|
Стояли на улице два человека -
Минуту всего.. а казалось, полвека.
Забыв обо всем, что двоих окружало,
Она его руку смущенно пожала.
Прохожие мимо куда-то спешили...
Когда-то те двое друг друга любили,
Но стали чужими, и стали неправы;
Любовь переполнилась горькой отравы.
Расстались. Надели спокойствия маски,
Старались забыть о разбившейся сказке,
Попали в капканы семьи и работы;
И вот спустя долгие, долгие годы,
Друг друга случайно в толпе повстречали,
С минуту смотрели в глаза и молчали,
Одними губами потом улыбнулись
И снова в спешащей толпе разминулись.
Но долго в их мыслях среди тротуара
Взахлеб целовалась влюбленная пара.
Если не ошибаюсь,стихи Марины Куниной.
|
Коментарі
Voloszka
113.06.10, 22:02
Гість: Moren@
213.06.10, 22:05
Життєва ситуація
Karpusja
313.06.10, 22:53
Wanderer5852
413.06.10, 22:53
Абстракція.Такого не буває.Декому,хотілось би
Alter ego*
513.06.10, 23:13Відповідь на 4 від Wanderer5852
Якраз саме таке малює наша уява.А дійсність вносить свої корективи.
Wanderer5852
613.06.10, 23:19Відповідь на 5 від Alter ego*
Та це я так кажу,з висоти 43-х років
Alter ego*
713.06.10, 23:26Відповідь на 6 від Wanderer5852
Какие наши годы?
Wanderer5852
813.06.10, 23:28Відповідь на 7 від Alter ego*
Наші роки - в наших дітях
Alter ego*
913.06.10, 23:32Відповідь на 8 від Wanderer5852
Погано нас виховували при совдепі.Американці виховують дітей самостійними особистостями,а ми до пенсії їх дітьми рахуємо і опікаємо,махнувши рукою на особисте життя.
Vikusjc
1014.06.10, 22:03