Навіщо був потрібен розстріл Небесної сотні.

А знаєте, з чого це почалось?
Якщо з самого початку, то з Небесної сотні. Я нітрохи вже тоді не мав сумніву, що це «домашня робота» упирятника. Масна така точка, завершуючий акорд, у якому на той час уже не було ніякого сенсу. Сенс був лише усім показати, що вони прийшли і вони будуть вбивати тих, хто надумає уже проти них «майданити». Це потім озвучив той тип, що вдає з себе генпрокурора: «Ми вже не допустимо більше ніяких переворотів». До речі, це те саме, що вдавати з себе хірурга, не маючи медичної освіти. А так, щоб уже геть стало ясно, що система жива і нітрохи не постраждала, показово і шоб запам’ятали, було убивство Сашка Білого. Тоді багато чого стало на свої місця і вже тоді я міг з упевненістю сказати, що все стане ще страшніше. Так показове, нахабне, прилюдно, «в назіданіє».

Дві речі: 1. Убили без усякого там суда, слідства, законності, бо рипнувся проти них. 2. Реакція і дії «побратимів». Беззубе, перелякане, деморалізоване, кволе ходіння з прапорами та ляскання язиками якихось погроз. Нехай, і масове. До речі, коли приїхали убивати, то і у самого Музичка, і у декого з присутніх була зброя. Могли, принаймні, вчинити опір, чи й залишитись живими. Ні. Почали втікати. Пізніше ті, хто убивали Сашка, витягали з авто солдатів і добровольців, хто їхав з фронту і клали у багно обличчям, та шманали, як яких бандитів, половинили і обкрадали волнтерські машини. І НІХТО, ЖОДЕН не навідався до їхньої придорожної будки з якоюсь «Мухою» чи РПГ.
Була, бодай, одна спроба чинити опір, мститись, визволяти побратимів, окрім покричати вопід стінами тюрем, чи на судилищах? Була. ОДНА! І той, хто не дався живим, а ще й забрав з собою одного з придворної псюрні зараз у мене на «стіні». Лісник.
З того часу усе стало ще гірше. Та й не могло бути по іншому. Якщо не чинять опір, не мстяться за смерть, не визволяють друзів, то я копійки не поставлю на цих «борців з режимом». А безпечо походити по вулицям… Ну, я б ще попереду дівчаток у блискучих міні спідничках пустив та яких циркачів, що на одному колесі їздять та ще й жонглюють факелами при цьому.

Джерело: Kosta Misoura