Що я бачив за останні 7 годин?

Otar Dovzhenko
Що я бачив за останні сім
годин.
Бачив, як десять тисяч людей
спалили військову частину,
яку до того місяць блокували,
зайшли всередину, роззброїли
300 ВВшників і повезли їхню
амуніцію на Майдан. Не треба
було рипатися кудись
виїжджати.
Бачив вогонь у два поверхи
заввишки біля обласної
прокуратури та проспект
Шевченка, засіяний аркушами
викинутих із вікон
кримінальних справ.
Бачив, як біля оточеної
барикадами будівлі ГУ УМВС у
Львівській області палають
документи, а в коридорі серед
повстанців спокійно стоїть
головний обласний мент Рудяк
(поважаю).
Бачив перевернуті та
потрощені міліцейські машини
біля грізного райвідділку на
Мартовича, зовсім-зовсім
розгромленого. Хлопці
відтягнулись за всі кривди.
Бачив захоплене людьми СБУ.
Бачив, як палає машина
прослушки, про яку мені не
без жалю сказали, що вона
коштує півмільйона доларів. І
багато всього всередині СБУ
бачив.
Бачив із балкону останнього
поверху Франківського
райвідділку людей внизу, які
кричали "Слава Україні!" і
палили документи. Мені, чесно
кажучи, не дуже подобається,
що все попалили. Хоча це
можливість почати історію,
принаймні, цього регіону з
чистого аркуша.
Бачив Податкову, яку
керівництво здало без бою,
попросивши нічого не
трощити, але активісти
побачили, що там нудно, й
пішли геть.
Бачив ізсередини частину на
Стрийській, яка вже догоряла, і
ВВшників, які спокійно ходять
поруч із активістами,
стріляють у них сигарети й
розмовляють про те, як воно
далі буде.
Бачив незворушних вуйків на
КПП на Трускавецькій і Княгині
Ольги, де всі сплять, попри те,
що сусідня військова частина
палає.
Не уявляю, що принесе ранок і
як ми будемо далі жити, але
точно знаю, що влади режиму
Януковича у Львові більше
немає, і це мене тішить.