***
- 04.10.10, 20:19
Мой разум шепчет ненавижу
А сердце аж до не могу кричит люблю его люблю
Мой разум шепчет трубку не возьму
Пусть знает шутки со мной плохи
А сердце ждет секундочки считает
Когда же наконец зазвонит телефон
Мой разум шепчет все-равно где он
А серце разрывается на части
Ведь я не знаю как он там и что с ним
А вдруг ему нужна моя поддержка
А вдруг ему там плохо без меня
И тут рука уж потянулась к трубке
Но разум стоп куда звонить нельзя
И гордость говорит звонить нельзя
А сердце просто изнывает оно горит оно пылает..
И с новой силой слышен крик
Люблю, люблю, люблю его, люблю...
А разум шепчет ненавижу...
0
Коментарі
Гість: sad fairy
14.10.10, 22:16
Эх, нам это тоже знакомо...
Funny smile
24.10.10, 22:57Відповідь на 1 від Гість: sad fairy
Але як же добре що це уже позаду..
Гість: Индара
314.10.10, 11:10
Да, уже позади, но ...
Funny smile
414.10.10, 12:05Відповідь на 3 від Гість: Индара
по заду біль і мука.. ще інколи буває що рана ятриця... але то вже не впорівння з тим що пережито.. зарз навіть можна з посмішкою і без болю пригадати те що було хороше... час таки лікує..
Звісно було б краще якби все склалося і болю від холоду коханого не було б у житті.. проте таке життя.. любий досвід це досвід.. з якого треба робити правельні висновки.. Головне не давати собі розкисати і не жаліти про те, що вже сталось.. сміло крокувати по життю.. на зустріч новому.. незвіданному.. і думаю коли ми віднайдемо себе в цьому житті і самі не помітимо, як поряд зявиться справжня людина... або вона ж допоможе нам знайти себе і усвідомити, що яке б не було життя воно прекрасне.. багатогранне.. і приводів для щастя більш ніж.. було б лише бажання розплющити очі.. 
