Три добрих слова.

Письмо женщины к БЕРКУТятам

З чого я сьогодні хочу начать. Мені тут закидали, шо к Беркуту отношення дуже жорстоке, шо прямо не знаєш, хлопці просто виполняють свою работу, а на них дивляться, як на есесманів.
Я хочу сказати Беркуту якісь добрі слова. І перше добре слово – це «спасібо». Ну, насправді, пацани, якби не ви, многіє б женщіни ніколи не взнали, що в наших мужиків єсть яйця. Потому шо три года скрипіли під Януковичем як під німцями не скрипіли. І думали, шо уже всьо, шо похуізм та пацифізм у нас уже в печонках прописалися разом із цирозом. Аж тут ви зробили побоїще на Майдані… А коли мужик получає по яйцях, тут дуже важко не чувствовать, що вони є. А єслі вони вже є, то должна ж із них бить якась польза. Ну, кромі болю та помноження числа сплатників податків.
А коли ви перегородили Грушевського, то вже і жінки раптом обнаружили в себе яйця. Ну так, метафізично. Метафізичні яйця обнаружили. Такі, аж звон пішов.
Як би ми взнали це все, єслі би не ви, хлопці. Єслі б не Беркути, Грифони, Гіпарди та всяка інша худоба?
Хоча раздівать Михайлика Гаврилюка – то було лишнє. То єсть, як жінка, я можу вас зрозуміти. Як жінка. Такого хлопця як побачиш, то сразу хочеться раздєть. То єсть, я думала, що у вас противоположні сексуальні вподобання. Але справа не в тому, должна ж бить якась культура залицяння: сначала поговорити, я не знаю, випити разом, потанцювати, а потім вже. От єслі б Михайло був дівчиною, вас би сразу подозрювали в поганих намереніях. Може, ви добра хотіли, може ви хотіли показать на весь світ, що в укранців єсть яйця, але не могли на собі. То треба було знайти добровольця. У нас є ж той, Тарзан. І не на морозі ж ні в якому разі. Це негігієнічно. І сама главна діталь погано видна, бо зморщується. Чи може, ви хотіли показать саме страшне оружиє козака – голу дупу? Я не шутю, козаки цею штукою бідних йожиків убивали, єслі вірити історичним документам.
Так, спасіба вже сказала, тепер друге слово хочу сказать: ізвінітє. Ну, шо приходиться службу служить у таких лютих условіях, коли погрітися можна тільки об шину чи коктейль Молотова, а в те саме времья чувак, за якого ви стоїте, вже пьє австрійське пиво. Це ж страшно – стоять проти цих барикад, дишать димом, а проти тебе хрін знає скільки сот народу чи тисяч, і в кожного під кожухом – гола дупа. На тобі благенький бронік, якась там касочка, наколіннички, в руках дубінка резинова, щит пацуватий, тьху. А в них, у цих майданців – у всіх страшні голі дупи. Я здогадуюся, який кошмар там стояти, бо людина, що з голою дупою та кирпичами йде на щитовий строй, крутить собі доспєх із глянцевих журналів та іншого гавна, катапульту робе – така людина способна на шо угодно.
Ізвінітє, шо ці скажені студенти тридцятого ноября так люто пиздили вас по ногах своїми мармизами. Ізвінітє, що вам достався такий народ, який по-хорошому не понімає. Ти до нього як людина, з гуманною дубінкою резиновою, з газом, з пластіковими пулями, ну там іноді вийде запарка, опа, случайно зарядив кулею етого, як його, Блондо. Ну шо, нещасний случай. А вони на тебе з коктейлем Молотова. Як фашисти. Знаєте, хлопці, то вони поганих книжок в дєцтве начиталися. Я одну таку помню, самий ужас і екстремізм. «Молода Гвардія» називається. Там один екстреміст, Сергій Тюлєнін, якраз кидав Молотова у вікна мирних німецьких солдат, які просто виконували свій долг, от совсєм як ви зараз. Отак само й ті фашисти з Майдану, ну так їх воспитували ще зі школи, що кидать у вікна молотовим – це нормально. Тому ізвінітє за такий народ.
І третє, шо я хочу сказать – хлопці, до свіданія. От просто — до свіданія. Чао, пацани.

http://morreth.livejournal.com/2200852.html