Двомовність у Європі:демократія чи головний біль.

            Швейцарія

  Багатомовність в Швейцарії має глибокі історичні корені. Як свідчать перші письмові джерела, що відносяться до II ст. до н.е., більшу частину території країни займало в цей період кельтське плем'я гельветів,на сході проживали рети. Таким чином, кельтська і ретійська мови, які знаходяться біля витоків етнолінгвістичної ситуації в Швейцарії,вважаються мовами-предками даного ареалу. Хоча тут, як зазначалося, в даний час переважає німецький елемент, романізація на цій території почалася значно раніше її германізації: вона охоплює період з кінця I ст. до н.е. до IV ст. н.е. Гельвети та інші кельтські племена, розбиті Цезарем при Бібракті в 58 р . до н.е.,потрапляють в залежність від Риму. Спочатку вони стають його федерацією, а пізніше змушені повністю підкоритися Риму. У 15 р . до н.е. римлянами були підкорені  рети. Тут з'являються зачатки сучасної культури Швейцарії. Вже в цей період були відомі такі міста, як Аванш, який тривалий час був столицею, Гельвеція, Женева, Лозанна, Золотурн, Цюрих, Вінтертур і ін. Другим компонентом мовної основи Швейцарії, таким чином, став римо-романський елемент у його поєднанні з древнім кельтським і ретійським. З розпадом Римської імперії починається процес германізації Швейцарії (V-VI ст.) У 406-407 рр.. велика частина території нинішньої Швейцарії була завойована алеманами. З захопленням алеманами частини країни тут стали затверджуватися суспільний лад і мова, що існували у германців.

Що стосується західної частини Швейцарії,завойованої бургундами (бл. 450 р ), і південно-східної частини , під кореної остготами ( 493 г .), то вони залишилися романськими по мові і культурі. Тут культура місцевого населення сама зробила вплив на завойовників, піддавши їх романізації.Верхні долини Ретії (Реції) і Тессін (Тічино) уникли німецьких навал і зберегли діалекти, що походять від латинського. У наступні століття події політичного характеру не призвели до істотних змін мовних кордонів,які сформувалися  тут з V-V1 ст…

       Коли в 1291 році три центральні швейцарські кантони Урі, Швіц і Унтервальден з'єдналися для спільної боротьби проти Габсбургів, то зробили це добровільно,як рівні з рівними.Власне цей «клятвенний союз» і вважається початком незалежності Швейцарії. Швейцарська прафедерація гарантувала кожному недоторканність його культури,менталітету чи самобутності.Цю ідею остаточно було закріплено в 1815 році, коли країна ухвалила конституційний статус так званої збройної нейтральності. Тому й понині кожен кантон – це держава в державі з власною конституцією, податковою системою, парламентом, поліцією тощо.  Навіть кожне місто чи село, тобто кожна адміністративна громада, має таку саму систему.

       За Конституцією, 1848 р ., Швейцарія є єдиною союзною державою з централізованим управлінням. Національними мовами Швейцарської конфедерації були визнані три головні мови - німецька, французька,італійська. Ретороманська була визнана четвертою національною мовою республіки лише в 1938 році, коли в результаті проведеного плебісциту була прийнята відповідна поправка до Конституції країни.

       Кожен швейцарець – це потрійний громадянин: спочатку своєї гміни (громади), потім кантону і так – конфедерації. Столицею для нього є не Берн, а тільки головне місто кантону.

       Із мовами в Швейцарії справа виглядає так: німецькою розмовляє 17 кантонів, тобто 63,7% швейцарців. Чотири кантони користуються французькою мовою (20,4%), по одному – італійською (6,5%) та ретороманською (0,5%). Три кантони двомовні – з німецькою і французькою мовами.Феномен чотирьох мов доповнюється ще й феноменом численних діалектів, передусім у німецькомовних кантонах. Німецькомовний швейцарець не думає і не розмовляє класичною німецькою, тільки на швайцердойч. Скільки німецьких кантонів, стільки й діалектів. Наприклад, кажуть, що валлісійський діалект (кантон Валліс) такий"закручений", що іноді німецькомовні швейцарці з інших кантонів змушені переходити на англійську, щоб порозумітися. Швіцертююч не має правописучи граматики, і все ж це – рідна мова німецькомовних швейцарців.Офіційною ж мовою медіа та 17 кантонів є звичайно гохдойч, тобто мова німецька. Але локальні радіостанції чи телебачення, як, наприклад, "Теле Цюрі", передають тільки на швіцертююч. Хто хоче прижитися в німецькій Швейцарії, мусить навчитися локальної німецької мови.Німецькомовні швейцарці неохоче переходять на німецьку, багато з них знають її заслабо, а гірські селяни часто-густо не знають взагалі.До речі, ставлення німецькомовних швейцарців до північного"брата" – німців змішане. З одного боку, в пошані німецькі працьовитість, точність і потуга. А з другого, "малий" швейцарець противиться зарозумілості велико-німців. Північному сусідові як авторові двох світових воєн не цілком довіряють, та й територіальні зазіхання ще з цісарських часів прилучити до райху "братній" народ – справжні паралелі до України – не забулися. З цього погляду швіцертююч відіграє роль духовного бар'єра щодо німецькості, ним підкреслюється власна національна самобутність.Якщо 17 кантонів країни населяють Tutschschwyzer (німецькомовні швейцарці), то франкомовні громадяни живуть в Suisse romande, у Вельшлянд, у Романдії. Це все територія "французької" Швейцарії. Розмовляють найчистішою французькою мовою без жодних діалектів. Тісіпо (німецькою Tessin), або Svizzeraitaliana, називається найбільш південний кантон країни, в якому офіційна мова –італійська.

       Тессін– це не тільки швейцарський кантон, а також республіка.Graubunden, Bundnerland, Grischuna – це все назви кантону з найдивнішою мовою країни –ретороманською. Тільки 32 тисячі людей користуються нею. Мова гарна, дуже мелодійна й приємна для вуха. Щось подібне до італійської. Попри те, що швейцарські купюри прикрашає також напис ретороманською мовою – Banca Naziunala Svizra, цій мові загрожує повільна смерть. Щораз менше людей розмовляють нею, всюди замінює її мова німецька. І це попри те, що швейцарська федерація докладає багато зусиль, у тому числі фінансових, щоб її рятувати. Та марно, оскільки проблема не в тому, що німецькі швейцарці навмисне мають на меті викоренити цю архаїчну культуру. Тут діють чисто економічні механізми і практичність окремих ретороманців. Знаючи мову домінантної в країні німецької більшості, легше знайти працю, а завдяки цьому й влаштувати собі гідне життя. На стику німецької та французької мов ситуація виглядає складніше.

       Три кантони Берн, Фрібург і Валліс – двомовні. І, як всюди на світі, тут спостерігається зудар двох різних культур і менталітетів. Деколи для конфлікту не треба багато. Коли,наприклад, в кантоні Валліс було вирішено всі інформації для туристів подавати французькою - це викликало неминучий спротив німецькомовних валлісійців.

       Мовні негаразди між франкофонами і німецькими швейцарцями в кантоні Берн у 1960-1970-х роках дійшли майже до стану громадянської війни – до бомбових замахів і терактів, доконаних войовничою організацією "Bйliers". Юраські сепаратисти вимагали відділення франкомовної частини бернського кантону під назвою Юра від Берна. У разі відмови носилися з думкою про прилучення Юри до Франції. Щоб задовольнити їхні вимоги, в країні провели народний референдум, який відбувся на користь сепаратистів, – ті отримали свій окремий кантон Юра. Варто нагадати, що юрасці,так само, як і інші етнічні групи Швейцарії, не приблукали звідкись на ці терени,а завжди були їхнім корінним населенням.Подібні конфлікти траплялися і раніше.Хоча розумна і зважена мовна політика Швейцарії шліфувалася століттями, швейцарці і донині залишаються неоднорідною нацією з великою ймовірністю конфліктів а досвід Швейцарії свідчить про те що федералізм не є досконалим інструментом.Також щороку Швейцарія змушена витрачати чималі кошти з бюджету на підтримку немалого інституту перекладачів.

P.S.  Цікавою особливістю швейцарців є їхня любов до зброї.У будинках 8 мільйонів швейцарців зберігається майже 2,3 мільйони автоматів,гвинтівок,пістолетів та іншої вогнепальної зброї.13 лютого 2011 року було проведено референдум з метою обмеження прав володіння зброєю.Зокрема ініціатори пропонували заборонити солдатам після проходження строкової служби забирати свою зброю додому.Але швейцарці більшістю голосів відмінили усі пропозиції.

  (Далі буде)