Каму фляж, каму татор, а каму кадза.

Фантастично теплий вересень, який потішив нас цього року, трішки відтягнув катастрофу із новими тарифами та платіжками за енергоносії для населення. Однак, природу не обманеш, і вже наступного місяця для тих родин, хто так і не встиг оформити субсидію (а таких — більшість), удар буде відчутний. Та й зараз уже, після підвищення ціни на електроенергію з 1 вересня, дехто хапається за голову.

Єдині, хто за будь-яких розкладів лишаються «на плаву», — великі компанії, які контролюють енергетичний ринок. «У нас так побудована економіка, що тарифи на енергоносії встановлюються урядом, і робиться це практично завжди таким чином, що у виграші лишаються саме виробники. Така співпраця з владою, з урядом є живильною основою для олігархів. За цим стоїть не обов’язково лише Прем’єр. Кілька років тому в Конгресі США один з аналітиків, говорячи про енергетичну систему України, назвав її ідеальною корупційною моделлю. І за цей час нічого в цьому плані не змінилося — нещодавно я бачив доповідь працівника німецької енергетичної компанії, який стверджував, що вся енергетична система України перебуває «під контролем вищого керівництва країни. Факти зловживань видно неозброєним оком, однак жодних позитивних кроків, щоб їх подолати, ми не бачимо», — зазначив у коментарі «УМ» відомий економіст Володимир Лановий.

У чому ж річ? Світло на те, що відбувається у великій політиці, і в уряді зокрема, проливає інтерв’ю зі скандальним російським бізнесменом Костянтином Григоришиним, яке він дав журналістам «Української правди». Зокрема, він звинувачує Арсенія Яценюка в тому, що той не лише не вжив заходів для боротьби з корупцією, а й особисто очолив усі корупційні схеми, що існували з часів Януковича. «Арсеній Петрович у цьому плані досить технологічний. Я вважаю, що 90% постанов Кабміну приймаються з урахуванням його особистих інтересів — політичних чи економічних. Він думає про своє політичне майбутнє і власну кишеню. Я думаю, друге зараз переважає», — зазначив Григоришин.

Зокрема, він натякнув на дивний збіг інтересів Кабміну та компанії ДТЕК. «Наприклад, він (Яценюк. — Ред.) не скасовував весь 2014 рік дотаційні сертифікати на експорт електроенергії, завдяки чому ДТЕК отримав щонайменше 100 млн. доларів. Це річ, яку він міг скасувати у перший же день свого прем’єрства. Або інший приклад — коли уряд вперто платив гроші ДТЕК за електроенергію, вироблену і спожиту в зоні АТО. За цю електроенергію платили всі українські споживачі. На це було потрачено кілька мільярдів гривень. В той же час ДТЕК успішно збирав гроші в зоні АТО по другому разу. Надприбутки від цієї операції склали кілька мільярдів гривень», — стверджує бізнесмен.

Не залишаться в накладі батьки ДТЕК і від нинішнього підняття тарифів на електроенергію. Зрештою, як і раніше. «На початок 2010 року, коли Янукович став Президентом, ДТЕК була компанією, що динамічно розвивалася і мала прибуток, при цьому тариф на теплову енергію становив близько 40-45 коп. У перший же рік він виріс на 25%, у другий — ще на 25%, і до 2013 року досяг 80 коп. При цьому інфляція в країні була нульовою, а курс гривні лише зміцнювався. В чому ж тоді був сенс підвищення тарифів? Ми підрахували, що компанія Ахметова за 2010-2013 рр. отримала надприбутків близько $6 млрд. Із приходом нового уряду ситуація не змінилася, і ДТЕК, за нашими підрахунками, отримала ще $1 млрд.», — йдеться в інтерв’ю.

Про те, що подібні схеми можуть мати місце, говорить і Володимир Лановий, підкреслюючи, що це далеко не єдиний приклад «тісної співпраці» уряду з багатіями (звичайно, на користь другого). «Подивіться на процес закупівлі вугілля для українських електростанцій. Закінчився вересень, а до початку опалювального сезону ніхто не готовий, вугілля на ТЕС немає. Що, ніхто не знав, що буде зима і скільки треба буде вугілля? Складається враження, що уряд спеціально затягнув цей процес, щоб подати це як безвихідь: мовляв, у нас немає іншого варіанта, як закуповувати вугілля на підконтрольних сепаратистам шахтах, які належать Ахметову, або в Росії. А потім мати від цього подвійну вигоду», — каже економіст.

Утім сам Арсеній Яценюк, який півтора року тому називав себе і свій уряд «камікадзе», почувається досить впевнено і явно не готується ні до тарану, ні до харакірі. Навпаки — добре поставленим голосом щотижня розповідає українцям, як їм далі виживати у нинішніх реаліях. Ця впевненість, як уже писала «УМ», ґрунтується на тому, що за нинішніх політичних розкладів альтернативної кандидатури на пост Прем’єра, здатної набрати в нинішньому парламенті достатню кількість голосів на свою користь, просто немає. Тому для зміни ситуації потрібне повне перезавантаження влади. А поки що - ЧЕРЕЗ ТЄРПІЛ нам і далі доведеться оплачувати потреби олігархів із власної кишені. Як то кажуть: бізнес є бізнес. Нічого особистого.

УМ