Незабудка.

Там, де стояла ти на верховині.

Немов зоря, немов ясна зоря,

Вже повмирали невмирайки сині

І незабудки гаснуть на вітрах.

Любили ми, любили і згубили

Те, що шукали так багато літ...

Там, де у небо сині дзвопи били,

Холодні хмари ходять по землі.

Там, де горіла біла пелюстиші.
 
Шумить гроза, шумить страмиш гроза,

І на стеблі дзвінка росина стигне,

Немов сльоза, немов твоя сльоза.

Та не мине безслідно так і хутко

Твоє кохання вічне і святе,
 
І ще тебе згадає незабудка,

І невмирайка з туги проросте.

                                            Борис Демків.