Не будьмо байдужі до влади вандалів!

Кілька місяців тому, готуючись до 150–річчя з дня народження Ольги Кобилянської, Чернівецька облдержадміністрація звернулася до людей із проханням перерахувати на спеціальний рахунок у банку гроші на ремонт Літературно–меморіального музею письменниці в Чернівцях та садиби в селі Димка Глибоцького району. З обласного бюджету на відзначення ювілею для обох музеїв виділили 279 тисяч гривень. А для того, як зазначили в управлінні культури Чернівецької ОДА, щоб «привести до належного вигляду музей–садибу в Димці, потрібно 700 тисяч гривень». В адміністрації запевняють, що «отримали заключення, що цей музей–садиба ремонту не підлягає». Тож буковинські чиновники вирішили, що частину речей, які мають меморіальну цінність, слід законсервувати до кращих часів.

У димківський маєток материних батьків під Чернівцями Кобилянська приїжджала на відпочинок. Тут вона написала «Царівну». Основою повісті «Земля» стало братовбивство за спадщину, яке відбулося у селі. З Димки у Чернівці, де мешкала письменниця, Ользі завжди на зиму передавали борошно і картоплю. Сьогодні Димка мало чим відрізняється від села, в якому часто гостювала Кобилянська. Ті ж рівні поля, що нагадують степ, панський ліс, який стоїть стіною, садки з фруктовими деревами. Тільки немає хати, в якій ночувала письменниця.

У 1933 році будинок дідуся Ольги Кобилянської, який тут орендував землі, згорів. Тоді до стайні, що знаходилася поруч, добудували дві кімнати. Саме сюди і приїжджала «Гірська орлиця». За радянських часів глиняна хатина почала осідати. Тому в 1973 році вирішили на місці згорілого будинку побудувати музей, щоб можна було перенести всі речі, які залишилися від Кобилянських. Так, у новобудові відкрили першу експозицію, в яку входять годинник, крісло батька, дві картини брата–художника, три стільці, стіл, валіза, шафа для одягу, сумочка та ручка Кобилянської.

Усі ці роки поруч із музеєм–садибою самотою стояла глиняна хата і поволі розвалювалася.Тільки на 150–річчя Кобилянської, коли хатина перетворилася на руїни, влада вирішила негайно її відновлювати, а пізніше заявила, що «законсервувала до кращих часів». Директор музею–садиби у Димці Іван Дан на запитання «УМ», що це означає, повідомив що в облраді «знайшли мужність і 29 вересня знесли стареньку хату». «Вивчили, за якими технологіями вона була споруджена. Написали проектно–кошторисну документацію з побудови садиби, що займає п’ять папок. Це розумне рішення. Інакше хатину постійно доводилося б відновлювати. А так всі руїни вивезли з подвір’я. Я думаю, колись на їх місці буде нова хата», — розповідає Іван Дмитрович.

Далі директор садиби у Димці додає, що і так добре, що на них звернули увагу: «Допомогли криницю на подвір’ї відновити, дали гроші на нову браму, оплатили ремонт музею». Нещодавно сильний вітер зламав підгнилі стовпи і кинув додолу частину огорожі біля входу на подвір’я садиби. Якби не ювілей, не було б за що відремонтувати не тільки огорожу, а й трухляві вікна, підлогу та облуплені стіни садиби. Завдяки постанові Верховної Ради «Про відзначення 150–річчя з дня народження Ольги Кобилянської» і нова огорожа є, і музей ­— як писанка. Із завданням, поставленим «згори», впоралися на «п’ять». Тільки хати Кобилянської немає, заради якої приїжджали б сюди туристи.