Мінімум, що мала б зробити влада.

Аргументовано, чому влада є пособником здійснення терористичних актів

З моменту початку війни Росії проти України рівень терористичної загрози, навіть за офіційною шкало, визначеною СБУ, в деяких регіонах отримав червоний (найвищий) ступінь.

З того часу градація терористичних загроз змінювалася (швидше від внутрішніх політичних процесів, аніж від реальних причин), але загрози ніколи не зникали.

Тим паче, що Росія завжди використовувала державний тероризм (як усередині країни, так і зовні) як інструмент політики і ведення війни.

Серія вибухів, що із загрозливою періодичністю цинічно здійснюються фактично в межах урядового кварталу в столиці, лише засвідчує, що супротивник завграшки здатен здійснити терористичний акт проти будь-якого діяча, практично в будь-якій, навіть найбільш охоронюваній частини країни.

Що мала б робити в такому випадку влада?

Звісно, усувати причини, а не розгрібати наслідки і залишки тіл жертв терактів.

Перш за все, мав би бути обмежений доступ ймовірних терористів та їх пособників з країни агресора.

Натомість лише за цей рік влада «впустила» в Україну понад півтора мільйони громадян РФ (кожен з яких може бути інструментом і агентом країни-ворога).

Паралельно Україна спокійно відпустила для розпрацювання, вербовки та зомбування декілька мільйонів українців на територію РФ, які після повернення на Батьківщину цілком ймовірно можуть співпрацювати з спецслужбами країни-агресора.

До цього слід додати фактично відкритий кордон з Росією не лише за лінією фронту, але й по всьому периметру. Бо кордон переважно лише делімітовано (позначено) на карті, але не демарковано (позначено на місцевості).

Українські спецслужби, влада, лідери думок, нашпиговані до війни російською агентурою, так і не пройшли жодної перевірки і очистки.

Російські диверсійно-агентурні центри (посольство, мережа консульств, установ, культурних товариств, фірм, церков і монастирів РПЦ) вільно діють на території України. Жодного російського агента не затримано, а співробітника розвід служб під дипприкриттям не вислано.

Інформаційний простір забитий пропагандою рускава міра, що значно полегшує подальшу діяльність.

Отож саме бездіяльність української влади, а в гіршому випадку злочинна діяльність (як у історії з Медведчуком) повністю розв’язує руки російським терористам.

Інколи складається враження, що владі вигідно руками Росії прибрати з шахівниці певних діячів та тримати суспільство в стані страху.

Більше того, влада сама може використати при потребі терористичні методи, щоб потім традиційно списати на Росію чи озвірілих націоналістів (як це було приміром 31 серпня 2015 року під стінами ВРУ).

Отож влада є прямим пособником російського тероризму.

Що влада мала б зробити, але не зробила:

Розірвати так звану Угоду про дружбу і співробітництво з РФ (кожен пункт якої вже є фактично порушеним).

Унеможливити потрапляння на територію України громадян РФ та виїзд українців на Росію до закінчення війни.

Вислати з території України всіх російських дипломатів, закрити консульства РФ, усі структури, пов’язані з РФ.

Повністю закрити кордон з РФ, в одностороньому порядку демаркувати кордон і замінувати на найбільш загрозливих напрямках.

Арештувати і заморозити діяльність російського бізнесу в Україні, до закінчення війни і вирішення питань контрибуції з боку РФ.

Провести нарешті очищення структур влади, спецслужб та лідерів громадських думок від російської агентури, шляхом перевірки на детекторі брехні, переатестації та поширення люстрації на верстви, що мають істотний вплив на політичне життя країни (так званих громадських діячів, представників ЗМІ, російської церкви, експертів, викладачів, шоу-бізнесу).

Перереєструвати УПЦ МП як РПЦ та позбавити доступу до органів влади і національних святинь.

Обмежити доступ до російського сегменту інтернету.

Провести широку просвітницько-вишкільну роботу з громадянами на предмет виявлення шпигунів, терористичних агентур, дій умовах теракту. Дозволити відповідальне володіння зброєю громадянам України в цілях самозахисту.

Це мінімум, що мала б зробити влада, яка зацікавлена знизити і мінімізувати терористичну загрозу…

Джерело: Юрій Сиротюк