Три роки по тому.
- 23.07.17, 23:32
Три роки тому 19 липня розпочався найдовший у військовій історії світу рейд. Його здійснили десантники 95-ї окремої Житомирської десантно-штурмової бригади під командуванням Героя України генерал-лейтенанта Михайла Забродського під час збройного конфлікту на Донбасі.
Керівництво АТО дало наказ перейти до наступальних дій задля визволення підрозділів 24-ї ОМБр, 72-ї ОМБр, 79-ї ОАЕМБр, які, блокуючи російсько-український кордон, потрапили в оточення на південному сході Луганської та на сході Донецької областей.
Згідно з планом операції, підрозділи 95-ї ОАЕМБр, 30-ї ОМБр, 51-ї ОМБр, 25-ї ОПДБр мали звільнити Савур-Могилу, населені пункти Степанівка та Маринівка, встановити контроль над переправами на річці Міус та забезпечити вихід із оточення зазначених підрозділів. Ударними були батальйони 30-ї ОМБр і 95-ї ОАЕМБр, укомплектовані військовослужбовцями контрактної служби. Основною складовою операції був рейд 95-ї ОАЕМБр. Для участі у ньому було відібрано 400 найкращих бійців із 1-го і 13-го окремого аеромобільних батальйонів бригади.
Бій за Лисичанськ
Першими боями під час рейду стали бої за звільнення Лисичанська. За планом звільнення міста, 19 липня підрозділи 95-ї ОАЕМБр мали здійснити наступ, вийти на південні околиці міста і з півдня почати зачистку, а 24-а бригада - вдарити з півночі. Паралельно з 95-ю ОАЕМБр по двох напрямках із півдня заходив батальйон Національної гвардії "Донбас". Його завданням була зачистка міста в напрямі до центру.
Спершу передовий загін не зміг здобути стратегічно важливу висоту і був змушений відступити. Однак згодом прибуло підкріплення, поранених евакуювали в тил і бойове завдання було виконано. Після цього десантники взяли під контроль нафтопереробний завод, не допустивши його знищення бойовиками. Це забезпечило прохід іншим військам, що йшли слідом.
Загалом бій за Лисичанськ тривав від обіду до самого вечора. Сили АТО захопили значні запаси зброї та боєприпасів: протипіхотні міни, фугаси, тощо. Маркування і дати свідчили, що їх було виготовлено в Росії.
Того дня внаслідок бойових дій загинули 5 десантників і близько 40 було поранено.
Штурм Савур-Могили
Наступним став бій за Савур-Могилу, який розпочався приблизно за тиждень опісля звільнення Лисичанська.
Десантники 95-ї ОАЕМБр залишили свій базовий табір на півночі від Артемівська, вийшовши на трасу Харків — Ростов, пройшли у напрямку с. Луганське, обійшли його з півночі через Миронівський, біля Дебальцевого звернули з траси Харків-Ростов і рухались на південь. Зокрема, маршрут пролягав через населені пункти Рідкодуб, Стіжківське, Стіжкове, Контарне, північні околиці Шахтарська.
В районі с. Гірне відбувся бій за блокпост поблизу залізничного переїзду. Спершу цей блокпост було пошкоджено першою групою бригади, та коли цим маршрутом йшла інша група, на неї влаштували засідку. Ворога відбили, а рештки блокпоста було вирішено зруйнувати до кінця. Укріплення містилося на важливій трасі Н21, якою надходили підкріплення до бойовиків.
Після цього група продовжила рухатися на південь, а біля с. Тернове повернула на південний схід.
Зранку 28 липня підрозділи 95-ї ОАЕМБр разом із підрозділами 30-ї пішли на штурм Савур-Могили. Попереду йшли танково-механізовані підрозділи, за ними - аеромобільні. Позиції на висоті передали БТГр "Колос" 51 ОМБр. Штурмові групи бойовики обстрілювали з "Градів". Бій тривав близько двох годин.
Піхотинці утримували Савур-могилу з 21:00 вечора 28 липня до 4:00 ранку 29 липня. Але через сильний артилерійський обстріл з російської території підрозділам 51 ОМБр довелося відступити.
Звільнення Степанівки та Маринівки
Після штурму Савур-Могили наступним етапом рейду стала участь десантників 95-ї ОАЕМБр в операції виведення заблокованих підрозділів на кордоні. Разом з ними в операції брали участь БТГр та реактивний артилерійський дивізіон 30-ї механізованої бригади, ротна тактична група 72-ї механізованої бригади, сили і засоби від 3-го полку спеціального призначення - загалом 1611 військовослужбовців. Їхнім завданням було звільнення населеного пункту Степанівка.
Дві механізовані та одна танкова рота 30-ї ОМБр провели вдалу атаку по бойовиках із північно-західного напрямку. За кілька годин українські війська зайняли південно-західну частину населеного пункту. Одразу почались обстріли зі боку Дмитрівки, Маринівки та російської території. Бої тривали декілька днів. Після цього була звільнена Маринівка.
Ізваринський котел
На початку серпня батальйони 95-ї ОАЕМБр та 30-ї ОМБр перейшли в наступ в районі населених пунктів Латишеве-Розсипне, давши змогу заблокованим підрозділам у районі Ізвариного вийти з оточення. Для цього використовували наведену переправу через р. Міус на відстані 3 км на північ від Дмитрівки, над якою вже було встановлено контроль за 19 км від кордону з Російською Федерацією.
Зауважимо, що під час переправи, противник постійно обстрілював українські підрозділи, зокрема і з російської території. Декілька переправ розбивали вогнем артилерії. Українські танкісти утримували її два дні, допоки всі підрозділи не переправились через річку, а відтак залишили свої позиції.
Загалом тоді на правий берег р. Міус було виведено до п'яти батальйонів зі складу 24-ї, 51-ї, 72-ї та 79-ї бригад ЗСУ та Державної прикордонної служби, які обороняли державний кордон. Це близько 3 тис. осіб та понад 250 од. техніки.
Втрати за тиждень проведення операції склали 74 поранених та 11 загиблих. Безпосередньо під час виходу втрат не було.
Бої за Красний Луч
Наступним етапом рейду стала участь підрозділів 95-ї ОАЕМБр у створенні коридору на ділянці Степанівка — Красний Луч — Червона Поляна — Лутугине для ізоляції бойовиків від надходження підкріплень з російської території. Українські підрозділи — БТГр 95-ї ОАЕМБр і 1-а БТГр 30-ї ОМБр — опинилися в складному становищі, оскільки бойовики розташовували свої РЗВО в житлових кварталах міст, а терикони використовували для позицій артилерії.
Також під час боїв за Красний Луч і Міусинськ відбулись перші бойові зіткнення між підрозділами українських Збройних Сил із регулярними підрозділами ЗС РФ. Просуваючись на північ, БТГр 95-ї ОАЕМБр перерізала автошлях між Красним Лучем та Антрацитом, яким здійснювалося технічне підкріплення бойовиків, встановивши блокпости на загрозливих напрямках. Їм назустріч з боку Красної Поляни висунулась 2-га БТГр 30-ї ОМБр, замкнувши зовнішнє коло оточення.
За декілька днів 95-ї ОАЕМБр вийшли з району Красний Луч-Антрацит, і, пройшовши по тилах противника в напрямі на Дебальцеве, повернулись 10 серпня у вихідний район біля Слов'янська.
Загалом протягом 25 днів бойового маршу було подолано понад 400 км, із них 170 км тилами бойовиків, та знищено три блокпости противника. Поставлене завдання було виконане успішно, однак під час рейду 13 воїнів-десантників загинули, також до місць початкової дислокації не повернулося 60% одиниць техніки.
На думку американського військового експерта Філіпа Карбера, цей рейд є найдовшим у новітній воєнній історії, а 95 ОАЕМБр - "найкраща бригада такого типу в світі".
"Михайло Забродський і його 95-та бригада на початку серпня стали частиною військової історії. Вони прорвали лінію оборони сепаратистів, здійснили марш аж до Маріуполя, повернулися вздовж кордону, знищили кілька російських артилерійських батальйонів, які знаходилися вже на українському боці кордону, забрали їхню зброю і обладнання: російські танки проїхали аж до Луганська і повернулися до Слов'янська. І це - найдовший рейд збройного формування у військовій історії світу. Це неймовірна робота, повірте. На жаль, це сталося за два тижні до російського наступу. Тобто якби це сталося трішки пізніше, вони били б росіян із тилу, тому перебіг війни був би іншим. Але це не їхня помилка", - зазначив він.
Наприкінці серпня того ж року командувач 95-ї ОАЕМБр Михайло Забродський отримав високе звання Героя України із врученням ордена "Золота Зірка" за особисту мужність, самовідданість та високий професіоналізм, виявлені під час захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України.
За рік після рейду Центральна телерадіостудія Міністерства оборони України презентувала фільм "Рейд. Сила нескорених", який було присвячено цим подіям.
Спереду великий, мабуть, зо два метри заввишки, паркан депо, праворуч будинки приватного сектора, з ліва розграбований сепарами ларьок з напоями, цигарками та пивом. Частина взводу пішла вліво, до кута будівлі управління депо, інша в право, контролювати вулицю, що йшла уздовж паркану (вул. Пролетарська) В лівій групі (чим тобі не назва нового Руху) йшли Дід та Харитон, Саня та Юра Айдарівці і напевне Бабай. Вони дійшли до рогу будівлі і мабуть хтось з них перебіг на іншу сторону. В цей час напевне з воріт депо виходить тіло. В камуфляжі, з кулеметом РПК на плечі. Хлопці проявили неабияку витримку і підпустили його в притул. Потім Дід, навівши на цього автомат, жестами показав йому, щоб він не шумів і йшов до них. Сепар покірно виконав команду. Це був Милосав Рогач, найманець, серб чи словак, який прямував у кіоск чимось поживитися. (звідси висновок: "Не мародерствуй і не попадеш у полон!" Його швиденько роззброїли і потяги до вулиці, яка була у напрямку школи (провулок Маяковського), де його підхопили Масяня зі Строїтєлєм, накинувши йому на голову пакет (невже АТБ).
Інша група, що була справа (Мак, Док, Адвокат і Давід) почала рухатися за першою групою прикриваючи ії відхід. Передостаннім в групі був Адвокат, який випадково побачив невелику діру в паркані і заглянув в неї. Перед ним сходинки запасного входу в приміщення управління депо. Далі великий постамент на якому стоїть пам’ятник - паровоз. На постаменті сидять троє сепарів і мирно спілкуються між собою, але всі в камуфляжі (дубок) і зі зброєю. Один з них підіймається і по сходинках заходить у приміщення, двоє інших починають озиратися по сторонах. Є тільки доля секунди на прийняття рішення. Відходити тихо і підставити спину свою і товаришів під кулі ворога чи стріляти навипередки. У Адвоката в минулому житті був досвід такої стрілянини, але було то давно, і тих, в кого тоді стріляли, вони називали Духами. А тут двоє "лиц славянской наружности" один років 25-30, коренастий, білявий. Другий молодший, худорлявий, чорнявий. У білявого автомат з підствольником і за поведінкою він головний. Вибору нема. Звучать два постріли. Білявий падає, але худенький реагує миттєво і ховається за парапет.
- Навіщо ти стріляв? - почали питати розвідники Адвоката, коли він добіг до них.
- Там було три сепари. Один з них зараз 200-тий, другий, можливо, поранений, але я не впевнений, третій зайшов у приміщення управління депо. Треба повертатися і зачистити це приміщення, - відповів червоний від бігу Адвокат.
Строїтєль, мабуть, з Юрою Айдарівцем повезли полоненого словака до школи, а інша частина взводу повернулася. Спочатку підійшли до вбитого. Не всі, бо інші зайняли кругову оборону. Масяня забрала його документи (кажуть що теж найманець-серб) і можливо його пістолет, бо кобура на ньому була пуста. Автомат з підствольником (ГП-25) взяв Адвокат, бо в нього був цивільний карабін СКС.
Потім оглянули приміщення управління, де в підвалі були декілька місцевих жінок і чоловіків. Сепара, який зайшов до того приміщення, не знайшли. Він міг переодягнутися і стати мирним місцевим, міг встигнути втекти, поки розвідники поверталися, а міг сховатися в одній із кімнат приміщення управління депо, більшість з яких були зачинені, а ламати двері розвідники не стали, бо це ж заподіяння шкоди майну державного підприємства Укрзалізниця. Другий теж втік, і слідів крові поруч не було, значить, в другого Адвокат не влучив.
От так, двома пострілами, було взяте депо. В другій половині дня взвод розвідки пішов на нафтобазу. Там теж було весело, навіть занадто, але це вже інша історія.
Сергій Тіунов
Коментарі
Gogilo
124.07.17, 16:35
Ви знаете, той Іловайськ від мене за бугром-пішкі ходив до того Іловайську-було чути постріли а коли російські війська оточили то по ночам було чути постріли.І ВАТНІКІ хизувалися зловленими бійцями. І так мені розповідали-нібито я повинен був з німи радіти-і я нехочу згадувати про Іловайськ нерви бережу
Человеческая психика зорко стоит на страже, она вырабативает множество всяких механизмов и хитростей,позволяющих человеку зашишатся от того,что ему ненриятно.
Alter ego*
225.07.17, 00:44Відповідь на 1 від Gogilo
Будь вони прокляті, ті ватники-колаборанти!
Hudson Hawk
327.07.17, 07:13
молодцы ребята