Обдзюрені москалі

Щось  нічна зміна(упряжка) не задалась. Хоч і нарубали 400 тон вугілля, якось і верхня ніша сипала «сранкою» по всім каскам, що стойку не поставиш. і нижня ніша водою з кровлі болото намулила. І суха підстанція двічи напругу вибивала. Петрович відчував, що і на горах щось не так буде, може жінка кудись зібралась на шопінг, прийдеться за руль сідати.

   Та таки сталося, диспетчер подзвонив, щоб Петрович зайшов до директора. Петрович вже підготував спіч, про опану природу пласта, про опаний кліваж, про опану воду, про кровлю «солому», і ващє, про опану підземну стихію….

 Та директор, з порогу махнув рукою, щоб не «гнав пургу» і сказав:

-Петрович, даю машину, дуй в район на симпозіум гірників з рассєєю, тіпа підтримай нашу шахту.

   Петрович з директором не сперечався, поїхав хоч і спати хотілось, і натхнення на кацапів не було.

Десь години дві з трибуни лили воду по геологічні умови, про якесь удосконалення праці шахтаря, і таки перерва.

   Петрович, давно мріявший про духмяну  сигарету,  пішов в туалет. До сигарети зайшов в кабінку, вийшов, і таки прикурив, і тут чує рюсськую рєчь:

-А у нас в мАсковском горном институте, учили после туалета руки мыть.

Петрович затягнувшись сигаретою, з усмішкою відповів:

-А у нас в Дніпропетровському гірничому вузі, вчили на руки не сцять.