Голодомор.

Чимало різних лих Спіткали наш народ. Та найстрашнішим з них Був штучний голод

Не забудеться ніколи Те голодне лихо Й ті роки, що в Україні Люди помирали тихо.

... забуто про моральність, Про людські всі почуття. Йдуть до хати енкаведисти По чиєсь життя.

Забирають все з будинку, Не лишають й крихти. Ну то й що, що там дитинка, Що нема що їсти?

Ходить голод по Вкраїні Люди помирають. Навіть того, хто ще дише До мерців кидають.

Страх вселяється у серце Нема де сховатись. Смерть у вічі заглядає. Вже не врятуватись

Вимирають цілі села — Не виносять муки. Від голоду опухлі діти Гризуть свої руки.

Втрачають розум матері - Всім сльози, а їм сміх - Зачинивши у коморі їдять дітей своїх.

А у цей час хліб з країни За кордон вивозять, їй він зовсім не потрібен, Хоч вона за ним голосить.

Минуло вже чимало років Від тих страшних подій — А ми все визначить не можем На совісті вони чиїй.

ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ.