Скажене псисько Пу кусається.

Різке загострення ситуації у Авдіївці – це елемент політичного тиску, провокації для українських військових та боротьба за панівні висоти, які зараз тримають під контролем Збройні Сили України, вважають співрозмовники НВ. Саме з Промзони контролюється стратегічно важливий вузол дороги М-04 «Знам'янка-Луганськ–Ізварине», а також – шматок залізного полотна. Крім того, не так давно українська сторона значно посилила свої позиції, що дратує бойовиків. Сьогодні українські політики мають максимально консолідуватися у діях та у жодному разі не йти на поступки Росії, зазначають спікери.

Євген Магда, експерт з питань гібридної війни:

Справа не лише в панівних висотах. Адже гібридна війна – це не війна у чистому вигляді. Це війна не за території, а за розум, за настрої. Те, що відбувається під Авдіївкою, - це атака Росії на Мінські домовленості. Щоб їх торпедувати, створити анонсований ще в грудні російськими експертами ефект Алеппо. Вони говорили, що будуть робити в Україні те ж саме, що зробили в Алеппо, тобто – нищити людей.

Це елемент політичного тиску. Путін хоче залякати Захід, переконати його в необхідності домовлятися зі собою. Завдання України у цій ситуації – не просто вистояти, а переконати наших західних партнерів, що не можна йти Росії на поступки. Що Росія – не учасник врегулювання, а прямий і безпосередній агресор, який здійснює напад на Україну.

Тут потрібна максимальна консолідація наших політиків, а не з’ясування між собою відносин: хто більше любить Україну і чому. Не зрозуміло, чому така млява реакція народних депутатів. Чому, патріотичне піднесення наших громадян не спрямовується в якусь конкретику.

Можливо, сьогодні після засідання Воєнного кабінету РНБО будуть якісь зрушення. Та поки війна на сході не стає фактором консолідації громадян і влади, а фактично впливає тільки на тих, хто й без подібних випробувань готовий дослухатися до того, що відбувається в державі і брати учать у її житті.

Ігор Лапін, народний депутат України (НФ), воював в АТО:

Є низка глобальних, стратегічних та тактичних цілей. Зокрема, це намагання тиснути на політичні важелі, на хід спілкування президента Петра Порошенка і канцлера Німеччини Ангели Меркель у Берліні.

Активізація бойовиків йде і для того, щоб вони мали можливість на захоплених територіях розповідати, що «укропи атакують, ви тут не мітингуйте, навіть не зважаючи на те, що вам тут дуже важко без торгівлі з Україною». Отже, це пов’язано в тому ж числі і з блокадою. Серед тих, хто влаштував блокаду є багато патріотів. Гасла правильні. Та альтернативного вугілля для вітчизняних ТЕЦ нема. Будуть проблеми з енергопостачанням на території країни. Хто від цього виграє? Натравлюють одних українців на інших українців. Патріотами маніпулюють, щоб тиснути на українську владу і спровокувати її прийняти рішення про штурм блокувальників. Потрібно на законодавчому рівні вирішувати це питання, а серед блокувальників є ті, хто можуть це зробити на своєму робочому місці – вони народні депутати. У ВР є відповідний законопроект про економічну блокаду окупованих територій (№ 2004-а)

Є тактичні дії. Йдуть локальні бої за панівні висоти. Сєпари намагаються їх отримати. Адже, хто контролює висоту, той контролює багатокілометрову зону покриття артилерії. Там поруч Ясинуватська розв’язка. У разі загострення ми на висоти піднімаємо артилерію і робимо їм великі проблеми. Контролюючи з промзони відрізок дороги М-04, магістраль на Горлівку, ми відрізаємо її від Донецька, Дебальцевого, створюємо величезну транспортну проблему для них у питаннях постачання північних гарнізонів на окупованих територіях Донецької області. Окрім того, за транспортною розв'язкою – залізниця, яку ми в принципі теж можемо контролювати.

Сергій Постоловський, політолог

Події у Авдіїївці чітко підкреслюють небажання Кремля йти на поступки чи перемовини. Путін й надалі продовжує використовувати терористичну тактику цинічної сили, ховаючись за спинами дітей та жінок. Саме це потрібно усвідомлювати усім, хто веде розмови про необхідність домовлятися з Росією.

Причини активізації досить прості. По-перше, ЗСУ значно посилили свої позиції, а також їм вдалося ефективно реалізувати тактику "малих наступів". По-друге, була телефонна розмова Путіна та Трампа. Напередодні розмови російські ЗМІ активно розганяли сигнал про те, що основною темою стане зняття санкцій. Але, як виявилося, про санкції навіть і не йшлося. Тому Москва вдалася до своєї улюбленої тактики – що не вдалося брехнею, будемо досягати силою та новими смертями.

Крім того, Авдіївка свідчить про те, що Путін поспішає і нервує. Йому конче необхідно, аби Захід натиснув на українську владу з метою проведення виборів на окупованих територіях та законодавчого закріплення особливого статусу Донбасу.

З цього приводу наша влада має активізувати американський та британський напрями роботи. Не думаю, що позиція та заяви ЄС, зокрема, Франції та Німеччини, матимуть потрібний для України ефект. Різниця між ЄС з одного боку і Великою Британією та США з іншого полягає у тому, що Європа дотримується тактики перемовин та заяв, а британці та американці вдаються до конкретних дій.

Мова йде про санкціїї та надання військової допомоги нашій країні. Якщо говорити про ймовірність перелому, вона існує. Мені здається, що сьогодні перевага на стороні України. Проросійські бойовики зазнали значних втрат і це впливатиме на погіршення бойового духу серед сепаратистів, а також деморалізацію в ЛНР та ДНР.

Крім того, потенційні успіхи України на східному фронті дозволяють ставити питання про зміну формату Мінських угод. Ми маємо апелювати як до Будапештського меморандуму, так і до участі США у новому форматі. Це викликатиме різкі негативні реакції РФ, але єдиний вихід для Росії - це відкрита, масштабна війна. Чи піде на це Путін в тих умовах, що склалися на сьогодні в світі та всередині Росії? Я так не думаю.