Знайома (ч.3)

Увечері я зателефонувала його батькам. Він не став зі мною розмовляти, мені було нічого сказати його матері і я поклала слухавку. Ніч минала приблизно тиждень. Одна страшена ніч. За ці три роки я жодного раз не відчула, що можу залишитися сама, але я не боялася бути сама, я більше за все не хотіла бути без нього. Олег не телефонував мені близько двох тижнів, я схудла, стала схожою на мумію і теж не наважувалася зателефонувати йому, бо щиро бажала щастя хлопцеві, ненавиділа, і водночас бажала щастя. Це, мабуть, і зветься справжнім коханням. Сашко сумував разом зі мною, він скучив за Олегом. Минув місяць, на мене було сумно і страшно дивитися, так погано я не виглядала ще ніколи. Я більше не возила дитину до матері, тепер він став зовсім самостійним дорослим хлопцем. Я поверталася додому, Сашко йшов на англійську, забирала його звідти і ми разом ішли у нашу порожню і непривітну квартиру. Я жодного разу не бачила Олега, і не хотіла його бачити, щоб не роздирати рану, що продовжувала кровоточити.
Мене не цікавили чоловіки. Мене взагалі мало що цікавило тепер, я повністю занурилася у життя мого сина і мені це подобалося. Одного разу я таки не втрималася і зателефонувала його матері. Олега вдома не було. Не знаю, чому я зробила цей дзвінок. Жінка не хотіла зі мною розмовляти і я не тільки чула це, але й вічувала дуже сильно. Я спитала у неї, як в Олега справи і вона закричала не своїм голосом.Я нічого не могла вдіяти, щоб заспокоїти її і нічого не змогла зрозуміти. У суботу я приїхала до неї додому. Олега не було, але його кросівки стояли. Я була щаслива, отже, він і досі живе у батьків. Матір Олега не зраділа, побачивши мене, а от батько посміхнувся так, неначе я дійсно зробила їх щасливими своєю присутністю. Галина Василівна була сувора і називала мене на "Ви".
-Іра, навіщо Ви прийшли?
-Я давно у вас не було, купила торт, думала попити чай разом з вами, адже ми з вашим сином три роки прожили разом, а це, погодьтеся немало.
Вона заплакала і я не могла і не наважувалася її зупинити.
- Отже, ти нічого не знаєш, - вона перейшла на ти, -дерез два тижні Олег одружується з Машею.
Хто така Маша я й гадки не мала, але мабуть це й була та дівчина, яку я бачила з ним. Не дивно, Олег дуже дорослий хлопець незважаючи на свій вік. Я не ображалася на ньго, я любила його, дуже.
Галина Василівна знову плакала, не знаю, чи то Маша їй не довподоби, чи просто справа в іншому.
- Іро, - ледь чутно промовила вона,- Маша вагітна і тому Олег одружується з нею, розумієш, мій хлопчик змушений жити з цією дівчиною лише тому що дурень.
Сльози залили моє обличчя. Я все розуміла. Тепер як ніколи я розуміла Олега. Дівчинка Маша мабуть радіє – розумний, вродливий, добре заробляє і такий молодий.
Два тижні я прожила неначе перед власним похороном. Тієї суботи коли вони повинні були одружитися я поїхала до своєї матері. Я плакала, розповідала мамі, і знову плакала. Вона була жорстокою як ніколи, вона була відчайдушно жорстокою і мабуть тому продовжувала нагадувати мені про попередження.
- Я попереджала тебе, - вкотре наголосила матір, - рано чи пізно він тебе кине. Це сталося. Іра, ти доросла жінка, у тебе є дитина і робота. Працюй і виховуй Сашка. Більше, ніж йому, ти не потрібна жодному чоловікові на цій планеті.
Була неділя. Я прокинулася. У домі пахло печеними млинцями,мама балувала нас із Сашком. Незважаючи ні на що вона теж хотіла хоч щось зробити для мене, хоч щось, що могло б вивести мене з цієї постійної і дуже тривалої депресії. Я пішла на кухню, тепло, сонячно і , здавалося б, осінь завжди буде теплою. Я привіталася з мамою, випила чаю і пішла у ванну.
Я чистила зуби, а думки мої були там, де ще вчора мій Олег у весільному костюмі стояв поряд з нею, з дівчинкою, що народить йому дитину. Я заздрила їм і не тримала зла на Олега. Виходячи з ванної мені знову здалося, що я чую його голос. Мені не здалося – це дійсно був він. Вони з моєю матір,ю сиділи на кухні і розмовляли. Перед Олегом стояла тарілка з млинцями, сметана та чашка, у яку моя матір наливала чай. Я направилася до кухні, Олег повернув голову, подивився на мене, потім підвівся і я кинулася в його обійми. Я не просто плакала, - я вила, неначе міліцейська сирена. Олег обіймав мене своїми дужими великими руками.Я крізь шмигання носом сказала йому, що він прийшов для того,щоб знущатися з мене. Олег говорив, що окрім мене йому ніхто не потрібен, що він кохає тільки мене і за ці два з половиною місяці розлуки він зрозумів все те, чого не зрозумів за три роки спільного життя. Ми сіли їсти втрьох- я, моя мама і Олег. Мама нічого не говорила. Вона наливала чай, пригощала нас млинцями, а потім пішла у кімнату, нібито дивитися телевізор. Те, що говорив мені Олег мріє почути кожна жінка. Він сказав, що більше ніколи від мене не піде. Я не наважувалася спитати його про весілля, але він сам розповів мені, що за декілька днів до "щасливої дати" прийшов справжній батько дитини. Маша, як я зрозуміла просто вирішила ощасливити свою дитину таким хорошим батьком,як Олег. "Я був щасливий коли цей хлопець назвав мене подонком і сказав, що це він батько дитини, що це саме йому Машка вирішила помститися. Я був готовий обіймати і цілувати його. Сама розумієш, я б не кинув жінку, яка від мене завагітніла, але коли виявилося, що все не так, я готовий був летіти на крилах. Я нічого не сказав, мовчки вийшов і більше я цих опудал не бачив. Машку я не любив, але я у неї закохався, маю визнати. Іро, я не приходив до тебе, бо розумів, що ти можеш мені не пробачити. Іро, вибач мені, якщо можеш, будь ласка".
Я була щасливою. Я знову була найщасливішою жінкою планети. Коли прокинувся Сашко ми втрьох поїхали додому, а через рік я народила Олегові дитину.