Народне віче у Львові

Початок народного віче у Львові о 14.00 сьогодні 24 листопада біля пам'ятника Шевченку.Запрошуються усі небайдужі.

Прапор Євросоюзу - на Замковій горі.

  • 24.11.13, 00:01
Завтра о 13:00 на замковій горі у Львові вперше в історії замайорить прапор Євросоюзу! Приходьте усі кому не важко піднятися догори

Це не Донецьк чи Київ.Це Львів.Оновлено.

Ось з таким виконавчим провадженням по рішенню, котре прийняв вночі Львівський окружний адміністративний суд. Приходили судові виконавці о 5 ранку. Яка оперативність.


Політичне крило львівського #Євромайдан відкрило гарячу лінію, на яку "громадяни можуть телефонувати за безкоштовним номером гарячої лінії 0-800-501-727 та повідомляти про різного роду ситуації, які виникатимуть під час виїзду до Києва на Євромайдан, а також під час аналогічних акцій, які відбуваються на території Львівської області"

У ЕС посилюють боротьбу з націоналізмом.

Чи потрібно в ЄС у майбутньому створювати концтабори " толерантності " для інтернування громадян , запідозрених у прояві расизму та ксенофобії з метою їх примусового перевиховання ?


Лівоцентристські сили , культурні марксисти , які знаходяться нині при владі в ЄС планують посилити викорінення " націоналізму" в європейських країнах?

Зокрема в рішенні Європейської Ради від 6 квітня 2009 р. про створення Європейського поліцейського відомства - "Європол " ( 2009/371/ПВД [ 2]) в спеціальному ДОДАТКУ " Список інших тяжких форм злочинності , підвідомчих Європолу у відповідності з параграфом 1 статті 4 " , поряд з такими тяжкими злочинами як:

- Торгівля наркотиками ;
- Злочинність, пов'язана з ядерними і радіоактивними матеріалами;
- Умисне вбивство , тяжкі тілесні ушкодження ;
- Незаконна торгівля людськими органами та тканинами ;
також зазначено такий тяжкий злочин :
- Расизм і ксенофобію ; (див. тут : http://eulaw.ru/translation/2009/371 )

Що це ? Як розпізнати цей злочин ? Що буде злочинним діянням у цьому випадку? Особисті погляди людини або вже вчинене якесь " расистско - ксенофобський " діяння і в чому воно може полягати ? - Так як за цей злочин передбачена кримінальна відповідальність.

Чи не планують чи ліві еврочиновники в майбутньому створення спеціальних концтаборів «толерантності » ?

Ніхто Чи крім мене не помічає поступового утвердження якоїсь форми тоталітарного соціалістичного лібералізму в ЄС , який стає все більш відчутним ?

Також до комітету Європейського парламенту нещодавно потрапив документ під назвою «Європейський національний статут заохочення толерантності» , який вимагає , щоб уряди країн - членів ЄС посилили , так скажемо , «боротьбу за прогрес ». Під « прогресом » в даному випадку слід розуміти боротьбу з людьми , чий світогляд заперечує « непорушні » догми сучасної демократичного соціалізму в ЄС.
Документ передбачає посилення боротьби з « фашизмом » , під яким єврочиновники розуміють неприйняття людиною нав’язуваного їй принципу рівності статусу одностатевих і різностатевих шлюбів , « фемінізму » , гендерної ідеології . Також під поняття « фашизму » можуть потрапляти патріотичні переконання і скептицизм щодо «єдино правильної » версії європейської історії.

Передбачаючи розширення кримінальної відповідальності за вчинення подібних ідеологічних « злочинів» , документ пропонує поєднати кримінальне покарання з « примусовим перевихованням » : громадяни , засуджені за «злочини проти толерантності» , змушені будуть проходити спеціальні «курси » і «програми» , спрямовані на формування «культури терпимості ».
Проект документа підготовлений Європейською радою з толерантності і взаємоповаги - неурядової організації , заснованої в 2008 році.

Враховуючи те , що ідеологічним простором сучасного ЄС при повній байдужості корінних народів Європи повільно опановують « культурні марксисти » - вчорашні " меншовики " , троцькісти , маоїсти та інші - ліві , - зухвалість подібних пропозицій стає цілком зрозумілою. З одного боку , неомарксисти виступаючі під маркою соціал -демократів керуються власними " інтернаціональними " переконаннями і хочуть нав'язати їх усім людям . З іншого боку , свого часу захоплюючись тоталітарними комуністичними режимами. І вони активно переймають їх практику. Потрібен Нюрнберг- 2

За матеріалами сайту http://www.ukip.org/

Funkadelic - Maggot Brain

Funkadelic - американська група, створена Джорджем Клінтоном у 1964 році для музичної підтримки іншої групи Клінтона "The parlament".Група грає у жанрах Funkpsychedelic soul,psychedelic rockfunk rock.
Maggot Brain - композиція з однойменного дебютного альбому групи 1971 року.Соло на гітарі - Eddie Hazel

Усе, чим можу…

І все-таки, надія вмирає останньою. 

Ні, я не нестримний оптиміст. Я просто продовжую сподіватися. Запитаєте, чи є для цього хоч найменший привід після всіх аж ніяк не євроінтеграційних подій останніх тижнів? Спробуймо його відшукати.

Що вселило в багатьох відчуття "пропало все" напередодніВільнюса? По-перше, дві несподівані й покриті таємницею зустрічі В.Януковича з 
В.Путіним, після яких різко змінилася риторика "розмовляючих голів" Партії регіонів — з ура-євроінтеграційної на євроскептичну ("ми — за євроінтеграцію, але не за будь-яку ціну"). По-друге, широко розтиражована ЗМІ (явно за сигналом з Банкової) "глибока стурбованість" промисловців і підприємців Сходу України проблемами спів
робітництва з Росією, що спричинили багатомільярдні втрати, а потім заява прем'єра Азарова про те, що головним на сьогодні для української влади стало "російське питання". І, по-третє, стійке небажання Януковича і, як наслідок, фракції Регіонів вирішувати "питання Тимошенко" навіть перед абсолютно реальною загрозою зриву Вільнюса. 

У цілому, приводів для глибокого песимізму та припущення, що Янукович уже не хоче й не збирається підписувати Угоду з Євросоюзом, вистачає.

Але, як свідчать наші київські й московські джерела, насправді на сьогодні Янукович і Путін не домовилися. За інформацією DT.UA з Білокам'яної, усе, що Янукович хотів для країни і для себе особисто, у тому числі й заходження Сім'ї в деякі суперприбуткові, але не доступні їй сьогодні, схеми; непідтримку Москвою альтернативного кандидата на президентських виборах і активну підтримку в одержанні міжнародної легітимації після перемоги (за будь-яку ціну) в 2015 р., Путін йому пообіцяв. Але все це спокусливе багатство Віктор Федорович розраховував одержати за відмову від підписання Угоди про асоціацію, за "паузу" у відносинах з ЄС. Однак Володимир Володимирович, як стверджують наші джерела, поставив жорстку умову: тільки "полный останов", тільки Митний союз — причому не на словах і в обіцянках, а за повною процедурою входження, причому до виборів 2015 р. Київські ж високопоставлені конфіденти свідчать: васальний договір з Москвою Янукович підписувати категорично не бажає, і Митний союз як варіант поки що не розглядає. Якщо ця інформація відповідає дійсності, країна все ще має шанс. 

Тепер про тяготи й негаразди нашого промислового Сходу. 

Зауважимо, що після всіх гучних та емоційних звернень до президента директорів підприємств, лідерів профспілок, просто підприємців і особисто пана Ландика В.Янукович не оголосив про зміну геополітичного курсу заради порятунку частини промислового сектора (М.Азаров, схоже, знову чогось не вловив і побіг поперед паровоза, заявивши про екстрений розворот української влади до "нормалізації відносин із Росією"). На стурбованість промисловців і підприємців президент відповів виразним дорученням уряду, що містить перелік антикризових заходів. 

Крім того, як правило, суперобережний міністр закордонних справ Л.Кожара, який ніколи б не посмів сказати щось щодо настільки чутливого питання без відмашки зверху, заявив у четвер, що він — проти перенесення підписання Угоди на рік, як це запропонували промисловці на зустрічі з президентом. Міністр також повідомив, що МЗС починає інформаційну роботу з вітчизняними товаровиробниками про можливості й виклики зони вільної торгівлі з ЄС після підписання Угоди про асоціацію. 

Втішно, звичайно, що в Києві, як і раніше, говорять про підписання. Та тільки кортить запитати: а чому лише зараз, за два тижні до Вільнюса, промисловців і підприємців починають про щось інформувати? Чому пана Ландика ще півтора року тому, після парафування Угоди, не повідомили про необхідність "підготуватися й закупити обладнання", щоб він сьогодні не просив перенести підписання на рік? Чому не дали команди перелаштовуватися й реформуватися під європейські стандарти всім іншим? Чому не прорахували можливі втрати від дій Росії й заздалегідь не підготували захисних заходів? Тому що у владі катастрофічно не вистачає професіоналів? Чи тому, що влада не вірила, що Москва піде в наступ? Але ще наприкінці лютого — початку березня (!) ми писали, що, за даними джерел DT.UA (немає сумнівів, що ці джерела доповідали й на Банкову), Кремль перед різними російськими відомствами поставив чітке завдання — за будь-яку ціну не допустити підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС, причому ніколи. Сподівалися сторгуватися з Кремлем? Не виходить. Тепер ось почали новий торг із ЄС. 

Ще зовсім недавно спікери Партії регіонів навперебій перераховували перед камерами за командою зверху переваги евроінтеграційного шляху, а сьогодні, вже за іншою командою, також навперебій розповідають про його тернистості. Якщо кілька тижнів тому Єфремов роз'яснював бізнесу колосальні можливості зони вільної торгівлі з ЄС (добалакавшись у євроінтеграційному екстазі навіть до обіцянки виходу України "автоматом" на американський ринок після створення ЗВТ Євросоюзу зі Штатами), то сьогодні йому вже не потрібна Угода "за будь-яку ціну". А його колега по партії В.Олійник прямо заявляє про необхідність "пошуку шляхів компенсації втрат України від відкриття ринку для товарів ЄС і відможливих заходів з боку Росії". Президент же в Запоріжжі в четвер оперував цифрами: збитки України від російських заходів — 15 млрд дол. (хоча Глазьєв починав з п'яти, а Іванов зупинився на дванадцяти), на модернізацію української промисловості під технічні стандарти ЄС буде потрібно від 100 до 
500 млрд дол. Євросоюзу є над чим задуматися? Виконавши значну частину вимог ЄС для підписання Угоди та давши зрозуміти, де межа компромісу щодо решти, офіційний Київ почав висувати свої умови? 

Що ж до критеріїв ЄС, які залишилися невиконаними, а конкретно: ухвалення трьох документів — стосовно вирішення "питання Тимошенко, а також законів про прокуратуру та про внесення змін до закону про вибори народних депутатів, то місія Кокса—Квасневського знову залишила нашій країні шанс. Змучені, але повні рішучості втягти все-таки Україну в асоціацію, місіонери Європарламенту переконали конференцію президентів ЄП продовжити їхній мандат до початку Вільнюського саміту. Уже очевидно, що й у понеділок, 18 листопада, Рада міністрів закордонних справ ЄС не ухвалюватиме остаточного рішення про підписання Угоди з Україною і, як раніше припускало DT.UA, перенесе його на останні дні або навіть години перед самітом. І в ЄС, і в США усе ще сподіваються, що наступний тиждень в Україні буде "історичним, а не політичним". А.Квасневський оцінює шанси позитивного розвитку ситуації — 50 на 50. Хочеться вірити, що хоча б два закони — про вибори та про прокуратуру — парламент ухвалить без зволікань, як сподівається ЄС. І провладна фракція, і опозиція обіцяли проголосувати за них (причому, нагадаємо, опозиція, яка запропонувала до законопроекту про прокуратуру 450 поправок, а про вибори — понад 350, у своєму зверненні до Ради ЄС із проханням про перенесення рішення стосовно Угоди, заявила про готовність "піти на будь-які компроміси", що дозволять її підписати). 

"Питання Тимошенко" залишається головним каменем спотикання. Президент чітко дав зрозуміти, що ні милувати, ні звільняти колишнього прем'єра він не збирається — "ніяких ексклюзивних підходів". Але з Запоріжжя вказав шлях вирішення: народні депутати мають знайти консенсус і об'єднати всі п'ять відповідних законопроектів. "Якщо такий консенсус буде знайдено, буде виписана відповідна процедура, і якщо це не буде технологією уникнення кримінальної відповідальності, я думаю, цей закон буде прийнятий, і він буде стосуватися не тільки Тимошенко". Якщо такий закон буде ухвалено, то він його підпише, у черговий раз пообіцяв В.Янукович. 

Чи влаштує "такий закон" Європу? Схоже, Європу влаштує вже будь-який закон, який дозволяє Тимошенко виїхати на лікування. Примітно, що в останньому звіті Кокса—Квасневського немає вимоги випустити "качанівську ув'язнену" до саміту у Вільнюсі. Йдеться лише про необхідність ухвалити три "євроінтеграційні" закони, включаючи "тимошенківський". У тому ж дусі був і коментар представника єврокомісара Фюле П.Стано. Причому, якщо закони про вибори і прокуратуру, за його словами, мають бути ухвалені "невідкладно", "без зволікання, тому що часу для досягнення результатів залишилося мало", то стосовно питання Ю.Тимошенко має бути "рішуче просування". 

Євросоюз, зі свого боку, уже пройшов величезний шлях до компромісу. "Ще півроку тому нікому в Євросоюзі й у страшному сні не привиділося б, що ми знизимо свої вимоги до "просто відпустіть Тимошенко на лікування", — дивуються самі європейські дипломати. Але межі для поступок уже досягнуто. Європейці й раніше не могли собі уявити, як 28 лідерів найбільшого об'єднання планети перед десятками телекамер підписуватимуть Угоду про асоціацію з Януковичем, якщо Тимошенко в цей момент усе ще перебуватиме в ув'язненні. Вони із жахом уявили сюжети на українських телеканалах, у яких торжествуючий Янукович демонструє, як він "нагнув" Європу, змусивши її підписати Угоду на своїх умовах. 

Однак події останніх тижнів — таємні зустрічі Януковича з Путіним; зухвала поведінка регіоналів у спілкуванні з Коксом і Квасневським, людьми, від яких багато в чому залежить доля Угоди; зрештою, історія зі "щемленням" захисника Тимошенко Власенка, — усе це в європейців взагалі викликало шок, а потім не на жарт розлютило. "Що він собі дозволяє? За кого він себе має? — чули ми не раз останніми днями від наших європейських співрозмовників. — Як найбідніша після Молдови й далеко не найдемократичніша країна Європи може диктувати свої умови найбільшому й багатому Союзу, побудованому на демократичних цінностях, та ще намагатися при цьому принизити його провідні країни, зокрема Німеччину, висуваючи абсолютно неприйнятні вимоги?". 

І річ — не тільки й не стільки в побоюваннях Європи та її лідерів втратити обличчя. Річ — у принципах, через які вони не можуть переступити. Європейці не хочуть створювати небезпечний і шкідливий для всіх країн Східного партнерства й усього регіону прецедент і дозволяти порушувати їхні фундаментальні цінності, йдучи на повідку в авторитарного режиму. "Це буде дуже поганий знак", — кажуть вони. Для європейців дуже принципово припинити практику, коли після виборів нова влада починає з політичних міркувань саджати за ґрати представників попередньої. Якщо вони пробачать це Україні, що потім робитимуть, наприклад, із Грузією? І ще в Євросоюзі переймаються запитанням: якщо українська влада заради укладання історичної Угоди не хоче піти на такий "дріб'язок", як відпустити політичного опонента на лікування в іншу країну, то де впевненість, що після підписання такого складного й глобального документа ця влада виконуватиме його положення? 

Напевно, вони міркують правильно. Ось тільки з "дріб'язком" не мають рації. І це одна з двох головних помилок Євросоюзу. Сьогодні навіть у Європі вже для багатьох очевидно, що "волю для Тимошенко" не можна було робити ключовою умовою підписання найважливішої Угоди. Янукович загнав себе і країну в темний кут, посадивши Тимошенко, Євросоюз опинився в глухому тупику, призначивши ціною Асоціації волю Тимошенко. 

Поза будь-якими сумнівами, ЄС і його лідери мали вимагати від України ліквідації вибіркового правосуддя й боротися за звільнення екс-прем'єрки, позбавленої правосуддя чесного і справедливого. Але не робити його умовою підписання. Європа недооцінила, не врахувала "фактора Януковича", точніше, його ненависті до Тимошенко й страху перед нею. Чи могла вона це зробити? Велике запитання. 

Розповідають, що якось після чергового злету надій і чергового розчарування в Києві, А.Квасневський у вузькому європейському колі з гіркотою зізнався: "Навіть я, котрий так давно й тісно спілкується з українцями, уже не розумію українських політиків". Європейці розмовляють із насельниками печерських пагорбів різними мовами. Це люди — навіть не з різних світів, а з різних планет. "Ми абсолютно incompatible!", — у розпачі зізнався один європейський дипломат. Ще б пак! Одні говорять про "принципи й цінності" і звикли вірити даному слову. Тим паче якщо воно дається на президентському рівні. Інші ж довіряють і виконують тільки "понятійки". Кокс і Квасневський з Януковичем "понятійку" на першій зустрічі не підписали? Не підписали. Вони ж не розбираються в "поняттях". От і їдуть в Україну 27-й раз… 

Хто може вивести нас усіх з глухого кута? На своїх надії мало. Залишається вірити в колективний розум Євросоюзу. Так, знаю, багатьом його лідерам неприємне товариство Януковича, для багатьох, напевно, навіть образливо ставити поруч із ним свій підпис під найважливішим документом. Але якщо думати стратегічно, якщо зазирнути в майбутнє, хто програє і хто виграє, якщо Угоду не буде підписано? 

Чи буде від цього краще Тимошенко? Чи залишиться в неї хоч якась надія вийти на волю, і чи зможе ЄС вплинути на те, щоб це сталося в недалекому майбутньому? Чи зможе ЄС узагалі хоч на щось і на когось вплинути в Україні, якщо не прив'яже її до себе асоціацією? Адже за останні вісім-дев'ять місяців він міг переконатися, що його "м'яка сила" все-таки діє, що навіть перспектива асоціації (не членства!) сподвигла Україну до змін у бік демократизації. Чи розумно, чи мудро карати країну з хиткою демократією, відмовляючи їй у потужному інструменті для прогресивних реформ? Чи уявляють у Брюсселі та інших столицях розмах реакції, відкоту від демократії й свавілля на майбутніх президентських виборах? 

У 2004-му, коли в ЄС приймали 10 нових держав, говорили про "відновлення історичної справедливості", про "повернення європейських народів додому". Але хіба справедливо — залишити за європейським бортом 46-мільйонну націю? Адже за останнім опитуванням Gfk Ukraine, навіть серед виборців Партії регіонів 47% — за асоціацію. Чи можуть у Євросоюзі оцінити масштаб фрустрації й песимізму, які відчує проєвропейська частина України? 

Чи думають у ЄС про наслідки провалу Східного партнерства, особливо після провалу на Півдні й гірких плодів "арабської весни"? Чи усвідомлюють ступінь майбутнього торжества Кремля та геополітичні наслідки непідписання Угоди з Україною? 

І ось тепер — про другу головну помилку Євросоюзу, який уперто заплющує очі на геополітику та недооцінює російський фактор. Чудово пам'ятаю, як у 2008 р., після відмови Україні в Плані дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) і російсько-грузинської війни, багато європейців, особливо німці, настійно рекомендували нам: та облиште ви на якийсь час це НАТО, все одно у вас немає підтримки населення, сконцентруйтеся на зближенні з ЄС — і можливостей тут набагато більше, і Росія проти цього нічого не має. Заперечень, що вона "нічого не має", бо поки що не вірить у реальність української євроінтеграції, тоді ніхто чути не хотів. 

Сьогодні серйозні арсенали Росії, що використовуються для екстреного гальмування нашої євроінтеграції, побачили всі, Україна ж відчуває їхню потужність на собі. Чи вистоїмо? Без підтримки Заходу — навряд. Але чим допоміг нам Євросоюз після початку російської атаки, крім різкої резолюції Європарламенту? Невже тільки Квасневський по цей бік океану розуміє, що "йдеться про геополітичну битву, в якій вирішується майбутнє всієї Європи, України, ЄС і Росії"? 

"Список Єлісєєва" — це не відповідь на "Список Фюле", це прохання допомоги і підтримки. "Євросоюзу необхідно повністю усвідомити свою частину глобальної відповідальності. ЄС повинен вийти за рамки декларативної солідарності з Україною, яка тільки провокує подальший зовнішній тиск третьої сторони і її готовність покарати Україну за погану поведінку", — написав український посол у своєму листі в Financial Times. Пропонований ним список видів підтримки з боку ЄС цілком адекватний: сприяння поновленню співпраці Україна—МВФ; надання фінансової допомоги; вихід на європейські ринки української продукції, що відповідає нормам ЄС; спрямування допомоги Євросоюзу на потреби виконання дальших реформ відповідно до Угоди про асоціацію; залучення фінансових ресурсів для модернізації української ГТС і запобігання реалізації політично мотивованого проекту "Південний потік"; форсування вирішення проблеми застарілих антидемпінгових заходів проти українського експорту, яка не зрушила з місця з кінця XX ст. 

Це не українські забаганки, це заходи, конче потрібні для виживання нашої країни. Про те, що Україна гостро потребує допомоги Євросоюзу і США, на Заході уже говорять багато. У тій-таки статті у FT, на яку відреагував К.Єлісєєв, цитується британський експерт Д.Шерр: "ЄС і МВФ мають бути готові надати допомогу Україні, щоб та змогла подолати наслідки відплати Росії". А Washington Post у редакційній статті 13 листопада написав: "Захід повинен врятувати українську економіку. Але спочатку Янукович і його партія мають прийняти правильне рішення". 

А ми, громадяни України, мусимо чітко дати зрозуміти, яким воно має бути. У Кишиневі на центральній площі 3 листопада зібралося понад 100 тис. людей. І хай лихословлять, що це влада (!) вивела людей на вулицю на підтримку євроінтеграції, зате картинка на телеканалах Європи вражала. У Брюсселі та столицях це відзначили. Ми засиділися на кухнях та в соцмережах. Настав час виходити. Не заради телекартинки. Не заради Тимошенко і, тим більше, Кличка, Яценюка etc. І навіть не заради себе. Без пафосу — заради дітей. 24 листопада я візьму свого 14-річного сина й о 12.00 піду до пам'ятника Шевченку. Все, чим можу... 

                Тетяна Силіна "Дзеркало тижня"                                                                               15 листопада 2013 року

На Україну і українців чекають санкції Заходу і черговий кидок Москви.

Заява місії Кокса-Квасневського.

МОНІТОРИНГОВА МІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ В УКРАЇНІ

Пет Кокс, колишній Президент Європейського Парламенту

Александр Квасьнєвський, колишній Президент Польщі

Заява Місії

Брюссель, 13 листопада 2013 року

З огляду на швидкозмінну ситуацію, яка стосується виконання умов, необхідних для підписання Угоди про асоціацію, включно із положеннями про створення глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі, між Європейським Союзом, його країнами-членами та Україною, ми оприлюднюємо попередню заяву нашої місії, а не остаточний звіт.

Наша місія щойно повернулася після свого 26-го візиту в Україну. Ми відзначаємо досягнення значного прогресу у виконанні вищезгаданих умов. Однак ми також з жалем констатуємо, що наразі не готові звітувати про повне виконання цих умов.

На даному етапі на розгляді у Верховній Раді знаходяться дві конкретні та одна потенційна пропозиції щодо законів, необхідних для виконання умов для підписання Угоди про асоціацію. 

8 листопада Верховна Рада – за повної підтримки опозиції – успішно ухвалила у першому читанні законопроект про прокуратуру і законопроект про внесення змін у закон про парламентські вибори. Очікується, що друге читання, присвячене розгляду цих законопроектів, відбудеться під час парламентської сесії, яка пройде наступного тижня і розпочнеться у вівторок, 19 листопада.

Після кількох місяців роздумів і обговорення різних варіантів місія запропонувала застосувати часткове помилування Юлії Тимошенко як найвірогідніший спосіб розв’язання проблеми вибіркового правосуддя. Цей варіант є мінімальною вимогою, яка здатна дати максимальний результат. Він залежить винятково від української влади та доброї волі Президента України і не передбачає ані делегування відповідальності за його виконання іншим інституціям, ані потребу змінювати чинне законодавство. Однак Віктор Янукович віддав перевагу альтернативному шляхові, який полягає у розробці спеціального закону, що дозволятиме засудженим, включно із Юлією Тимошенко, лікуватися закордоном через незадовільний стан здоров’я та гуманітарні причини.

В останні тижні у Верховній Раді була зареєстрована ціла низка законопроектів про лікування за межами України. Однак жоден із них не мав спільної підтримки від уряду та опозиції. Відповідальність за досягнення консенсусу з приводу розробки необхідного законопроекту була покладена на спеціальну робочу групу, очолювану народним депутатом від Партії регіонів Геннадієм Васильєвим.

Наразі Партія регіонів не запропонувала жодного законопроекту про лікування закордоном, виступаючи водночас проти усіх чинних проектів закону з цього питання. Проте пропозиція щодо ухвалення такого закону надходила від Президента. Він особисто засвідчив перед медіа, низкою голів держав і міністрів закордонних справ ЄС, а також представників Європарламенту і Єврокомісії свій намір підписати такий закон щойно його буде ухвалено Верховною Радою.

Час для виконання умов, необхідних для підписання Угоди про асоціацію 29 листопада, невпинно спливає. Остання парламентська сесія, що передуватиме саміту Східного партнерства у Вільнюсі, відбудеться в Україні наступного тижня. Вона може стати вирішальною у розв’язанні проблеми; однак, з іншого боку, вона здатна спровокувати безвихідь і перетворитися у контрпродуктивний пошук винуватого. Місія закликає усі сторони процесу конструктивно використати час, що залишився, задля досягнення історичного консенсусу, результатом якого може стати успішний саміт у Вільнюсі.

Ми відзначаємо хронічну відсутність взаємодовіри та певності між сторонами, які представляють уряд та опозицію у Верховній Раді. У разі невдачі у виконанні необхідних умов існує ризик виникнення ситуації, за якої кожна сторона звинувачуватиме іншу в утриманні політичних заручників. Це може виявитися надчутливим та надемоційним завершенням процесу.

З огляду на майбутню зустріч Ради міністрів ЄС із закордонних справ, що відбудеться 18 листопада, ми вважаємо, що наразі завчасно стверджувати, що необхідні умови були виконані або, навпаки, що ці умови все ще не можуть бути виконані. На нашу зважену думку, невирішені проблеми можуть бути розв’язані тим чи іншим способом. Важливим є не здатність розв’язати проблему, а радше політична воля зробити це. Що є дійсно конче потрібним у наступний тиждень – це віднайти політичну волю, діяти та досягти результату.

З огляду на вищевикладене та рекомендації Президента Європарламенту Мартіна Шульца, які були одноголосно підтримані Конференцією голів політичних груп Європарламенту, було вирішено подовжити мандат місії до вільнюського саміту та попросити її повернутися в Україну наступного тижня.

Відеозвернення української журналістки.

  • 15.11.13, 06:58
Як москальська окупаційна адміністрація Білорусі знищує власний нарід.
Це відео є попередженням про небезпеку молокопродуктів, які білоруська влада масово продає в Україні мільйонам людей.Я  б не поспішав казати фейк після того як його переглянете .Навідь за офіційними даними захворюваність від раку в Білорусі зросла на 30% за 10 останніх років.Правда при тім чиновники мінздорову Білорусі заявляють що смертність від раку знизилася на 5,6%.Як можна знизити смертність при значному збільшенні захворюваності я не знаю.Напевно лікарів свідомо примушують занижувати смертність від раку на користь інших хворіб.
Ось тут у коментарях можна більше дізнатися(білоруською мовою)


Типова білоруська ферма

Переправа.

Це відео шокувало навідь мене.Судячи з кількості транспорту це траса на Москву.lolЯ не кажу що у нас дороги ідеальні але нам до них іще далеко.

Тарас Стецьків: В чиїх руках цивілізаційний вибір України?

Здається, що Тарас Стецьків просто і чітко окреслив те, що ми всі і так знаємо – всю цю історію з підписанням Угоди про асоціацію з ЄС. Тільки одні говорять прямо, а інші вдають з себе незайманок.

Отож:


"В цьому місяці Україна підпише або не підпише угоду про асоціацію з Європою. Це в першу чергу залежить від В. Януковича. Він нещодавно став "євроінтегратором" не з переконань і не через прозріння. Просто Росія Путіна почала тиснути занадто сильно і виникла загроза втрати награбованого за три роки президентства. Дехто, з подачі російських телеканалів, навіть почав називати Януковича "українським Мазепою". Деякі українські "патріоти-державники" підхопили цю наживку і починають плазувати перед владою, фантазуючи, що вона ніби то відривається від Москви. Драма чи трагедія насправді полягає в тому, що підпис у Вільнюсі може поставити тільки Янукович.

Доля угоди залежить також від ув'язненої Тимошенко, точніше, від її згоди на "тюремні канікули" без амністії (бо на амністію Янукович не погодиться). Що у ній переможе: політик, який хоче брати участь у майбутніх виборах чи державний діяч, який жертвує заради цивілізаційного вибору України?

Доля України залежить також від Європи. Тут сумнівів найменше. Європейські керівники і дипломати впродовж 2013 року виявляють максимум мудрості і гнучкості, йдуть на компроміси, аби не дати Януковичу приводу зірвати підписання угоди. Але Європа також мусить зберегти лице, інакше справа буде виглядати так, що президент України з кримінальним минулим зламав правила і цінності, на яких створювався Європейський Союз.

Доля угоди також залежить від того, чи дасть Путін Януковичу хабар (у вигляді дешевшого газу, кредитів ("соболєй", і т. д.) без зобов'язання Януковича негайно вступити у Митний Союз. І від того, чи Янукович цей хабар візьме. Справа в тому, що Янукович не хоче ні в ЄС, ні в Митний Союз. Він хоче грабувати Україну самостійно. Проте ситуація зараз загострилася настільки, що вибір доведеться робити.

Януковичу потрібні гроші, щоб врятувати свою владу. Урядування Азарова протягом трьох останніх років, грабіж країни "сім'єю", безвідповідальність олігархів поставили нашу державу на грань банкрутства. Щоб врятувати ситуацію, потрібні зовнішні кредити. Їх може дати або Захід, або Росія.

Захід (МВФ) дасть кредити під дотримання правил і стандартів, яких дотримується цивілізований світ, Росія дасть під зобов'язання повернення України назад в імперію.

На жаль, від української "реєстрової" опозиції (Батьківщина, Удар, Свобода) практично нічого не залежить. Якби з початку року опозиція організувала масштабну мобілізаційну кампанію серед суспільства під гаслом "Ми йдемо в Європу", якби вона організувала широку роз'яснювальну роботу на Півдні і Сході щодо переваг європейського вибору, якби 18 травня на Софіївському майдані вона зібрала сотні тисяч людей, які за маніфестували б своє прагнення йти до Європи – вона могла б зараз на щось вплинути. Якби така робота була зроблена, то зараз, опозиція, напередодні Вільнюського саміту, який починається 27 листопада, могла б вивести на вулиці Києва і обласних центрів мільйони людей, які мали б тиснути на Януковича і давати сигнал Європі.

А так опозиція відіграє роль статистів і цивілізаційний вибір України в черговий раз опинився в руках декількох політиків."