що ці історичні питання займають сьогодні стовідсотково весь порядок денний у польсько-українських відносинах.

Часом коли дивишся зі сторони, то виглядає, ніби Бандера помер рік або місяць тому. Всі забули, що вже 70 років як він мертвий.

Польща є адвокатом України у ЄС. Для безпеки країни треба мати добрі стосунки з сусідами. (І що? Ляхів не сьогодні так завтра погонять із ЄС через НАЦИЗМ і великоімперський ШОВІНІЗМ).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Чорний список" українців набув чинності в Польщі

Ви часто буваєте у Польщі. Під час свого останнього візиту на своїй сторінці у "Фейсбуку" ви написали, що половина Варшави говорить українською і російською мовами. (БО ПРАЦЮЄ НА ЛЯХІВ, які ВИЇХАЛИ із Польщі в НІМЕЧЧИНУ!!!) Які зараз стосунки між поляками і українцями у Польщі?- (НОРМАЛЬНІ!!! То політики, взявши бабло кремля, зашавкали під їхню дудку щоб допомогти РОЗЧЛЕНУВАТИ Україну!!!)

- Цілком нормальні, бо для Польщі українці – це плюс. Це робоча сила, яка легко адаптується у новій державі і новому суспільстві. Дуже часто українці є тими людьми, які виконують роботи, за які поляки вже не хочуть братися: сезонні в селі, у агропромисловому комплексі або на складах. Звичайно, серед українців у Польщі є і висококваліфіковані працівники. Обидві сторони зараз задоволені. Не знаю, як буде у майбутньому. Якщо таких працівників ставатиме більше, Польща має думати, як їх інтегрувати у суспільство. Бо може з'явитися хтось, хто скаже, що вони відбирають наші робочі місця. Історичні питання теж можуть мати вплив на стосунки між українцями і поляками.

Яких масштабів може досягти ця робоча міграція? Зараз в Польщі за різними підрахунками живе понад мільйон українців.

- Мені здається, ці цифри правдиві. Не бачу підстав, чому ця міграція має припинитися. Чому має приїздити менше українців, ніж зараз? Адже економіка Польщі росте.

Польща масово приймає до себе мігрантів з України, щоб не приймати мусульман? Польське видання Gazeta Wyborcza повідомляє про понад 100 тисяч робочих віз, які були видані українцям протягом перших 9 місяців 2017 року.

- Так. І вони відкрито про це говорять: ми краще візьмемо українців, ніж арабів і афганців, пакистанців, тому що нам їх легше інтегрувати.

Як з європейської перспективи на сьогодні виглядає ситуація в Україні?

- Після підписання других Мінських домовленостей, коли рівень військових дій знизився, увага до України спала. Набагато менше пишуть і говорять. Литва і Латвія стали постійними адвокатами України у ЄС і проповідують політику відкритих дверей. Я вважаю: якщо ми себе позиціонуємо як друзів України, то треба і суспільство, і політичні еліти постійно інформувати, що робиться в вашій державі.

(То якого дідька вони накаляють відносини? Щоб догодити Путлєру?)

Ви сказали, що країни Балтії – друзі України. А хто взагалі, на вашу думку, зараз найкращий наш друг у ЄС?

- Скоріш за все, саме країни Балтії – Литва і Естонія, - які постійно піднімають українське питання. Деякі країни Східної і Центральної Європи. (Бо, на відміну від ляхів, не забула криваві сапожища рашистів і знають, що вслід за Україною, Путлєр піде і на Балтію, і на ПольщУ).

Польща теж друг України, але не скажу, що найкращий. (Я б сказала, - НЕ НАЙРОЗУМНІШИЙ). Вона дуже тривожно дивиться на всі ці історичні проблеми. Це ускладнює стосунки. Литовський прем'єр не говорив, що Україна з Бандерою не ввійде до Європейського Союзу. (Бо він, як і Президент, РОЗУМНА освічена поважна ОСОБА, яка не торгує совістю з Путлєром).

В чому зараз найбільше співпраці між Україною і Литвою?

- Гуманітарна допомога для родин загиблих і для тих, хто постраждав в наслідок війни на Донбасі. Є й військова співпраця. Є литовсько-польсько-українська бригада, яка зараз знаходиться у Любліні. Є співпраця на політичному рівні. Литва підтримує європейський шлях України і намагається зберегти принцип відкритих дверей на рівні Європейського Союзу.

В чому ми б ще могли бути корисними одне одному?

- Надто мало є співпраці в торгівлі, інвестиціях. Замало наукового співробітництва, особливо серед істориків, серед експертів міжнародних стосунків, політологів. Вони могли б разом досліджувати, як діє Росія. (І об'єднатись перед оскалом СПІЛЬНОГО ВОРОГА).

І ще, мені здається, варто співпрацювати на рівні громадянського суспільства. Воно в Україні сильніше, ніж у Литві. У вас більше активізму і дій, ніж у нас. І тут вже ми могли б, співпрацюючи з Україною, і українськими організаціями, посилити наше громадянське суспільство. (Прапор вам в руки! Хіба ми проти?)

Чи подібна політика Польщі щодо Литви і України?

- Треба пам'ятати, що Литва – частина НАТО і ЄС. (Молодці!!!)

Дуже подібно у польсько-литовських і польсько-українських стосунках діє Росія. Вона намагається розкрутити історичну тему, іноді використовує ті ж самі наративи: українцям говорять, що поляки прийдуть забрати Львів, а литовцям, що вони прийдуть по Вільнюс. А полякам – що литвини і українці – це не народ. Тут є подібні схеми, якими Кремль пробує посварити ці народи. (То хто ж ідіот???)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Американська журналістка пояснила, що відбувається між Україною та Польщею

Як ви оцінюєте сьогоднішні стосунки Росією з країнами Балтії?

- Ми у стані холодної війни. Росія намагається стягнути балтійські країни до себе або навіть через них зруйнувати чи ослабити Північноатлантичний Альянс і Євросоюз. А ми прагнемо бути повноцінними членами цих організацій, зробити все, щоб НАТО і ЄС більше займалися російською загрозою.

Чи ви відчуваєте загрозу від Росії?

- Звичайно. З одного боку - близько до Литви Калінінград. Там величезна кількість російського війська.

Існує теж політична загроза. Росія втручається у вибори в США, Великій Британії, Німеччині, у Франції. У нас вони це роблять практично 25 років.

Чи є в Литві політичні сили, які фінансуються Росією?

- Відвертих – немає. Була Партія праці (створена у 2003 року литовським мільйонером російського походження Віктором Успасских, – gazeta.ua), яка, можна припустити, мала якісь фінансові зв'язки з Москвою. Вона стала повністю маргінальною і програла останні вибори 2016 року. Зараз не має фракції у парламенті.

Є Литовський союз зелених і селян. Це не та партія, яку безпосередньо фінансує Росія, але її лідер Рамунас Карбаускіс – олігарх, мультимільйонер. Свої гроші заробив у Росії, займаючись продажем добрив. Без зв'язків з людьми, близькими до Кремля не зміг би заробити такі гроші. Він працював з наближеними до оточення радника Путіна Владислава Суркова.

Що сьогодні робить литовський уряд для запобігання можливого військового втручання Росії?

- Після подій у Криму і на Донбасі у нас в оборонній сфері все моментально почало змінюватися. Почали нормально фінансувати військо. Зараз 2% ВВП йде на оборону, і далі планується підвищувати цей відсоток. Протягом довгих років наша армія дуже слабо фінансувалася: менше 1% ВВП.

Активно реформують литовські війська – вони зараз напівпрофесійні, бо повернули й військовий призов. Купують нову техніку, будують інфраструктуру. Відбувається багато військових навчань в рамках НАТО - у Литві, Латвії, Естонії.

У Литві зараз присутні батальйони інших держав Альянсу – німецькі. У Польщі – американські, в Латвії – канадські, в Естонії – британські.

Чи для Росії можливий демократичний сценарій?

- Теоретично він можливий для всіх. Колись говорили, що Схід - виключно тоталітарний. Ми бачимо, що демократія діє в Японії вже 70 років, у Тайвані – 40. Чому б в Росії не могла?

Інше питання – за яких умов. Має впасти сучасний путінський режим. Мусять прийти люди, готові цінувати опозицію, не узурпувати державні медіа, глибоко реформувати всі інституції Росії - від спецслужб до армії, судів.

Протягом останніх кількох місяців триває українсько-польська полеміка з приводу нібито антиєвропейських настроїв в Україні. 9 листопада Польща повідомила про заборону в'їзду до країни українським урядовцям, які мають виразно антипольські погляди. Однак список цих осіб так і не був оголошений.

Автор: Таїсія АЛЕКСЄЄВА

Українські та польські пам’ятники на території двох держав є одним з «каменів спотикання» між Києвом та Варшавою

Канцелярія президента Польщі не давала згоди на відновлення пам’яток УПА на території країни. Про це заявив її керівник Кшиштоф Щерський, повідомляє польське видання Wpolityce.pl.

«Немає жодних домовленостей, ніж ті, що містяться в комюніке, опублікованому після спільної зустрічі у Кракові. Там немає нічого про відбудову пам’ятників. Нічого іншого, крім цього документу, не було домовлено. Всі домовленості містяться в цьому документі», – сказав він.

Щерський додав, що зараз українська сторона забезпечує гарну атмосферу перед планованим візитом президента Польщі Анджея Дуди в Україну.

Раніше на сайті президента Польщі були опубліковані домовленості між Україною та Польщею за підсумками зустрічі у Кракові, а посол України в Польщі казав, що країна погодилася на відновлення українських місць пам’яті на своїй території, які стали об’єктами актів вандалізму ще з 2014 року.

Як повідомляв Інформаційний Акцент, 26 квітня представники польських націоналістичних організацій демонтували на цвинтарі в селі Грушовичі поблизу Перемишля надгробний пам’ятник воякам УПА.  А нещодавно стало відомо, що камені зі зруйнованого монумента використали для будівництва доріг. Мер ґміни Стубно пояснив: «Не хотів, щоби бандерівці зробили із залишків монумента реліквії та національні святині»

P.S. Б'юсь об заклад, що ці нацистські виродки ЗМУСЯТЬ українських націоналістів, які ЛЮБЛЯТЬ свою батьківщину, уподобитись їм, будуть, як вони, НЕНАВИДІТИ своїх потенційних ОКУПАНТІВ і знесуть з лиця землі всі пам'ятки присутності наших УЗУРПАТОРІВ, і будуть праві.